Рішення № 22238699, 26.03.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р. Справа № 5027/86/2012. За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства “Тепломережа” м.Чернівці

про стягнення 436869,70 грн.

Суддя Бутирський А.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. представник (довіреність від 26.12.2011 року)

Від відповідача ОСОБА_2 директор, ОСОБА_3. представник (довіреність від 20.04.2010 року)

В засіданні приймали участь

Рішення прийнято 26.03.2012 року у звязку з оголошенням перерви у судовому засіданні 19.03.2012 року СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства “Тепломережа” м.Чернівці про стягнення 436869,70 грн. заборгованості, у тому числі: 392328,00 грн. основного боргу, 10010,59 грн. 3% річних, 3923,22 грн. збитків, заподіяних інфляцією та 30607,86 грн. пені, що виникли у результаті неоплати відповідачем природного газу, поставленого у січні-квітні 2011 року на виконання умов договору від 20.12.2010 року.

Ухвалою від 08.02.2012 року порушено провадження у даній справі, її розгляд призначено на 27.02.2012 року.

Відповідач в усній формі позов визнав частково (суму основного боргу, 3% річних та збитки, заподіяні інфляцією). Проти стягнення пені відповідач заперечує, мотивуючи це тим, що одночасне стягнення пені, 3% річних та збитків, заподіяних інфляцією є стягненням одного виду.

Розглянувши подані документи, зясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року між сторонами укладено договір №06/10-2786БО-38 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання (далі - Договір), згідно якого позивач зобовязувався поставити відповідачеві імпортований природний газ, а останній брав на себе обовязок прийняти і оплатити природний газ.

П. 4.1 Договору передбачає, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з актів передачі-приймання природного газу за січень-квітень 2011 року, позивач взяті на себе зобовязання виконав, надав відповідачеві природний газ на суму 392328,00 грн., який не оплачений, що призвело до виникнення боргу у відповідача у сумі 392328,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судовим слуханням встановлено, що у відповідача існує борг за поставлений товар у сумі 392328,00 грн., який підлягає стягненню.

Також за порушення строків розрахунків з відповідача стягується 3923,22 грн. збитків, заподіяних інфляцією за березень-грудень 2011 року та 10010,59 грн. 3% річних за період з 21.02.2011 року по 03.02.2012 року, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того за порушення строків розрахунків з відповідача стягується 7393,24 грн. пені за період з 03.08.2011 року по 21.11.2011 року (по кожному акту окремо), що передбачено ст. ст. 547, 549 Цивільного кодексу України і п. 7.3.1 Договору.

У частині стягнення 23214,62 грн. пені слід відмовити, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 03.08.2011 року по 03.02.2012 року згідно п. 9.3 Договору, який передбачає нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або з позовом.

Даним пунктом Договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст.260 Цивільного кодексу України.

Отже, умови п. 7.3.1 Договору суперечать нормам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Дана позиція суду узгоджується з практикою Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2011 року у справі №13/110-11.

Судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства “Тепломережа”, ідентифікаційний код 214184407, вул. Емінеску, 2 м.Чернівці на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код 31301827, вул. Шолуденка, 1, м.Київ - 392328,00 грн. боргу, 3923,22 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 10010,59 грн. 3% річних, 7393,24 грн. пені та 8273,10 грн. судового збору.

3.У решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.А. Бутирський