Рішення № 22229333, 27.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/23/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.12 Справа № 5009/723/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»(69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрівська будівельна корпорація»(69002, м. Запоріжжя, вул. Крива бухта, 2)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 довіреність № 1 від 01.07.2011 р.

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрівська будівельна корпорація»суми 35637,28 грн. (з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних) за надані послуги.

В якості підстави позову, позивач зазначив, що Актів здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000039 від 30.06.2011 р. на суму 6360,00 грн., № ОУ-000049 від 29.07.2011 р. на суму 16960,00 грн., № СУ-000057 від 29.08.2011 р. на суму 13310,00 грн., № ОУ-000072 від 30.09.2011 р. на суму 16980,00 грн. та № СУ-000081 від 31.10.2011 р. на суму 5260,00 грн., протягом червня-жовтня 2011 р. позивачем відповідачу були надані авто послуги та послуги автокрану на загальну суму 58870,00 грн. На оплату вказаних послуг відповідачу були виставлені відповідні рахунки, які відповідачем були оплачені частково в сумі 23320,00 грн. Решта боргу в сумі 35550,00 грн. залишилась несплаченою. Направлена на адресу відповідача Претензія, була залишена останнім без задоволення. За прострочення виконання грошового зобовязання, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано суму 73,05 грн. - 3% річних, а також суму 14,23 грн. втрат від інфляції. Позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/723/12, розгляд якої призначено на 27.03.2012 р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2012 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також надав суду для огляду оригінал двостороннього Акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Промспецмонтаж»та ТОВ «Александрівська будівельна корпорація»станом на 12.01.2012 р., а також належним чином засвідчену копію вказаного Акту для залучення до матеріалів справи.

Відповідач ТОВ «Александрівська будівельна корпорація»вимоги суду, викладені в ухвалі від 24.02.2012 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 24.02.2012 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 27.03.2012 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 27.02.2012 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, встановлені статтею 87 ГПК України, і майже за місяць до дати судового засідання.

До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції ухвалу, направлену судом на адресу відповідача, вручено його уповноваженому представнику 01.03.2012 р. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був обізнаний належним чином.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 27.03.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що протягом червня 2011 р. жовтня 2011 р. ТОВ «Промспецмонтаж»(позивачем у справі) були надані ТОВ «Александрівська будівельна корпорація» (відповідачу у справі) авто послуги та послуги автокраном на загальну суму 58870,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000039 від 30.06.2011 р. на суму 6360,00 грн., № ОУ-000049 від 29.07.2011 р. на суму 16960,00 грн., № ОУ-000057 від 29.08.2011 р. на суму 13310,00 грн., № ОУ-000072 від 30.09.2011 р. на суму 16980,00 грн. та № СУ-000081 від 31.10.2011 р. на суму 5260,00 грн.

На оплату наданих послуг позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури: № СФ-0000043 від 30.06.2011 р. на суму 6360,00 грн., № СФ-0000054 від 29.07.2011 р. на суму 16960,00 грн., № СФ-0000064 від 29.08.2011 р. на суму 13310,00 грн., № СФ-0000077 від 30.09.2011 р. на суму 16980,00 грн. та № СФ-0000087 від 31.10.2011 р. на суму 5260,00 грн., всього на суму 58870,00 грн.

Згідно долучених до матеріалів справи копій банківських виписок, платежами, здійсненими 02.08.2011 р. на суму 6360,00 грн. та 21.09.2011 р. на суму 16960,00 грн., відповідач перерахував позивачу всього 23320,00 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Оскільки, решта боргу в сумі 35550,00 грн. залишилась несплаченою, 16.01.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. б/н від 16.01.2012 р.) з вимогою негайно сплатити на користь ТОВ «Промспецмонтаж»суму 35550,00 грн. за надані послуги.

Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Александрівська будівельна корпорація»суми 35550,00 грн. основного боргу, 14,23 грн. втрат від інфляції та 73,05 грн. 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з надання послуг, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача як виконавця виразились у наданні послуг замовнику (відповідачу), а обовязки відповідача полягають в оплаті цих послуг.

Судом встановлено, що на підставі Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000039 від 30.06.2011 р., № ОУ-000049 від 29.07.2011 р., № ОУ-000057 від 29.08.2011 р., № ОУ-000072 від 30.09.2011 р. та № СУ-000081 від 31.10.2011 р. позивачем відповідачу були надані авто послуги та послуги автокраном на загальну суму 58870,00 грн. Вказані Акти підписані, узгоджені та скріплені печатками обох підприємств. Також, в Актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача Претензію з вимогою негайно оплатити вартість наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 35550,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Промспецмонтаж». Про отримання зазначеної Претензії відповідачем 23.01.2012 р. свідчить підпис уповноваженого працівника на Поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Тобто, відповідач повинен був сплатити позивачу 35550,00 грн. до 30.01.2012 р. включно. В даному випадку, Претензія і рахунки є достатньою підставою для проведення розрахунків з позивачем, але всупереч приписів закону відповідач своє зобовязання щодо оплати отриманих послуг належним чином не виконав, виставлені йому позивачем рахунки сплатив лише частково в сумі 23320,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 35550,00 грн., що було відображено сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків від 12.01.2012 р., підписаному уповноваженими представниками обох сторін та скріпленому печатками підприємств.

Доказів погашення боргу в сумі 35550,00 грн. за отримані послуги відповідачем господарському суду надано не було.

Таким чином, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 35550,00 грн. заявлена обґрунтовано, а тому задовольняється судом у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього: 3% річних та інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періодами заборгованості, вимога щодо стягнення втрат від інфляції в сумі 14,23 грн. є правомірною, а тому задовольняється судом у заявленому розмірі.

Разом з тим, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд вважає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 31.01.2012 р. по 24.02.2012 р.) сума 3% річних становить 72,84 грн., тому в решті вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити як заявленої необґрунтовано.

За таких обставин, позов задовольняється частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобовязань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача та зважаючи на те, що при подачі даного позову позивачем було сплачено мінімальний розмір судового збору, який дорівнює 1609,50 грн., суд вважає за необхідне витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача у сумі 1609,50 грн.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрівська будівельна корпорація»(69002, м. Запоріжжя, вул. Крива бухта, 2, ЄДР 34067466, п/р № 26009038980802 в АТ «Укрсиббанк» МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»(69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 1, ЄДР 25215380, п/рахунок № 26007047080001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) суму 35550 (тридцять пять тисяч пятсот пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 14 (чотирнадцять) грн. 23 коп. втрат від інфляції, суму 72 (сімдесят дві) грн. 84 коп. трьох відсотків річних та суму 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - -29.03.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко