Рішення № 22238137, 21.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 5023/732/12

вх. № 732/12

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судовогозасідання Шилов С.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, доручення від 04.01.2012 р.

відповідача - не зявився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Аскоп-Україна", м. Київ

до ФО П ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 274692,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Аскоп-Україна", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ФО П ОСОБА_2, м. Харків про стягнення 274692,02 грн., а саме 197424,27 грн. боргу, 13530,74 грн. пені, 54747,44 грн. 30% річних, 8989,57 грн. інфляційних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обовязків за договором № 26/01/11 від 26.01.2011 року. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/732/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05 березня 2012 року о 10:50.

В призначене судове засідання 05 березня 2012 року сторони не з'явилися. Від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 05 березня 2012 року суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання та відклав розгляд справи на 21 березня 2012 року.

19 березня 2012 року до суду надійшли пояснення позивача (вх. № 990), 21 березня 2012 року позивачем через канцелярію суду (вх. № 2745 та 2746) надано додаткові документи та нормативне обґрунтування позовних вимог.

В засідання суду 21 березня 2012 року зявився позивач, просить суд залучити до матеріалів справи пояснення, обґрунтування та документи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в засідання суду 21 березня 2012 року не зявився, про причини незявлення суд не повідомив.

Суд у судовому засіданні 21 березня 2012 року вважає за необхідне залучити до матеріалів справи подані позивачем пояснення (вх. № 990), нормативне обґрунтування позовних вимог та додаткові документи (вх. № 2745, 2746).

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 26/01/11 за умовами якого позивач зобовязався передати окремими партіями у власність відповідача товар, найменування (асортимент), кількість, ціна та вартість окремих партій товару визначаються та вказуються у видаткових накладних, що є невідємними частинами договору, а відповідач зобовязався прийняти товар та оплатити вартість кожної партії товару протягом 5 календарних днів від дати підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір № 26/01/11 від 26 січня 2011 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з відстроченням платежу.

На виконання умов укладеного договору за видатковими накладними: № 5069 від 26.01.2011 р. на суму 22012,50 грн., № 5119 від 19.02.2011 р. на суму 75566,75 грн., № 5177 від 23.02.2011 р. на суму 53707,22 грн. та № 5209 від 03.03.2011 р. на суму 78152,80 грн. позивачем передано відповідачеві товар загальною вартістю 229439,27 грн., про що свідчать вказані накладні та генеральне доручення відповідача.

Відповідач після одержання товару від позивача розрахунок у обумовлений сторонами в договорі термін виконав частково та з його (терміну) порушенням, так відповідачем лише 21.02.2011 р. сплачено накладну № 5069 від 26.01.2011 р. - строк на плату до 31.01.2011 р. включно, у розмірі 10000 грн. відповідачем частково сплачено 23.05.2011 р. накладну № 5119 від 09.02.2011 р. - строк на оплату до 14.02.2011 р. включно, решта накладних взагалі неоплачена відповідачем. Таким чином несплаченими лишились накладні на загальну суму 197424,27 грн.

В межах договору 25 жовтня 2011 року між сторонами складено та підписано акт звіряння розрахунків на суму 197424,55 грн.

11 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 16/01 із вимогою провести розрахунок на протязі семи днів, про що свідчить поштовий опис від 12.01.2012 р.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні доказидля підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 197424,27 грн.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 197424,27 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

З посиланням на п. п. 5.1, 5.2 договору та ст. 625 ЦК України позивачем також предявлено до стягнення 13530,74 грн. пені, 54747,44 грн. 30% річних та 8989,57 грн. інфляційних.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору відповідач, у випадку порушення ним строків оплати окремої партії товару, зобовязаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми та пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє в період існування заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем зобовязань щодо оплати товару, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь із відповідача 13530,74 грн. пені, 54747,44 грн. 30% річних та 7410,19 грн. інфляційних обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Решта позовних вимог позивача щодо інфляційних задоволенню не підлягає, оскільки позивачем проведено невірно розрахунок, а саме не враховано індекси інфляції за період червень-грудень 2011 року (за вказаний період у сукупності індекс інфляції був менше 100% та складав 99,093%).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у розмірі 5462,25 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Виходячи з викладеного та керуючись 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФО П ОСОБА_2, 61144, АДРЕСА_1 (ІІН НОМЕР_1) на користь ТОВ "Аскоп-Україна", 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 600 (рахунок 2600107218 у ПАТ "СЕБ Банк", МФО 300175, код ЗКПО 30579869) - 197424,27 грн. боргу, 13530,74 грн. пені, 54747,44 грн. 30% річних, 7410,19 грн. інфляційних, 5462,25 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Калініченко Н.В.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/732/12 підписано 23 березня 2012 року.