Рішення № 22235281, 26.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р.Справа № 5017/367/2012 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕС СІ КРЮІНГ СЕРВІСЕС";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк";

про стягнення 143794,6 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю); ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 08.02.2012 р. за вх. №555/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕС СІ КРЮІНГ СЕРВІСЕС" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" (далі Відповідач) 143 794,60 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

15.03.2012 року за вх. №7998/2012 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕС СІ КРЮІНГ СЕРВІСЕС" були надані до суду докази направлення Відповідачеві телеграми з повідомленням дати, часу та місця судового засідання.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на адресу Відповідача, що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „зі слів мешканців з квартири адресат вибув”.

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за значеною адресою не проживає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Окрім вищезазначеного, 29.02.2012 року у судовому засіданні представником Позивача був наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Відповідача, де зазначено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк", а саме: 65104, Одеська область, м. Одеса, Київський район, вул. Ільфа і Петрова, буд. 29, кв. 98.

Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

15 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕС СІ КРЮІНГ СЕРВІСЕС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" уклали договір поставки продукції №DS199-08/2011, відповідно до умов якого, Відповідач зобов'язався поставити Позивачу обладнання відповідно до підписаної специфікації на загальну суму 224 735,45 грн., а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Позивач зазначає, що повністю виконав всі передбачені даним Договором обов'язки, оплативши Відповідачеві передплату за поставку обладнання у розмірі 157315,00 грн. (70% вартості обладнання), однак Відповідач так і не поставив Позивачеві все передбачене Договором обладнання.

Замовлення Позивача було передане Відповідачеві 15 серпня 2011 року у день підписання Договору, шляхом підписання сторонами Специфікації №1 до даного Договору, у якій узгоджено перелік та вартість обладнання. Таким чином, все обладнання повинно було бути поставлено Позивачеві не пізніше 14 вересня 2011 року.

Однак, в зазначений Договором строк обладнання поставлено не було. Лише 16 листопада 2011 року Відповідач поставив Позивачеві частину обладнання на загальну суму 30 658,99 грн. Інше обладнання Позивачеві поставлено не було.

На основі вищенаведеного, Позивач доходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві суму попередньої оплати продукції (з відрахуванням суми частково поставленої продукції) у розмірі 126656,00 грн.

Відповідно до положень Договору, у разі недотримання строку постачання, Постачальник несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості недопоставленого обладнання, що складає 6 012,44 грн.

Крім того, Відповідач повинен сплатити пеню за недопоставку іншої частини обладнання по Договору, що складає 11 126,16 грн.

Загальна сума пені за прострочку всього обладнання складає 17 138,60 грн.

Також, Позивачем за надання послуг адвоката для супроводження даної справи було сплачено 11200,00 грн.

На основі вищевикладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕС СІ КРЮІНГ СЕРВІСЕС" просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" суму попередньої оплати за Договором поставки у розмірі 126656,00 грн., пеню у розмірі 17 138,60 грн., що разом складає 143 794,60 грн., а також компенсацію витрат на послуги адвоката у розмірі 11200,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки № DS199-08/2011 від 15.08.2011 року, згідно з яким, Відповідач Постачальник, зобовязався поставити, а Позивач Замовник прийняти та оплати Обладнання, вказане в специфікації (додаток №1), яка є невідємною частиною Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до розділу 3 Договору, розрахунки здійснюються наступним чином: 70% вартості обладнання повинні бути сплачені протягом трьох днів з моменту підписання Договору. Останні 30% - після прибуття всього обладнання на склад Позивача протягом трьох днів з моменту отримання обладнання.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що Позивач повністю виконав всі передбачені даним договором обов'язки оплативши Відповідачеві передплату за поставку обладнання у розмірі 157315,00 грн. (70% вартості обладнання), однак Відповідач так і не поставив Позивачеві все передбачене Договором обладнання. Факт перерахування передплати підтверджується платіжним дорученням №813 від 15 серпня 2011 року.

Відповідно до п. 5.4. Договору обладнання повинно бути поставлено протягом 30 днів з моменту отримання замовлення від Замовника (Позивача).

Замовлення Позивача було передане Відповідачеві 15 серпня 2011 року у день підписання Договору шляхом підписання сторонами Специфікації №1 до даного Договору, у якій узгоджено перелік та вартість поставляємого обладнання. Таким чином все обладнання повинно бути поставлено Позивачеві не пізніше 14 вересня 2011 року.

Однак, в зазначений Договором строк обладнання поставлено не було. Лише 16 листопада 2011 року Відповідач поставив Позивачеві частину обладнання на загальну суму 30 658,99 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000009 від 16 листопада 2011 року. Інше обладнання поставлено не було Позивачеві.

Таким чином, Відповідач отримавши суму попередньої оплати обладнання, порушив свої зобов'язання по Договору щодо поставки його Позивачеві.

У відповідності до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На основі вищенаведеного Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві суму попередньої оплати продукції (з відрахуванням суми частково поставленої продукції) у розмірі 126656,00 грн.

07.11.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією №917 у якому запропонував розірвати укладений Договір поставки та повернути йому суму раніше перерахованої попередньої оплати за поставку обладнання. Відповідач у своєму листі №30 від 11.11.2011 року зазначену претензію визнав у повному обсязі, погодився на розірвання Договору та запропонував розстрочити виплату суми перерахованої попередньої оплати за обладнання.

У наступних листах (Лист Позивача №951 від 14.11.2011, Лист Відповідача №31 від 16.11.2011, Лист Позивача №965 від 16.11.2011, Лист Відповідача №31 від 17.11.2011 року) Сторони узгодили графік погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем відповідно до якого Відповідач зобов'язався повернути повну суму попередньої оплати вартості обладнання до 25-27 грудня 2011 року.

Однак, суд звертає увагу, що Відповідач так і не повернув необхідну суму Позивачеві в узгоджений в листуванні термін. Жодного платежу на рахунки Позивача здійснено не було, не зважаючи на той факт, що Відповідач сам запропонував конкретні дати для оплати боргу.

Відповідно до п.9.3. Договору у разі недотримання строку постачання згідно п. 5.4. цього Договору Постачальник несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості недопоставленого обладнання.

На підставі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення поставки обладнання по Договору.

Як вже раніше було зазначено частина обладнання на суму 30 659 грн. була поставлена Позивачеві лише 16 листопада 2011 року, в той час, як строк поставки закінчився 14 вересня 2011 року. Таким чином Відповідач прострочив поставку зазначеної частини обладнання на 63 дні.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу становить 6012,44 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Крім того, Відповідач повинен сплатити пеню за недопоставку іншої частини обладнання по Договору в період з 14 вересня 2011 року по 27 січня 2012 року, де кількість днів прострочки складає 135 днів.

Таким чином пеня дорівнює 11 126,16 грн. Загальна сума пені за прострочку всього обладнання складає 17 138,60 грн.

Більш того, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за отримання послуг адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача при задоволенні позову.

Позивачем за надання послуг адвоката для супроводження даної справи було сплачено 11200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, яке додається. Факт надання послуг підтверджується угодою та довіреністю, які додаються.

Таким чином суд вважає, що Відповідач повинен компенсувати Позивачеві витрати на послуги адвоката у повному обсязі.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" (65104, Одеська область, м. Одеса, Київський район, вул. Ільфа і Петрова, буд. 29, кв. 98, код ЄДРПОУ 35503973, р/р 26001002962001, філія „Одеське РУ” ВАТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 328823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕС СІ КРЮІНГ СЕРВІСЕС" (65088, Одеська область, Люстдорфська дорога, буд. 92-В; код ЄДРПОУ 35928969, р/р 26005274708400 в АТ „УкрСиббанк” в м. Харків, МФО 351005) суму попередньої оплати за Договором поставки у розмірі 126656,00 грн., пеню у розмірі 17 138,60 грн., судовий збір у розмірі 2875,89 грн., а також компенсацію витрат на послуги адвоката у розмірі 11200,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" (65104, Одеська область, м. Одеса, Київський район, вул. Ільфа і Петрова, буд. 29, кв. 98, код ЄДРПОУ 35503973, р/р 26001002962001, філія „Одеське РУ” ВАТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 328823) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 224,01 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 26 березня 2012 року.