Постанова № 22239943, 14.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.12 Справа № 5027/1034/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Чернівці, без номера від 22.12.2011р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2011 р.

у справі № 5027/1034/2011, суддя Гончарук О.В.

за позовом ОСОБА_2, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Укрітал", смт. Глибока Чернівецької області

про стягнення вартості частини майна у статутному фонді 527 050 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2011 р. у справі № 5027/1034/2011 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Укрітал" про стягнення вартості частини майна у статутному фонді 527 050 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, зокрема, що обставини, повязані з існуванням в правовій природі заяви позивача про вихід з Товариства, не є такими, що породжують правові наслідки у вигляді обовязку відповідача виплатити позивачу вартість частки майна у статутному фонді Товариства, яка за підрахунками позивача, станом на 11.09.2010 року, становить 527050 грн., оскільки відповідачем було прийнято рішення про виключення позивача з Товариства та зарахування його частки в рахунок погашення заподіяної ним Товариству майнової шкоди. Такі дії відповідача повністю узгоджуються з вимогами Закону України «Про господарські товариства»та умовами Статуту. При цьому, суд акцентує увагу на тому, що правова природа виключення учасника з товариства, за законодавством України, являє собою спеціальну корпоративну санкцію до учасника, який не виконує корпоративні обов'язки.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Закрема, скаржник посилається на норми ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", в силу вимог якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. При цьому, скаржник стверджує, що датою його виходу з Товариства є 11.09.2010р. з врахуванням чого виплата вартості чатини майна повинна була бути проведена відповідачем до 11.09.2011р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скарзу заперечує доводи скаржника, просить у задовленні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін. Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, зокрема, що Товариство не заперечувало прав позивача на виплату належної йому частки, однак враховуючи те, що позивачем Товариству було завдано майнової шкоди на суму 4152979,98 грн., то останнє, в порядку ст. ст. 19, 22 Цивідльного кодексу України, здійснило самозахист свого цивільного права шляхом зарахування вартості частки, що підлягала сплаті позивачу в рахунок часткового погашення заподіяних ним збитків Товариству, про що Загальними зборами було прийнято відповідне рішення, яке є чинним і ніким не оскаржувалось.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.12.2011р. апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Чернівці, без номера від 22.12.2011р. прийнято до провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2012р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на клопотання відповідача.

В судовому засіданні 29.02.2012р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, на клопотання яких проводилось фіксування судового процесу технічними засобами, в судовому засіданні 29.02.2012р., за згодою останніх, було оголошено перерву до 14.03.2012р.

В порядку вимог ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України 29.02.2012р. було задоволено спільне клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, про що винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні, призначеному на 14.03.2012р., сторони участі своїх представників не забезпечили.

Відповідач подав клопотання (факсограма) про відкладення розгляду справи у звязку з сімейними обставинами.

Судова колегія відмовила у задоволенні поданого відповідачем клопотання, оскільки суд апеляційної інстанції, в силу вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України обмежений двомісячним строком розгляду апеляційної скарги з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Ухвалою суду від 29.02.2012р. на клопотання сторін було продовжено строк розгляду спору, оскільки такий минав 01.03.2012р. Відповідно ж до вимог ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позивач подав на розгляд суду клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку вартості частини майна Товариства, що підлягагає виплаті ОСОБА_2, при його виході з ТОВ «Укрітал».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що 27.06.2007р. на Загальних зборах засновників (учасників) було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Укрітал" (далі - Товариство), державна реєстрація якого проведена 10.07.2007 р.

Засновниками Товариства, відповідно до його Статуту, були комерційне товариство «Фірмелбо»АТ (місцезнаходження: м. Ботошани, Румунія, вул. Прогресулуй, 1, єдиний реєстраційний код №614051), громадянин Італії ОСОБА_4, (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), громадянин України ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) та громадянин України ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3).

При цьому, позивачем в рахунок частки Товариства було передано 849662,50 грн., що становить 5% Статутного фонду Товариства.

9 червня 2010р. року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, на підставі вимог ст. 84 Закону України "Про нотаріат", передано поштовим зв'язком Товариству заяву громадянина ОСОБА_2 про вихід останнього зі складу учасників Товариства та з вимогою провести розрахунок та виплатити вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці у Статутному капіталі Товариства (а.с.22).

Враховуючи те, що Товариство не провело виплату вартості частини майна Товариства, пропорційну частці позивача у Статутному капіталі Товариства, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, зокрема, що відповідачем було прийнято рішення про виключення позивача з Товариства та зарахування його частки в рахунок погашення заподіяної ним Товариству майнової шкоди. Такі дії відповідача повністю узгоджуються з вимогами Закону України «Про господарські товариства»та умовами Статуту. При цьому, суд акцентував увагу на тому, що правова природа виключення учасника з товариства, за законодавством України, являє собою спеціальну корпоративну санкцію до учасника, який не виконує корпоративні обов'язки.

Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 9 Статуту визначено обовязки засновників Товариства, зокрема засновники зобовязані додержуватись установчих документів Товариства, виконувати рішення засновників Товариства, накази та розпорядження Директора, які відносяться до його компетенції; не порушувати законні інтереси Товариства; відшкодовувати збитки, нанесені товариству невиконанням або неналежним виконанням вищезгаданих зобов'язань.

Статтею 11 Статуту передбачено, що при виході учасника з товариства йому виплачується частка вартості майна товариства на дату його виходу пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, що вибуває, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у цьому році на момент його виходу. На вимогу учасника, що вибуває, його частка може бути повернена повністю або частково у натуральній формі.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до вимог ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 148 Цивільного кодексу України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Таким чином позивач, як учасник товариства, наділений корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу учасників товариства, не залежно від згоди товариства чи інших його учасників та не залежно від того, чи скликались з цього питання загальні збори та чи було прийнято відповідне рішення.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Матеріалами справи підтверджується подача позивачем заяви про вихід з Товариства 09.06.2010р.

В той час, відповідно до п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" виключення учасника з ТОВ чи ТДВ відповідно до статті 59 Закону про господарські товариства належить до компетенції зборів ТОВ (ТДВ), а не суду.

Відповідно до частини четвертої статті 145 Цивільного кодексу України та статті 59 Закону України “Про господарські товариства” до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, виключення учасника із товариства.

При вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Згідно зі статтею 11 Статуту засновник Товариства може бути виключений з Товариства на основі рішення, за яке проголосували засновники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів засновників Товариства у таких випадках, зокрема як систематичне невиконання або неналежним чином виконання обов'язків, або перешкоду своїми діями досягненню цілей Товариства.

Вказане положення Статуту кореспондується зі статтею 64 Закону України “Про господарські товариства”, якою встановлено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ “Укрітал”, оформленого протоколом №7 від 04.06.2009 року, позивача, а також іншого учасника Товариства ОСОБА_5, відповідно до п. 11.2 ст. 11, п. 9.2. ст. 9 Статуту Товариства, виключено зі складу учасників Товариства, а також вирішено, після затвердження звіту фінансово-господарської діяльності товариства за 2009 рік, провести часткове погашення заподіяної товариству шкоди за рахунок часток виключених учасників. При цьому, відповідачем зазначено, що така частка позивача становить 435685 грн.

Роблячи даний висновок, Загальні збори Товариства виходили з фактів, встановлених у Висновках проведеного аудиту фінансово-господарської діяльності ТОВ “Укрітал” за період з 2006 по 2008 роки. Так, за наслідками проведеного аудиту отримано Висновок №14 експертного економічного дослідження, яким виявлено порушення порядку укладення та виконання господарських договорів, внаслідок яких діями учасників ТОВ “Укрітал” ОСОБА_5Т та ОСОБА_2, Товариству заподіяно майнову шкоду у розмірі 4152979,98 грн.

Місцевий господарський суд, з врахуванням наявності такого Рішення Загальних зборів Товариства, дійшов висновку про те, що правова природа виключення учасника з товариства, за законодавством України, являє собою спеціальну корпоративну санкцію до учасника, який не виконує корпоративні обов'язки, а субєктом застосування такої санкції, відповідно до статті 59 Закону “Про господарські товариства” є виключно збори учасників товариства, що й мало місце в досліджуваних спірних правовідносинах.

Однак, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Частина 1 статті 115 Цивільного кодексу України встановлює, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Наслідком вибуття учасника, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення виплати Товариством позивачу його вкладу, то вимоги позивача про стягнення вартості майна пропорційно його частці у статутному капіталі, є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

У вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, слід виходити з того, що норми статті 54 Закону України "Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм статті 148 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої статті 148 Цивільного кодексу України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

Встановити дані щодо структури (переліку) активів і пасивів Товариства, вартість яких зазначена в балансі Товариства станом на 31.12.2009р., не видається за можливе, в зв'язку з його відсутністю.

Однак, відповідачем до матеріалів справи було подано бухгалтерську довідку, яка підписана її директором та скріплена оригіналом печатки Товариства (а.с.81), на підставі якої останнім, з врахуванням рішення Загальних зборів учасників ТОВ “Укрітал”, оформленого протоколом №7 від 04.06.2009 року, було проведено розрахунок виплати часток учасникам Товариства по підсумках річного балансу 2009 року, які вибули. Згідно даних вказаного документа частка ОСОБА_2 на момент його виключення з Товариства по підсумках річного балансу за 2009 рік становить 435685 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Станом на момент вирішення спору, відповідачем не здійснено виплату частки вартості майна Товариства позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі товариства у розмірі 5 %.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як колишній учасник Товариства, розмір частки якого становить 5 % від статутного капіталу Товариства, і якого виключено зі складу учасників Товариства, набув право на отримання частки майна товариства пропорційно розміру його частки.

Розмір частки майна Товариства, на яку позивач має право, складає 435685 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю належними засобами доказування, оскільки згідно з частиною 2 статті 64 Закону України "Про господарські товариства" виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Статтею 54 цього Закону встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відтак, місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги, що зазначені положення законодавства України, є імперативними, і ці правила не можуть бути зміненими статутними документами товариства.

Та обставина, що відповідач, при прийнятті рішення Загальних зборів учасників ТОВ “Укрітал”, оформленого протоколом №7 від 04.06.2009 року, дійшов висновку про наявність підстав для проведення часткового погашення заподіяної Товариству шкоди за рахунок часток виключених учасників, після затвердження звіту фінансово-господарської діяльності товариства за 2009 рік, що лягло в основу оскаржуваного судового рішення, не виключає можливість Товариства здійснити такі дії, однак, в будь-якому випадку, факт заподіяння позивачем шкоди Товариству повинен бути доведений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 435685 грн., що становить 5 % частки позивача у статутному капіталі Товариства.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2011 р. у справі № 5027/1034/2011 скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Укрітал" (60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. Радгоспна, 6 «Б», код ЄДРПОУ 34471354) на користь ОСОБА_2 (58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 435685 грн., 4356, 85 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита, 195, 08 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4356, 85 грн. у відшкодування судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.На виконання постанови місцевому господарському суд видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.