Рішення № 22238216, 21.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 5023/181/12

вх. № 181/12

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Рильова В.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №02-15/1-739 від 27.12.2011р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.02.2012р., ОСОБА_3, довіреність від 13.02.2012р.;

третьої особи - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м.Харків;

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрон", смт. Новопокровка;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дегтярьов Борис Іванович, м. Київ;

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрон" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, про припинення зобов"язань в сумі 386523,54грн. за кредитним договором №16-08/К від 07.03.2008р. перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 386523,54грн. Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротон" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" за договором строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 від 22.02.2008р. Судовий збір у розмірі 1073,00грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 05.03.2012р. було призначено для розгляду справи № 5023/181/12 судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 05.03.2012р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011р. та беручи до уваги ухвалу суду від 22.02.2012р., про призначення судової колегії, для розгляду справи №5023/181/12 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Аюпова Р.М. та суддя Бринцев О.В.

12.03.2012р. позивач надав до канцелярії суду пояснення (вих.№02-15/5483 від 12.03.2012р.), в яких, посилаючись на положення Закону України "Про банки та банківську діяльність", зазначає, що відповідачу законодавчими нормами не надано права на припинення зобов"язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, як в період тимчасової адміністрації та повного мораторію на виконання зобов"язань банком, введеного Національним Банком України, так і в процедурі ліквідації банку.

16.03.2012р. відповідач надав до канцелярії суду пояснення, в яких проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування заперечень відповідач, зокрема вказує на те, що позивач отримав заяву про зарахування вимог ще до затвердження переліку кредиторів, та на те, що неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог в певній ліквідаційній процедурі банку (після затвердження переліку вимог кредиторів), не свідчить про можливість визнання недійсним такого зарахування.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2012р. позов підтримав повністю, просив суд визнати недійсним односторонній правочин, вчинений відповідачем, про припинення зобов"язань в сумі 386523,54грн. за кредитним договором №16-08/К від 07.03.2008р. перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 386523,54грн. між відповідачем та третьою особою.

Представники відповідачів в судовому засіданні 21.03.2012р. проти позову заперечували, з підстав викладених у письмових запереченнях, та просили суд відмовити в позові.

Представник третьої особи в судове засідання 21.03.2012р. не з"явився, документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

07.03.2008р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрон” (відповідач, Позичальник) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Земельний банк” - позивач, Банк) було укладено договір про надання кредиту №16-08/К, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредиту у сумі 600000,00грн. на поповнення обігових коштів, з можливістю отримання окремих кредитів (траншей). Кожен окремий кредит (транш) оформлюється додатковою угодою, яка є невідємною частиною даного договору.

Згідно п.1.2. Договору про надання кредиту, кредит надається строком з 07.03.2008р. по 05.03.2009р., включно. Процентна ставка за користування кредитом складає 20% річних (п.1.2. Договору про надання кредиту).

Відповідно до п.3.2. Договору про надання кредиту, Банк надає Позичальнику кредит в межах суми кредиту, вказаній в п.1.1. даного договору, шляхом сплати розрахункових документів згідно мети використання кредиту з позичкового рахунку, а також шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника №26001019330 в ХАК “Зембанк”, МФО 351652, що повинно погоджуватись окремо при кожній видачу кредиту (траншу) у додатковій угоді до цього договору.

11.03.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту №16-08/К від 07.03.2008р. (арк. спр. 32), якою сторони погодили надання Банком Позичальникові кредиту (траншу) для передплати за обладнання для вирощування перепелів у сумі 350000,00грн. зі строком повернення цього кредиту до 05.03.2009р.

25.03.2008р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту №16-08/К від 07.03.2008р.(арк. спр. 33), якою сторони погодили надання Банком Позичальникові кредиту (траншу) для передплати за молодняк перепелів у сумі 250000,00 грн. зі строком повернення цього кредиту до 05.03.09р.

Додатковою угодою №3 від 05.03.2009р. до договору про надання кредиту №16-08/К від 07.03.2008р., сторони продовжили строк повернення кредиту до 06.04.2009р., а Додатковою угодою №4 від 06.04.2009р. до 05.04.2010р., склавши Графік погашення заборгованості (Додаток №2), а також збільшили розмір процентної ставки до 25% річних.

Факт надання грошових коштів у сумі 350000,00 грн. та 250000,00 грн. Банком Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Агротрон” підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями №1 від 11.03.2008р. та №2 від 25.03.2008р. (арк. спр. 38, 39).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.02.2008р. між Харківським акціонерним комерційним банком Земельним банком (правонаступником якого є ПАТ “Земельний банк”) Банк та фізичною особою ОСОБА_4 Вкладник, було укладено договір строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 (арк. спр. 49-50), відповідно до умов якого Вкладник вносить грошові кошти на депозитний рахунок, що відкривається в Банку - №26353013050, в сумі 2607870,00 грн. терміном з 22.02.2008р. по 03.03.2009р.

Відповідно до п.3.1. договору строкового банківського вкладу, проценти по вкладу нараховуються щомісяця у розмірі 16% річних від дня наступного за днем надходження коштів у Банк до дня, який передує поверненню коштів, встановленого в п.1.1 даного договору.

Додатковими угодами (№1,2,3,4,5,6) до договору строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 від 22.02.2008р., сторони договору неодноразово змінювали розміри внесків Вкладника та розмір процентів, що нараховуються по вкладу, а також дати повернення депозиту. Так, згідно умов додаткової угоди №6 від 13.03.2010р., датою повернення депозиту є 23.03.2011р.

15.07.2010р. між фізичною особою ОСОБА_4 (Первісний кредитор, третя особа у справі) та СТОВ “Агротрон” (відповідач, Новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, право вимоги виконання зобовязань ПАТ “Земельний банк” (Боржник) за депозитним договором №Д-3050-3/980 від 22.02.2008р. та всіма додатковими угодами до нього, укладеними між фізичною особою ОСОБА_4 та ПАТ “Земельний банк”.

Відповідно до п.2.1. договору про відступлення права вимоги від 15.07.2010 року, до Нового кредитора переходять наступні права та вимоги Первісного кредитора по Депозитному договору: повернення частки депозиту у розмірі 386523,54 грн. Первісний кредитор гарантує Новому кредитору, що право вимоги, яке відступається за зобовязанням згідно з цим Договором, є дійсним, не відступлено третім особам і не обтяжено іншими зобовязаннями.

В матеріалах справи міститься лист відповідача, в якому він, як Новий кредитор за Депозитним договором, звернувся до ПАТ “Земельний банк” (Боржника за Депозитним договором) з повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України (арк. спр. 24), в якому повідомив про відступлення йому фізичною особою ОСОБА_4 права вимоги за депозитним договором №Д-3050-3/980 від 22.02.2008р. У цьому повідомленні відповідач зазначив про те, що станом на 15.07.2010р. існує його зобовязання перед ПАТ “Земельний банк” за кредитним договором №16-08/К від 07.03.2008р. у розмірі 386523,54 грн. та, посилаючись, що згадані вище зобовязання (за депозитним договором №Д-3050-3/980 від 22.02.08р. та кредитним договором №16-08/К від 07.03.08р.) є зустрічними, однорідними, строк їх виконання настав, заявив про припинення цих зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, у повідомленні відповідач звернувся до позивача з проханням здійснити дії щодо зняття обтяжень з земельної ділянки, яка передавалась у забезпечення виконання зобовязань позивача за первісним позовом, згідно договору майнової поруки (іпотеки) від 07.03.2008р.

Слід зазначити, що вказане повідомлення датовано відповідачем 15.07.2010р., в той час, як відмітка Банку про отримання даного повідомлення - 01.09.2010р. При цьому, відповідачем не було надано доказів того, коли саме відповідач надав вказане повідомлення позивачу (поштова відмітка, чек та опис вкладення надсилання такого відправлення, тощо).

В свою чергу, ПАТ “Земельний банк” було надано до позовної заяви Постанову Правління НБУ №375 від 30.07.2010р. “Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства “Земельний банк” (арк. спр. 20) з 02.08.2010р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оголошення про початок ліквідаційної процедури було опубліковано в газеті “Голос України” №144 від 05.08.2010 року (арк. спр. 21).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2010р. у справі №62/260-10 за позовом СТОВ "Агротрон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, м.Харків, до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України, про зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до СТОВ "Агротрон" про стягнення 388822,39 грн., залишеним в силі Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. та Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011р., позовні вимоги СТОВ “Агротрон” було задоволено частково; виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис №6748008 від 07.03.2008 року про заборону на нерухоме майно; в решті позовних вимог СТОВ “Агротрон” - відмовлено та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ “Земельний банк”.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ “Земельний банк було відмовлено у зв"язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором №16-08/К про надання кредиту від 07 березня 2008 року та договором строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 від 22.02.2008 року за заявою СТОВ “Агротрон”.

Вищевикладене, зокрема, й стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, про припинення зобов"язань в сумі 386523,54грн. за кредитним договором №16-08/К від 07.03.2008р. перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 386523,54грн. Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротон" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" за договором строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 від 22.02.2008р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Банк знаходиться на стадії ліквідації і в ньому відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність”. Відтак, названий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону. Частиною 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність” встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. В ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність” законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора зявляється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 "Про банки і банківську діяльність”, тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

При цьому, суд ставиться критично до посилань відповідача на неможливість застосування судової практики, на яку посилається позивач, у зв"язку з тим, що Постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 N 27/292-10; від 03.10.2011р. № 27/291-10; від 10.10.2011р. № 57/216-10; від 24.10.2011р. № 16/041-10 прийняті у інших справах, оскільки, відповідно до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 №01-06/1642/2011, на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" було доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 N 27/292-10; від 03.10.2011р. № 27/291-10; від 10.10.2011р. № 57/216-10; від 24.10.2011р. № 16/041-10).

Зокрема, у Постанові Верховного Суду України від 10.10.2011р. у справі №57/216-10 Верховний Суд зазначає, що здіснення зарахування зустрічних однорідних вимог, за заявою про зарахування таких вимог, поданою після введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Зембанк" (30.07.2010р.) та після публікації відомостей про відкриття ліквідаційної процедури вказаного Банку у газеті "Урядовий кур'єр" (06.08.2010р.) є неможливим. Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи міститься лише одне повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог (арк. спр. 24), направлене відповідачем Банку, яку згідно зі штампом реєстрації вхідних документів, Банк отримав 01.09.2010р., тобто після введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Зембанк" та після публікації відомостей про відкриття ліквідаційної процедури вказаного Банку у газеті "Урядовий кур'єр". Отже, як зазначалось вище, вказівки Верховного суду України є обов"язковими для всіх судів України.

Вищевказане підтверджує неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 "Про банки і банківську діяльність”.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, виходячи з аналізу положень глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність”, судова колегія приходить до висновку, що названим Законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність” та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, оскільки зміст оспорюваного правочину суперечить положенням Закону України "Про банки і банківську діяльність”, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, в даному разі витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 91, 93, 96 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 16, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агротон", про припинення зобов"язань в сумі 386523,54грн. за кредитним договором №16-08/К від 07.03.2008р. перед Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 386523,54грн. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агротон" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" за договором строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 від 22.02.2008р.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агротон" (63523, Харківська область, Чугуївський район, Землі Новопокровської селищної ради, зона №01, будівля 4, код ЄДРПОУ 31668337, п/р №26006010100123 в ВАТ "Піреус Банк" м. Київ, МФО 300658) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 19358721) судовий збір у розмірі 1073,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Рильова В.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2012р.

Справа №5023/181/12