Рішення № 22235504, 19.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р.Справа № 25-5/17-4792-2011 За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судноремонтний завод"

про стягнення 168363,68 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 4 від 05.01.2012р.; ОСОБА_2, довіреність № 91 від 26.12.2011р.;

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 84300-10 від 20.01.2012р.; ОСОБА_4, довіреність № 84300-152 від 08.09.2011р.

В засіданні 19.03.2011р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 91 від 26.12.2011р.;

Від відповідача: не зявився

Суть спору: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод” на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” 163115,41 грн. основного боргу, 4353,43 грн. пені, 842,61 грн. три проценти річних, 52,23 грн. індекс інфляції.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 24.01.2012р. за вх. № 2349/2012, де виклав їх у вищенаведеній остаточній редакції.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод” на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” 104468,48 грн. основного боргу, 3149,16 грн. пені, 609,52 грн. три проценти річних, 52,23 грн. індексу інфляції.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору № 49-39-05/164-0, актів виконаних робіт, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” надало, а ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” прийняло послуги по утриманню будиночків останнього на базі відпочинку „Райдужний” на загальну суму 163115,41 грн., які залишені відповідачем без оплати, що стало підставою для звернення ДП „Іллічівський морський торговельний порт” до суду з даним позовом та нарахування пені в сумі 4353,43 грн., три процента річних в сумі 842,61грн., індексу інфляції в сумі 52,23 грн.

09.02.2012р. в судовому засіданні представником позивача подано до суду заперечення вх.№ 4336/2012 на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, де вказано про те, що наведені відповідачем для розстрочення виконання судового рішення обставини, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для вжиття такої розстрочки, у звязку з чим просить суд відмовити відповідачу в задоволенні даної заяви.

Відповідач заявлені позивачем позовні вимоги визнає в повному обсязі, що підтверджується відповідними заявами вх. № 619/2012 від 11.01.2012р., вх. № 7481/2012 від 12.03.2012р. В поясненні від 23.01.2012р. за вх. № 2192/2012 відповідач зазначає, що виконання рішення суду відразу та у повному обсязі ускладнить або зробить взагалі неможливим таке виконання, так як зупинить господарську діяльність підприємства, у звязку з чим просить суд надати розстрочку виконання рішення, яку обґрунтовує наявністю контрактів, за якими планує в майбутньому отримати доходи.

13.02.2012р. відповідач подав до суду пояснення за вх. № 4604/2012, відповідно до яких зазначив про часткову оплату відповідачем загальноексплуатаційних витрат за жовтень 2010р.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 05.03.2012р. за вх. № 7050/2012 судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала.

Судом відповідно до ст. 77 ГПК України, за умови присутності в судовому засіданні 05.03.2012р. представників сторін, було оголошено перерву з 05.03.12р. по 19.03.12р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

01.02.2005р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” було укладено договір № 49-39-05/164-0, відповідно до п. 1.1. якого, предметом цього договору є взаємовідносини сторін та розмежування їх господарської компетенції при використанні майна комплексу бази відпочинку „Райдужний”, розташованої за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, Старе Бугово.

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. 3.6. Договору розрахунки по договору проводяться щомісячними платежами в національній валюті України в безготівковій формі. Завод щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує порту частину податку на землю у відповідності з п. 2.2.3. Договору... Завод щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відшкодовує Порту частину загальноексплуатаційних витрат у відповідності до п. 2.2.4. Договору. З метою визначення долі в загальноексплуатаційних витратах, порт не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Заводу для узгодження та затвердження калькуляцію витрат на утримання бази відпочинку за розрахунковий місяць з розшифровкою по статтям з доданням копій документів, що підтверджують понесені витрати. Завод зобовязується протягом пяти робочих днів розглянути надану калькуляцію. У разі відсутності у заводу заперечень по калькуляціям, завод затверджує калькуляцію... Рахунки порту, що виставлені із додержанням умов цього Договору, підлягають оплаті протягом десяти банківських днів з дати отримання рахунку представником заводу.

Із змісту п. 5.3. Договору вбачається, що за несвоєчасну оплату порту платежів за Договором, завод сплачує порту пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до моменту припинення дії договору оренди цілостного майнового комплексу ДП „Іллічівський судноремонтний завод” № 687 від 05.09.2003р., укладеного між Фондом державного майна України і ТОВ „Верфь”, правонаступником прав та обовязків, якого є завод.

Так, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” на підставі договору № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р., укладеного з ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” надало послуги з утримання бази відпочинку „Райдужний” на суму 163115,41 грн., які відповідач прийняв в повному обсязі, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт від 29.07.2011р., від 31.08.2011р., від 26.09.2008р., виставлені рахунки №№ 35986/31102011, 46191/30112011, 46192/30112011, 27844/29072011, 27845/29072011, 27846/29072011, 29826/31082011, 29827/31082011, 29828/31082011, акт звірки взаєморозрахунків, однак їх вартість не сплатив, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 163115,41 грн.

Існування заборгованості ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” і спричинило звернення позивача до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену їх правову позицію, суд, вважає заявлені ДП „Іллічівський морський торговельний порт” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги за утримання будиночків бази відпочинку „Райдужний” в сумі 163115,41 грн., такими, що підлягають повному задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.п. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Із змісту п. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 901 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналіз матеріалів справи та норм матеріального права, якими регулюються правовідносини сторін по наданню послуг, свідчать про невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати ДП „Іллічівський морський торговельний порт” вартості отриманих послуг з обслуговування будиночків бази відпочинку „Райдужний”, у звязку з чим, суд дійшов висновку щодо стягнення з ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” на користь ДП „Іллічівський морський торговельний порт” 163115,41 грн. заборгованості.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” пеню в сумі 4353,43 грн. за порушення строків оплати отриманих послуг, розраховану в період з 20.08.2011р. по 23.01.2012р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 3. ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п. 1,2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що стосовно позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю один рік.

Наданий позивачем розрахунок пені, за період з 20.08.2011р. по 23.01.2012р., на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки при розрахунку пені із суми заборгованості в розмірі 104468,48 грн. позивачем період нарахування обмежений 15.11.2011р., незалежно від існування даної заборгованості до цього часу, у звязку з чим пеня в період з 20.08.2011р. по 23.01.2012р. складає 7458,86 грн., але з врахуванням заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені в розмірі меншому, судом підлягає стягненню пеня в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 4353,43грн.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” трьох процентів річних в розмірі 842,61 грн., та індекс інфляції в сумі 52,23 грн., розрахованих в період з 20.08.2011р. по 23.01.2012р.

Пунктом 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, надані позивачем розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції, на думку суду, здійснені неналежним чином, оскільки позивачем при розрахунку трьох процентів річних та індексу інфляції період нарахування обмежується 15.11.2011р., незважаючи на те, що заборгованість має зростаюче значення і обумовлювалась при цьому з 15.11.2011р. по 23.01.2012р. ще й сумою в 104468,48 грн., у звязку з чим, за самостійним розрахунком суду три процента річних складає 1435,07 грн., а індекс інфляції складає 470,52 грн., але з врахуванням заявлених позивачем до стягнення з відповідача трьох процентів річних, індексу інфляції в розмірі меншому, судом підлягають стягненню з останнього три процента річних в розмірі 842,61 грн. та індекс інфляції в розмірі 52,23 грн., тобто в розмірі заявленому позивачем.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 163115,41 грн., штрафу в розмірі 4353,43 грн., три процента річних в розмірі 842,61 грн., індекс інфляції в розмірі 52,23 грн.

При цьому заява відповідача про визнання позову та розстрочку виконання рішення від 12.03.2012р. за вх. № 7481/2012 в частині надання розстрочки виконання судового рішення до уваги суду не приймається, оскільки обставини, на яких ґрунтується дана заява, не є доведеними, а посилання відповідача на наявність більше десяти контрактів, відповідно до яких ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” планує отримання прибутку, також не заслуговують на увагу суду, у звязку зі спливом термінів виконання цих контрактів та термінів оплати за ними, тобто на даний момент вже мала бути проведена повна оплата контрагентами вартості виконаних за контрактами ремонтних робіт, однак даний факт відповідачем суду не доведено та не обґрунтовано.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір в сумі 3367,28 грн. підлягає відшкодуванню ДП „Іллічівський морський торговельний порт” за рахунок ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод” (68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 61, код ЄДРЮОФОП 32333962) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРЮОФОП 01125672) 163115 (сто шістдесят три тисячі сто пятнадцять) грн. 41 коп. заборгованості, 4353 (чотири тисячі триста пятдесят три) грн. 43 коп. пені, 842 (вісімсот сорок дві) грн. 61 коп. три процента річних, 52 (пятдесят дві) грн. 23 коп. індекс інфляції, 3367,28 (три тисячі триста шістдесят сім) грн. 28 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 23.03.2012р.