Рішення № 22237538, 22.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року справа № 5020-173/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-173/2012

за позовомПрокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон"

про стягнення заборгованості у розмірі 205456, 84 грн.

за участю учасників процесу:

прокурора - Почки А.А., посвідчення № 17 від 02.02.2012;

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.01.2012;

відповідача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі 07.12.2007;

представника третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № 29-Д від 29.11.2011.

Суть спору: 15.02.2012 Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 205456, 84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.02.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство Севастопольської міської ради «Аррікон». Слухання справи призначено на 13.03.2012.

У судовому засіданні 13.03.2012 оголошено перерву до 22.03.2012.

Під час проведення судового засідання 22.03.2012 представник позивача подав суду клопотання в порядку пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за договором оренди нерухомого майна №93-11 від 01.08.2011 за період з 01.08.2011 по 31.01.2012 в сумі 26 049,31 грн (арк.с.73-74).

Прокурор, відповідач та представник третьої особи проти зазначеного клопотання не заперечували.

Судом встановлено, що 12.03.2012 відповідач відповідно до квитанції № 717.175.1 перерахував на поточний рахунок Фонду комунального майна Севастопольської міської ради грошові кошти в розмірі 26 200,00 грн, підставою платежу зазначена орендна плата за договором №93-11 від 01.08.2011 (арк.с.54).

Ухвалою суду від 22.03.2012 провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинено у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги в частині стягнення пені, річних та штрафу за невиконання умов Договору підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала, але просила зменшити суму штрафу.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

01.08.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна №93-11 (далі Договір) на окремо розташовану нежитлову будівлю літ.А з прибудовою літ.а1 загальною площею 112,8 кв.м, навісом літ.а, площею 74,2 кв.м, мостінням літ.II площею 904,4 кв.м, огорожею літ.№2,3, розташовані по АДРЕСА_2, які знаходились на балансі Комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон», під розміщення кафе, магазину.

Вказану будівлю було надано в користування Відповідачеві згідно додатку №2 до договору оренди №93-11 від 01.08.2011 акту прийому-передачі орендованого майна (арк.с.9).

Відповідно до п.7.1. Договору він діє з моменту підписання договору до 04.04.2012.

На підставі п.3.1. Договору розмір орендної плати визначається відповідно до Рішення сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 55 233,93 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з 15%, 8% вартості обєкта оренди. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату

Згідно п.п.4.4.3 Договору Орендатор зобовязаний своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені п.4.4.4 Договору оренди, повязані з використанням обєкта оренди, у тому числі оплату комунальних і експлуатаційних послуг.

Проте у порушення вказаного пункту Договору Відповідач не в повному обсязі здійснював оплату орендованого майна, у звязку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з серпня 2011 року по січень 2012 року, яка на момент звернення Позивача до суду склала 26 049,31 грн.

Окрім того, відповідно до п.8.5 Договору за несвоєчасну сплату Відповідачем орендної плати нараховується пеня у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє у період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У звязку з чим Відповідачу була нарахована пеня у розмірі 843,82 грн.

Відповідно до п.8.6 Договору у разі прострочення внесення орендної плати більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар зобовязаний сплатити Орендодавцю понад збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення. У звязку з чим Відповідачу були нараховані 30% річних у розмірі 1617,23 грн.

Відповідно до п.8.7. Договору у разі, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватися понад 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнюється трьохкратному розміру річної орендної плати по Договору. У звязку з чим Відповідачеві був нарахований штраф у розмірі 176 946,48 грн.

Дані обставини обумовили звернення Позивача до господарського суду з відповідними вимогами до Відповідача.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьої статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та частиною третьої статті 285 Господарського кодексу України.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2, 3.3 Договору визначено розмір та строк сплати орендної плати, а саме: орендна плата становить 4915,18 грн. за місяць оренди та перераховується Орендатором Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно. Орендарем сплачується технічне забезпечення: 0,06 грн.*112,8 кв.м = 06,77 грн., у тому числі ПДВ 20% та перераховується Орендарем Балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний подальший місяць встановлюється шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю (арк.с.7 зворотній бік).

Таким чином, Відповідач зобовязався перераховувати позивачу орендну плату на зазначені у Договорі рахунки не пізніше 20 числа поточного місяця.

Проте, у Відповідача за період з серпня 2011 року по січень 2012 року утворилась заборгованість з орендної плати, яка на момент звернення Позивача до суду склала 26 049,31 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач також просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строку внесення орендної плати у розмірі 843,82 грн та штрафу в сумі 17 946,48 грн за прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У пункті 8.7 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжувався більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с. 12), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 843,82 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що Відповідачем в процесі розгляду справи було повністю погашено суму основного боргу в розмірі 26 049,31 грн, що підтверджується квитанцією банку (арк.с.54), а також те, що порушення Відповідачем зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до 1769,46 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.6. Договору у разі прострочення внесення орендної плати більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар зобовязав сплатити Орендодавцю понад збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних (арк.с.12), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 1617,23 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що 12.03.2012 відповідно до квитанції № 717.175.1 Відповідачем сплачено поза суми заборгованості ще 150,69 грн, підставою платежу зазначена орендна плата за договором №93-11 від 01.08.2011 (арк.с.54). З цих підстав суд визнає цю переплату, як плату за наступне користування майном і в погашення штрафних санкцій не враховує.

У звязку з погашенням Відповідачем суми основного боргу після надходження до суду позовної заяви, суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 4109,14 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, реєстраційний № НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, розрахунковий рахунок № 33213870700001 в ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400) штрафні санкції за невиконання умов Договору №93-11 оренди нерухомого майна від 01.08.2011 у розмірі 4230,51 грн (чотири тисячі двісті тридцять гривень 51 копійка), а саме:

-пеню в сумі 843,82 грн.;

-30% річних в сумі 1617,23 грн.;

-штраф в розмірі 1769,46 грн.;

3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, реєстраційний № НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) державне мито в розмірі 4109,14 грн (чотири тисячі сто девять гривень 14 копійок).

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 26.03.2012.