Ухвала суду № 22229744, 20.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"20" березня 2012 р.№ 5017/2012/576 Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали від 16.03.2012 р. за №1245/2012 за заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання банкрутом відсутнього боржника Приватного підприємства (далі ПП) „ІПФ-ТРАНС” (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115; код ЄДРПОУ 35178465);

ВСТАНОВИВ: 16.03.2012 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ПП „ІПФ-ТРАНС” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобовязання у сумі 16802 грн. за договором про надання послуг від 01.04.2011 р. після настання встановленого строку їх сплати та визнаної претензії боржником.

Заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про порушення провадження справи про банкрутство ПП „ІПФ-ТРАНС” у порядку ст. 52 Закону (№2343-ХІІ) підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до ст.4-1 ГПК України та п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є: не подання доказів на яких ґрунтується заява, не подання доказів сплати судового збору та неподання доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Згідно з підпунктом 13, пункту 2 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір” з 19.01.2012 р. за подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство встановлена ставка судового збору у розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

Заявник до заяви про визнання банкрутом не надав докази сплати судового збору в установленому порядку та розмірі та доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до статті 52 Закону (№2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Заявник, в підтвердження незнаходження боржника ПП „ІПФ-ТРАНС” за адресою державної реєстрації надав Акт №1 від 10.02.2012р., огляду місцезнаходження за юридичною адресою боржника, складеного представником заявника, що не являється належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням,

Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” (далі - Закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Заявник обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника у сумі за . за договором про надання послуг від 01.04.2011 р. після настання встановленого строку їх сплати та визнаної претензії боржником.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. 1, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Згідно із ст.17 Закону України „Про виконавче провадження” визнана претензія не є виконавчим документом. Отже, заява ініціюючого кредитора про визнання ПП „ІПФ-ТРАНС” банкрутом, подана за відсутності безспірних вимог до боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Крім того, заявником не надано господарському суду відомостей податкового органу про останню дату подання боржником податкової звітності та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність інших ознак відсутності підприємницької діяльності боржника ПП „ІПФ-ТРАНС”.

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності боржника, а тому заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону (№ 2343-ХІІ) та ст. 63 ГПК України.

Пунктом 27 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами”.

Крім того господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до системи діловодства господарського суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 01.03.2012р. по 16.03.2012 р. подала чотири безпідставних заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПП „ІПФ-ТРАНС” без усунення допущених недоліків після їх повернення, в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№ 2343-ХІІ) в порушення судової практики Верховного суду України та Вищого господарського суду України в аналогічних справах, у звязку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, шахрайство з фінансовими ресурсами, службове підроблення документів, службова недбалість , тощо.

Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.

Таким чином, господарський суд зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК України вдається до відвертого, свідомого зловживання процесуальними правами подаючи до господарського суду в порушення вимог діючого законодавства безпідставні заяви, а тому в подальшому господарський суд буде реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України, - шляхом направлення повідомлення та матеріалів органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Керуючись п. п. 3, 4,6 ст. 63, Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання банкрутом відсутнього боржника Приватного підприємства „ІПФ-ТРАНС” (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115; код ЄДРПОУ 35178465) - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження справи про банкрутство на 36 аркушах.

Суддя Зеленов Г.М.