Рішення № 22237874, 26.03.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р.Справа № 3/3/5022-39/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (код ЄДРПОУ 00130725) вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, в особі Кременецького району електричних мереж, вул. Лятуринської, 14, м. Кременець, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 25780996)

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_1) юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса - АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_3 - представник по довіреності №5126/25 від 27.12.11року

Відповідача: ОСОБА_4 - представник по довіреності №1966 від 29.11.2011 року

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Кременецького району електричних мереж звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення :

*17 314 грн. 21 коп. - боргу за спожиту електричну енергію,

* 522 грн. 04 коп. - пені,

* 51 грн. 97 коп. - інфляційних нарахувань,

*111 грн. 00 коп. - 3% річних.

Судовий збір, в порядку ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку у призначені судові засідання свого представника забезпечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву №12 від 18.01.2012 року, в якому проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№8975 від 02.02.2012 року) (л.с.42).

В порядку ст. 77 ГПК України, оскільки в судових засіданнях 02.02.2012р., 01.03.2012р., 22.03.2012р. були присутні представники позивача та відповідача по справі №3/3/5022-39/2012 судом оголошувалася в засіданнях перерва відповідно до 01.03.2012р., 22.03.2012р. та 26.03.2012р., для здійснення взаємної звірки по факту використання електричної енергії та оплати за неї, що підтверджується формулярами (протоколами) судових засідань.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки, встановлені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального Кодексу України.

Фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою програмно - апаратного комплексу "Діловодство суду", диск CD-R, серійний номер 121 171 МС 46418.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив наступне:

30 серпня 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго»в особі Кременецького району електричних мереж (як постачальник) та СПД ФО ОСОБА_2 (як споживач) уклали між собою договір №194 про постачання електричної енергії, згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору . Точка продажу електричної енергії: на межі балансової приналежності електромережі (п.1.1., п.1.2. Договору).

Відповідно до умов п. п. 2.3.3. п. 2.3. договору, споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків»та №7 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 9.4. даного договору, передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2006р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день подання позову договір №194 від 30 серпня 2006 року укладений між сторонами по справі, дійсний, ніким із сторін в добровільному порядку не припинений, а також в судовому порядку достроково не розірваний.

У відповідності до п.1, п.2, п.7 додатку №2 «Порядок розрахунків»до договору про постачання електричної енергії від 30.08.2006р. №194, споживач зобовязується своєчасно проводити розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами у відповідності з чинним законодавством та даним договором. Розрахунковим вважається період з 18 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду "Споживач" зобов'язується направляти представника до "Постачальника" електричної енергії для надання Акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період), та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії. Рахунок оплачується "Споживачем" протягом 5 операційних днів від дня його отримання.

30 листопада 2009 року та 01 листопада 2010 року між сторонами укладено угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №194 від 30.08.2006р.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач на виконання умов договору протягом серпня 2011 року - жовтня 2011 року здійснив поставку відповідачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок на загальну суму 17314 грн. 21 коп., в тому числі по точці обліку "Готель" (обліковий апарат марки САЧУ-Н672М №707409) по договору №194 від 30.08.2006 року в період з 18.07.2011 року по 18.02.2012 року на суму 16913 грн. 12 коп. та по точці обліку "цех переробки" (обліковий апарат Ц76803В №38070290) по договору №194 від 30.08.2006 року в період з 18.07.2011 року по 18.02.2012 року на суму 401 грн. 09 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, копіями рахунками за активну енергію від 18.08.2011р., від 18.09.2011р., від 18.10.2011р. та актами про використану електричну енергію .

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог договору, відповідачем не виконано своїх зобовязань по оплаті вартості електричної енергії, не проведено повного розрахунку у строки та в порядку, визначеному умовами договору, внаслідок чого станом на час звернення з позовом до суду сума заборгованості за спожиту електричну енергію склала 17314 грн. 21 коп. і яка на день слухання справи позивачу не сплачена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобовязання постачання (купівлі продажу) електроенергії, згідно якого, в силу ст. ст. 712, 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобовязана надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, при цьому кожна сторона має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 275 - 277 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про електроенергетику", правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення Правил користування електричною енергією.

Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 (з подальшими змінами і доповненнями) регулюються взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

П. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17314 грн. 21 коп. боргу за спожиту електричну енергію, документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

П.п. 4.2.1. п. 4.2. даного Договору №194 від 30.08.2006р. та п.6, п.7. Угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2009р., встановлена відповідальність споживача, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3.-2.2.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком або в окремому розрахунковому документі .

За несвоєчасну оплату за спожиту електричну енергію, позивач нарахував відповідачу 522 грн. 04 коп. пені, які на день розгляду справи позивачу не сплачені .

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 522 грн. 04 коп. пені, документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

В результаті несвоєчасної оплати за отриманий товар, в порядку ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу суму на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 51 грн. 97 коп. та 3% річних - 111 грн. 00 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 51 грн. 97 коп. та 3% річних - 111 грн. 00 коп., документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Статтею 22 ГПК України, передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення відповідача в частині того, що нерухоме майно приміщення, готелю за адресою АДРЕСА_3 вибуло із володіння відповідача по рішенню Кременецького районного суду та продане 17 лютого 2011 року державною виконавчою службою Кременецького районного управління юстиції з прилюдних торгів громадянці ОСОБА_5 господарським судом не прийнято до уваги, оскільки, відповідач документально не довів, що він звертався до енергопостачальної організації про припинення подачі електричної енергії в приміщення готелю та припинення дії договору №194 від 30 серпня 2006 року, в зв"язку з вибуттям нерухомого майна приміщення готелю із власності ОСОБА_2.

А також, представник відповідача в судовому засіданні стверджує, що СПД ФО ОСОБА_2 не здійснював користування електричною енергією в приміщенні готелю, а використання електричної енергії здійснює інша юридична особа - Почаївське відділення ПАТ "Приватбанку", яке нібито підключене до електромережі приміщення готелю.

Вказане заперечення відповідача при вирішенні спору господарським судом не прийнято до уваги, оскільки відповідач документально не довів, що субспоживач електроенергії - Почаївське відділення ПАТ "Приватбанку" правомірно підключений до облікової точки "Готель" (обліковий апарат марки САЧУ-Н672М №707409), який належить відповідачу.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 78, 82 - 85 ГПК України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 625, 629, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 , 216, 230, 231, 232, 275- 277 ГК України, Законом України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 (із змінами та доповненнями), господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2 в користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (код ЄДРПОУ 00130725) вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, в особі Кременецького району електричних мереж, вул. Лятуринської, 14, м. Кременець, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 25780996):

- на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26002341102200 в Тернопільському обласному управлінні ПАТ "Ощадбанк", МФО 338545, код ЄДРПОУ 25781010

* 17314 грн. 21 коп. боргу за спожиту електричну енергію ;

- на поточний рахунок ВАТ "Тернопільобленерго" №260053000146 в ОПЕРВ філії Тернопільське обласне управління ПАТ "Ощадбанк" м. Тернопіль, МФО 338545, код ЄДРПОУ 00130725, свідоцтво по ПДВ №26736509, інд. под. номер 001307219189 ;

* 522 грн. 04 коп. - пені,

* 51 грн. 97 коп. - інфляційних нарахувань,

* 111 грн. 00 коп. - 3% річних;

- на поточний рахунок №260053000146, код 00130725, МФО 338545 в ОПЕРВ філії Тернопільське обласне управління ПАТ "Ощадбанк" м. Тернопіль ;

* 1411 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, 27 березня 2012 року, через місцевий господарський суд.

5.Рішення направити сторонам у справі .

СуддяІ.М. Турецький