Рішення № 22238328, 26.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2012 р. Справа № 5023/377/12

вх. № 377/12

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

1-го відповідача - ОСОБА_1 за дов. 03.01.2012 року,

2-го відповідача - не з'явився,

3-ої особи- не з'явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акшен", м. Запоріжжя 3-я особа , ТОВ "Запорізький завод побутової техніки", м.Запоріжжя

до 1. Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків ,

2. Дочірнього підприємства "Техногран" ТОВ "Акшен", м. Запоріжжя

про про визнання недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг № 11373261000 від 18.07.2008 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акшен", м. Запоріжжя (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків, 2. Дочірнього підприємства "Техногран" ТОВ "Акшен" , м. Запоріжжя, про визнання недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг № 11373261000 від 18.07.2008 року. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що спірний Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11373261000 від 18.07.2008 року, суперечить вимогам діючого законодавства, а саме ч.1. ст.92 , ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та інтересам сторін, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13.02.2012 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 13.03.2012 року о 10:45 годині. Крім того, було залучено до участі у справі, в якості 3-ої особи - ТОВ "Запорізький завод побутової техніки", м.Запоріжжя.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 26.03.2012 року о 10:45 годині.

До господарського суду Харківської області 15.03.2012 року від Дочірнього підприємства "Техногран" ТОВ "Акшен" , м. Запоріжжя (2-го відповідача) надійшов зустрічний позов (вх. 945), відповідно до якого просить суд визнати дійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11373261000 від 18.07.2008 року, укладений між Дочірнім підприємством "Техногран" ТОВ "Акшен" , м. Запоріжжя та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2012 року у відповідності до п.4. ч.1 ст. 63 ГПК України було повернуто зустрічну позовну заяву Дочірньому підприємству "Техногран" ТОВ "Акшен" , м. Запоріжжя, на 1 арк. та додані до неї документи на 7 аркушах, в тому числі платіжне доручення №42 від 06.03.2012 року без розгляду.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6903514428583.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі, з підстав викладених у наданих запереченнях (а.с. 67) та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, крім того зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, поважної причини пропуску строку позовної давності суду не надано. Надав пояснення по суті справи.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник 3-ої особи в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6903514428613.

Позивач, жодного разу у судове засідання не з'явився, не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (Банк) та ДП «Техногран» ТОВ «Акшен» (Позичальник) було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11373261000 від 18 липня 2008 року (Кредитний договір), згідно якого позичальнику надано кредит 134500,00 доларів США (п. 1.1 кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2009 року змінено найменування Акціонерною комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Відповідно до нової редакції статуту повне офіційне найменування Банку - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Скорочене офіційне найменування Банку - АТ «УкрСиббанк». Як зазначає 1-й відповідач причиною зміни найменування є набрання чинності 29 квітня 2009 року Закону України «Про акціонерні товариства», норми перехідних положень якого зобов'язують усі акціонерні товариства, у тому числі банки, провести відповідні зміни щодо зміни найменування організаційно-правової форми.

У відповідності до п. 1.3. Кредитного договору за користування кредитними коштами Позичальник сплачує 19,1 відсотків річних.

Кредит забезпечується іпотекою та порукою ТОВ «Запорізький завод побутової техніки», та поручительством Шевейко Андрія Вячеславович.

Як вбачається з матеріалів справи, між АКІБ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод побутової техніки» було укладено договір поруки № 218349 від 18 липня 2008 року. З Шевейко Андрієм Вячеславовичем укладено договір поруки № 218350 від 18 липня 2008 року. В відповідності до умов договорів поруки поручитель відповідає як солідарний боржник за всіма зобов'язаннями ДП «Техногран» ТОВ «Акшен», що випливають з кредитного договору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України).

Як зазначає позивач, у своїй позовній заяві, що Кредитний договір є недійсним в повному обсязі з моменту укладення, оскільки протоколом зборів учасників ДП «Техногран» ТОВ «Акшен» від 18.06.2008 року № 6 було прийнято рішення укласти кредитний договір, але зборами ДП «Техногран» ГОВ «Акшен» не було затверджено зміст договору (Кредитного договору). Виключною компетенцією засновника позичальника є затвердження змісту кредитного договору як то передбачено статутом підприємства. Засновником приймалось лише рішення про отримання кредиту. Також засновник позичальника не узгоджував (не затверджував) усіх істотних умов Кредитного договору, що є необхідною умовою для його укладання.

З приводу зазначених тверджень позивача, суд зазначає наступне, згідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розмір) їх часток у статутному фонді.

Розділом 7 Статуту визначено, що органами управління Товариством є «Збори учасників - вищій орган Товариства» (пп. 7.1.1 Статуту).

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарської о кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» кожен з учасників товариства має право голосувати на засіданні загальних зборів пропорційно розміру своєї частки в статутному (складеному) капіталі товариства.

Так, протоколом зборів учасників ДП «Техногран» ГОВ «Акшен» від 18.06.2008 року був визначений порядок денний, що був заслуханий, та постановлений «за» одноголосно, яким передбачено: Укласти договір Генеральний договір з АКІБ «УкрСиббанк» на суму 134500,00 доларів США строком на 132 місяця. В рамках генерального договору отримати поновлювальну кредитну лінію під 19,1% для поповнення обігових коштів та фінансування поточної діяльності. Згідно протоколу, на загальних зборах приймало участь 100% учасників товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю «Акшен», в особі громадянина України Шевейко Андрія Вячеславовича, (володіє 97% статутного капіталі), Королькова Людмила Вікторівна (володіє 3 % статутного капіталу),

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Протоколу № 6 від 18.06.2008 року зборів учасників підписаний власноруч головою зборів Корольковою Л.В.., секретарем зборів - Шевейко А.В. Протокол скріплений печаткою ТОВ «АКШЕН». Факт підписання протоколу зборів учасників товариства свідчить про згоду всіх учасників товариства з порядком денним, із затвердженням його, оскільки відсутні будь-які зауваження на протокол зборів учасників товариства в самому протоколі.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам суд виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. №3 розяснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон повязує настання певних юридичних наслідків. Отже в даній справі необхідною умовою для визнання договору недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених ст.215, ст.203 ЦК України.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст..203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Пленуму Верховного Суду України висловленій у п.8 Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" де зкорема зазначається, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та в строк, встановлений для його виконання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним Генерального договору задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи містяться докази щодо дотримання усіх істотних умов договору при укладенні Генерального договору.

Крім того, 1-й відповідач у наданих до господарського суду 13.03.2012 року запереченнях (вх.5208) заявив про те, що позивач звернувся до суду після збігу встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, пунктом 5 ст.267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності , порушене право підлягає захисту.

п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається , що позивач просить визнати недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11373261000 від 18.07.2008 року, тобто саме в редакції від 2008р., про укладання якого він знав з моменту укладення цього договору, про що також свідчить протокол зборів засновників Дочірнього підприємства "Техногран" ТОВ "Акшен" (а.с. 76), а тому перебіг строку позовної давності починається з 18.07.2008р.

Доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про укладення оспорюваного ним договору, яким на його думку порушуються права позивача, пізніше, суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11373261000 від 18.07.2008 року було укладено 18.07.2008 року, проте, з позовом позивач звернувся до суду лише у 2012р. Відповідно до положень п.5 ст.267 ЦК України позивач доказів поважності спливу строків позовної давності суду не надав, а тому, суд прийшов до висновку про відсутність поважності причин пропуску строків позовної давності та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Акшен", м. Запоріжжя до - 1. Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків, 2. Дочірнього підприємства "Техногран" ТОВ "Акшен" , м. Запоріжжя, та про застосування строків позовної давності відповідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність заявлена відповідачем до винесення рішення судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір суд залишає за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 58, 124, 129 Конституції України, ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст.5, 203, 215, 207, 208, 256, 257, 267, 627, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання наведене в запереченнях (вх. 5208 від 13.03.2012 року) про застосування наслідків пропуску строку позовної давності - задовольнити.

В позові відмовити повністю.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/377/12 складено та підписано 28.03.2012 року.