Рішення № 22238114, 19.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р. Справа № 5023/839/12

вх. № 839/12

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №1296 від 30.12.11 р.; ОСОБА_2 довіреність №2412 від 30.12.11 р.;

відповідача - ОСОБА_3 довіреність №010/120/1435вн від 05.12.11 р.;

розглянувши справу за позовом Публічного Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Харків

до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Харківській області, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Харківській області заборгованості з утримання майна у розмірі 9 993,19 грн., пені у розмірі 1 267,35 грн., збитків від інфляції у розмірі 972,08 грн., 3% річних у розмірі 395,02 грн., які виникли унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань відповідно договору оренди нерухомого майна товариства для розміщення Юнітів № 36-19 від 20.04.2010 р., який укладено між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. Присутні представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні наявність заборгованості з утримання майна відповідно договору оренди нерухомого майна товариства для розміщення Юнітів № 36-19 від 20.04.2010 р., який укладено між позивачем та відповідачем визнав, заперечував проти нарахування позивачем пені у розмірі 1267,35 грн.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

20 квітня 2010 року між ВАТ "Укртелеком" (Орендодавець) та Головним управлінням МНС України в Харківській області (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення Юнітів № 36-19 (далі по тексту - Договір) відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування майно (місце в стійці висотою 2 Юніта) , що є власністю ВАТ "Укртелеком" та розташовано в м. Харкові по вул. Державінська, 4, по вул. Іванова, 7/9, по пров. Лопатінський, 9.

Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" №8 від 14.06.2011 р. Товариство перейменовано на публічне акціонерне товариство "Укртелеком". ПАТ "Укртелеком" є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ "Укртелеком".

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно п.1.1 Договору, майно було передано в оренду для розміщення обладнання Орендаря.

Зазначений Договір вступив в дію з моменту його підписання терміном до 31.12.2010 року. Керуючись п 3 ст. 631 ЦК України, Сторони домовились, що умови цього Договору поширюються на відносини між ними, які виникли з 01 січня 2010 року (пункт 12.1 Договору).

Згідно з Актом приймання-передачі (додаток №1 до Договору) Орендар прийняв в користування майно 01.01.2010 року.

За домовленістю Сторін по Договору строк дії договору був подовжений до 30.04.2011 року (додаткова угода №1 від 18.01.2011 р., додаткова угода №2 від 25.03.2011 р. до Договору).

У відповідності до п.3.1 договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця що настає за розрахунковим згідно з рахунками які виставляються Орендодавцем.

Крім орендної плати, у відповідності до п.3.4 договорів, Орендар сплачує витрати на утримання майна в розмірі 25% від суми орендної плати в строки зазначені в п.3.1 договору та відшкодовує витрати на електроенергію (п.3.5) у порядку визначеному Правилами користування електричною енергією, на підставі окремого рахунку.

В порушення умов Договору (п.3.1, п.6.1.3), та ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України згідно яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, Відповідач не виконав взяті зобов'язання, в результаті, загальна сума заборгованості за період з січня 2011 року по квітень 2011 року відповідно договором складає 9933,19 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 9933,19 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 1 267,35 грн., збитки від інфляції у розмірі 972,08 грн. та 3% річних у розмірі 395,02 грн.

Нормою ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами вказаного договору (пункт 8.2) передбачена відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати, плати за комунальні послуги чи інших витрат, а саме, Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних та збитків від інфляції суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, в частині пені, господарський суд, вважає за необхідне скористатися правом, передбаченим ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 200,00 грн. При цьому суд враховує те, що пеня є неспіврозмірною наслідкам порушення зобов'язання, сума пені значно перевищує суму можливих збитків, викликаних порушенням зобов'язання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 8, р/р 35220002001141 в ГУ ДКУ в Харківській обл., МФО 851011, код ЄДРПОУ 08588961) на користь Публічного Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р 26008898 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Харкова, МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) заборгованість з орендної плати та витрат на утримання майна в сумі 9 933,19 грн., пеню у розмірі 200,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 972,08 грн., 3% річних у розмірі 395,02 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 472,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/839/12

Повне рішення складене 21 березня 2012 року.