Рішення № 22229584, 28.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.12 Справа№ 5015/677/12

За позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю "Балкорм", м. Київ,

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГМА", с. Гряда,

про:

стягнення заборгованості

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:

не з’явився,

відповідача:

не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Балкорм" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГМА" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 21.02.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 05.03.2012 р. Розгляд справи відкладено на 28.03.2012 р. у зв’язку з поданим клопотання відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши від позивача товар, не здійснив за нього оплату. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 17 634,60 грн.

Відповідач в судове засідання 28.03.2012 року повторно не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на суму 17 634,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000411 від 15 липня 2009 року, податковою накладною від 15.07.2009 р., видатковою накладною №РН-0000417 від 16 липня 2009 року, податковою накладною від 16.07.2009 р., довіреністю №53 від 15.07.2009 р.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу від 15.10.2010 р. №0554 про оплату вартості поставленого товару у сумі 17 634,60 грн. Зазначену вимогу відповідач отримав 22.10.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Відповідачем не було надано суду доказів належного виконання власного грошового обов’язку у сумі 17 634,60 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки сторонами не було погоджено в належній формі строків оплати товару, то необхідно застосувати положення статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач отримав, проте не оплатив вартості поставленого товару, позивачем пред'явлено вимогу про оплату вартості товару, вимоги позивача про стягнення 17 634,60 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГМА" (адреса: село Гряда, Жовківський район, Львівська область, 80380; ідентифікаційний код 33572605) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Балкорм" (юридична адреса: вулиця Костянтинівська, будинок 46/52 квартира 38, місто Київ, 04071, потова адреса: вулиця Волинська, будинок 10, квартира 266, місто Київ, 03151; ідентифікаційний код 30861140) 17 634,60 грн. боргу, 1 609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Рим Т.Я.