Постанова № 22240139, 13.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12 Справа № 5015/6622/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький молочний завод” б/н від 01.02.2012р. (вх. № 332 від 09.02.2012 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 року

у справі № 5015/6622/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лестер», м. Дубно Рівненської області

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький молочний завод”, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача 2 Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Слава», с.Маковичі Турійського району Волинської області

про стягнення 114823,48 грн.

Представники сторін:

від позивача Лоза О.М. - директор; ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1 ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 2 не з'явився (належно повідомлений).

Судом роз'яснено учасникам судового процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення справи викладено в ухвалі суду від 29.02.2012 року.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відкрите акціонерне товариство «Дрогобицький молочний завод»змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Дрогобицький молочний завод».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 року у справі № 5015/6622/11 (суддя Станько Л.Л.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Лестер»до Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ, апелянт, скаржник) «Дрогобицький молочний завод»та стягнуто з цього відповідача на користь позивача 42200 грн. основного боргу, 19174,36 грн. 20% річних, 625,21 грн. державного мита та 128,50 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 36529,45 грн. пені, 16919 грн. 20% річних, 525,03 грн. державного мита, 107,50 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відмовлено. Звільнено від відповідальності Сільськогосподарський виробничий кооператив «Слава».

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Дрогобицький молочний завод»оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким в поданому до нього позові відмовити.

В обґрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що момент оплати 20% вартості обладнання після пуско-наладки та підписання акта приймання-передачі, відповідно до п.4.2 контракту №22 не настав, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про виконання пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту приймання-передачі між ТзОВ «Лестер»та ПАТ «Дрогобицький молочний завод». Апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку про факт здійснення пуско-наладки обладнання на підставі неналежних та недопустимих доказів, зокрема акта про проведення пуско-налагоджувальних робіт від 22.10.2008 року, укладеного між ТзОВ «Лестер»та Сільськогосподарським виробничим кооперативом (надалі СВК) «Слава», який не був стороною Контракту №22. Даний акт, як зазначає скаржник, складений 22.10.2008 року, однак, обладнання за Контрактом №22 було поставлено, 03.11.2008 року, що стверджується видатковою накладною №РН-0000033 від 03.11.2008 року. Окрім цього, апелянт зазначає, що момент оплати основного боргу у розмірі 42200 грн. не настав, оскільки має мало місце прострочення кредитора. Також, ПАТ «Дрогобицький молочний завод»у апеляційній скарзі вказує, що місцевий господарський суд при обґрунтуванні рішення посилався на договір оренди холодильного обладнання від 17.11.2008 року, який на думку апелянта не містить даних, що стверджують факт передачі в оренду СВК «Слава»ПАТ «Дрогобицький молочний завод»саме цього холодильного обладнання, яке було поставлено відповідачу 1 згідно Контракту №22 позивачем.

Скаржник також вказує, що у звязку з простроченням кредитора у ПАТ «Дрогобицький молочний завод»відсутній обовязок щодо сплати штрафних санкцій, передбачений Контрактом №22.

Також, апелянт зазначає про безпідставне залучення до справи в якості відповідача СВК «Слава».

Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким в поданому до нього позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лестер»у відзиві на апеляційну скаргу заперечило проти доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому його слід залишити без змін. Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до умов п.4.2 Контракту №22 встановлено чітку послідовність розрахунків: 20% вартості товару, що становить 21300 грн., попередня оплата; 60% вартості товару, що становить 63900 грн., оплата в момент відвантаження товару; 20% вартості товару, що становить 21300 грн., кінцевий розрахунок після пуско-наладки молокоохолоджувача та підписання акта приймання-передачі. 22.10.2008 року ТзОВ «Лестер»провело пуско-налагоджувальтні роботи охолоджувача молока, який був встановлений у с. Маковичі Турійського району Волинської області. 03.11.2008 року молокоохолоджувач був відписаний ПАТ «Дрогобицький молочний завод». Таким чином, позивачем виконано взяті на себе зобовязання згідно Контракту №22. Також, позивач вказує, що беззаперечним фактом, що підтверджує виконання своїх зобовязань є те, що ТзОВ «Лестер»по факту проведення попередньої оплати та поставки товару виписано податкові накладні від 08.10.2008 року №41 та від 03.11.2008 року №42, які відображені у бухгалтерському та податкових звітах відповідача 1. Натомість ПАТ «Дрогобицький молочний завод»оплатило вартість обладнання лише на суму 64300 грн. Також, позивач зазначає, що відповідно до п.7.7 Контракту №22 від 08.10.2008 року сторони погодили застосування підвищеного розміру (20%) річних відсотків, у звязку з чим загальна сума нарахованих відсотків за період з 25.10.2009 року до 26.09.2011 року становить 19174,36 грн. Позивач також вказує, що відповідно до п.6.5 Контракту №22 ним проведено пуско-налагоджувальні роботи. Дані роботи були проведені не на виробничих потужностях відповідача 1, а на фермі СВК «Слава»у с. Маковичі Турійського району Волинської області, у звязку з чим підписання акта прийому-передачі представником ПАТ «Дрогобицький молочний завод»та скріплення його печаткою ПАТ «Дрогобицький молочний завод»було фізично неможливим. Ще одним доказом прийняття виконаного зобовязання, на думку позивача, є той факт, що 17.11.2008 року ПАТ «Дрогобицький молочний завод»уклало з СВК «Слава»договір оренди холодильного обладнання та за актом прийому-передачі передало відповідачу 2 поставлений молокоохолоджувач.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача 1. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 року у цій справі.

Від відповідача 1 представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Відповідач 2 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання, однак надіслав на адресу суду лист вих. №23 від 20.02.2012 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 року в частині звільнення СВК «Слава»від відповідальності залишити без змін, а апеляційну скаргу у цій частині без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2008 року між ТзОВ «Лестер»та ВАТ «Дрогобицький молочний завод» укладено Контракт №22. Відповідно до умов даного Контракту ТзОВ «Лестер»зобовязувалось передати у власність ВАТ «Дрогобицький молочний завод»молокоохолоджувач ємністю 3000 л. в кількості 1 штука, а ВАТ «Дрогобицький молочний завод»зобовязувалось прийняти даний товар та оплатити його у відповідності до умов Контракту.

У відповідності до п.3.2 Контракту загальна сума Контракту становила 106500 грн.

Пунктом 4.2 Контракту була визначена послідовність розрахунків:

-20% вартості товару, що становить 21300 грн., попередня оплата;

-60% вартості товару, що становить 63900 грн., оплата в момент відвантаження товару;

-20% вартості товару, що становить 21300 грн., кінцевий розрахунок після пуско-наладки молокоохолоджувача та підписання акта приймання-передачі.

ВАТ «Дрогобицький молочний завод»24.10.2008 року видало довіреність серії ЯПИ №000704/155 (термін дії якої до 03.11.2008 року) на одержання від позивача молокоохолоджувача, доказів анулювання якої у встановленому порядку ВАТ «Дрогобицький молочний завод»не надало.

03.11.2008 року згідно вказаної довіреності представник товариства-покупця отримав по видатковій накладній №РН-0000033 молокоохолоджувач. Ці обставини не спростовані, документально підтверджені і не заперечуються.

Спір між сторонами виник стосовно оплати одержаного товару.

Матеріали справи підтверджують факт часткової оплати ВАТ «Дрогобицький молочний завод»:

08.10.2008 року ВАТ «Дрогобицький молочний завод»провело часткову оплату вартості товару в сумі 21300 грн.;

15.09.2009 року - 10000 грн.;

08.12.2009 року - 5000 грн.;

25.12.2009 року - 5000 грн.;

21.04.2010 року - 10000 грн.;

27.05.2010 року - 10000 грн.;

01.09.2010 року - 3000 грн.

Всього було проведено оплати на загальну суму 64300 грн.

17.09.2010 року та 27.09.2011 року на адресу ВАТ «Дрогобицький молочний комбінат»було скеровано претензії з вимого перерахувати суму заборгованості у розмірі 42200 грн.

Із розрахунку заборгованості наданого ТзОВ «Лестер»за період з 23.10.2008 року до 26.09.2011 року позивачем розраховано наступну заборгованість: основний борг 42200 грн., 20% річних 36094,03 грн., пеня 36529,45 грн.

Відповідно до наданого позивачем уточненого розрахунку заборгованості за період з 25.10.2009 року до 26.09.2011 року основний борг відповідача 1 становить 42200 грн., 20% річних 19174,36 грн.

Відповідно до п.3.2 Контракту №22 загальна сума контракту становить 106500 грн.

Пунктом 4.2 Контракту передбачено послідовність розрахунків, зокрема: 20% вартості товару, що становить 21300 грн., попередня оплата; 60% вартості товару, що становить 63900 грн., оплата в момент відвантаження товару; 20% вартості товару, що становить 21300 грн., кінцевий розрахунок після пуско-наладки молокоохолоджувача та підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п.6.5 Контракту пуско-налагоджувальні роботи виконуються за рахунок «Продавця».

Пунктом 7.2 Контракту сторони погодили, що покупцю (ПАТ «Дрогобицький молочний завод») за прострочення платежу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.7 Контракту сторони погодили, що у разі виникнення між сторонами відносин, коли одна сторона користується грошовими коштами іншої сторони, то за користування чужими грошовими коштами за порушенням умов Контракту, встановлюється санкція у розмірі 20% річних.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Контракту, даний Контракт по своїй правовій природі містить ознаки договорів поставки та підряду, правове регулювання яких здійснюється нормами § 3 глави 54 та § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Із акту прийому-передач № 9 від 22.10.2008 року вбачається, що ТзОВ «Лестер»провело пуско-налагоджувальні роботи охолоджувача молока ємністю 3000 л., перелік проведених робіт, місце виконання робіт (с. Маковичі Туоійського району Волинської області), а також те, що даний акт підписано ТзОВ «Лестер»та СВК «Слава».

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобовязання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач 1 не виконав належним чином своїх зобовязань згідно Контракту №22 від 08.10.2008 року щодо оплати вартості поставленого товару.

На підставі вищенаведеного господарський суд Львівської області прийшов до висновку, що відповідач 1 не виконав своїх зобовязань за вищезазначеним Контрактом в частині повної оплати вартості поставленого та отриманого ним товару, заборгувавши тим самим позивачу на час розгляду справи в суді першої інстанції 42200 грн. (з урахуванням часткової проплати на суму 64300 грн.), які підлягають стягненню.

Крім цього, суд першої інстанції задоволив позов в частині стягнення 19174,36 20% річних (з урахуванням уточненого розрахунку заборгованості).

Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Умовами Контракту №22 передбачено забезпечення зобовязання у вигляді сплати пені.

Керуючись ст. 625 ЦК України та умовами Контракту №22, позивачем відповідно до розрахунку та уточненого розрахунку було нараховано ПАТ «Дрогобицький молочний завод»19174,36 грн. - 20% річних за період з 25.10.2009 року до 26.09.2011 року, 36529,45 грн. - пені за період з 23.10.2008 року до 26.09.2011 року.

При проведенні розрахунку 20% річних, позивач виходив із всієї суми боргу, який виник у відповідача 1 внаслідок невиконання зобовязання, передбаченого умовами Контракту №22 щодо повної оплати вартості отриманого ним товару за період з 25.10.2009 року до 26.09.2011 року, з чим погодився суд першої інстанції.

Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не може. При прийнятті оскаржуваного рішення Господарським судом Львівської області не було враховано, що здійснюючи розрахунок 20% річних та пені, позивач визначив початок строку прострочення зобовязання боржником датою підписання акта прийому-передачі №9 від 22.10.2008 року. Місцевий господарський суд не надав належної оцінки видатковій накладній №РН-0000033 від 03.11.2008 року, відповідно до якої здійснювалась передача молокоохолоджувача згідно з пунктом 4.2 укладеного Контракту.

Також суд першої інстанції помилково, як на належний доказ, послався на вказаний вище акт прийому-передачі, оскільки такий підписаний ТзОВ «Лестер» та СВК «Слава», яке не було стороною Контракту. Тому, при визначенні основної суми боргу було безпідставно включено 21300 грн. (20% - кінцевий розрахунок після пуско-наладки молокоохолоджувача та підписання акта приймання-передачі). Враховуючи, що оплата даної суми була обумовлена настанням події (пуско-наладкою молоко охолоджувача та підписанням акта прийому-передачі), яка відповідно до матеріалів справи не настала, тому в ПАТ «Дрогобицький молочний завод», відповідно до положень ст.530 ЦК України, не настало обовязку щодо оплати 21300 грн., що не було враховано місцевим господарським судом. Тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Позивач вправі при настанні цієї події в загальному порядку вимагати від відповідача 1 решту суму оплати.

Відповідно до ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Із положень ст.258 ЦК України, вбачається, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи часткове скасування рішення місцевого господарського суду Львівської області у частині стягнення 21300 грн. основного боргу, Львівський апеляційний господарський суд вважає за необхідне провести новий перерахунок 20% річних. Враховуючи, що ПАТ «Дрогобицький молочний завод»здійснило наступні проплати: 15.09.2009 року 10000 грн.; 08.12.2009 року 5000 грн.; 25.12.2009 року 5000 грн.; 21.04.2010 10000 року; 27.05.2010 року 10000 грн.; 01.09.2010 року 3000 грн., колегія суддів вважає, що необхідно стягнути 20% річних за період: з 25.10.2009 року до 08.12.2009 року 1329,04 грн.; з 09.12.2009 року до 25.12.2009 року 455,51 грн.; з 26.12.2009 року до 21.04.2010 року 2814,41 грн.; з 22.04.2010 року до 27.05.2010 року 668,71 грн.; з 28.05.2010 року до 01.09.2010 року 1270,30 грн.; з 02.09.2010 року до 26.09.2011 року 4466,30 грн., а всього разом 11004,27 грн. за таких обставин рішення господарського суду Львівської області в частині стягнення 8170,09 грн. 20% річних підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Суд, першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період з 23.10.2008 року до 26.09.2011 року, оскільки представник ПАТ «Дрогобицький молочний завод»у клопотанні від 23.12.2011 року просив суд застосувати до вимог позивача про стягнення пені позовну давність.

Пунктом 4 оскаржуваного рішення СВК «Слава»звільнено від відповідальності. Однак, дане викладення резолютивної частини рішення не відповідає вимогам ст.84 ГПК України, відповідно до яких резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Відповідно до ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Тому, рішення господарського суду Львівської області у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Лестер»до СВК «Слава»за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, та відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір»Львівський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути позивачу 169,20 грн. судових витрат, зайво сплачених за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Окрім цього, Львівський апеляційний господарський суд у відповідності з положеннями ст.ст.49, 105 ГПК України здійснює перерозподіл судових витрат у цій справі. Оскільки, з урахуванням уточнення до позовної заяви, загальний розмір вимог позивача становить 97903,81 грн., а позов задоволено у розмірі 31904,27 грн., то відповідач повинен відшкодувати позивачу 319,07 грн. державного мита, 76,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачених за подання позовної заяви до суду першої інстанції всього 395,98 грн. судових витрат. Також позивач повинен відшкодувати відповідачу 542,48 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 року у цій справі скасувати частково, в частині стягнення 21300 грн. основного боргу та 8170, 09 грн. 20% річних та прийняти нове рішення про відмову в позовних вимогах у цій частині.

3.Рішення Господарського суду Львівської області у цій справі в частині стягнення 20900 грн. основного боргу, 11004,27 грн. 20% річних залишити без змін.

4.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лестер»до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Слава»- відмовити.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький молочний завод»(82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, код ЄДРПОУ 00446428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лестер»(35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Ціолковського, 14, код ЄДРПОУ 33337195) 395,98 грн. судових витрат.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лестер»(35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Ціолковського, 14, код ЄДРПОУ 33337195) на користь Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький молочний завод»(82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, код ЄДРПОУ 00446428) 542,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лестер»169,20 грн. судових витрат, зайво сплачених за подання позовної заяви до суду першої інстанції, про що винести ухвалу.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

21.03.2012 року