Рішення № 22229640, 14.03.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5016/3541/2011(4/155)

позивач Державне підприємство “Науково-виробничий комплекс

газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект”

пр. Жовтневий, 42-а, м. Миколаїв, 54018

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Ексімет”,

вул. Горького, буд. 172, офіс 614, Голосіївський район, м. Київ, 03150

вул. 28 Армії, 1, м. Миколаїв, 54018

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 17/1-10590 від 27.10.2011р.

Від відповідача - не зявився

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 355 590,69 грн., з яких: 200523,54 грн. боргу, 44658,34 грн. пені, 16976,64 грн. штраф, 71511,92 грн. інфляція, 21920,25 грн. 3% річних.

Заявою від 12.03.2012р. позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 345352,64 грн., з яких: 200523,54 грн. боргу, 30642,25 грн. пені, 20476,63 грн. штраф, 73420,08 грн. інфляції, 20290,14 грн. 3% річних.

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 12.03.2012р.

Відповідач про час судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України (арк.спр. 106, 115-120), але вимог ухвал суду від 02.02.2012р., 28.02.2012р. не виконав, відзив та витребувані документи не надав. До суду повернулась копія ухвали від 28.02.2012р., надіслана на адресу відповідача, з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

Розглянувши матеріали справи за наявними документами відповідно до ст. 75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 345352,64 грн., з яких: 200523,54 грн. боргу, 30642,25 грн. пені, 20476,63 грн. штраф, 73420,08 грн. інфляція, 20290,14 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем обовязків за договором № 1711/2007 від 10.05.2007р. та додаткових угод до нього, в частині оплати товару.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

10.05.2007 між сторонами укладено договір №1711/2007, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти і оплатити товар, кількість, найменування, технічні характеристики якого зазначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW в редакції «Інкотермс - 2000»окремими партіями, у міру накопичення товару, автомобільним транспортом. Мінімальна партія відвантаження 8 тон.

Пунктами 4.1, 4.4 договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється на умовах 100% передплати на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, обов'язки відповідача вважаються виконаними після надходження на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів, що покривають фактичну вартість підготовленого до відвантаження товару.

Строк дії договору неодноразово подовжувався сторонами, останній раз до 31.12.2008р., згідно умов пункту 3 додаткової угоди № 11 від 10.04.2008р. (а.с. 149).

04.09.2007р. з метою реалізації пункту 1.1 умов договору між сторонами укладено додаткову угоду № 01, відповідно до умов пункту 2.1 якої сторони дійшли згоди про поставку товару - лом стальний змішаний Вид 3, 4, 501/303-308, 312, 316, 318, 321, 324, 361 по ДСТУ 4121-2002 (ЗБ5Б12Б) за ціною 1550,00 грн. без врахування ПДВ за одну тону.

14.06.2008р. між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду № 16, відповідно до умов пункту 1.2 якої сторони дійшли згоди про додаткову поставку товару - стружка стальна № 2 марки ЄП-517 Вид №23/316 в кількості 50 тонн за ціною брутто 1360,00 грн. за одну тону без ПДВ.

Крім того, 04.08.2008р. сторони уклали додаткову угоду № 17, відповідно до пункту 1.1 якої сторони дійшли до згоди про додаткову поставку товару - стружка нікелевого сплаву марки ЄІ-602 вид №23 в кількості 6 тонн за ціною брутто 38000,40 грн. за одну тону з врахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Виходячи з умов укладеного договору, між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товари, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього відвантажив товар на загальну суму 310204,40 грн., що підтверджується ТТН № 8652 від 07.08.2008р. на суму 22475,00 грн., № 8653 від 07.08.2008р. на суму 180881,90 грн., № 8654 від 07.08.2008р. на суму 29047,00 грн., № 8655 від 08.08.2008р. на суму 47880,50 грн., № 8635 від 15.08.2008р. на суму 15667,20 грн., № 8636 від 15.08.2008р. на суму 14252,80 грн.

Разом з тим, в порушення умов договору, відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 50000,00 грн. (платіжним дорученням № 19 від 21.10.2008р.), в сумі 40000,00 грн. (платіжним дорученням № 22 від 08.07.2009р.), в сумі 2000,00 грн. (платіжним дорученням №207 від 23.03.2010р.), заборгованість в сумі 200523,54 грн. залишилась несплаченою.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

04.11.2010р. між позивачем і відповідачем було складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.11.2010, яким відповідач визнав свою заборгованість на загальну суму 200523,54 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 200523,54 грн. підлягають задоволенню.

Згідно пункту 6.1 договору, відповідальність сторін визначена відповідно до ст. 231 ГК України.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі порушення строків виконання господарського зобов'язання, в якому однією стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються у розмірах: пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 ГК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений інший розмір пені, ніж у ч. 2 ст. 231 ГК України (0,1 відсотка), а саме розмір пені для такого виду зобов'язання, як грошове, обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

На підставі вказаних норм права, відповідачу нарахована пеня за період з 22.08.2008р. по 27.02.2009р. в розмірі 30642,25 грн. та штраф в розмірі 7% від суми заборгованості за прострочення понад 30 днів в загальній сумі 20476,63 грн.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивачем також нараховані 3% річних за період з 22.08.2008р. по 11.10.2011р. в сумі 20290,14 грн. та інфляція за період з 22.09.2008р. по 11.10.2011р. в сумі 73420.08 грн.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що інфляція нарахована за кожен день прострочення.

Між тим, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"), тобто індекс інфляції розраховується в середньому за місяць, а не на кожну дату.

Враховуючи викладене, судом проведений перерахунок розміру інфляції з врахуванням вимог наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 р., в звязку з чим інфляція за період з листопада 2008р. по вересень 2011р. склала 69564,66 грн.

В судовому засіданні за ініціативою суду з допомогою програми АРМ ЄДР ІНФО (ЕЦП) (3.16.3.11817) було оглянуто відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно якого юридична адреса відповідача не змінювалась.

Ухвала суду, надіслана за юридичною адресою відповідача, повернулась з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання (арк.спр. 115-120). Між тим, згідно ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Норми ГПК України не передбачають розшук судом, або стороною по справі фактичного місця знаходження іншої сторони.

Відповідач відповідно до ст.ст. 19,22 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців " змін до відомостей про юридичну особу не вніс, відзив та доказів погашення боргу станом на час розгляду справи не надав, наявність боргу не заперечив. Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач своїм правом не скористався.

Виходячи з викладеного, позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексімет” (вул. Горького, буд. 172, офіс 614, Голосіївський район, м. Київ, код 32996910) на користь Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (пр. Жовтневий, 42-а, м. Миколаїв, код 31821381) заборгованість в сумі 341497,22 грн., з яких: 200523,54 грн. боргу, 30642,25 грн. пені, 20476,63 грн. штраф, 69564,66 грн. інфляції, 20290,14 грн. 3% річних.

Наказ видати позивачу.

В частині стягнення інфляції в сумі 3855,42 грн. в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Суддя Т.М.Дубова

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 28.03.2012р.