Рішення № 22237691, 19.03.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.12 Справа № 5021/3004/2011. «19» березня 2012 року справа № 5021/3004/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СКД», м. Суми,

до відповідача: Управління освіти та науки Сумської міської ради, м. Суми,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Головне управління Державного казначейства у Сумській області, м. Суми,

2.Сумська міська рада, м. Суми,

3.Головне управління економіки Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

за участю Прокурора Сумської обоасті

про стягнення 1236996 грн. 71 коп. та визнання недійсними додаткових угод,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 03.01.2012 року,

ОСОБА_3 (директор),

від відповідача: ОСОБА_4 (начальник управління),

ОСОБА_1, довіреність № 01-18/14-15 від 22.11.2011 року,

від 1-ї третьої особи: не зявився,

від 2-ї третьої особи: ОСОБА_1, довіреність № 1355/05.01-19 від 30.06.2011 р.

від 3-ї третьої особи: не зявився,

від прокуратури - Правдюк В.В.

Головуючий суддя Л.В. Котельницька

суддя О.Ю. Резніченко

суддя С.В. Заєць

при секретарі с/з І.М. Малащенко

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 1236996 грн. 71 коп. заборгованості, в тому числі 1034165 грн. 92 коп. заборгованості за отримані продукти харчування за договорами №№ 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 169 від 25.02.2009 р., 143160 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 59669 грн. 95 коп.; визнати недійсними додаткові угоди № 1 до вищезазначених договорів про закупівлю продуктів харчування, укладених 25.02.2009 р. між позивачем та Управлінням освіти та науки Сумської міської ради, а також просить відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 24739 грн. 94 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факти, які були встановлені апеляційною інстанцією в ході розгляду справи №5021/270/2011 за позовом Управління освіти і науки Сумської міської ради, м.Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКД», м.Суми про визнання частково недійсними пунктів додаткових угод, та на наявність заборгованості з боку відповідача за отримані продукти харчування відповідно до зазначених договорів про закупівлю продуктів харчування, укладених 25.02.2009р .

Позивачем була подана заява від 09.01.2012 р. про збільшення суми позову, відповідно до якої позивач просить визнати недійсними додаткові угоди до договорів на закупівлю продуктів харчування №№ 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 169 від 25.02.2009 р., укладених позивачем з відповідачем - Управлінням освіти та науки Сумської міської ради; стягнути з останнього 1226914 грн. 72 коп. заборгованості за отримані продукти за вищевказаними договорами, 169843 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 73007 грн. 34 коп. суму 3% річних, а також 29395 грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

В порядку ст. 29 ГПК України за заявою прокуратури Сумської області №05/1-75вих12 від 13.01.2012р. у дану справу вступив прокурор.

Відповідач у відзиві від 16.01.2012р. на позовну заяву (без врахування заяви позивача про збільшення суми позовних вимог) проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки додаткові угоди № 1 до вищевказаних договорів, укладених сторонами 25.02.2009р., не суперечать вимогам цивільного законодавства.

Третя особа - Головне управління Державного казначейства у Сумській області надіслало до суду відзив № 15-35/20-295 від 16.01.2012р. на позовну заяву, в якому вказує, що вона не є стороною у спірних договорах між позивачем та відповідачем, і не має жодних зобовязань перед ними, а також зазначає, що не має відношення до даних спірних правовідносин, на підставі чого при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Ухвалою суду від 17.01.2012р. було задоволено клопотання позивача про призначення справи № 5021/3004/2011 до колегіального розгляду та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Резніченко О.Ю., суддя Заєць С.В.

В судове засідання, яке відбулось 24.01.2012 р. відповідачем було подане клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління економіки Сумської обласної державної адміністрації, оскільки укладання додаткових угод до договорів на закупівлю №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 відбувалося на підставі наказу Головного управління економіки Сумської обласної державної адміністрації № 37-од “Про затвердження Порядку погодження договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, а також перевірку даних додаткових угод до договорів на відповідність чинному законодавству здійснювало також Головне управління економіки Сумської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 24.01.2012р. було задоволено вищезазначене клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління економіки Сумської обласної державної адміністрації.

Від позивача до суду надійшла додаткова заява від 06.02.2012р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 до договорів на закупівлю продуктів харчування №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25.02.2009 р., укладених між Управлінням освіти і науки Сумської міської ради та ТОВ “СКД” та стягнути з відповідача 1226914 грн. 72 коп. заборгованості за отримані продукти за вищевказаними договорами, 169843 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 73007 грн. 34 коп. суму 3% річних, а також 29395 грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

Сумською міською радою 15.02.2012р. за № 189/07-13/05 було подано відзив, в якому третя особа, посилаючись на відповідність укладених договорів про закупівлю продуктів харчування та додаткових угод до них вимогам чинного законодавства, просить суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

Управлінням освіти і науки Сумської міської ради 15.02.2012р. було подано додатковий відзив, в якому відповідач з аналогічних підстав просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2012р. було відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи Головного управління економіки Сумської обласної державної адміністрації за № 05-03/239 від 13.02.2012р. про виключення зі складу третіх осіб.

Позивачем 27.02.2012р. було подано уточнений розрахунок суми, заявленої до стягнення, з урахуванням збільшення позовних вимог, відповідно до якого сума основного боргу становить 1226914 грн. 72 коп.

В судове засідання 19.03.2012 року позивач подав пояснення б/н від 12.03.2012 р. та від 19.03.2012 р. в яких зазначає, що провести розрахунок основної суми боргу на підставі цін додаткових угод є неможливим, оскільки, якщо вважати що оплата за товар повинна здійснюватись по ціні додаткових угод, то відповідач повністю розрахувався за поставлені продукти харчування та заборгованість відсутня.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд-

ВСТАНОВИВ:

25.02.2009 року між позивачем та відповідачем на підставі акцептів тендерних пропозицій від 17.02.2009 року були укладені договори №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 про закупівлю продуктів харчування (надалі Договори).

Одночасно з підписанням вищезазначених договорів сторонами були підписані додаткові угоди №1 до зазначених Договорів на закупівлю продуктів харчування.

Відповідно до п. 1.2. наведених Договорів постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість продуктів харчування (товар), згідно зі специфікацією, яка є невідємною частиною договору (додатки № 1 до Договорів).

Пунктом 2.2. зазначених Договорів визначена ціна (сума) кожного договору.

Пунктом 2.6. Договорів визначено, що ціна на товар в договорі встановлена у відповідності з тендерною пропозицією учасника переможця, тобто позивача (постачальника за договором). Істотні умови договору не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору, що затверджується уповноваженим органом.

Відповідно до п. 2.7 Договорів про закупівлю постачальник зобовязаний надати документальне підтвердження настанню обєктивних підстав для підвищення ціни на товар. Постачальник не може збільшувати ціну за одиницю продукції протягом строку, встановленого тендерною формою «Пропозицією» у відповідності до вимог діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи 25.02.2009 року, в день підписання Договорів про закупівлю (з додатками № 1 до них) між позивачем та відповідачем були підписані додаткові угоди №1 до Договорів про закупівлю № 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169, змінивши їх умови в частині ціни на товар, встановленої у відповідності з акцептованою тендерною пропозицією учасника-переможця (позивача), в сторону зменшення.

Пунктом 5 додаткових угод № 1 від 25.02.2009 року до Договорів про закупівлю від 25.02.2009 року визначено, що ці додаткові угоди вступають в силу з моменту їх підписання сторонами, є невідємними частинами основних договорів та діють протягом строку дії основних договорів, тобто додаткові угоди № 1 від 25.02.2009 року до Договорів про закупівлю від 25.02.2009 року є невідємними складовими частинами договорів про закупівлі.

Пунктом 84 Положення “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921, якою на момент підписання договорів від 25.02.2009 року та додаткових угод до них регулювались відносини закупівлі, передбачалося, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника-переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору, що затверджується уповноваженим органом.

Відповідно до частини 3 статті 183 Господарського кодексу України укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.

Отже, в даному випадку укладення договорів №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25 лютого 2009 разом з додатковими угодами мало відбуватися з урахуванням особливостей, визначених пунктом 84 Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921.

Вищевказані особливості чинного на момент укладання договорів №№ 154, 155, 156,157,160,162,169 від 25 лютого 2009 законодавства не дозволяли можливості зміни істотних умов договору, зокрема ціни договору після його підписання, як в сторону збільшення так і зменшення, з огляду на те, що Наказ Міністерства економіки України від 30.01.2009 року №62 “Про затвердження Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю” (п.п.8 п.8), яким передбачалась можливість зміни ціни в бік зменшення, набрав чинності лише 21.03.2009 року, після підписання додаткових угод.

Згідно частини 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідно до органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, позивач в порядку ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України звернувся до суду з вимогою визнати господарське зобовязання що не відповідає закону, недійсним.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання недійсними додаткових угод № 1 до Договорів на закупівлю продуктів харчування №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25 лютого 2009 року, укладених між Управлінням освіти і науки Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКД», є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1226914 грн. 72 коп. основної заборгованості за отримані відповідачем продукти харчування по Договорам.

Суд, розглянувши позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1226914 грн. 72 коп., вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Актом звірки, який міститься в матеріалах справи (ІІ том справи, а.с.27-28), складений між сторонами, завірений підписами сторін та скріплений їх печатками, сторони встановили кількість фактично відвантаженого та фактично отриманого відповідачем товару по Договорам.

Кількість поставленого та відвантаженого товару не заперечувалась сторонами в судовому засіданні та підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до уточненого розрахунку основної заборгованості, поданого позивачем 27.02.2012р. (ІІІ том, а.с.4-8), останній підтвердив відсутність заборгованості за Договорами про закупівлю, до яких не було укладено додаткових угод, і наявність заборгованості в розмірі 1226914,72грн. за Договорами, до яких було укладено додаткові угоди про зменшення ціни (№№154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25 лютого 2009 року).

Аналіз вказаного розрахунку, здійснений окремо по кожному договору, суперечить поясненням позивача від 19.03.2012р., в яких зазначено, що відповідач повністю розрахувався за поставлені продукти харчування по ціні додаткових угод (тобто по зменшеній ціні) і заборгованість відсутня.

На зазначений факт відсутності заборгованості за поставлені продукти харчування по зменшеним цінам неодноразово в судових засіданнях звертав увагу суду відповідач.

Натомість уточнений розрахунок показує наявність заборгованості за поставлені продукти харчування за цінами додаткових угод.

В звязку з наявністю суперечностей між поясненнями позивача та поданим розрахунком основної заборгованості, суд ухвалою від 29.02.2012р. зобовязав позивача уточнити розрахунок основної суми боргу за Договорами про закупівлю (до яких було укладено додаткові угоди про зменшення ціни) з урахуванням цін додаткових угод та надати до суду відповідні уточнення.

Проте, позивач не виконав вимог суду, зазначивши, що вважає неможливим проведення розрахунку основної суми боргу з урахуванням цін додаткових угод та не обґрунтував належними та допустимими доказами позовну вимогу в частині стягнення боргу в повному розмірі 1226914 грн. 72 коп.

Враховуючи факт визнання судом недійсними додаткових угод № 1 до договорів на закупівлю продуктів харчування №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25 лютого 2009 року та факт відсутності заборгованості відповідача за поставлені продукти харчування за цінами додаткових угод на момент розгляду справи по суті (за поясненнями сторін), суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підлягає сума, яка дорівнює різниці між цінами основних Договорів та додаткових угод до них, помноженої на кількість фактично отриманих відповідачем продуктів харчування.

Суд самостійно здійснив розрахунок суми заборгованості з урахуванням різниці між цінами, встановленими визнаними вище недійсними додатковими угодами до Договорів, та цінами, встановленими дійсними положеннями Договорів та отримав наступне:

За Договором № 154 заборгованість, враховуючи різницю в цінах, склала 29616 грн. 84 коп., за Договором № 155 заборгованість склала 453702 грн. 10 коп., за Договором № 156 заборгованість склала 39349 грн. 63 коп., за Договором № 157 заборгованість склала 160205 грн. 48 коп., за Договором № 160 заборгованість склала 35492 грн. 60 коп., за Договором № 162 заборгованість склала 89483 грн. 84 коп., за Договором № 169 заборгованість склала 40415,00 грн., а всього заборгованість складає 848265 грн. 49 коп.

Отже, суд задовольняє позовну вимогу в частині стягнення заборгованості, стягуючи з відповідача на користь позивача 848265 грн. 49 коп.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача частини заборгованості в розмірі 378649 грн. 23 коп., суд залишає позовну вимогу в цій частині без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, так як рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному зясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п. 5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Вимога суду про подання відповідного розрахунку на підтвердження заборгованості в іншій сумі позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, яка складає 378649 грн. 23 коп., позивачем не виконана, в звязку з чим, суд залишає позовні вимоги в цій частині без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 169843 грн. 29 коп. інфляційних витрат та 73007 грн. 34 коп. 3% річних, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що вищезазначені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Підставою для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України є встановлення факту прострочення сплати боргу боржником.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 5 вищезазначеної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати із рішення суду.

Обов'язок відповідача сплатити суму заборгованості у вигляді різниці між цінами основних договорів та додаткових угод до них, визначено даним судовим рішенням, у зв'язку із визнанням недійсними додаткових угод. Тому і обов'язок по сплаті цієї заборгованості (з урахуванням того факту, що заборгованість відповідача перед позивачем за цінами визначеними додатковими угодами відсутня) виникає у відповідача тільки після набрання рішенням законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду із позовом був відсутній факт прострочення боржника по сплаті грошових коштів за поставлений товар за цінами основних Договорів. В звязку з наведеним, правові підстави для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України - відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимогу про стягнення інфляційних витрат та 3% річних неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №1 до Договорів на закупівлю продуктів харчування №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25.02.2009 року, укладених між Управлінням освіти і науки Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКД».

3.Стягнути з Управління освіти і науки Сумської міської ради (м.Суми, вул.Харківська,35, код 02147894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКД» (м.Суми, вул.Червонозоряна,46, код 14012171) 848265,49грн. заборгованості та 17507,08грн. судового збору.

4.Відмовити в стягненні інфляційних збитків в розмірі 169843 грн. 29 коп. та 3% річних в розмірі 73007 грн. 34 коп.

5.В іншій частині залишити позовні вимоги без розгляду.

Головуючий суддя В.Л. Котельницька

Суддя О.Ю. Резніченко

Суддя С.В. Заєць