Постанова № 22234549, 15.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р.

15 год. 45 хв.Справа № 2а-4961/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Бутенка О.В.,

представників відповідача - Сороки Н.А., Сологуб Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства "Агрокомплекс Рубанівський" товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Содружество"

до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство "Агрокомплекс Рубанівський" товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Содружество" (далі ДП"Агрокомплекс Рубанівський", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі МДПІ, відповідач), у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000242301, 0000252301 про збільшення грошових зобовязань з податку на додану вартість на 218052,84 грн., у тому числі за основним платежем на 174442,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 43610,57грн., та з податку на прибуток на 193375,00грн., у тому числі за основним платежем на 154700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 38675,00грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, пояснив, що спірне рішення прийняте на підставі акту перевірки, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зазначені порушення полягали в неправомірному отриманні податкового кредиту та формуванні валових витрат за результатами господарських операцій з ПП"Мін Агро", оскільки, на думку відповідача, договори купівлі зерна, укладені між ДП"Агрокомплекс Рубанівський" та ПП"Мін Агро" є нікчемними. Нікчемність названих правочинів податковим органом встановлена на підставі інформації про відсутність у ПП"Мін Агро" основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з поставки зерна. Крім того, контрагент приватного підприємства"Мін Агро" - ПП"Стилет-Юг" (постачальник позивача у другому ланцюгу) відсутній за місцезнаходженням.

Позивач вважає, що податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, визнаючи договори нікчемними, оскільки таким правом наділений лише суд. Позивач стверджує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності платника податку та підтвердження витрат первинними бухгалтерськими документами, а податкового кредиту податковими накладними. Підтвердженням товарності цих операцій та реальності правочинів є документальне підтвердження придбання, перевезення та зберігання зерна, його переробка та відвантаження готової продукції, виробленої із цього зерна.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають, що висновки акту перевірки не суперечать діючому податковому законодавству України і тому правомірно використані для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідач підтверджує, що одним із порушень податкового законодавства, яка вилинуло на розмір донарахованих грошових зобовязань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, було виключення із складу валових витрат та податкового кредиту операцій з ПП"Мін Агро", яке придбало товар у ПП"Стилет-Юг". Зазначені підприємства не мали у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення поставки товарів позивачеві. Фізичні особи, які за даними позивача здійснили перевезення товарів, факт такого перевезення не підтвердили. Тому відповідач вважає неправомірним формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП "Мін Агро".

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 07.06.2011р. №014/2301/31187041, складеного за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За актом перевірки у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства, позивачеві зменшено валовий дохід на 43567,00 грн. та зменшено валові витрати на 875996,00 грн.

Валовий дохід зменшено на 43567,00 грн. у звязку з відображенням у складі валового доходу приросту покупних запасів внаслідок відображення у податковому обліку придбання зерна у ПП "Мін Агро". Крім того, відповідач вважає, що позивач зависив валові витрати на 618800,02 грн. у звязку з відображенням у їх складі витрат на придбання зерна у ПП "Мін Агро".

Відповідач стверджує, що ПП "Мін Агро" продане позивачеві зерно пшениці придбав у ПП"Стилет-Юг". За даними публічної звітності ПП "Мін Агро" та ПП "Стилет-Юг", ці підприємства не мали у своєму розпорядженні необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської дальності з поставки зерна пшениці.

Позивач стверджує, що перевезення зерна від ПП"Мін Агро" до позивача здійснювалось транспортом, що належав ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, та оформлено товарно-транспортними накладними.

За інформацією, наданою названими підприємцями на запит Великолепетиської МДПІ, вони заперечують здійснення вантажних перевезень від ПП"Мін Агро" позивачу, відображених в товарно-транспортних накладних, на які посилається позивач.

У березні 2011 р. було порушено кримінальну справу № 330107-11 відносно директора ПП "Мін Агро" ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни. В ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_7, діючи згідно плану, особисто розробленого та призначеного для ухилення від сплати податків, здійснював безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат ПП "Мін Агро" на підставі накладних, виписаних від імені ПП "Стилет-Юг" та ПП"Альтекс-Юг" (копія постанови про порушення кримінальної справи наявна в матеріалах справи).

Відповідно до акту перевірки від 07.06.2011р. №014/2301/31187041 в березні 2011 р. також порушено кримінальну справу № 330302-11 за фактом фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Встановлено, що декілька підприємств, в тому числі ПП "Стилет Юг", задіяні у формуванні "схемного" податкового кредиту. Використовуючи реквізити цих підприємств, невстановлені особи документально оформлювали неіснуючі операції на отримання робіт, послуг та продаж товарно-матеріальних цінностей, після чого дані документи передавались підприємствам - вигодонабувачам для відображення в бухгалтерському та податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємства.

З акту перевірки від 07.06.2011р. №014/2301/31187041 вбачається, що ДПІ у м.Херсоні було проведено документальну невиїзну перевірку ПП"Стилет-Юг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 1 вересня по 31 грудня 2010 р., про що складено акт від 09.03.2011 р. №614/23-2/37048886. В ході перевірки податковим органом встановлено штучне формування податкового кредиту приватним підприємством "Стилет-Юг" по взаємовідносинам з ТОВ"АВГруп", ТОВ"ФМП-Лак", ТОВ"СВСПлюс", ТОВ"СГ-Груп", ТОВ"БКЮСГ", ТОВ"Компанія ПромресурсЛТД", ТОВ"РА"Луар-Медіа Студії", ПП"Технополімер", ТОВ"ЛегатМ", ТОВ"ВКП"ДВМ", ПП"Ніка і Компанія" та ПП"Норма-Хім". Операції з цими контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської діяльності. Зазначені підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, податковий орган дійшов висновку, що за відсутності товарності операцій з придбання товарів приватним підприємством "Мін Агро", безтоварними є операції з продажу товарів цим підприємством позивачу. А тому відповідач вважає, що позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ за такими операціями.

Надаючи правову оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати такі обставини та приписи законодавства.

За змістом Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" (далі Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат відносяться витрати платника податку у звязку з придбанням товарів ( робіт, послуг) для потреб власної господарської діяльності, які призначені для використання в оподатковуваних операціях та підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими документами та розрахунками. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для віднесення сплачених (нарахованих) внаслідок такого придбання ПДВ до податкового кредиту за приписами Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168/97-ВР) необхідно підтвердження сплати (нарахування) ПДВ податковою накладною.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Право на податковий кредит та валові витрати у платника податків виникає за умов придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності та наявності належним чином оформлених податкових накладних. Податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту лише за умови здійснення самої господарської операції.

Відповідно до акту перевірки від 07.06.2011р. №014/2301/31187041 відносини позивача з ПП "Мін Агро" підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а сформований податковий кредит податковими накладними, сплата вартості поставленого товару поведена у безготівковому порядку на всю суму поставки. Надані позивачем бухгалтерські та податкові документи складені на підтвердження отримання позивачем від ПП "Мін Агро" зерна пшениці у грудні 2010 року. Перевезення зерна від постачальника ПП "Мін Агро" підтверджено товарно-транспортними накладними, нібито складеними авто-перевізниками. Придбане зерно пшениці за даними позивача використано для переробки та виготовлення інших товарів.

На думку суду, для оцінки права позивача на віднесення операцій з ПП "Мін Агро" до валових витрат та податкового кредиту, вирішальним є підтвердження використання саме придбаних у цього контрагента товарів для потреб господарської діяльності позивача.

Суд не заперечує, що позивач для виготовлення товарів використав покупне зерно пшениці, але позивач не надав суду переконливих доказів, що на виготовлення цих товарів використано, у тому числі, і зерно пшениці придбане у ПП "Мін Агро".

Натомість, обставини, встановлені судом, свідчать про відсутність можливостей у ПП"Мін Агро" здійснити поставку позивачу зерна, а, також, про фальсифікацію документів, складених на підтвердження господарських операцій.

Так, інформація, відображена в товарно-транспортних накладних про перевезення зерна є неповною та недостовірною. За актом перевірки надані до перевірки товарно-транспортні накладні складені з порушенням встановленого порядку. Зокрема, в деяких товарно-транспортних накладних не зазначено перевізника товару та місце вантаження товару, що не дає змоги встановити ким, звідки та чий саме товар перевозився, та не підтверджує взагалі факт перевезення товарів.

Крім того, як зазначалось вище, авто перевізники ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 взагалі заперечують такі перевезення.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 (далі Правила),товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом п. 11.1 Правил товарно-транспортні накладні належать до основних документів на перевезення вантажів.

Первинна транспортна документація належить до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Тому неповне та недостовірне відображення інформації в товарно-транспортній накладній має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження фактичного руху товарів від продавця до покупця та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Крім того, такі обставини як відсутність у ПП "Мін Агро" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання, необхідних трудових ресурсів (акт перевірки від 25.05.2011 р. №1729/23-2/37259393), а також відсутність належного підтвердження придбання товарів від контрагентів далі в ланцюгу постачання вказують на безтоварність таких операцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не міг отримати та не отримував товар від ПП "Мін Агро", а, отже, не міг використати його у своїй господарській діяльності. Тому суд вважає обґрунтованою позицію податкового органу щодо протиправності формування валових витрат та віднесення позивачем ПДВ за такими операціями до податкового кредиту.

За приписами ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Законодавство України передбачає безпосередню відповідальність субєктів підприємництва за врахування у процесі ведення підприємницької діяльності всіх ризиків, повязаних із здійсненням цієї діяльності.

Збитки, отримані субєктом підприємницької діяльності від неналежного врахування та мінімізації ризиків від здійснення підприємницької діяльності, є збитками самого субєкта підприємництва і не враховуються державою при оподаткуванні доходів цього субєкта підприємницької діяльності.

Суд вважає, що позивач при оподаткуванні своїх доходів, отриманих при здійсненні підприємницької діяльності, зобовязаний був неухильно дотримуватись норм податкового законодавства України, при цьому головною умовою врахування бухгалтерських та податкових документів у податковій звітності позивача є фактична поставка товарів (робіт, послуг) саме особами, які надали відповідні бухгалтерські та податкові документи.

За актом перевірки, крім операцій з ПП "Мін Агро", на зменшення валових витрат вплинуло те, що позивач не підтвердив належними первинними бухгалтерськими документами та розрахунками витрати на придбання товарів на суму 176214,00грн., витрати на оплату праці у сумі 63065,00 грн., витрати на оплату соціальних внесків у сумі 17917 грн. Зазначені документи не надані позивачем також суду. Тому суд вважає правомірним зменшення задекларованих валових витрат позивача на суму документально не підтверджених витрат позивача.

При розгляді справи судом не встановлено обставин, які спростовували б висновки відповідача стосовно заниження зобовязань з податку на прибуток за актом перевірки від 07.06.2011р. та податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2011 р. №0000252301.

Грошові зобовязання позивача з податку на додану вартість збільшено на 174442,27 грн. у звязку із зменшенням податкового кредиту по відносинам з ПП "Мін Агро" на 123760,00 грн., про що викладено вище, та збільшенням податкових зобовязань на 50682,27 грн.

Як встановлено відповідачем, у січні 2010 року позивач здійснював продаж борошна першого ґатунку фізичним особам, отримані доходи від цього продажу до складу податкових зобовязань не включив, а належний при цьому податок на додану вартість у сумі 50682,27 грн. у декларації з ПДВ не відобразив. Факт продажу борошна фізичним особам у січні 2010 року не спростований позивачем і під час розгляду справи.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, тому суд вважає правомірним збільшення податкових зобовязань з ПДВ позивача за січень 2010 року на 50682,27 грн.

Враховуючи зазначене та висновки податкового органу щодо операцій з ПП "Мін Агро", суд вважає правомірним нарахування грошових зобовязань позивача з податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням 24.06.2011 р. №0000242301.

За змістом ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою визначені підставі для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування своїх вимог. В свою чергу, надані відповідачем докази та встановлені судом обставини свідчать про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Відмовити повністю в задоволенні позовних дочірнього підприємства "Агрокомплекс Рубанівський" товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Содружество" до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011 р. №0000242301 та №0000252301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 березня 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1