Рішення № 22238017, 13.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/886/12

вх. № 886/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 19.10.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 02-15/2842 від 21.10.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1", м. Харків

до Балаклійської міської ради, м. Балаклія

про стягнення 88 117,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Трест Житлобуд - 1", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Балаклійської міської ради (надалі - Відповідач): суму основного боргу по Договору № 20/148 у розмірі 20527,42 грн. (двадцяти тисяч пятсот двадцять семи грн. 42 коп.); інфляційну складову основного боргу по Договору № 20/148 у розмірі 6568, 89 грн. (шести тисяч пятсот шістдесяти восьми грн. 89 коп.); 3 відсотка річних по Договору № 20/148 у розмірі 1941,54 грн. (однієї тисячі девятсот сорок однієї грн. 54 коп.); пеню згідно до п. 3.3 Договору № 20/148 у сумі 1229,14 грн. (однієї тисячі двохсот двадцяти девяти грн. 14 коп.); суму основного боргу по Договору № 20/149 у розмірі 29 995,20 грн. (двадцяти девяти тисяч девятсот девяносто пяти грн. 20 коп.); інфляційну складову основного боргу по Договору № 20/148 у розмірі 9598,46 грн. (девяти тисяч пятсот девяносто восьми грн. 46 коп.); 3 відсотка річних по Договору № 20/148 у розмірі 2840, 07 грн. (двох тисяч вісімсот сорока грн. 07 коп.); пеню згідно до п. 3.3 Договору № 20/149 у сумі 1796,05 грн. (однієї тисячі семиста девяносто шести грн. 05 коп.); суму основного боргу по Договору № 149 у розмірі 0,40 грн. (00 грн. 40 коп.); суму основного боргу по Договору № 1 на здійснення технічного нагляду у розмірі 13620,24 грн. тринадцяти тисяч шістсот двадцяти грн. 24 коп.) та покладення на Відповідача судового збору.

Від представника Позивача 13.03.2012 р. надійшла уточнена позовна заява щодо зменшення позовних вимог, де просить суд стягнути з Відповідача: суму основного боргу по Договору № 20/148 у розмірі 20527,42 грн. (двадцяти тисяч пятсот двадцять семи грн. 42 коп.); суму основного боргу по Договору № 20/149 у розмірі 29 995,20 грн. (двадцяти девяти тисяч девятсот девяносто пяти грн. 20 коп.); суму основного боргу по Договору № 149 у розмірі 0,40 грн. (нуль грн. 40 коп.); суму основного боргу по Договору № 1 на здійснення технічного нагляду у розмірі 13620,24 грн. (тринадцяти тисяч шістсот двадцяти грн. 24 коп.).

Пунктом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. На підставі вищевикладеного суд приймає уточнення Позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримуються представником Позивача у повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві уточненні позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 64 143,26 грн. та судові витрати визнає в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15 вересня 2008 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 20\148 на проектні роботи (далі Договір № 20/148) та Договір № 20\149 на проектні роботи (далі Договір № 20/149).

Згідно до п. 2.2 Договору № 20/148 та Договору № 20\149 на проектні роботи Замовник (Відповідач) зобовязувався здійснити оплату протягом 20-ти робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Оскільки Акти прийому передачі по вищезазначеним договорам були підписані та завірені печатками сторін 19.09.2008 року (а.с. 28 29 та 35), то строк добровільного виконання Відповідача перед Позивачем закінчується 17.10.2008 р. Але Відповідачем на момент подання позовної заяви до суду, не виконав своїх зобовязань по Договору № 20/148 щодо сплати виконаних робіт у розмірі 20527,42 грн. (двадцяти тисяч пятсот двадцяти семи грн. 42 коп.) та Договору № 20\149 щодо сплати виконаних робіт у розмірі 29995, 20 грн. (двадцяти девяти тисяч девятисот девяноста пяти грн. 20 коп.).

Також між Позивачем та Відповідачем 19 вересня 2008 року було укладено Договір №149, відповідно до п. 3.2 якого Замовник (Відповідач) зобовязувався здійснити оплату по Договору № 149 після підписання актів прийому передачі виконаних робіт.

Акт прийому передачі виконаних робіт (а.с. 43 44) по Договору № 149 був підписаний та завірений печатками сторін 09.10.2008 року

Відповідачем по Договору № 149 було сплачено 80045, 00 грн. (вісімдесят тисяч сорок пять грн. 00 коп.) згідно до банківської виписки. (а.с. 45 -47), а загальна вартість робіт по Договору № 149 склала 80045, 40 грн. (вісімдесят тисяч сорок пять грн. 40 коп.).

Але Відповідачем на момент подання позовної заяви до суду, в повному обсязі не виконав своїх зобовязань по Договору № 149, а саме, щодо сплати виконаних робіт у розмірі 0,40 грн. (00 грн. 40 коп.)

22 жовтня 2008 року між сторонами було укладено Договір № 1 на здійснення технічного нагляду (далі Договір №1), згідно до умов якого Замовник (Відповідач) зобовязувався здійснити оплату після підписання актів прийому передачі виконаних робіт, який був підписаний сторонами.

Але Відповідач не виконав своїх зобовязань по Договору №1 щодо сплати виконаних робіт у розмірі 13620,24 грн. (тринадцять тисяч шістсот двадцять грн. 24 коп.).

У наданому письмовому відзиві, наданому через канцелярію суду від 13 березня 2012 року за вхідним № 5310, Відповідач визнав дану у розмірі 64 143,26 грн. заборгованість перед Позивачем.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобовязаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобовязання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором ст. 854 ЦК України.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідач порушуючи умови договорів за №№ 20/148, 20/149, 149 та за № 1, не розрахувався з Виконавцем, тобто Позивачем за виконані роботи у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 64 143,26 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 64 143,26 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 837, 843, 846, 853, 854, 857, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Балаклійської міської ради (64200, м. Балаклія, вул. Куйбишева, 16, р/р 35424022001369, ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, Код ЄДРПОУ 04058628, ІПН 040586220016) на користь Публічного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (61002, м. Харків, вул. Артема, 43, Ідентифікаційний код: 2075208372, р/р 2600450057238 в Публічний АТ Банк «Меркурій» м. Харків, МФО 351663, Код ЄДРПОУ: 01270285) суму основного боргу по Договору № 20/148 у розмірі 20527,42 грн. (двадцяти тисяч пятсот двадцять семи грн. 42 коп.); суму основного боргу по Договору № 20/149 у розмірі 29 995,20 грн. (двадцяти девяти тисяч девятсот девяносто пяти грн. 20 коп.); суму основного боргу по Договору № 149 у розмірі 0,40 грн. (нуль грн. 40 коп.); суму основного боргу по Договору № 1 на здійснення технічного нагляду у розмірі 13620,24 грн. (тринадцяти тисяч шістсот двадцяти грн. 24 коп.) та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний “19” березня 2012 року

по справі № 5023/886/12.