Постанова № 22237071, 19.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р. Справа № 2-а-3493/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Командитного товариства Науково-впроваджувальна фірма "Нові технології" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Командитне товариство Науково-впроваджувальна фірма «Нові технології» ( далі позивач, КТ НВФ «Нові технології») звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні ( далі відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог згідно заяви від 19.03.2012 року, просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001430700 від 13.04.2011 р. про нарахування штрафних санкцій в сумі 2706,25 грн.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що підставою для нарахування штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки за №4430/07-0/22745717 від 19.10.2010 р., яким встановлено порушення п.п. 7.2.2. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР в частині завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2010 року на суму 10 825,00 грн. Позивач зазначив, що відповідач неправомірно застосував до правопорушень, вчинених позивачем у квітні 2010 року, підпункт 54.3.2. п. 57.3. ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, який вступив у дію з 01.01.2011 р., чим порушив ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та нормативно-правових актів.

Згідно письмових заперечень проти адміністративного позову відповідач зазначив, що згідно з висновками документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року ( №86238 від 20.05.2010 року) встановлено порушення п.п. « а » п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 р. на 10825,00 грн., тому на підставі пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України позивачу нарахований штраф в розмірі 25 відсотків від суми завищеної суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою суду від 22.06.2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.03.2012 року здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

В судове засідання, призначене на 19.03.2012 року, сторони не прибули, надавши суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

19.10.2010 року ДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року, внаслідок якої встановлено порушення КТ НВФ «Нові технології» п.п.7.7.1., п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість» ( далі Закон України № 168/97-ВР) в частині завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ по декларації за квітень 2010 року на суму 10 825,00 грн. та заниження бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2010 року на суму 644,00 грн., про що складено акт перевірки від 19.10.2010 р. за № 4430/07-0/22745717 ( далі акт перевірки).

На підставі вказаного порушення ДПІ були прийняті

- податкове повідомлення рішення від 18.01.2011 року за № 0000160700/0 щодо збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 644,00 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 18.01.2011 року за № 0000170700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 10825,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 442,50 грн. Рішенням ДПА у Херсонські/області від 01.04.11 №1664/10/25-014, прийнятим за розглядом первинної скарги, вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині визначення штрафної санкції в сумі 442,50 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 13.04.2011 року за № 00001430700 про визначення грошового зобов'язання за штрафною санкцією в сумі 2 706,25 грн.

Факт викладеного в акті перевірки порушення п.п. 7.7.1. та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України 168/97-ВР позивачем не оскаржується.

Спірне податкове повідомлення - рішення № 0001430700 від 13.04.2011 р. про нарахування штрафних санкцій в сумі 2706,25 грн., що складає 25 % від завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 10825,00 грн., було прийнято з посиланням на акт перевірки від 19.10.10 р. за № 4430/07-0/22745717.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки ДПІ про порушення КТ НВФ « Нові технології » п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України 168/97-ВР, а саме: завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 р. на 10825,00 грн., внаслідок чого збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 10 181,00 грн., зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, на 10 825,00 грн., та збільшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2010 року, на 644,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи описане порушення було вчинено позивачем при складанні декларації з ПДВ за квітень 2010 р., що є часом виникнення спірних правовідносин.

Проаналізувавши норми права, які були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: норми Закону України « Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » від 21 грудня 2000 року № 2181-III ( далі Закон України № 2181-III ) та Закону України № 168/97-ВР, суд відзначає, що положеннями перелічених актів законодавства не передбачалося застосування штрафних (фінансових) санкцій за вчинення платником податків діяння по завищенню або заниженню суми бюджетного відшкодування без визначення грошового зобовязання внаслідок здійсненого податковим органом розрахунку або перерахунку суми заявленого бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст. 4 Закону України № 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт "б"). Відповідальність за вказаний вид порушення передбачений підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України № 2181-III, згідно якому у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який набув чинності з 01.01.2011 р., ( далі - Податковий кодекс України), зокрема, абзацом 1 п. 123.1 ст.123, визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ та приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, то обидві ці норми встановлюють відповідальність за правопорушення, встановлені за даними перевірок результатів діяльності платника податків. Проте, вказаний підпункт Податкового кодексу зазначає про правопорушення щодо заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, а вищевказаний підпункт Закону України № 2181-ІІІ вказує про правопорушення щодо донарахування суми податкового зобов'язання платника податків. Відповідно склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України № 2181-ІІІ та нині чинною нормою Податкового кодексу України, у цьому випадку не збігаються.

Враховуючи, що спірним податковим повідомленням рішенням до позивача застосована відповідальність у вигляді штрафу запроваджена ст. 123 Податкового кодексу України за податкові правопорушення, вчинені до набрання його чинності, тому у податкового органу не має підстав для застосування з 1 січня 2011 року приписів статті 123 Податкового кодексу України для визначення відповідальності платника податків щодо завищення суми бюджетного відшкодування, оскільки вказана відповідальність може бути застосована за приписами, передбаченим цим Кодексом, у тому разі, якщо його склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеного Законом України № 2181-ІІІ, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, при вирішенні питання щодо застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку, що оскільки ДПІ за наслідками перевірки складаної податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 р. був зроблений перерахунок суми бюджетного відшкодування, яким не визначено платнику податку грошове зобовязання з ПДВ, тому винесене спірне податкове повідомлення рішення з посиланням на ст. 58 Податкового кодексу України і застосування штрафу згідно з ст.123 Податкового кодексу України не може бути визнано судом обґрунтованим.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Неправомірно нараховані відповідачем штрафні санкції за спірним податковим повідомленням рішенням не можуть бути усунуті судом, оскільки при винесенні правового акту індивідуальної дії субєкт владних повноважень у встановленому законом порядку помилково визначився з нормою закону, яка, на його думку, була порушена платником податків, тобто не забезпечив нормативної обґрунтованості спірного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст. 3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, а тому суд доходить висновку, що це податкове повідомлення - рішення порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги Командитного товариства Науково-впроваджувальна фірма "Нові технології" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001430700 від 13.04.2011 року щодо нарахування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 2706,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на користь Командитного товариства Науково - впроваджувальна фірма "Нові технології"( код за ЄДРПОУ 22745717, м. Херсон, вул. Дмитра Ульянова, будинок 66/А) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1