Постанова № 22239928, 13.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12 Справа № 5015/7154/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс”№7/2012 від 06.02.12р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2012 року

у справі 5015/7154/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Щьолково Агрохім Україна”, м. Київ

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс”, с. Гаї, Бродівський район

про стягнення 133991,72 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не зявився (належно повідомлений).

Згідно проведеного 14.02.2012 року автоматичного розподілу справа № 5015/7154/11 визначена судді-доповідачу Хабіб М.І., в складі колегії суддів: Зварич О.В. та Якімець Г.Г.

У звязку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. введено в склад судової колегії для розгляду даної апеляційної скарги замість судді Зварич О.В., суддю Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.01.2012 року у справі № 5015/7154/11 (суддя Синчук М.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Щьолково Агрохім Україна” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс” про стягнення 133991,72 грн., позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача: 112856, 20 грн. заборгованості, 8722, 39 грн. пені, 6090, 53 грн. інфляційних втрат, 3589, 79 3 % річних, 12000, 00 грн. витрат, понесених на послуги адвоката, та 279,83 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст. 193 ГК України, ст. 625, 691, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення в частині стягнення витрат на послуги адвоката таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в позові в частині стягнення з СТзОВ “Прогрес-Плюс” 12000, 00грн. витрат на юридичну допомогу. Апелянт, зокрема, зазначає, що в господарському процесі відшкодуванню підлягають лише витрати на послуги адвоката, а не будь-якого іншого представника. Вказує, що з преамбули договору про надання правової допомоги №11-03-05 - пд від 01.10.11р. вбачається, що правова допомога за договором надавалась не адвокатом, а юристом ОСОБА_1, зареєстрованим як субєкт підприємницької діяльності фізична особа від 26.09.2000р., реєстраційний номер 07619., відтак, на думку скаржника, позовні вимоги в цій частині задоволені неправомірно.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 1427 від 28.02.12р.) заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що у матеріалах справи є докази оплати з боку позивача авансовим платежем у розмірі 15000,00грн. юридичних послуг та правової допомоги на підставі відповідного договору з приводу підготовки тексту позовної заяви, здійснення детального розрахунку суми позовних вимог з врахуванням норм чинного законодавства України та представництва інтересів у сторони-позивача незалежною особою ОСОБА_1, який є фахівцем у галузі права і має відповідну кваліфікацію адвоката та зареєстрований у відповідному податковому органі, як самозайнята особа, що надає правову допомогу (юридичні послуги, включаючи адвокатські) код 74.11 відповідно до КВЕД ДК 009:2005р.

В судове засідання 13.03.2012 року скаржник явки повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та надав суду нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №09/100319-5 від 19.03.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 321856,20 грн., включаючи ПДВ., що підтверджується видатковими накладними №122 від 16.04.2010 р., №123 від 22.04.2010 р., №210 від 15.05.2010 р.,№315 від 10.06.2010 р., №467 від 14.09.2010 р. та довіреностями № 71 від 16.04.2010р., №78 від 22.04. 2010р., №100 від 15.05.2010р., №113 від 01.06.2010р. та. №170 від 14.09.2010 р. , виданими відповідачем уповноваженим особам на отримання товару.

За умовами специфікації №1 відповідач мав оплатити товар в наступні строки: 20% вартості товару попередня оплата; 80% вартості товару до 01.12.2010р.

Відповідач частково оплатив товар в сумі 200000,00 грн. платіжним дорученням №1091 від 15.09.2010 р. На час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача становила 112856,20 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2011 р. позивачем та юристом ОСОБА_1, який зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності( Свідоцтво від 26.09.2000р., реєстраційний запис №07619) укладено Договір №11-03-05-пд про надання правової допомоги, відповідно до умов якого юрист надає позивачу правову допомогу для захисту в суді інтересів позивача у відносинах з С ТзОВ“Прогрес-Плюс” за договором №09/100319-5 від 19.03.2010р. Вартість послуг становить 12000,00 грн.

ОСОБА_1 представляв в місцевому суді інтереси позивача на підставі довіреності, виданої 01.10.2011р.

Позивач сплатив ОСОБА_1 за надані послуги за договором №11-03-05-пд від 01.10.2011р. кошти в сумі 12000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2312 від 24.11.2011 р.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

За договором поставки продавець (постачальник) зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 321856,20 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання хімічних препаратів.

В порушення п.4.3 Договору відповідач лише частково оплатив отриманий товар.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 8.4.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства, наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, договору поставки №09/100319-5 від 19.03.2010р., специфікації №1 до договору, накладних на поставку товару та довіреностей, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості, правомірності та документальної підтвердженості доводів позивача в частині стягнення 112856,20 грн. заборгованості за спірним договором , 8722,39 грн. - пені, 6090,53 грн. - інфляційних втрат та 3589,75 грн. 3% річних.

Разом з тим, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12000,00 грн. витрат, понесених на послуги адвоката, однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським обєднанням, або договором. До ордеру адвоката обовязково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК) (п.1 Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України")

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст. 44 ГПК України, передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, повязаних з розглядом справ у суді, лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В силу п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Згідно із ст.33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ 01.10.1999 року, протокол від 1-2 жовтня 1999 р. № 6/VІ, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 надавав позивачу правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №11-03-05-пд від 01.10.11р, укладеного позивачем та ОСОБА_1, як субєктом підприємницької діяльності, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Інтереси позивача в місцевому суді ОСОБА_1 представляв на підставі довіреності від 01.10.2011р. Позивач сплатив на р/р ОСОБА_1, як субєкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків 2410731457 згідно із Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця від 26.09.2009р., - 12000грн. за надані інформаційно-консультаційні послуги за договором №11-03-05-пд від 01.10.11р. Названі обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 надавав позивачу послуги як субєкт підприємницької діяльності, а не як адвокат, представляючи в суді інтереси позивача у справі мав процесуальні повноваження представника., а не адвоката у даній справі. Відтак, суд першої інстанції безпідставно відніс витрати позивача на оплату послуг, наданих ОСОБА_1, як СПД, до складу судових витрат, та неправомірно стягнув з відповідача 12000,00грн. за оплату послуг, наданих адвокатом.

Відтак, в частині стягнення витрат, понесених на послуги адвоката у сумі 12 000 грн., оспорюване рішення підлягає скасуванню.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, що привело до помилкового висновку про стягнення з відповідача 12000,00грн. витрат, понесених на послуги адвоката.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст.44, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2012 року у справі 5015/7154/11 в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

«Щьолково Агрохім України» 12000,00 грн. витрат, понесених на послуги адвоката, скасувати. В цій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності “Щьолково Агрохім Україна” (адреса: проспект Науки, буд. 119Б, Голосіївський район, м.Київ, 03083; ідентифікаційний код 36285674) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Плюс” (адреса: с. Гаї, Бродівський район, Львівська область, 80650; ідентифікаційний код 30472034) 804,75 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено: 15.03.12р.