Постанова № 22240150, 19.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.12 Справа № 5015/5883/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Гриців В.М.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача Горбунова О.Л.

від відповідача Шмигун В.О.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», б/н від 20.01.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 24.10.2011 року (підписане 27.10.2011 року), суддя Березяк Н.Є.

у справі № 5015/5883/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», м. Львів

про стягнення 7114,55 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2011 року по справі №5015/5883/11 позов ПАТ «Львівобленерго»задоволено, стягнено з ТзОВ «Сюрприз»на користь ПАТ «Львівобленерго»: 2134,29 грн. заборгованості, 2816,67 грн. інфляційних, 906,90 грн. 3% річних, 1256,69 грн. пені.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.193, 230 ГК України, умови договору про постачання електричної енергії №64144 від 30.12.2008 року та те, що відповідач невчасно та неналежним чином виконував свої договірні зобовязання, прийшов до висновку про правомірність позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Сюрприз»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 24.10.2011 року по справі №5015/5883/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що нарахування за активну енергію за вересень 2009 року складають не 2109,49 грн., а 1054,38 грн., що підтверджується рахунком за активну енергію №03904/57630-1 від 17.09.2009 року та актом про використану електричну енергію станом з 17.08.2009 року по 17.09.2009 року з відміткою представника ПАТ «Львівобленерго»про прийняття акту. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем при поданні позову не враховано того, що у квітні 2010 року ТзОВ «Сюрприз»проведено оплату за електроенергію, що підтверджується квитанцією №ПН4983 від 26.04.2010 року на суму 1184,79 грн. Разом з тим, на думку апелянта, сума боргу в розмірі 14216,01 грн. є штрафними санкціями.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечила, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до нього. Зокрема, зазначає, що відповідачу було відомо про подання позову та про розгляд справи господарським судом, проте останній свого представника не направив та не повідомив про здійснення ним платежу у квітні 2010 року, а позивач дізнався про вказану оплату із апеляційної скарги по даній справі.

Поряд з цим, звертала увагу суду на те, що 26.03.2010 року точки обліку ТзОВ «Сюрприз»були вимкнені за наявну заборгованість та, що з квитанції №ПН4983 від 26.04.2010 року, вбачається, що кошти в сумі 1184,79 грн. прийнято готівкою від фізичної особи ОСОБА_1, через банк м.Києва, посилання на номер договору, рахунку постачальника за яким здійснена оплата відсутні.

Разом з тим, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що за вересень 2009 року нарахування за електроенергію складають не 2109,49 грн., а 1054,38 грн., оскільки ТзОВ «Сюрприз»в порушення умов договору на постачання електричної енергії №64144 від 30.12.2008 року, акт про використану електроенергію за серпень 2009 року (за період 17.07.2009 року по 17.08.2009 року) надіслав поштою та такий отримано позивачем 08.09.2009 року, відповідачу надано рахунок НОМЕР_2 з виправленнями, а в подальшому відповідачем 17.09.2009 року подано акт про використану електроенергію за вересень 2009 року, враховуючи який позивачем видано рахунок НОМЕР_1 на оплату спожитої електроенергії за серпень та вересень 2009 року, а рахунок виданий раніше сторони станом на 17.09.2009 року вважали недійсним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з наступних підстав:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Львівобленерго” (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство „Львівобленерго”) (в тексті договору постачальник) та ТзОВ „Сюрприз” (в тексті договору - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 64144, у відповідності до умов якого постачальник здійснює постачання електроенергії споживачу, а споживач оплачує вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У пункті 2.1. вказаного договору зазначено, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.2.1. договору про постачання електричної енергії № 64144 від 30.12.2008 року за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На виконання умов договору про постачання електричної енергії № 64144 від 30.12.2008 року позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу.

Згідно додатку № 2 до договору № 64144 від 30.12.2008 р. розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії (п.1). Розрахунковим періодом вважається період з 17 числа попереднього місяця до 16 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії (п.2). Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Проте, відповідачем договірні зобовязання виконувались неналежним чином.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою від 10.08.2011 року про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 2134,29 грн. (розрахунок боргу за період з 01.09.2009 року по 01.08.2009 року, арк. справи 8), 906,90 грн. 3% річних (за період з вересня 2009 року по липень 2011 року, арк. справи 9), 2816,67 грн. інфляційних (за період з вересня 2009 року по червень 2011 року, арк. справи 10) та 1256,69 грн. пені (за період з лютого 2011 року по липень 2011 року, арк. справи 9) Вказаний позов судом першої інстанції задоволено.

Проте, як встановлено в суді апеляційної інстанції, позивач подаючи позов, не врахував сплачені ТзОВ «Сюрприз»у квітні 2010 року - 1184,79 грн. за електроенергію, що підтверджується квитанцією №ПН4983 від 26.04.2010 року (арк. справи 73) і не заперечується позивачем.

З огляду на наведене, заявлена до стягнення сума основної заборгованості в розмірі 1184,79 грн. є безпідставною, а відтак позивачу у стягненні з відповідача 1184,79 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію слід відмовити. Решта сума заборгованості в розмірі 949,50 грн. підлягає до стягнення.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що нарахування за активну енергію за вересень 2009 року складають не 2109,49 грн., а 1054,38 грн., що підтверджується рахунком за активну енергію №03904/57630-1 від 17.09.2009 року та актом про використану електричну енергію станом з 17.08.2009 року по 17.09.2009 року з відміткою представника ПАТ «Львівобленерго»про прийняття акту, з огляду на наступне:

Колегією суддів в судовому засіданні зясовано, що оскільки відповідач в порушення умов договору на постачання електричної енергії №64144 від 30.12.2008 року, акт про використану електроенергію за серпень 2009 року (за період 17.07.2009 року по 17.08.2009 року) надіслав поштою та такий отримано позивачем 08.09.2009 року, відповідачу надано рахунок НОМЕР_2 з виправленнями, а в подальшому відповідачем 17.09.2009 року подано акт про використану електроенергію за вересень 2009 року, враховуючи який позивачем видано рахунок НОМЕР_1 на оплату спожитої електроенергії за серпень та вересень 2009 року, а рахунок виданий раніше сторони станом на 17.09.2009 року вважали недійсним, що не заперечує відповідач.

Необґрунтованим є також твердження відповідача, що сума заборгованості в розмірі 14216,01 грн., яка була наявна у ТзОВ «Сюрприз»перед ВАТ «Львівоблерно»станом на 01.09.2009 року є штрафними санкціями, оскільки вказана сума заборгованості стягнена рішенням господарського суду Львівської області по справі №4/2373-27/335 від 16.02-01.03.2006 року, наказ на виконання даного рішення знаходиться на виконанні у зведеному виконавчому провадженні, проте, через відсутність коштів на рахунках відповідача, зазначена заборгованість до цього часу не сплачена.

Таким чином, виходячи з наведеного, правомірними є заявлені до стягнення 3 % річних в сумі 872,54 грн. за період з вересня 2009 року по липень 2011 року, інфляційні в сумі 2790,45 грн. за період з вересня 2009 року по червень 2011 року та пеня в розмірі 1172,11 грн. за період з лютого 2011 року по липень 2011 року.

При розрахунку зазначених вище 3 % річних, інфляційних та пені, судом взято до уваги часткову оплату заборгованості відповідачем у квітні 2010 року (квитанція №ПН4983 від 26.04.2010 року на суму 1184,79 грн.).

Отже, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1184,79 грн. заборгованості, 26,22 грн. інфляційних 34,36 грн. 3% річних 84,58 грн. пені.

В звязку з частковим скасуванням рішення господарського суду, апеляційний господарський суд з урахуванням ст.49 ГПК України, проводить новий розподіл судових витрат, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 82,93 грн. державного мита та 191,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Поряд з цим, згідно ст.94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У ст.13 Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік" зазначено - встановити на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 грн.

У відповідності до п.п.4) п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

П.п. 1) п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Слід зазначити, що у листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 відзначено, що вказана ставка судового збору підлягає застосуванню незалежно від того, коли до набрання Законом чинності чи після цього подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку.

ТзОВ «Сюрприз»подаючи апеляційну скаргу від 20.01.2012 року по даній справі в якості доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення подав квитанцію №85 від 23.01.2012 року про сплату - 269 грн. судового збору, хоча мав сплатити 804,75 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року по справі №5015/5883/11, зобовязано відповідача подати суду докази сплати судового збору у порядку та розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір», проте, таких суду не подано, з огляду на що, з останнього в дохід державного бюджету слід стягнути 535,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Поряд з цим, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 150,43 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 24.10.2011 року по справі №5015/5883/11 скасувати в частині стягнення з ТзОВ «Сюрприз»на користь ПАТ «Львівобленерго»: 1184,79 грн. заборгованості, 26,22 грн. інфляційних 34,36 грн. 3% річних 84,58 грн. пені.

В частині стягнення з ТзОВ «Сюрприз»на користь ПАТ «Львівобленерго»: 949,50 грн. заборгованості, 872,52 грн. 3% річних, 2790,45 грн. інфляційних та 1172,11 грн. - пені рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сюрприз” (м. Львів, вул. Богдана Лепкого, буд. 14, код ЄДРПОУ 06725046) на користь Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів-26, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 82,93 грн. - державного мита та 191,88 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сюрприз” (м. Львів, вул. Богдана Лепкого, буд. 14, код ЄДРПОУ 06725046) в дохід державного бюджету - 535,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (м. Львів-26, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сюрприз” (м. Львів, вул. Богдана Лепкого, буд. 14, код ЄДРПОУ 06725046) 150,43 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Гриців В.М.