Ухвала суду № 22237150, 15.03.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.03.2012 Справа № 18/373/12

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі, вул.Шевченка, 8, м. Лубни, 37500, код ЄДРПОУ 37710525

до Орендного підприємства "Юта", вул. Радянська, 167, м. Лубни, 37500, код ЄДРПОУ 24825337

про визнання банкрутом

Суддя Паламарчук В.В.

Представники сторін:

від кредитора: ОСОБА_1 дов.№108/06-05 від 10.01.2012р.

від боржника: не з'явився

Розглядається заява УПФУ в м. Лубнах про визнання банкрутом Орендного підприємства "Юта", м. Лубни в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розглянувши матеріали справи № 18/373/12, заслухавши представника кредитора, встановив:

ухвалою господарського суду від 01.03.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство Орендного підприємства "Юта", м. Лубни в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ініціюючого кредитора зобов'язано надати суду витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність боржника за його місцезнаходженням, докази того, що боржник не звітується до податкових органів протягом року, докази безспірності своїх кредиторських вимог.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За наявності будь-якої з підстав передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон) кредитор може подати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Отож, належним доказом, що підтверджує відсутність боржника за його місцезнаходженням може слугувати Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням про відсутність підприємства за його місцезнаходженням. Таких доказів суду не представлено. Дана правова позиція викладена у п.105 постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство". Доказів того, що боржник не подавав протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності також суду не представлено. В листі Лубенської ОДПІ № 10164/10/28-124 від 12.12.2011р. зазначено, що боржник звітність не подає, але з якого часу не зазначено. Тому даний лист не може бути підтвердженням того, що боржник не подавав протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності

Крім того, відповідно до частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюються цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, як це передбачено ст. 2 ГПК України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 2 ГПК України та ч.2 ст. 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону.

Згідно частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою (даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.06.2010р. у справі №49/29-б).

Згідно наданих документів вбачається, що вимоги ініціюючого кредитора складають 383,00 грн. та ґрунтуються на підставі розрахунку суми заборгованості, звіту про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та рішенні №37 про застосування штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими. Тобто, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

При цьому, відповідно до приписів Закону такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом трьох місяців. Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою. Відповідно, і встановлений Законом трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство (даної правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 22.09.2009 року у справі №50/74).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику у справах про банкрутство", за змістом приписів ч.8, ч.10 ст.7 Закону України про банкрутство кредитор має у тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

При судовому дослідженні наданих документів встановлено, що доказів безспірності вимог кредитора та доказів відкриття виконавчого провадження суду не представлено.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Отже, провадження у справі необхідно припинити, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

Керуючись п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі.

2. Копію ухвали направити сторонам, державному реєстратору (Лубенському міськвиконкому), відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Полтавській області.

Суддя Паламарчук В.В.