Постанова № 22239561, 27.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2012 р. справа №1/28

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.,

суддівКододової О.В.,

Малашкевича С.А.

При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.

За участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1 представник за дов. від відповідача 1: ОСОБА_2 представник за дов.

від відповідача 2: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Луганські акумулятори" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від07 липня 2010р.

у справі№ 1/28 (суддя Зюбанова Н.М.)

за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк ''Надра'' м. Київ

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства "Луганські акумулятори" м. Луганськ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю ''Луганський аккумулятор-2'' м. Луганськ

простягнення 1214133,64грн. В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.2010р. № 1/28 (суддя Зюбанова Н.М.) задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк ''Надра'' м. Київ до Закритого акціонерного товариства "Луганські акумулятори" м. Луганськ, Товариства з обмеженою відповідальністю ''Луганський аккумулятор-2'' м. Луганськ.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Луганські акумулятори", м. Луганськ на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Київ, 958 945 грн. 44 коп. заборгованості за кредитом, 40764 грн. 11 коп. пені, 214 424 грн. 09 коп. боргу по процентах.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

У відношенні другого відповідача відмовлено у задоволенні позову.

Перший відповідач, Закрите акціонерне товариство "Луганські акумулятори" м. Луганськ, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не здійснив перевірку фактичних розмірів та термінів надання коштів, відповідність розміру нарахованих банком відсотків умова кредитного договору та не врахував часткове повернення коштів позичальником. Крім того, він посилається на відсутність повноважень у представників ЗАТ "Луганські акумулятори" якими підписані додаткові угоди до кредитного договору, оскільки наглядова рада товариства не надавала дозволу на їх укладання; до того ж, у зв'язку з відсутністю згоди щодо істотних умов надання окремих траншів кредиту, договір слід вважати неукладеним.

Позивачем наданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим та таким що не підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2010р. порушено провадження у вказаній справі.

Ухвалами від 25.11.2010р. у справі №1/28 було призначено судову економічну експертизу та зупинено апеляційне провадження.

07.04.2011р. від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду повернута справа №1/28 без виконання призначеної судової економічної експертизи в зв'язку з тим, що кошти по рахунку №1865 на адресу установи не надходили.

Ухвалами від 26.04.2011р. повторно призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі № 1/28, її матеріали направлено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

27.02.2012р. до канцелярії суду надійшов висновок вказаного інституту по розглядаємій справі.

У звязку з обранням судді Алеєєвої І.В. суддею Вищого господарського суду України, справу № 1/28 було направлено на повторний автоматичний розподіл та призначено головуючим суддею Азарову З.П., призначена нова судова колегія. Провадження у справі було поновлено та призначена до розгляду. Сторонам запропоновано ознайомитись з висновком експертизи.

Сторони виконали вимоги суду частково. Закрите акціонерне товариство "Луганські акумулятори" надало письмові пояснення та заявив клопотання про призначення додаткової експертизи.

Судовою колегією вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки за приписами частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України додаткова експертиза призначається у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку.

Колегія суддів, ознайомившись з наданим Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз висновком, вважає, що відповіді на основні питання експертом надані та підтверджено правомірність висновків суду першої інстанції.

Другий відповідач у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не зявився, причин неявки суду не повідомив. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Крім того, ухвалою від 12.03.2012р. сторони були попереджені про те, що у разі незявлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Приймаючи до уваги те, що другий відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних представників, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк ''Надра'' м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Луганські акумулятори" м. Луганськ та Товариства з обмеженою відповідальністю ''Луганський акумулятор-2'' м. Луганськ про стягнення солідарно з ЗАТ "Луганські акумулятори" та з ТОВ "Луганський акумулятор-2" (в межах вартості заставного майна) заборгованості у сумі 1 214 133 грн. 64 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання позичальником умов договору про надання кредитних коштів в межах кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № ТФ24/07-00 від 31.08.2007р. та договір іпотеки № б/н від 03.09.2007р.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 31.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра”, м. Київ та Закритим акціонерним товариством "Луганські акумулятори" було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № ТФ24/07-00, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач, як позичальник, прийняв зобовязання здійснити повернення заборгованості за кредитом до та сплачувати відсотки за кредитом.

Так, предметом цього договору є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів в межах відкритої кредитної лінії на наступних умовах (п.1.1 кредитного договору):

- Банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 1 180 500 грн. 00 коп. (п. 1.1.1. договору);

- Термін користування кредитною лінією встановлюється з 31.08.2007р. по 31.08.2012р. (п. 1.1.2 договору);

- Відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 15 % річних (п.1.1.3 договору).

Відповідно до пункту 3.3.8 кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення траншів наданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов цього договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею в тому числі пред'явлених до дострокового погашення позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої чуми за кожний день прострочення.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. (п.6.4. кредитного договору).

05.06.2008р. між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою сторони виклали пункт 1.1.3. в наступній редакції: "Відсоткова ставка за користування кредитною лінією складає 18,5 % річних". Додатковою угодою № 2 від 01.09.2008р. сторони збільшили відсоткову ставку за користування кредитною лінією до 25% річних.

У забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ "Луганські акумулятори" за кредитним договором 03.09.2007р. банком був укладений договір іпотеки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський акумулятор-2", за умовами якого іпотекодавець (другий відповідач по справі) виступив майновим поручителем позичальника.

Зазначений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 2410.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк виконав свої зобов'язання, надав позичальнику кредитні кошти у сумі 1 179 038 грн. 64 коп., що підтверджується матеріалами справи

Позичальник неналежним чином виконував умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків, тому у банка виникло право на стягнення заборгованості за вказаним договором у повному обсязі, у зв'язку з чим банк звернувся з позовом до суду. Позов судом задоволений.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Укладений кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № ТФ24/07-00 від 31.08.2007р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № ТФ24/07-00 від 31.08.2007р. є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України). Так, відповідно до частини 3 статті 1049 вказаного кодексу позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини 2 статті 1050 вказаного кодексу якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту виконував не належним чином, тому банк правомірно просив стягнути всю суму заборгованості за кредитним договором. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджений матеріалами справи, тому апеляційна інстанція дійшла до висновку, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 958 945, 44 грн.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що господарським судом не враховано часткове повернення коштів позичальником, оскільки матеріалами справи підтверджується достовірність вказаної суми заборгованості. Сума частково повернених позичальником коштів врахована банком при зверненні до суду та не вимагалася до стягнення.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

За користування кредитними коштами сторони договором передбачили сплату відсотків, тому банком вони були пред'явлені до сплати в сумі 214 424, 09 грн.

Крім того, вказані суми заборгованості позичальника за кредитом та відсотками за користування кредитними коштами підтверджуються висновком судової експертизи № 2316/25-2151/24 від 07.02.2012р. (а.с.52-59 т.5).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею в тому числі пред'явлених до дострокового погашення позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої чуми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки факт порушення строків повернення кредиту мав місце, то позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 11.09.2009 р. до 03.12.2009 р. у сумі 1 811, 60 грн. При чому, по кожній сумі залишку заборгованості згідно графіку пеня нарахована в межах шестимісячного терміну. Крім того, за несвоєчасну сплату відсотків позивачем також нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 15.01.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 38 952,51 грн. По кожній сумі прострочених відсотків пеня також нарахована в межах шестимісячного терміну.

Апеляційною інстанцією перевірено розрахунок пені, наданий банком, розрахунок відповідає нормам закону, тому суд першої інстанції вірно задовольнив вимоги про стягнення пені у сумі 40 764, 11 грн.

Посилання скаржника на недослідженість судом першої інстанції матеріалів справи стосовного того, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умов кредитного договору та підписання додаткових угод не уповноваженою особою, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

З аналізу змісту кредитного договору, з врахуванням норм чинного законодавства, судова колегія робить висновок, що сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Докази визнання кредитного договору або додаткових угод недійсними суду скаржником не надано. Таким чином, вищевказаний кредитний договір з додатковими угодами наразі є дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

З тієї ж підстави судова колегія вважає необґрунтованими посилання скаржника на підписання додаткових угод без згоди Спостережної ради товариства на встановлення відсоткових ставок за користування кредитом та недослідженість цих моментів судовою експертизою. Вищезазначене не є предметом спору, не повинно досліджуватись, як в рамках розглядаємої справи, так і при проведенні судової експертизи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Щодо заявленого позову до майнового поручителя про стягнення заборгованості солідарно, але з поручителя в межах вартості заставного майна, то з матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський акумулятор-2" (відповідач 2) було укладено договір іпотеки від 03.09.2007р., за умовами якого товариство є майновим поручителем ЗАТ "Луганські акумулятори" за виконання зобов'язань за кредитним договором № ТФ 24/07-00 від 31.08.2007р. Тому, господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову за рахунок першого відповідача (позичальника), оскільки другий відповідач є майновим, а не фінансовим поручителем та вимоги до нього можуть бути пред'явлені про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з врахуванням норм матеріального права та процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,42,43,48,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Луганські акумулятори" м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2010р. у справі №1/28 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2010р. у справі №1/28 - залишити без змін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Луганські акумулятори" (м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 105, ідент. код 30877831) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (м.Київ, вул. Артема, б. 15, ідент. код 20025456) витрати на проведення судової економічної експертизи у сумі 16 384 грн. 56 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

ГоловуючийЗ.П.Азарова

Судді О.В.Кододова

С.А.Малашкевич

надр. 7 прим: 1 прим. у справу; 1 прим. позивачу 2 прим. відповідачам 2 прим. ДАГС; 1 прим. ГСЛО;