Рішення № 22238148, 13.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/465/12

вх. № 465/12

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судовогозасідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Нігруца Р.А., посв. № 866 від 14.07.2011 року

позивача - 1. ОСОБА_1, дов. № 220/7391д від 16.11.2011 року

2. ОСОБА_1, дов. № 2 від 03.01.2012 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 27.02.2012 року

розглянувши справу за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України, м. Київ ,

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків в особі

до Науково-виробничого приватного підприємства "Укрмедтех", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 34447,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі в особі 1. Міністерства оборони України, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з позовом до Науково-виробничого приватного підприємства "Укрмедтех" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 34447,17 грн.; розірвання достроково договору оренди № 118/1999/ГоловКЕУ м. Харкова від 30.03.2007 р. та зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення військового містечка № 105, площею 190,9 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Харків, вул. 23-го Серпня, 2А квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова шляхом складання акту прийому-передачі.

У судовому засіданні призначеному на 06 березня 2012 року було оголошено перерву до 12:45 13 березня 2012 року. Після перерви судове засідання поновлено та продовжено у тому ж складі.

У судовому засіданні, призначеному на 13.03.2012 року, прокурор позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник першого та другого позивачів у судовому засідання підтримує вимоги прокурора у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди №118/1999/ГоловКЕУ нежитлового приміщення від 16.06.1999 року в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, зазначаючи, зокрема, що в процесі орендних відносин йому стало відомо про те, що у позивача не має правовстановлюючих документів на орендоване майно та позивачами у спірних правовідносинах з відповідачем при укладенні договору оренди №118/1999/ГоловКЕУ нежитлового приміщення від 16.06.1999 року та додаткових угод до нього були порушені приписи ЗУ "Про оренду державного та комунального мана" та ЗУ "Про господарську діяльність у Збройних силах України". Також, представник відповідача зазначає, що невідомість статусу орендованого ним об`єкта, а також невизначеність належного орендодавця з`явилось підставою для припинення оплати орендних платежів.

Також, присутні у судовому засіданні учасники судового процесу пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документам.

16 червня 1999 року між орендодавцем Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України генерал-майора Литвиненко Василя Васильовича та науково-виробничим приватним підприємством “Укрмедтех” (орендарем)в особі директора Рахулло Мухаммад Раффік було укладено договір оренди нежитлового приміщення №118/1999ГоловКЕУ (даліДоговір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 190,9 кв. м за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 2а, в/м № 105, що знаходиться на балансі Харківської квартирно-експлуатаційної частини району, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку і становить 73595 грн.

Вартість орендованого майна визначена експертним висновком ТОВ "Апспрім-Експерт" і затверджена розпорядженням регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області № 673-р від 18.05.1999року.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що власником орендованого майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з розділом 3 Договору річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ від 04.10.1095 року № 786, та змінами до неї затверджених Постановою КМУ від 18.05.1998 р. № 699, і складає 1104,0 грн. за рік (без індексу інфляції та ПДВ). Орендна плата за перший місяць оренди (травень 1999 року) складає 96,00 грн. (без урахування індексів інфляції за січень); ПДВ (20%) 19.2 грн. Всього 115.2 грн. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно на розрахунковий рахунок № 35300313701 в ОПЕРВ ХОУ НБУ м. Харкова, МФО 351447, код підприємства 07923280 не пізніше 15 числа, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.3 Договору, розмір орендної плата може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та і інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він діє з моменту підписання до 31.12.2004 року строком на 5 років.

Договір оренди нежитлового приміщення №118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 р. погоджено з КЕУ ПОК та Харківським КЕЧ району.

На виконання умов вказаного Договору, Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України було передано відповідачу нежитлові приміщення площею 190,9 кв. м, яке розташовані за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 2а, за актом прийомупередачі нежитлових приміщень в оренду від 16.06.1999 р.

05 квітня 2005 року додатковою угодою № 701/20/30, у зв'язку з необхідністю заміни сторони договору №118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 року, а саме орендодавця, були внесені зміни у договір №118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 року в частині визначення орендодавця, яким став Харківський університет Повітряних Сил. Також цією додатковою угодою внесені зміни у термін дії договору, який було продовжено до 31 грудня 2010 року та встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про призупинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну оренди, він вважається продовженими на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

30 березня 2007 року на виконання вимог статті 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна” стосовно перегляду договорів оренди, у звязку з передачею будівель та споруд від військових частин, закладів, установ та організацій на бухгалтерський облік (баланс) постачальних КЕВ міст і КЕЧ районів та зміною орендодавця, між Квартирно експлуатаційним відділом міста Харкова (орендодавцем) та НВПП „Укрмедтех” (орендар) було підписано додаткову угоду № 41д/2007/КЕВ до договору оренди №118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 року нерухомого майна. Зазначеною додатковою угодою внесені зміни до п.3.1, п.3.2 договору. виклавши їх наступним змістом: Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий та перший місяць оренди (січень 2007року) на рівні 1732,20 грн., на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1095 року № 786, із змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846, та складає без ПДВ за базовий та перший місяць оренди (січень 2007 року) 1732,20 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекс інфляції за період з базового до першого місяця оренди

Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціалізованого фонду державного бюджету на спеціальний рахунок КЕВ м. Харків в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Листом № 1457 від 15.04.2011 року позивач повідомив відповідача з посиланням на лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 20.01.2011 року № 303/1/6/49, що дія договору оренди №118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 року не буде продовжена, проте у зв'язку з тим, що КЕВ повідомив про припинення дії договору з порушенням терміну встановленого у п. 10.1 договору, то договір оренди №118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 року, на підставі ст.764 ГПК України, вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Проте, як зазначає прокурор у позовній заяві, відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором оренди №118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 року щодо сплати орендних платежів за період з лютого по грудень 2011 року виконані не були, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34447,17 грн.

Такі дії відповідача щодо несплати орендних платежів більше ніж 3 місяці, а саме за період лютий-грудень 2011 р., свідчать, на думку прокурора, про порушення прав держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу та підлягають судовому захисту шляхом розірвання спірного договору та стягнення з відповідача заборгованості на підставі ст.ст. 526, 628, 629 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини сторін виникли з договору, який було укладено 16.06.1999 року, однак правовідносини продовжують існувати, тому застосуванню підлягають норми діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст.1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (ст. 1 Закону).

Особливості передачі в оренду нерухомого майна у Збройних Силах України регламентовані ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України". Так, військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Пунктом 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою КМУ від 11 травня 2000 року № 778 встановлено, дозвіл військовим частинам на передачу нерухомого військового майна в оренду Міноборони або уповноваженим ним органом військового управління за погодженням з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про управління об'єктами державної власності", розмір плати за оренду державного майна за договорами оренди, укладеними військовими частинами та іншими військовими формуваннями погоджуються Фондом державного майна України.

Як встановлено судом, при укладенні додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати за договором оренди обєкта нерухомості, що перебуває у державній власності та передане КЕВ м. Харкова в експлуатацію від Харківського університету Повітряних Сил, сторонами договору розмір орендної плати встановлювався за домовленістю сторін та з Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області не погоджувався, відповідно матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами положень спеціального закону, яким передбачено порядок передачі нерухомого майна даної категорії у орендне користування, зокрема визначення розміру орендної плати.

При винесенні рішення судом також враховано, що додатковою угодою № 41д/2007/КЕВ м. Харкова від 30.03.2007 року були внесені зміни до договору оренди № 118 від 16.06.1999 року, а саме внесені зміни до пункту 2 розділу 1 щодо призначення орендованого приміщення, до пункту 3.1 розділу 3 щодо встановлення розміру орендної плати за базовий місяць, до пункту 3.2 розділу 3 щодо порядку здійснення розрахунків. Зазначено, що всі інші умови договору та додаткових угод не порушені дійсною додатковою угодою та залишаються незмінними. Тобто не зміненими залишились умови спірного договору оренди щодо визначення орендодавця у спірних правовідносинах, яким на підставі Додаткової угоди № 701/20/30 від 05.04.2005 року до договору оренди № 118/1999ГоловКЕУ від 16.06.1999 року залишився Харківський університет Повітряних Сил.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до п.п. 1.5. п. 1 Правил "Державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб" Затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 N 56 - До об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться жилі будинки (домоволодіння) розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером по вулиці, площі, провулку; нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); квартири багатоквартирних будинків.

У відповідності до п. п. 4.1. п. 4 зазначених вище Правил, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності.

Підпунктом 1. п. 1. ст. 4 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.

І тільки після такої реєстрації можливо вчинення правочинів з цим майном, про що зазначено в п. 6 ст. 4 Також, Законом України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а саме п. 6 ст. 4 зазначено, що реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Проте, в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства, в матеріалах справи відсутні належні докази державної реєстрації речових права позивача на спірне нерухоме майно, яке знаходиться в м. Харкові, вул. 23 Серпня, 2а.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не доведеними, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, у звязку з чим не підлягають задоволенню.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Отже, враховуючи відмову у задоволенні позову, судовий збір з відповідача не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 29, 33, 43, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Шатерніков М.І.

Повний текст судового рішення підписано 19.03.2012 року.