Постанова № 22240720, 21.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р. Справа № 18/1530/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Білоконь Н.Д., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Вороні В.С.,

за участю представників сторін:

позивача –Лазаренко Р.В.

відповідача –Бакуліна Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 627 П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 20 січня 2012 року у справі №18/1530/11

за позовом приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит", м.Кременчук Полтавської області

до відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" м. Київ в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Кременчук Полтавської області

про встановлення часток у праві спільної часткової власності,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" м. Київ в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - відповідач) про встановлення часток співвласників у праві спільної часткової власності на створене майно у відповідності до договору про спільну діяльність б/н від 12.07.1995 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20 січня 2012 року у справі № 18/1530/11 (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в зв’язку з відсутністю підстав для їх задоволення.

Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20 січня 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права при його прийнятті. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що в спільній частковій власності повинна бути визначена частка кожного співвласника, яка повинна виражатися в простих правильних дробах, що складає одну другу. На думку позивача, не визначення часток у праві спільної часткової власності є порушенням його прав та законних інтересів, як співвласника.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що сторони визначили розмір часток у праві спільної часткової власності під час укладення та виконання договору, а тому суд першої інстанції законно прийняв рішення про відмову у задоволенні позову, просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2012 р. у справі № 18/1530/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача, посилаючись на її необґрунтованість, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 1995 року між малим колективним підприємством «Візит», правонаступником якого є позивач, та підприємством придніпровських магістральних нафтопроводів, правонаступником якого є відповідач, укладений договір про спільну діяльність, предметом якого є проектування, будівництво та експлуатація телевізійної вежі висотою 219,6 метрів в третьому планувальному районі у м. Кременчуці та майданчика радіорелейних ліній на чотири направлення для потреб підприємства.

Відповідно до п. 5.6. договору з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 2 від 12.05.1998 р., цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє на період проектування, будівництва та експлуатації об'єкту.

Пунктами 4.2., 4.3. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 28.08.1996 р., визначено, що майно, створене та набуте за рахунок внесків або в процесі виробничої діяльності, належить учасникам договору на праві спільної часткової власності. При цьому, прибуток від спільної діяльності розподіляється між учасниками договору у відсотковому співвідношенні на суму їх внеску.

Згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29 березня 1999 року телевізійна вежа, що побудована згідно договору про спільну діяльність, була прийнята та здана в експлуатацію.

Рішенням Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 29.03.1999 р. № 172 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію телевежі в м. Кременчуці.

У зв’язку з тим, що в договорі про спільну діяльність від 12.07.1995 р. вартість вкладу позивача не визначена, рішенням господарського суду Полтавської області від 02.11.2006 р. у справі № 10/242 визнано його вартість нарівні з вкладом відповідача в розмірі 2302246,00 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

5 грудня 2006 року позивач направив на адресу відповідача заяву про відмову від подальшої участі у договорі про спільну діяльність.

14 липня 2010 року позивачем до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області направлено заяву про зняття з податкового обліку договору про спільну діяльність від 12.07.1995 р. у зв'язку з його припиненням. Як вбачається з довідки Кременчуцької ОДПІ № 275/29-041 від 04.10.2010 р. з податкового обліку позивача знято 04.10.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що в ході спільної діяльності згідно договору про спільну діяльність від 12.07.1995 р. було створене майно, що є спільною частковою власністю з залишковою вартістю згідно бухгалтерського обліку станом на 14.07.2010 р., а саме: телевежа в кількості 1 шт. вартістю 1 035 745,53 грн.; стійка в кількості 1 шт. вартістю 3 695,00 грн.; стійка в кількості 1 шт. вартістю 3 695,00 грн.; вентиляції в кількості 1 шт. вартістю 6 287,50 грн.; фідера в кількості 1 шт. вартістю 22 500,00 грн.; антенно-фідерний пристрій в кількості 1 шт. вартістю 472 936,00 грн.; регістратор ЕDR-9200 в кількості 1 шт. вартістю 19 000,00 грн. ; усорізна пилка в кількості 1 шт. вартістю 1 509,79 грн.; вимірювальний рольчанг в кількості 1 шт. 7400,00 грн.; пульт управління світлом в кількості 1 шт. вартістю 2 974,1 грн.; газонокосилка в кількості 1 шт. вартістю 7 500,00 грн.; дегідратор в кількості 1 шт. вартістю 5 410,00 грн.; комп'ютер в кількості 1 шт. вартістю 5 740,14 грн. Вказане майно знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Керченська, 7А, та обліковується на позабалансовому рахунку позивача після зняття з податкового обліку спільної діяльності.

Як зазначає позивач, в договорі про спільну діяльність від 12.07.1995 р. частки учасників у праві спільної часткової власності не визначені, а зазначено, що вклади учасників є рівними. Оскільки на сьогоднішній день частки учасників у праві спільної часткової власності не визначені, що порушує права позивача та є перешкодою в користуванні майном та самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві власності, останній звернувся до суду з вимогою встановити частки співвласників у праві спільної часткової власності на вищезазначене майно у відповідності до договору про спільну діяльність від 12.07.1995 р. в розмірі одна друга на кожного з співвласників майна.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з приписів ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України та п. 4.2. спірного договору, якими передбачено, що частки у праві спільної часткової власності є рівними. Враховуючи те, що відповідач листом за № 05-02/965/7246 від 27.12.2011 р. погодився, що частка позивача є рівною по відношенню до його частки, то суд дійшов висновку, що в даному між сторонами за договором взагалі відсутній спір про право.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, оскільки вони не повністю відповідають нормам чинного законодавства та їм не надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена, спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі статтею 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За приписами статті 1134 ЦК України вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників.

Відповідно до частини 1 статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що в спільній частковій власності повинна бути визначена частка кожного співвласника.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 02.11.2006 р. у справі № 10/242 встановлено, що в договорі про спільну діяльність від 12.07.1995 р. вартість вкладу позивача чітко не визначена. Приймаючи до уваги те, що договором не обумовлена вартість вкладів сторін, то суд дійшов висновку, що вони вважаються рівними для обох сторін та визнав вартість вкладу позивача нарівні з вкладом відповідача в розмірі 2302246,00 грн.

Позивач ставить питання про встановлення часток співвласників у праві спільної часткової власності на майно у відповідності до договору про спільну діяльність від 12.07.1995 р. в розмірі одна друга на кожного з співвласників майна, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що не визначення часток співвласників майна порушує його права та є перешкодою в користуванні майном та розпорядженні своєю часткою у праві власності.

За приписами статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Зазначеною нормою передбачено право співвласників на укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з абзацом 3 пункту 59 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 р. № 20/5, договори про виділення частки в натурі з майна (поділ), що підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що стверджують право власності на таке майно. Крім того, нотаріусу подається витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно або інший документ, оформлений у порядку, установленому чинним законодавством, у якому визначені ідеальна частка, її вартість та розмір.

В п. 4.3 Технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних та юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах 18.05.1998 р., зазначено, що величина ідеальної частки виражається дробом від розміру земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. вищевказаної Інструкції розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого на в сумі повинні становити одиницю.

Застосувавши аналогію закону та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм законодавства колегія суддів дійшла висновку, що для здійснення будь-яких правових дій відносно своєї частки, наприклад, продаж, оренда, внесення до статутного фонду тощо, співвласнику необхідно мати документи, які визначають частку, її вартість та розмір. Зокрема, частки співвласників у праві спільної часткової власності мають бути визначені часткою, яка виражається в простих правильних дробах.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що визначення часток співвласників в установленому законом порядку є захистом їх прав та інтересів в частині розпорядження своєю часткою, виходячи зі змісту статті 361 ЦК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не оспорюється факт рівності часток у праві спільної часткової власності за договором про спільну діяльність від 12.07.1995 р., що складає одну другу на кожного з співвласників майна, а тому виділення зазначених часток не є порушенням його прав та інтересів.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення часток співвласників у праві спільної часткової власності на створене майно у відповідності до договору про спільну діяльність б/н від 12.07.1995 р. безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не порушують права та інтереси відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 20 січня 2012 року у справі №18/1530/11 прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20 січня 2012 року у справі №18/1530/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Встановити, що частки співвласників у праві спільної часткової власності на створене згідно договору про спільну діяльність від 12.07.1995 р. майно, яке складається з телевежі в кількості 1 шт., стійки в кількості 1 шт., стійки в кількості 1 шт., вентиляції в кількості 1 шт., фідера в кількості 1 шт., антенно-фідерного пристрою в кількості 1 шт., регістратора ЕDR-9200 в кількості 1 шт., усорізної пилки в кількості 1 шт., вимірювального рольчанга в кількості 1 шт., пульта управління світлом в кількості 1 шт., газонокосилки в кількості 1 шт., дегідратора в кількості 1 шт., комп'ютера в кількості 1 шт. становлять: приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит", ідентифікаційний код 13932372 –одна друга; відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта", ідентифікаційний код 31570412 –одна друга.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Білоконь Н.Д.

Суддя Ільїн О.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 19 березня 2012 року.