Рішення № 22235109, 06.02.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 513/149/12

Справа № 2/513/211/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2012 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифонової І.О.,

представника відповідача Бояр С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою отриманою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 18 серпня 1977 року він працював на шахті «ім. О.Г.Стаханова», після багатьох реорганізацій правонаступником якого є Державне підприємство «Красноармійськвугілля». 26 листопада 1984 року працюючи на шахті «ім. О.Г. Стаханова»ВО «Красноармійськвугілля»гірником очисного вибою дільниці № 3, в 17.10 год. внаслідок вибуху газу метану на сопряженніі вентиляційного штреку з південною корінною лавою пл. L3 бл.2 гор. 986 м. він упав та втратив тяму (непритимнів). Скільки він знаходився без тями не знає. Коли прийшов в себе почув біль в руках, обличчі та спині та дуже нудило. Він зрозумів, що трапився вибух газу метану, дихати було нічим, включився у саморятівник, самостійно почав вибиратися на поверхню. Під час виходу з епіцентру вибуху він відчув величезне почуття страху, що можливий бути повторний вибух вугільного пилу. Після цього він був доставлений санітарним транспортом до Димитровської міської лікарні, де було встановлено діагноз лівосторонній гострий посттравматичний отит, опік полум'ям вибуху обличчя та шиї, рук та дихальних шляхів.

По даному факті на підприємстві складено акт форми Н-1 від 27 листопада 1984 року № 401.

20 вересня 1994 року по даній травмі МСЕК первинно встановила йому 25% втрати професійної працездатності.

20 березня 2003 року МСЕК на черговому освідченні встановила йому 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

Димитровським відділенням Фонду ССНВВ йому призначено щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в звязку з виробничою травмою йому не призначалася. Проте, внаслідок виробничої травми, яка сталася 26 листопада 1984 року, йому заподіяна моральна шкода, яку він відчуває з моменту аварії та продовжує відчувати до теперішнього часу.

Втрата працездатності на 35%, наявність інвалідності викликають у нього додаткові моральні переживання тому, що в ході лікування й по дійсний момент він випробовую негативні наслідки травми - постійні головні болі, у зв'язку з чим у нього з'явилися тривожні побоювання з приводу свого майбутнього. Став помічати, що нічого не можу запам'ятати, вимушений постійно користуватися записами. На цьому фоні посилилася тривога, відчуття внутрішньої напруги, почуття страху, з'явилися думки про свою неспроможність. Останнім часом став дуже дратівливим, запальним, аж до агресії, причиною чого виникнення постійних конфліктів в сім'ї. Протягом всього часу з моменту травми відчуваю внутрішній дискомфорт, стримується порушення сну, часті пробудження, епізодично кошмарні сновидіння, «не можу знайти вихід задихаюся». Епізодично виникають кошмарні думки про аварію, що сталася і на цьому фоні часто виникає відчуття тривоги. У результаті зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття страху перед смертю, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовує до дійсного моменту.

Після травми він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До травми він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз у зв'язку зі станом здоров'я він не можє цього робити, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль.

Він втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату, та й взагалі можливість, будь-де працювати, це негативно позначилося на його соціальному статусі, що дуже морально його пригнічує.

Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 70 000 (сімдесят тисяч) грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травм, а також з фізичного болю який він переніс та фактичного погіршення стану здоров'я, який він отримав, що відображено у втраті ним працездатності на 35%.

До судового засідання позивач не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитров до суду не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти винесення рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що з 18 серпня 1977 року позивач працював на шахті «ім. О.Г.Стаханова», після багатьох реорганізацій правонаступником якого є Державне підприємство «Красноармійськвугілля». (а. с. 6-7).

26 листопада 1984 року працюючи на шахті «ім. О.Г. Стаханова»ВО «Красноармійськвугілля»гірником очисного вибою дільниці № 3, в 17.10 год. внаслідок вибуху газу метану на сопряженні вентиляційного штреку з південною корінною лавою пл. L3 бл.2 гор. 986 м. позивач упав та втратив тяму (непритимнів). Скільки він знаходився без тями не знає. Коли прийшов в себе почув біль в руках, обличчі та спині та дуже нудило. ОСОБА_2 зрозумів, що трапився вибух газу метану, дихати було нічим, включився у саморятівник, самостійно почав вибиратися на поверхню. Під час виходу з епіцентру вибуху він відчув величезне почуття страху, що можливий бути повторний вибух вугільного пилу. Після цього він був доставлений санітарним транспортом до Димитровської міської лікарні, де було встановлено діагноз лівосторонній гострий посттравматичний отит, опік полум'ям вибуху обличчя та шиї, рук та дихальних шляхів.

По даному факті на підприємстві складено акт форми Н-1 від 27 листопада 1984 року № 401. (а. с. 8)

20 вересня 1994 року по даній травмі МСЕК первинно встановила йому 25% втрати професійної працездатності.

20 березня 2003 року МСЕК на черговому освідченні встановила йому 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. (а. с. 21-23).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КзпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У відповідності до ст. 173 КЗпП України шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Так як правовідносини між позивачем та відповідачем виникли в 1998 році на них розповсюджується дія ЦК України в редакції (1963 р.).

У відповідності до положень ст. 83 ЦК України (1963 р ) позовна давність не розповсюджується на вимоги, які походять з порушення особистих немайнових прав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, шкоду, заподіяну працівникові під час роботи (в тому числі сезонному, тимчасовому працівникові, членові кооперативу, об'єднання кооперативів, колективного сільськогосподарського підприємства, селянського (фермерського) господарства, а також особі, залученій до праці на підприємстві, в установі, організації, або тій, яка працювала за трудовим договором із фізичною особою), відшкодовують організація або громадянин, з якими потерпілий перебував у трудових відносинах.

Судом встановлено, що в звязку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 35% працездатності в звязку з травмою повязоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_2 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», повязаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 35%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000 (тридцять пять тисяч грн.) 00 коп.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоровя, повязаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_2 35 000 (тридцять пять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: