Постанова № 22234498, 28.12.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3183/2011

28 грудня 2011 року 10год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Одарієва В.С.,

представник відповідача: Новосад В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Торгово-роздрібного підприємства Млинівського районного споживчого

товариства

доМлинівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Торгово-роздрібне підприємство Млинівського районного споживчого товариства (далі ТРП Млинівського РСТ) звернулося з адміністративним позовом до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Млинівська МДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000052320 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 62668,75грн. (50135,00грн. за основним платежем, 12533,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Млинівської МДПІ про порушення ТРП Млинівського РСТ абз.1,2 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР не ґрунтуються на достовірних, обєктивних, належним чином встановлених та відображених в акті даних, не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги та пояснила суду, що відповідно до ч.1 ст.111 Господарського кодексу України споживча кооперація в Україні система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, обєднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху. Згідно зі ст.19 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003р. №1087-IV для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створення кооперативом підприємств, установ та організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, в тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Зазначила, що пайовики добровільно вносять пайові внески до пайового капіталу підприємств споживчої кооперації. Відповідно до ст.2 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003р. №1087-IV пай це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Особливістю пайових внесків є те, що на письмову вимогу (заяву) пайовика підприємство повертає пайовику кошти, внесені ним як пайовий внесок. Внесення пайовиками пайових внесків до статутного фонду підприємства споживчої кооперації не може розглядатися як внесення ними поворотної чи безповоротної фінансової допомоги. Оскільки згідно з пп.1.28.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР пряма інвестиція це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, пайові внески є за своєю суттю прямою інвестицією і не включаються до бази оподаткування податком на прибуток. Валовий дохід це загальна сума доходу платника від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальні та нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. В даному випадку пайові внески не є доходом підприємства від будь-якого з видів діяльності, відтак невключення позивачем до валового доходу отриманих за такими внесками коштів (у IVкв. 2009р. - 4900,00грн., у Iкв. 2010р. - 17400,00грн., у IIкв. 2010р. - 3800,00грн., у IIIкв. 2010р. - 58407,00грн.) є правомірним і підстави для висновку Млинівської МДПІ про зворотнє відсутні. Щодо передання позивачу Кооперативним підприємством «Млинівська торгова база» активів на суму 77878,17грн. та пасивів згідно розподільчого балансу для ТРП Млинівського РСТ зазначила, що при здійсненні вищевказаної операції на підставі договору від 01.03.2010р. №1 відбулася передача в користування валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого, при цьому також перейшли і зобовязання. Тобто борги підприємства, що зупинило свою діяльність, оплачувало підприємство, яке отримало його активи і пасиви. Компенсацією за передачу активів згідно з балансом виступають пасиви КП «Млинівська торгова база», які відповідно до договору та акту були передані ТРП Млинівського РСТ. Отже, передача позивачу активів не була безоплатною. У звязку з відсутністю в даному випадку порушення позивачем податкового законодавства, відповідачем неправомірно донараховано підприємству податкові зобовязання. Крім того, пояснила, що на виконання вимог ст.15 Закону України «Про плату за землю» від 03.06.1992р. №2535-XII ТРП Млинівського РСТ було сплачено земельний податок за фактичний період перебування землі у користуванні у 2009 році. Під час проведення перевірки податковому органу позивачем надавалися всі первинні бухгалтерські документи. ТРП Млинівського РСТ постійно подає до Млинівської МДПІ розрахунки зі сплати земельного податку та фактично сплачує нарахований земельний податок. З акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не вбачається встановлення податковим органом завищення податкових зобовязань зі сплати земельного податку. Отже, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат сплачений ним земельний податок у загальній сумі 8163,00грн. за земельні ділянки, які фактично перебували у його користуванні. Вказала, що також необґрунтованим є висновок відповідача про завищення ТРП Млинівського РСТ амортизаційних відрахувань у розмірі 29993,00грн. У акті перевірки ревізори всю суму нарахованої амортизації повязують з передачею основних фондів, яка відбулася у 2010році, стверджуючи в той же час про завищення амортизаційних відрахувань і у 2009 році. Крім того, передача основних засобів позивачу від КП «Млинівська торгова база» не була безоплатною передачею основних фондів, а тому висновки відповідача про завищення позивачем амортизаційних відрахувань є повністю необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Млинівська МДПІ адміністративний позов не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки ТРП Млинівського РСТ було встановлено невключення підприємством до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, в розмірі 84507,00грн., а саме по періодах: у IVкв.2009р. -4900,00грн., у Iкв. 2010р. 17400,00грн., у IIкв.2010р. 3800,00грн., у IIIкв. 2010р. 58407,00грн. Оскільки статут ТРП Млинівського РСТ не передбачає права будь-якої особи (фізичної чи юридичної), крім власне засновника позивача, на частку у статутному фонді (майні) господарської організації ТРП Млинівського РСТ, не передбачає створення пайового фонду і не визначає частку пайовика у пайовому та статутному фондах, укладені договори не передбачають отримання дивідендів особою, яка вносить грошові кошти, то відповідно кошти, які надійшли в касу підприємства як пайові внески, фактично є поворотною фінансовою допомогою і підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Не включивши вказані кошти до складу валового доходу, позивач порушив аб.2 пп.4.1.6 п.4.1, пп.4.2.5 п.4.2 ст4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР. Крім цього, на виконання постанови ТРП Млинівського РСТ від 17.02.2010р. №5 «Про призупинення господарської діяльності КП «Млинівська торгова база», на баланс ТРП Млинівського РСТ було передано активи та зобовязання КП «Млинівська торгова база» на підставі розподільчого балансу станом на 18.02.2010р. та акта від 01.03.2010р. постатейно і в наступних сумах: основні засоби 74484,00грн., паливо 3394,17грн., а всього на загальну суму 77878,17грн. З наданих для перевірки документів вбачається, що жодної компенсації за отримані активи та зобовязання не було проведено. Оскільки за наслідками такої операції не було внесено зміни до установчих документів позивача, не відбулося припинення юридичної особи КП «Млинівська торгова база» і вартість отриманих активів не була компенсована, дана операція є безоплатною передачею активів. Таким чином, всупереч абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР ТРП Млинівського РСТ не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих активів КП «Млинівська торгова база» на суму 77878,17грн. Також, проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат у 2009році витрати зі сплати земельного податку у сумі 8163,00грн., оскільки підприємство не мало у власності та не орендувало обєктів з нарахування даного виду податку. Податковому органу під час перевірки не було надано документів, які б свідчили про наявність у володінні, постійному користуванні чи в оренді земельних ділянок, які і були б підставою для нарахування та сплати земельного податку. Абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР містить пряму заборону відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, ТРП Млинівського РСТ порушено вимоги пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 вказаного Закону та завищено валові витрати у розмірі 8163,00грн. шляхом неправомірного віднесення до складу валових витрат коштів зі сплати земельного податку. Перевіркою також встановлено завищення позивачем задекларованих даних у рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань» податкових декларацій з податку на прибуток II-IVкв. 2009р. та за I-IIIкв. 2010р. Так, на балансі підприємства в перевіреному періоді рахувалися основні засоби, які були передані в користування Млинівським РСТ на праві повного господарського відання і які постановою правління Млинівського РСТ від 31.12.2009р. №65 передані (повернуті) з балансу ТРП Млинівського РСТ на баланс Млинівського РСТ, а у 2010р. ТРП Млинівського РСТ передані в користування від КП «Млинівська торгова база» основні засоби згідно з актом передачі від 01.03.2010р., на які підприємством була нарахована амортизація. Оскільки ТРП Млинівського РСТ не понесло витрат на придбання основних засобів, тому в порушення абз.абз.1, 2 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суму амортизаційних відрахувань у розмірі 18313,00грн., у тому числі: у ІІкв. 2009р. - 6303,00грн., у ІІІкв. 2009р. -6100,00грн., у IVкв. 2009р. -5910,00грн. Вказані висновки про порушення позивачем податкового законодавства і стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000052320 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 62668,75грн. (50135,00грн. за основним платежем, 12533,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 17.01.2011р. по 28.01.2011р. Млинівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТРП Млинівського РСТ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2011р., за наслідками якої складено акт від 04.02.2011р. №57/23/30032031(т.1 - а.а.с.10-31).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема, абз.абз.1, 2 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) - занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 50135,00грн., у тому числі: за ІІкв. 2009 року в сумі 2256,00грн., за ІІІкв. 2009 року в сумі 2205,00грн., за ІVкв. 2009 року в сумі 3382,00грн., за Ікв. 2010 року в сумі 24551,00грн., за ІІкв. 2010 року в сумі 2007,00грн., за ІІІкв. 2010 року в сумі 15734,00грн.

На підставі акта перевірки від 04.02.2011р. №57/23/30032031 Млинівською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000052320 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 62668,75грн. (50135,00грн. за основним платежем, 12533,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 - а.с.39).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТРП Млинівського РСТ скористалось правом на адміністративне оскарження.

25.02.2011р. позивачем було подано скаргу до ДПА в Рівненській області (т.1 а.а.с.40-42).

Рішенням ДПА в Рівненській області від 26.04.201р. №8510/25-16/146 скаргу ТРП Млинівського РСТ залишено без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення рішення без змін (т.1 - а.а.с.43-45).

06.05.2011р. ТРП Млинівського РСТ було подано скаргу до ДПА України (т.1 а.а.с.46-48).

Рішенням ДПА України від 08.07.2011р. №12497/6/25-045 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення 17.02.2011р. №0000052320 та рішення ДПА в Рівненській області, прийняте за результатом розгляду скарги, - без змін (т.1-а.а.с.46-51).

Як вбачається з акта перевірки від 04.02.2011р. №57/23/30032031, збільшення ТРП Млинівського РСТ грошових зобовязань на суму основного платежу 50135,00грн. проведено Млинівською МДПІ на підставі висновків про:

1)заниження позивачем валових доходів на суму 162385,00грн у звязку з невключенням до оподаткування поворотної фінансової допомоги (не повернутих на кінець звітного року пайових внесків) у сумі 84507,00грн. та безоплатно отриманих активів (отриманих від КП «Млинівська торгова база» основних фондів) у сумі 77878,00грн. Всього не сплачено податок у сумі 40596,00грн;

2)завищення позивачем валових витрат у сумі 29993,00грн. у звязку з неправомірним включенням до їх складу амортизаційних відрахувань на безоплатно отримані в тимчасове користування від КП «Млинівська торгова база» основні засоби. Всього не сплачено податок у сумі 7516,00грн.;

3)завищення валових витрат на суму 8163,00грн. у звязку з неправомірним включенням до їх складу сплаченого земельного податку за земельні ділянки, які не перебувають у власності позивача, а також не орендуються ним. Всього не сплачено податок у сумі 2041,00грн.

Суд не погоджується з такими висновками Млинівської МДПІ, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТРП Млинівського РСТ зареєстроване як юридична особа Млинівською районною державною адміністрацією Рівненської області 01.02.1999р., код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 30032031, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 04.02.1999р. за №33/9 (т.1 а.с.10, зворот, а.с.157).

Статут ТРП Млинівського РСТ, затверджений постановою правління Млинівського РСТ 28.01.1999р. (зареєстровано 01.02.1999р., за №35), передбачає, що ТРП Млинівського РСТ є підприємством Млинівського районного споживчого товариства (т.1 а.а.с.147-156).

Згідно з п.1.5 вказаного статуту метою діяльності підприємства є забезпечення потреб пайовиків та впровадження передових методів господарювання, для задоволення потреб пайовиків, підприємств і організацій споживчої кооперації, інших громадян в товарах, матеріалах, обладнанні, виконанні робіт, надання послуг, організації роздрібної та оптової торгівлі і громадського харчування на основі повного госпрозрахунку, самоокупності, оперативного реагування на зміни споживчого ринку та його попиту, зміцнення економічної бази селища, стимулювання потреб та інтересів членів трудового колективу.

Відповідно до п.4.3 статуту ТРП Млинівського РСТ джерелами формування майна підприємства є: особисті цільові пайові внески працівників підприємства; доходи, одержані від реалізації товарів народного споживання, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; придбання майна іншого підприємства, організації; благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Постановою зборів уповноважених Млинівського РСТ від 27.03.2009р. №3 затверджено постанови правління Млинівського РСТ від 12.01.2009р. №5 та від 12.01.2009р. №6 (т.2 а.а.с.233-234).

Затвердженою постановою правління Млинівського РСТ від 12.01.2009р. №5 «Про внески на формування фінансових ресурсів» дозволено ТРП Млинівського РСТ збільшувати пайовий капітал за рахунок внесення коштів на формування фінансових ресурсів в каси торгових підприємств, ліміт на прийом внесків затверджено в межах 100000,00грн. (т.1 а.с.57).

Затвердженою постановою правління Млинівського РСТ від 12.01.2009р. №6 «Про порядок внесення додаткових пайових внесків на формування фінансових ресурсів» дозволено ТРП Млинівського РСТ збільшити пайовий капітал за рахунок внесення додаткових пайових внесків на формування фінансових ресурсів та встановлено, що особа, яка внесла пайові внески до пайового фонду (капіталу) кооперативного підприємства набуває корпоративних прав, як пайовик (учасник) такого кооперативу, що надає їй право власності на частку (пай) такого кооперативного підприємства, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку підприємства, а також активів у разі його ліквідації (т.1 а.с.61).

Постановою зборів уповноважених Млинівського РСТ від 19.03.2010р. №3 затверджено, зокрема, постанову правління Млинівського РСТ від 17.01.2010р. №3 (т.2 а.а.с.235-236).

Затвердженою постановою правління Млинівського РСТ від 17.01.2010р. №3 «Про внески на формування фінансових ресурсів» дозволено ТРП Млинівського РСТ збільшувати пайовий капітал за рахунок внесення та формування фінансових ресурсів в каси торгових підприємств, ліміт на прийом внесків затверджено в межах 300000,00грн.(т.1 а.с.38).

Судом встановлено, що упродовж ІІкв.2009р.- ІІІкв. 2010р у касу ТРП Млинівського РСТ готівкою надійшли пайові внески у загальній сумі 210061,50грн., у тому числі: у ІІкв. 2009 року 18200,00грн., у ІІІкв. 2009 року 11000,00грн., у ІVкв. 2009 року 13750,00грн., у Ікв. 2010року 87004,50грн., у ІІкв. 2010 року 11600,00грн., у ІІІкв. 2010 року 73407,00гн.

Внесення вказаних коштів членами споживчого товариства відбувалося на підставі заяв-клопотань про прийняття пайових внесків та відповідних договорів про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів торгового підприємства (т.2 а.а.с.146-211) та підтверджується прибутковими касовими ордерами (т.2 а.а.с.39-58).

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача наступною бухгалтерською проводкою: дебет рах.№30 «Каса» - кредит рах.№41 «Пайовий капітал».

Усі фізичні особи, що вносили пайові внески у касу ТРП Млинівського РСТ, є членами Млинівського споживчого товариства, що підтверджується копіями відповідних членських квитків (т.1 а.а.с.171-177, т.2 а.с.237)).

Упродовж перевіреного періоду позивачем здійснювалося часткове повернення пайових внесків фізичним особам, що їх унесли, на підставі відповідних заяв вказаних осіб (т.2 а.а.с.98-145), що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами (т.2 а.а.с.59-87).

При цьому, залишилися неповернутими пайові внески на кінець відповідних звітних періодів у наступних сумах: ІVкв. 2009 року в сумі 4900,00грн., Ікв. 2010 року в сумі 17400,00грн., ІІкв. 2010 року в сумі 3800,00грн., ІІІкв. 2010 року в сумі 58407,00грн.

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Господарським кодексом України (далі ГК України), Законом України “Про кооперацію” від 10.07.2003р. N1087-IV (далі Закон N1087-IV) та Законом України “Про споживчу кооперацію” від 10.04.1992р. N2265-XII (далі Закон N2265-XII), який визначає її правові, економічні та соціальні основи.

Відповідно до ст.1 Закону N2265-XII споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону N2265-XII первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Частиною 7 статті 11 ГК України та ст.11 Закону N2265-XII передбачено можливість реалізації споживчими товариствами та їх спілками (об'єднаннями), виходячи зі статутних вимог, своїх засновницьких прав, а саме: створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України; вступати як засновники або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань.

Згідно з ч.8 ст.111 ГК України підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань).

Відповідно до ст.2 Закону N1087-IV пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу; вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання; цільові внески - грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації.

Пунктом 1.3. Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України, затвердженого постановою шостих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання 22.03.2004р. (далі Положення), визначено, що пайовий капітал є сукупністю обов'язкових та додаткових пайових внесків членів споживчого товариства. Розмір пайового капіталу не є постійною величиною, не зазначається в статуті споживчого товариства і змінюється відповідно до сплати чи повернення членами споживчих товариств пайових внесків.

Згідно зі ст.4 Закону N1087-IV кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Статтею 2 Закону N2265-XII передбачено, що діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності, членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин.

За змістом наведених вище норм пайовики добровільно вносять пайові внески до пайового капіталу підприємств споживчої кооперації. При цьому, повернення внесених ними пайових внесків здійснюється безперешкодно відповідно до вимог ст.4 Закону N1087-IV.

Як зазначалося судом вище, сплата пайових внесків членами споживчого товариства в касу позивача була проведена на підставі заяв-клопотань про прийняття пайових внесків та відповідних договорів про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів торгового підприємства, тобто з повним дотриманням вимог Положення.

Облік пайових внесків здійснюється позивачем на рахунку 41 «Пайовий капітал» (т.1 а.а.с.185-186), як це передбачено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. N291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за N893/4186.

Згідно з пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Норми Закону N2265-XII та Положення передбачають можливість нарахування та виплати пайовикам дивідендів на сплачені ними пайові внески.

Таким чином, правова природа пайових внесків жодним чином не дозволяє віднести їх до поворотної фінансової допомоги, а відтак вказаний висновок Млинівської МДПІ є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Проте, в даному випадку пайові внески не є доходом підприємства від будь-якого з видів діяльності. Особливістю пайових внесків є те, що на письмову вимогу (заяву) пайовика внесені ним як пайовий внесок кошти йому ж і повертаються.

Згідно з пп.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону №334/94-ВР пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Відповідно до пп.1.8 ст.1 Закону №334/94-ВР корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Враховуючи наведені норми Закону №334/94-ВР та положення постанови правління Млинівського РСТ від 17.01.2010р. №3 «Про внески на формування фінансових ресурсів»(т.1 а.с.38), суд вважає, що внесення пайовиками коштів до пайового капіталу позивача є операцією з придбання пайовиком корпоративних прав кооперативного підприємства.

Згідно з п.1.9 ст.1 Закону №334/94-ВР дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону №334/94-ВР передбачено, що не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в даному випадку пайові внески є прямою інвестицією та не можуть бути включені до складу валового доходу позивача.

Що ж стосується посилань податкового органу на те, що статут ТРП Млинівського РСТ не передбачає створення пайового фонду та внесення пайовиками пайових, у тому числі і додаткових пайових, внесків на формування фінансових ресурсів позивача, суд зазначає, що п.4.3 вказаного статуту передбачено пайові внески працівників підприємства як одне з джерел формування майна підприємства. Як зазначалося судом вище, статут ТРП Млинівського РСТ затверджено постановою правління Млинівського РСТ 28.01.1999р., тобто до прийняття та набрання законної сили усіма законодавчими актами, що регулюють діяльність споживчої кооперації (ГК України, Закон N1087-IV, Закон N2265-XII) та містять основні положення і нормативні визначення у цій сфері, й на які власне посилається відповідач. Неприведення статуту позивача у відповідність до вимог вказаних нормативних актів не позбавляє останнього діяти у визначеному цими актами правовому полі, зокрема, і формувати пайовий капітал за рахунок пайових внесків членів споживчого товариства.

Крім того, суд зазначає, що законодавчими актами, які регламентують відносини, повязані зі створенням і діяльністю споживчих товариств та їх підприємств не передбачено вимог щодо встановлення фіксованого розміру статутного та пайового фонду (капіталу). Отже, розмір пайових внесків не визначається статутом, а змінюється залежно від оплати або поповнення пайових внесків членами споживчого товариства.

З таких обставин, суд прийшов до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР, а тому збільшення позивачу Млинівською МДПІ грошових зобовязань з податку на прибуток в сумі 21126,75грн. та застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Що стосується висновку Млинівської МДПІ про заниження ТРП Млинівського РСТ валових доходів на суму 77878,00грн. у звязку з невключенням до їх складу безоплатно отриманих активів (отриманих від КП «Млинівська торгова база» основних фондів), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Пунктом 1.23 статті 1 Закону №334/94-ВР передбачено, що безоплатно передані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Судом встановлено, що на виконання постанови правління Млинівського РСТ (засновника КП «Млинівська торгова база» та ТРП Млинівського РСТ) від 17.02.2010р. «Про призупинення господарської діяльності КП «Млинівська торгова база» (т.1 а.с.60) на баланс позивача було передано в користування активи та зобовязання КП «Млинівська торгова база» на підставі договору від 01.03.2010р. №1, розподільчого балансу станом на 18.02.2010р. та акту від 01.03.2010р. (т.1 а.а.с.52-56).

Пунктом 2 договору від 01.03.2010р. №1 передбачено, що КП «Млинівська торгова база» покладає обовязок, а ТРП Млинівського РСТ зобовязується здійснити розрахунок за користування отриманим майном шляхом погашення боргу КП «Млинівська торгова база» перед юридичними та фізичними особами за переліком осіб та на суму боргу, що визначені у додатку №1 до цього договору.

З додатку №1 до договору від 01.03.2010р. №1 вбачається, що загальна сума переданих КП «Млинівська торгова база» позивачу активів становить 140597,00грн., загальна сума пасивів 140597,10грн.

Виконання позивачем зобовязань щодо погашення боргу КП «Млинівська торгова база» перед юридичними та фізичними особами, зокрема, виплата заробітної плати працівникам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та розрахунки з кредиторами Млинівгаз, КП «Рівненське гуртово-роздрібне обєднання» Рівненської ОССТ, СПД ОСОБА_12, підтверджується видатковими касовими ордерами, квитанціями, фіскальним чеком, платіжними дорученнями (т.1 а.а.с.228-233).

Тобто, борги КП «Млинівська торгова база» сплачувало ТРП Млинівського РСТ, як розрахунок за отримані активи.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати:

-безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

-з акту управління господарською діяльністю;

-з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

-внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

-у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Договір від 01.03.2010р. №1 не суперечить закону та передбачає компенсацію за активи КП «Млинівська торгова база», якою є отримані від цієї ж юридичної особи пасиви.

Таким чином, твердження відповідача про те, що отримані ТРП Млинівського РСТ від КП «Млинівська торгова база» активи є безоплатно отриманими спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами. Відповідно висновок податкового органу про порушення позивачем абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР є необґрунтованим, а збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток в сумі 19469,50грн. та застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Щодо висновку Млинівської МДПІ про завищення ТРП Млинівського РСТ валових витрат у сумі 29993,00грн. у звязку з неправомірним включенням до їх складу амортизаційних відрахувань на безоплатно отримані в тимчасове користування від КП «Млинівська торгова база» основні засоби, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР під терміном «амортизація основних фондів і нематеріальних активів» слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Як вбачається з пп.3.1.3 п.3.1 розд.3 акта перевірки від 04.02.2011р. №57/23/30032031, перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. встановлено їх завищення в розмірі 29993,00грн., у т.ч.: за ІІкв. 2009 року в сумі 6303.00грн., за ІІІкв. 2009 року в сумі 6100,00грн., за ІVкв. 2009 року в сумі 5910,00грн., за Ікв. 2010 року в сумі 2926,00грн., за ІІкв. 2010 року в сумі 4226,00грн., за ІІІкв. 2010 року в сумі 4528,00грн.

При цьому, таке завищення ревізорами повязується з тим, що ТРП Млинівського РСТ нараховувало амортизацію (та включило її відповідно до валових витрат) на основні засоби, які були передані позивачу безоплатно КП «Млинівська торгова база» згідно з актом передачі від 01.03.2010р.

Мотивування суду щодо безпідставності висновків Млинівської МДПІ про безоплатну передачу обумовлених основних фондів викладені вище. Крім того, суд зазначає, що положення акта перевірки в цій частині є суперечливими, оскільки не можливо у ІІ-ІVкварталах 2009 року завищити амортизаційні відрахування на основні засоби, отримані лише 01.03.2010р.

Пунктом 7 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010р. N1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за N70/18808 (далі Порядок N1003), на податковий орган покладено обовязок викладати в акті документальної перевірки факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вказаних вимог, у пп.3.1.3 п.3.1 розд.3 акта перевірки від 04.02.2011р. №57/23/30032031 не зафіксовано чітко, з посиланням на первинні або інші документи, по яких саме основних засобах було завищено амортизацію позивачем, конкретні суми завищення в розрізі груп основних засобів, періоду та способу їх придбання.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем пп.8.1.2, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР є необґрунтованим, а збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток в сумі 7516,00грн. та застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Що стосується висновку Млинівської МДПІ про завищення ТРП Млинівського РСТ валових витрат на суму 8163,00грн. у звязку з неправомірним включенням до їх складу земельного податку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТРП Млинівського РСТ у 2009 році до складу валових витрат віднесено витрати зі сплати земельного податку всього у сумі 8163,00грн., у т.ч. у IIкв.2009р. - 2721,00грн., у IIIкв. 2009р. 2721,00грн.,у IVкв.2009р. 2721,00грн.

Ці обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обовязкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обовязкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків і зборів (обовязкових платежів), передбачених пп.5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп.5.3.5 цієї статті.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. N1251-XII, (чинного на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів).

Згідно зі ст.5 Закону України «Про плату за землю» від 03.06.1992р. №2535-XII, чинного на момент існування спірних правовідносин, (далі Закон №2535-XII) обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.14 Закону №2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТРП Млинівського РСТ на підставі постанови правління Млинівського РСТ від 31.12.2003р. №72 (а.а.с.229-230) на праві повного господарського відання використовує наступні обєкти: магазин в с.Смордва із земельною ділянкою 0,24га; магазин в с.Війниця із земельною ділянкою 0,24га; магазин в с.Баболки із земельною ділянкою 0,15 га; магазин в с.Бокійма із земельною ділянкою 0,5га; магазин в с.Козирщина із земельною ділянкою 0,15га; магазин в с.Хорупань із земельною ділянкою 0,32га; магазин в с.Аршичин із земельною ділянкою 0,06га; магазин в с.Вовничі із земельною ділянкою 0,34га; магазин в с.Красне із земельною ділянкою 0,05га; магазин в с.Береги із земельною ділянкою 0,2га; магазин в с.Перевередів із земельною ділянкою 0,09га; магазин у Муравиці (присілок смт.Млинів) із земельною ділянкою 0,09 га; земельна ділянка під магазин «Продмаг» (відгодівельний) із земельною ділянкою 0,0722га.

Приміщення вказаних магазинів та наявні в них основні засоби обліковуються позивачем у книзі обліку основних засобів К-26 (т.1 а.с.182). Державні акти на право постійного користування землею на вказані земельні ділянки видані Млинівському КГХ, Млинівському ССТ, Млинівському коопторгу (т.1 - а.а.с.188-201), тобто юридичним особам, які припинили своє існування до виникнення спірних правовідносин. Державні акти, що посвідчують право власності чи право постійного користування вказаними земельними ділянками позивача, відсутні.

Вказані обставини визнаються також податковим органом у акті перевірки та не заперечувалися представниками сторін у судовому засіданні.

Поряд з цим, ТРП Млинівського РСТ на постійній основі подає до Млинівської МДПІ податкові розрахунки земельного податку та сплачує такий податок у встановленому порядку до бюджету. Зокрема, вказані розрахунки були подані позивачем й у 2009 році (т.1 а.а.с.158-164). Земельний податок у встановленому порядку сплачено ТРП Млинівського РСТ до місцевого бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.2 а.а.с.27-38).

Як вбачається з п.3.6 розд.3 акта перевірки від 04.02.2011р. №57/23/30032031 ревізорами не встановлено факту завищення позивачем земельного податку, було лише рекомендовано в місячний термін привести у відповідність державні акти на землю.

Таким чином, податковий орган з одного боку зазначає про порушення ТРП Млинівського РСТ пп.5.2.5 п.5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР в частині включення до складу валових витрат сум сплаченого земельного податку, а з іншого боку - визнає факт використання земельних ділянок та правомірність сплати земельного податку за їх використання.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення ТРП Млинівського РСТ пп.5.2.5 п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим, а тому відповідно збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток в сумі 2041,00грн. та застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Млинівською МДПІ не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000052320 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 62668,75грн. (50135,00грн. за основним платежем, 12533,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 17.02.2011р. №0000052320 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 62668,75грн. (50135,00грн. - за основним платежем, 12533,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Присудити на користь позивача Торгово-роздрібного підприємства Млинівського районного споживчого товариства із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.