Постанова № 22234029, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2012 р. Справа №2а-27/12/0170/17 Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим ПапушаО.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом В.о. прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

до Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит"

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

10.01.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, у якому заявник, на виконання своїх владних повноважень, в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету заборгованість з земельного податку розміром 112 347,04грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має несплачену заборгованість по зобовязанням зі сплати до бюджету земельного податку, розмір якого узгоджено з податковим органом поданою податковою декларацією, прийнятим податковим повідомленням-рішенням, виставленою відповідачу вимогою. За вказаних обставин, позивач просив суд постановити рішення згідно якого стягнути з платника податків податкову заборгованість в розмірі заборгованості по платежам до бюджету в зазначеній сумі.

Справи про стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях субєкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк оскарження, відповідно до п.4 ч.1 ст.183-2 КАС України розглядаються в порядку скороченого провадження.

Ухвалою суду від 10.01.12р. в адміністративній справі відкрито скорочене провадження, відповідачу надано строк до 31.01.12р. для подачі до канцелярії суду заперечення проти позову, всіх необхідних документів та доказів на підтвердження своїх заперечень або заяву про визнання позову, доведено до відома сторін про розгляд справи суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами, запропоновано позивачу додатково в термін до 31.01.12 надати суду податкову вимогу, яка направлена відповідачу, відповідно до вимог Податкового кодексу України, за податковим боргом платника податків, що виник внаслідок несплати земельного податку з юридичних осіб, загальною сумою 112 347,04грн.

27.01.12р. представник позивача ознайомився з матеріалами справи, пославшись на неотримання копії адміністративного позову, поданого в його інтересах прокурором.

30.01.12р. до канцелярії суду подано додаткові пояснення заявника, зі змісту яких убачається, що відповідачем не погашено узгоджені податкові зобов'язання по земельному податку в розмірі 112 347,04грн., через що йому було направлено податкове повідомлення-рішення від 27.10.11р. №0001222301, з яких 107316,75грн. - за основним платежем, 5030,89грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Крім того, прокурор послався на наявність податкової вимоги, що виставлена платнику податків, та отримана ним, та відповідно до п.59.5 Податкового кодексу України у разі збільшення суми податкового боргу сплаті підлягає уся сума податкового боргу.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи в порядку письмового провадження, приписи ухвали суду про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі не виконав, заперечення проти позову чи заяву про визнання позову суду не надав.

Беручи до уваги вимоги ч.11 ст.35 КАС України, судом вжито усіх можливих заходів щодо сповіщення сторін про розгляд адміністративної справи, вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про строк подання заперечень проти позову, порядок їх подання, а також наслідки неподання такого заперечення, у з вязку з чим, суд не знаходить підстав для розгляду справи за загальними правилами розгляду справ, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, та вважає за можливе розглянути справи в порядку скороченого провадження, відповідно до приписів, встановлених статтею183-2 КАСУкраїни.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, судом зясовано, що прокурор в інтересах позивача, який з положень статті 4 Закону України від 04.12.90р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу", є державним органом виконавчої влади, з метою реалізацію своєї владної компетенції, звернувся з адміністративним позовом про стягнення податкової заборгованості відповідача, що виникла внаслідок несвоєчасної сплати до державного бюджету податків та обовязкових платежів. Відповідні права органу державної податкової служби надано положеннями ст.20 Податкового кодексу України.

Право на звернення в.о. прокурора м.Феодосії передбачено положеннями ч. 2 ст. 121 Конституції України, ст.ст. 60, 61 КАС України, п.6 ст.20, ст.ст.35, 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру", п.2 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.08 №2.

Позивач Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим субєкт владних повноважень, який здійснює свою діяльність на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районні в місті, міжрайонну, обєднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08р. №412, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08р. №633/15324, є органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, підпорядковується Державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також державної політики в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. У своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України, Законом України від 04.12.90р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Відповідач - Державне підприємство "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит" - суб'єкт господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи14310554, зареєстрований Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРКрим з 21.07.98р. за місцезнаходженням: 98100, АР Крим, м.Феодосія, вул.Куйбишева, будинок 14 (а.с.11-12), платником податків та обовязкових платежів перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Феодосія АРКрим, узято на облік з 31.03.99р. за №334 (а.с.10).

Положення статті 16 Податкового кодексу України, що визначають обовязки платника податків, зокрема, пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4., зобовязують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З огляду на викладене цей позов розглядається судом відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України як спір за зверненням субєкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом, та, зважаючи на положення ст.ст.18,50 КАС України, оскільки однією зі сторін справи є орган державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.

Так, на вимогу частини першої статті 2 КАС України, зважаючи на завдання адміністративного судочинства, якими є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, дослідженню судом у справах за зверненням субєкта владних повноважень, у випадку прямо передбаченому законом, підлягають питання вчинення субєктом владних повноважень дій, прийняття рішень, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обовязки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Відносини, на час звернення до суду та розгляду адміністративної справи, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.10р.№2755-VI, який набрав чинності з 01.01.11р.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що актом від 19.10.11р. №2125/23-1/14310554, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки ДП "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит" з питань законності використання пільг та правильності нарахування податку на землю в 2011р., встановлені порушення пункту 4 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" та пп.271.1.1 п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання ДП "КТБ"Судокомпозит" показників у поданих розрахунках по земельному податку на 107 316,15грн. (а.с.13-18).

Положення статей 269, 270, 271 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні чи земельні частки (паї), які перебувають у власності, забов'язані нараховувати та сплачувати податок за базою оподаткування, якою є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно до приписів статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зі змісту п.46.1. ст.46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписи п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України зобов'язують платників податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

За приписами статті 57 ПКУкраїни, положеннями якої визначено строки сплати податкового зобов'язання, зокрема пункту 57.1., платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Водночас, згідно до п.58.2 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На вимогу п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

На підставі вказаного акту перевірки, виявлених порушень, контролюючим органом, податковим повідомленням-рішенням від 27.10.11р. №0001222301 визначено суму грошового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем 107316,15грн. за штрафними (фінансовими) санкціями розміром 5030,89грн., код платежу 13050107 (а.с.7), яке отримано повноважною особою відповідача 27.10.11р. (а.с.7).

Виконанням податкового обов'язку за правилами п.38.1. статті 38 ПКУкраїни визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як убачається з пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 ПКУкраїни податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Заходи впливу контролюючого органу на платника податків, що не виконує приписи податкового законодавства, кореспондовані з положень статті 67 Конституції України, визначено положеннями п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, відповідно яких, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до пп.14.1.153. п.14.1. ст.14 ПКУкраїни податкова вимога письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Так, досліджена судом податкова вимога від 04.07.11р. №263 сумою 47 450,00грн., направлена платнику податків та отримана останнім 02.08.11р. стосується податкового боргу, що виник станом на 04 липня 2011 року за узгодженими грошовими зобов'заннями за платежем, код бюджетної класифікації якого - 14010100 - податок на додану вартість (а.с.13, 27).

Подані суду на його вимогу додаткові докази на обґрунтування вимоги про стягнення податкового боргу що виник внаслідок невиконання вимог податкового законодавства по платі за землю дублюють раніше надану податкову вимогу по податку на додану вартість, але не підтверджують обґрунтованості вимог податкового органу щодо стягнення плати за землю та дотримання порядку стягнення податкового боргу за конкретним податком, визначеного приписами Податкового кодексу України.

Не підлягає задоволенню і клопотання, подане представником позивача, щодо продовження строку надання необхідних документів, оскільки судом було повідомлено про розгляд справи в порядку скороченого провадження, відповідно до наданих сторонами документів та встановлено достатньо часу для подання додаткових документів на обґрунтування заявлених вимог.

Зокрема з положень 59.3. ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За вказаних обставин надіслання податкової вимоги платнику податків на кожну суму податкового боргу є обов'язковим для здіснення податковим органом його стягнення у судовому порядку. Виключенням, визначеним Податковим кодексом України, пунктом 59.5 статті 59, є випадок збільшення суми податкового боргу, якщо таке збільшення відбувається у межах того самого зобов'язання за тим самим переіодом.

Приписами п.59.4. ст.59 ПК України на податковий орган покладено обовязок надіслати податкову вимогу також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Доказів надіслання відповідачу податкової вимоги та отримання останнім податкової вимоги, що містить відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави чи про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу, щодо суми податкового боргу із плати за землю, яка заявлена до стягнення у цьому адміністративному позові, суду не надано.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, засади якого визначено частиною першою статті 9 КАС України та відповідно до яких, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про недотримання відповідачем, визначеного діючим податковим законодавством порядку погашення податкового боргу, недотримання строків звернення та обовязковості вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги з першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, що не виконує обовязку зі сплати податків та зборів, обовязок сплати яких передбачено приписами статті 67 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії.

Недотримання контролюючим органом визначеного діючим податковим законодавством, порядку стягнення податкового боргу, не надає позивачу, що входить до системи органів державної податкової служби, який на вимогу частини другої статті19 Конституції України зобовязаний діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, повноважень вчиняти дії, що не визначені законом. Невиконання встановленого Податковим кодексом України порядку погашення податкового боргу, що порушує права та законні інтереси відповідача, з огляду на приписи статей 2, 6-9 КАС України, не надає суду підстав вважати заявлені позовні вимоги заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що безперечно підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

У справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями94,159,160,161,162,163,186,254 КАСУкраїни, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя О.В.Папуша