Рішення № 22238442, 27.03.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. Справа № 5024/229/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" м.Запоріжжя

до приватного підприємства "Арія 2" м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 1360036грн. 71коп.

за участі представників:

позивача - уповноважена особа ОСОБА_1

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_2

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (позивач по справі) звернулося з позовом до приватного підприємства "Арія 2" (відповідач) про стягнення 697662грн. 78 коп. основного боргу, 27256грн. 63 коп. пені, 320924грн. 88 коп. відсотків за користування чужими коштами, 314192грн. 42 коп. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем обовязків по розрахунках за отриманий товар по договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2 від 10.02.2011року.

Відповідач, не заперечуючи основного боргу, не визнає позовних вимог в частині стягнення відсотків, пені та штрафу, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що сторонами узгоджено порядок погашення основного боргу, з урахуванням графіку погашення боргу, а гарантійним листом позивач підтвердив, що у разі погашення відповідачем боргу згідно з графіком реструктуризації боргу, наказ про стягнення інших платежів до виконавчої служби ним не буде надсилатися.

Однак, представник позивача в засіданні суду, не заперечуючи наявності гарантійного листа, наполягає на стягненні усієї суми позову, тому його позовні вимоги підлягають розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (позивач по справі) та приватним підприємством "Арія 2" (відповідач) 10.02.2011 року укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК100211/2.

За умовами зазначеного договору позивач прийняв на себе обовязки передати у власність відповідача насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а відповідач, як покупець, зобовязався прийняти та сплатити отриманий від позивача товар на умовах, визначених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобовязання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними субєктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 10.02.2011року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обовязковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Матеріалами справи доведено, що позивач виконав свої обовязки за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011року і в період з 25.03.2011року по 29.06.2011року передав відповідачу передбачений договором товар на загальну суму 1047308грн.05коп.

Факт поставки товару на зазначену суму підтверджується наданими до матеріалів справи витратними накладними та довіреностями на право одержання товару уповноваженою особою відповідача (арк.. справи 27-56).

Відповідно до пункту 6.1 договору поставки відповідач зобовязаний здійснити розрахунки за отриманий товар в строки та в розмірах, які вказані в специфікаціях..

Відповідно до специфікацій № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 (аркуші справи 13-26) кінцевий розрахунок за отриманий товар відповідач зобовязаний був здійснити в строк не пізніше 25.10.11року.

В засіданні суду було встановлено, що свої обовязки по оплаті отриманого від позивача товару відповідач виконав частково, сплативши позивачу 326891грн.05коп. Крім того, відповідач повернув позивачу товар по прибуткових накладних №А-00000445 від 07.06.2011року, № А-00000502 від 24.06.2011року та № А-00000534 від 15.07.2011року на загальну суму 22754грн.22коп.

На момент звернення з позовом борг відповідача становив 697662грн.78коп.

Належних доказів на підтвердження погашення зазначеного боргу відповідачем суду не надано, тому позовні вимоги про стягнення 697662грн.78коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При укладені договору від 10.02.2011року сторони пунктом 8.5 узгодили, що у разі прострочення сплати платежів відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується як 0,5 % за кожен день прострочки.

Позивачем нараховані проценти за користування чужими коштами за період з 26.10.2011року по 25.01.2012року в сумі 320924грн.88коп., які також стягуються на користь позивача.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу за порушення строків перерахування грошових коштів, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано ч.2 ст.343 ГК України та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, відповідно до яких за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному в договорі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Отже, яким би способом не визначалася в договорі відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнено лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Зазначене відповідає і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові по справі №25/187 від 24.10.2011року.

Укладаючи договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011року сторони пунктом 8.2.3 узгодили штрафні санкції за порушення строків оплати товару, а саме: відповідач в цьому випадку сплачує позивачу пеню, яка обчислюється у розмірі 0,05% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф в розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути за порушення термінів погашення боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки, в сумі 27256грн.63коп., а також штраф в розмірі 314192грн.42коп.

З урахуванням передбаченої законом та договором відповідальності покупця (відповідача) за несвоєчасне погашення боргу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості яка діяла в період прострочки, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 30% за прострочку сплати грошових коштів задоволенню не підлягають, оскільки зазначені вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства, вони повністю повторюють відповідальність відповідача як покупця, про сплату пені, тобто за одне і те ж порушення в договорі встановлена подвійна відповідальність, що суперечить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності за одне і те ж правопорушення.З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Арія 2" м. Нова Каховка Херсонської області вул. Соснова, 1 п/р 26004216296 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» МФО 380805 ідентифікаційний код 36565653 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" м.Запоріжжя пр. Маяковського, 3 р/р 26003010115712 в ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ МФО 321767 ідентифікаційний код 30345439 697662грн. 78 коп. основного боргу, 27256грн. 63 коп. пені, 320924грн. 88 коп. відсотків за користування чужими коштами та 20916грн.88коп. судового збору.

3.В задоволенні позовних вимог про стягнення 314192грн. 42 коп. штрафу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.03.2012р.