Ухвала суду № 22238166, 21.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"21" березня 2012 р. Справа № 5023/9879/11

вх. № 9879/11

Суддя господарського суду Міньковський С.В.

при секретарі судовогозасідання Лук`янчук О.І

За участю представників сторін:

розпорядник майна- Брінь В.С. (ліц. НОМЕР_1 від 23.03.10);

пр-к боржника - Богун М.І. (голова правління на підставі статуту);

пр-к ЗАТ "Фірма"Укрпромспецбуд" - ОСОБА_3 (дов. від 10.02.12 р.).

Розглянувши заяву ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 043 752,00 грн

по справі за заявою УПФУ у Фрунзенському районі, м. Харкова

до ЗАТ "Харківфундаментспецбуд", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Кредитор у порядку ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство) звернувся до суду з заявою, в якій просить суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 1 043 752,00 грн, що виникли на підставі договору поставки № 4/06 від 06.07.06 р., договору консультаційних послуг № 22 від 01.11.07 р., на підставі усної домовленості поставки товару, а також збитки в розмірі 900417,00 грн в результаті зменшення статутного капіталу боржника.

Боржник та розпорядник майна боржника в повідомленні про розгляд вимог кредитора від 24.02.12 р. вимоги кредитора визнають частково в сумі 13000,00 грн, в решті суми боргу розпорядник майна і боржник не визнають суму боргу, оскільки вони не підтверджені достатніми документами, сплинув строк позовної давності, у боржника не відображена ця заборгованість в бухгалтерському обліку.

Кредитор, згідно ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, не оскаржив рішення про невизнання його вимог, проте в судовому засіданні представник кредитора вважає, що його вимоги є обгрунтованими та підтвердженими документами, які додані до заяви з вимогами до боржника.

Розглянувши матеріали справи, заяву кредитора з доданими до неї документами, спільне повідомлення боржника та розпорядника майна боржника про результати розгляду грошових вимог кредитора, вислухавши пояснення боржника та розпорядника майна, представника кредитора, суд доходить висновку про часткове задоволення заявлених кредитором вимог на підставі наступного.

Форми судового процесу встановлені статтею 4-1 ГПК України. Частиною 2 цієї статті визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України з врахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. При цьому відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, а господарський суд, відповідно до приписів статті 43 ГПК України, оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В ході розгляду справи судом встановлено, що кредитор Закрите акціонерне товариство "Фірма "Укрпромспецбуд" звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1043752,00 грн в межах місячного терміну з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Як вбачається із заяви кредитора вимоги до боржника грунтуються на заборгованості боржника в сумі 104335,00 грн, які виникли на підставі договору поставки від 06.07.06 р., в сумі 13000,00 грн, які виникли на підставі договору консультаційних послуг № 22 від 01.11.07 р. та в сумі 90417 грн збитків, які виникли в результаті зменшення статутного капіталу боржника.

Щодо вимог кредитора в сумі 104 335,00 грн, суд встановив наступне.

06.07.06 р. між ЗАТ "Фірма "Укрпромспебуд" та ЗАТ “Харківфундаментспецбуд” було укладено договір поставки № 4/06, відповідно до п.1.1, 4.4 цього договору поставщик (кредитор) зобов'язався в порядку та строки, встановлені даним договором, надати у власність покупцю (боржнику) товар (установка БИС-2), а покупець (боржник) зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Асортимент та кількість поставленого товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору та є невід'ємною частиною специфікацій до договору.

Відповідно до пункту 4.3. цього договору оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика (кредитора) в строк до 31.12.2006 р.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Кредитор виконав зобов'язання за договором, своєчасно поставив товар (установку БИС-2) належної якості, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000002 від 18.10.2006 р., довіреністю на отримання боржником товару за № 527180 від 18.10.2006 р. Крім того, голова правління боржника в судовому засіданні усно підтвердив, що дійсно кредитором було поставлено боржнику установку БИС-2. Проте, зобов'язання щодо оплати товару (установки БИС-2) було виконано частково на суму 185665,00 грн. Залишок суми боргу складає 104 335,00 грн.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання між сторонами має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До первинних документів відносяться: видаткові накладні, акти виконаних робіт; платіжні доручення; касові ордери; платіжні квитанції тощо.

Як встановив суд, всі істотні умови зазначеного договору поставки між сторонами були досягнуто, а саме: предмет, ціна, умови поставки, порядок проведення розрахунків, в зв'язку з чим заборгованість в сумі 104 335,00 грн є обгрунтованою та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Щодо заборгованості в сумі 13000,00 грн, суд встановив наступне.

01.11.07 р. між ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" та ЗАТ “Харківфундамент-спецбуд” було укладено договір № 22 взаємовідносин між ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" та ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" (надання послуг).

За умовами п. 1.1 цього Договору замовник ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" доручає, а кредитор зобов'язується виконати такі послуги: розробку технічної документації та виготовлення нової техніки і обладнання, інформаційних, консультаційних, юридичних, методичних та технологічних послуг, пошуку та надання обсягів робіт, розробку розцінок по розрядах на основі тарифів.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Кредитор виконав зобов'язання за договором, своєчасно надавав інформаційні послуги, консультаційні та юридичні послуги, пошук і надання обсягів робіт за період з 01.11.07 р. по 31.03.08 р. на загальну суму 32500,00 грн, що підтверджується копіями актів здачі -прийняття робіт № ОУ-0000074 від 30.11.07 р. на суму 6500,00 грн, №ОУ-0000083 від 31.12.07 р. на суму 6500,00 грн, №ОУ-0000007 від 31.01.2008 р. на суму 6500,00 грн, № ОУ-0000019 від 29.02.08 р. на суму 6500,00 грн, № ОУ-0000032 від 31.03.08 р. на суму 6500,00 грн.

Проте, боржником зобов'язання щодо оплати послуг виконано частково на суму 19500,00 грн. Залишок суми боргу складає 13 000,00 грн.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 зазначеного кодексу ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами КМУ.

Як встановив суд, всі істотні умови зазначеного договору № 22 взаємовідносин між ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" та ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" (надання послуг) між сторонами були досягнуто, а саме: предмет, ціна, умови надання послуг, порядок проведення розрахунків, в зв'язку з чим заборгованість в сумі 13 000,00 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши вимоги кредитора в сумі 26000,00 грн, які виникли на підставі усної домовленості між кредитором та боржником, суд вважає їх необгрунтованими на підставі наступного.

Кредитор посилається на те, що згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 19.03.2008 р. виданої без замовлення, кредитор передав боржнику товар - бурогвинтову колону на загальну суму 26 000,00 грн, що підтверджено копією вищевказаного документу, який міститься в матеріалах справи.

Боржник, в свою чергу, оплату за отриманий товар не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 26000,00 грн.

Керівник боржника в судовому засіданні заперечує проти зазначеної суми заборгованості, не визнає її в повному обсязі і просить відмовити у її включенні до реєстру вимог кредиторів, оскільки бурогвинтова колона була поставлена разом з установкою БИС-2, як комплектуюча до зазначеної установки.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що поставка товару за накладною є позадоговірною, оскільки кредитором не надано суду будь-якого договору в обґрунтування договірної передачі товару і який би свідчив про його виконання.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, які необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази. Разом з тим, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, в зв'язку з чим, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути вимоги кредитора ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, матеріалами справи не підтверджено та кредитором не надано доказів направлення претензії в порядку ст. 530 ЦК України з вимогою погасити утворену суму боргу боржнику. В даному випадку претензія фактично є вимогою про оплату в порядку ст. 530 ЦК України та встановлює обовязок боржника у 7-денний строк від дня предявлення вимоги оплатити вартість отриманого товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, кредитор не надав суду належних доказів наявності заборгованості у боржника - ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" в розмірі 26000,00 грн, факт необхідності поставки товару та факт отримання боржником товару за накладною № РН-0000001 від 19.03.08 р. саме у рамках усної домовленості між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансві України від 24.05.95 р. №88, містить перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати усі первинні документи: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, зазначена видаткова накладна кредитора не мітить достатніх реквізитів, на підставі яких можно ідентифікувати посадову особу, яка отримала товар, відсутня печатка підприємства на підпису особи, яка підписала видаткову накладну. Крім того, відсутнє посилання на домовленість, відповідно до якої здійснювалась поставка (передача) товару.

Щодо довіреності № 186702 від 17.03.2008 р., якою кредитор обґрунтовує свої вимоги.

За змістом пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (№ П-6 від 15.06.65 р., затверджена постановою Держаарбітражу при Раді Міністрів СРСР), що є чинною, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувач; (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства - отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача із безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей", зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.06.96 р. № 293/1318 (далі - Інструкція №293/1318).

Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 293/1318 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Отже, суду не надано доказів того, що ОСОБА_6, на ім'я якого видано довіреність, відноситься до категорії матеріально-відповідальних осіб боржника, не надано розписку матеріально-відповільної особи, що вона ознайомлена з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами, оскільки в судовому засіданні керівник боржника заперечує щодо видачі цього доручення.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що з наданих кредитором до матеріалів справи доказів не вбачається, що товар був переданий боржнику за його замовленням та у останнього виник обов'язок з оплати продукції, в зв'язку з чим сума 26000,00 грн не підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Щодо посилання кредитора на відшкодування збитків в розмірі 900 417,00 грн, які завдані ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" як одному із засновників ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" шляхом зменшення статутного капіталу боржника, що підтверджено аудиторським висновком від 21.03.08 р. суд зазначає наступне.

У відповідності до абз. 7 ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, зокрема, перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Отже, зобов'язання ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" перед його засновником (учасником) ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" в сумі 900 417 грн не можуть бути предметом розгляду грошових вимог кредитора ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" до боржника ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" в процедурі банкрутства і не підлягають включення до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст. ст. 14 , 15 Закона України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги ЗАТ "Фірма "Укрпромспецбуд" частково в сумі 117335,00 грн, які включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

2. В залишку суми боргу 926 417,00 грн кредитору відмовити.

3. Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.

Суддя Міньковський С.В.