Рішення № 22238404, 22.03.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. Справа № 5024/313/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі П'ятигорець І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі міського комунального підприємства ""Херсонтеплоенерго", м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос", м. Херсон

про стягнення 10901 грн. 30 коп.

за участю помічника прокурора Нурматової О.В. - посв. № 29 від 25.05.09 р.

та представників:

позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, дов. № 620-15 від 01.03.11 р., ОСОБА_2 - начальник відділу, дов. № 1701 від 18.01.11 р.

відповідача: не прибув

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", яким просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача на користь позивача 6997 грн. 54 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 137 грн. 66 коп. пені, 489 грн. 82 коп. штрафу, 17 грн. 83 коп. 3% річних та 7 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Позивачем було подано клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із сплатою відповідачем заборгованості за поставлену теплову енергію.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив про сплату 6997 грн. 54 коп. заборгованості. Крім того, відповідач не погоджується із здійсненим позивачем розрахунками пені, штрафу, 3% річних та 7 грн. 32 коп. інфляційних втрат. Також заперечує проти нарахування позивачем пені в розмірі 0,1 % вартості теплової енергії та 7% штрафу, вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкції як у вигляді пені та штрафу одночасно, оскільки вважає такі заходи притягненням його до подвійної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про постачання теплової енергії від 05.04.2007 року №521 (надалі за текстом - Договір), позивач зобов'язався виробити та поставити відповідачу теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а останній приймати теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до умов пунктів 6.6. та 6.8. Договору відповідач зобов'язався до 20 числа кожного місяця отримати у позивача рахунок та оплатити його протягом 5 банківських днів після одержання.

Відповідачем протягом листопада - грудня 2011 р. було спожито теплової енергії загальною вартістю 6997 грн. 54 коп., що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №2065 від 30 листопада 2011 р. та №2453 від 31 грудня 2011 року.

Позивачем були виписані відповідачу рахунки №1588 від 06.12.2011 р. на суму 3662 грн. 35 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в листопаді 2011 року та №10 від 04 січня 2012 року на суму 3335 грн. 19 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в грудні 2011 року.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії виконувались несвоєчасно та не в повному обсязі. А саме, платіжним дорученням №3127 від 01.03.2012 року відповідачем була сплачена вартість теплової енергії спожитої у листопаді 2011 року в сумі 3662 грн. 35 коп., у зв'язку з чим заборгованість на час звернення прокурором до суду з даним позовом становила 3335 грн. 19 коп. за спожиту теплову енергію у грудні 2012 року.

Отже прокурором безпідставно заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 3662 грн. 35 коп.

Після звернення прокурора до суду з даним позовом відповідач перерахував позивачу решту боргу в сумі 3335 грн. 19 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3139 від 12 березня 2012 року.

Враховуючи сплату відповідачем суми 3335 грн. 19 коп. основного боргу після звернення прокурором до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом відповідачем були порушені зобов'язання щодо строку оплати спожитої теплової енергії.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач за період з 01.12.2011 року за 31 календарний день, тобто по 01.01.2012 року на суму простроченої заборгованості в розмірі 3662 грн. 35 коп. нарахував відповідачу 9 грн. 33 коп. 3% річних та за період з 01.12.2011 року по 30.12.2011 року 7 грн. 32 коп. інфляційних втрат. А також, на суму простроченої заборгованості в розмірі 3335 грн. 19 коп. за період з 01.01. по 31.01.2012 р. нарахував відповідачу 8 грн. 50 коп. 3% річних.

З приводу вказаних розрахунків суд зазначає, що рахунок на оплату вартості теплової енергії спожитої у листопаді отриманий позивачем 13.12.2011 року, а тому, відповідно до пункту 6.6. договору, мав бути оплачений до 20.12.2011 року. Рахунок на оплату вартості теплової енергії спожитої у грудні 2011 р. отриманий позивачем 04.01.2012 року, а тому мав бути оплачений до 11.01.2012 року.

Враховуючи викладене позивач безпідставно розраховував 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 01.12.2011 р. на заборгованість за листопад та з 01.01.2012 р. на заборгованість за грудень 2011 року.

За здійсненим судом розрахунком сума 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати вартості теплової енергії спожитої у листопаді 2011 року за період з 21.12.2011 р. по 01.01.2012 р. становить 3,29 грн. Сума 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати вартості теплової енергії спожитої у грудні 2011 року за період з 12.01.2012 р. по 31.01.2012 р. становить 5,47 грн.

Отже, сума 3% річних що підлягає до стягнення становить 8,76 грн.

Сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати вартості теплової енергії спожитої у листопаді 2011 року за період з 21.12.2011 р. по 30.12.2011 р. становить 2,29 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 7.3.3. Договору в разі несвоєчасного розрахунку сторони передбачили сплату відповідачем пені у розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочки, а за прострочення понад 30 днів - штрафу у розмірі 7% вказаної вартості.

На підставі вказаного пункту договору, позивачем також нараховано 137,66 грн. пені та 489 грн. 82 коп. штрафу.

При здійсненні судом перевірки нараховних позивачем штрафу та пені, судом встановлено, що суму пені безпідставно збільшено. Сума пені становить 42 грн. 53 коп. - в розмірі встановленому пунктом 7.3.3. Договору - 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочки платежу.

Як вже було зазначено вище, сторони передбачили у договорі про постачання теплової енергії, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно з ст. 231 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу. А також поряд з нормою про сплату пені зазначено про сплату штрафу: "а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості" (п. 7.3.3 договору). Тобто за одне і теж порушення передбачено і штраф, і пеню, які є відповідальністю одного виду.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Пеня є повторною відповідальністю поряд зі штрафом за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст. 61 Конституції України.

Оскільки із змісту договору №521 про постачання теплової енергії вбачається, що штраф виступає як додатковий вид штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, що є фактичним порушенням норм діючого законодавства, то колегія суддів вважає, що стягненню підлягає саме пеня у сумі 42,53 грн., обчислена у встановленому договором розмірі - 0,1% від суми простроченого грошового зобовязання - 3662,35 грн. за період прострочення виконання з 19.12.2011р. по 31.12.2011р. та від суми 3335 грн. 19 коп. за період прострочення виконання з 10.01.2012р. по 29.01.2012р.

Заперечення відповідача проти позову в частині стягнення пені у встановленому умовами п. 7.3.3 договору розмірі судом не приймаються до уваги як такі, що не відповідають положенням ст. 1 Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання прибуткових територій."

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. До стягнення підлягає 42 грн. 53 коп. пені, 8 грн. 76 коп. 3% річних та 2 грн. 29 коп. інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3335 грн. 19 коп. має бути припинено. В задоволенні решти позову - відмовлено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача враховуючи, що спір доведено до суду з його вини.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос" (код ЄДРПОУ 31293649, вул. Суворова, 7-16, м. Херсон:

а) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 31653320, 73019, місто Херсон, Острівське шосе, 1, р\рахунок 26003060153834 в ХФ "Приватбанк", МФО 352479) - 42 грн. 53 коп. пені, 8 грн. 76 коп. 3% річних та 2 грн. 29 коп. інфляційних втрат.;

б) на користь держави в дохід державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми 3335 грн. 19 коп. основного боргу припинити.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 26.03.2012 р.