Рішення № 22229296, 23.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/10/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.12 Справа № 7/20/07

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна (вул. Леніна, буд. 67, м. Василівка, Запорізька область, 71600),

до відповідача: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(пров. Шевченка 12, м. Київ, 01001) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне»(пр. Ентузіастів, 28, м.Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область, 71630),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 72319)

у присутності представників:

позивача: ОСОБА_2 –дов. № 361 від 03.10.2010р.;

відповідача: ОСОБА_3 –дов. № 3338 від 16.09.2011р.;

третьої особи: не з’явився

про: визнання недійсним правочину купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна про визнання недійсним правочину щодо укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р. між Акціонерним комерційним промисловим банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне»та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Василівського району нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2065.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та виклав їх у наступній редакції: визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_4 за реєстраційним №2065, укладений 27.09.2006р. між Банком та гр. ОСОБА_1

10.08.2011р. до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено фізичну особу громадянина ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Запорізької області суду від 05.09.2011р. позовні вимоги сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна задоволені. Постановою Донецького апеляційного господарського суду 15.11.2011р. рішення господарського суду було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2012р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. та рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2011р. у справі №7/20/07 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому ВГС України вказав, що суди попередніх інстанцій не залучили ОСОБА_1 до участі у справі в якості відповідача, не з’ясували чи набула зазначена особа в установленому законом порядку статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а також не звернули увагу на те, що в провадженні Василевського районного суду Запорізької області в порядку цивільного судочинства знаходиться цивільна справа №2-54/08 за позовом СВК ім.Ватутіна до ОСОБА_1 та АКПІБ в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне»про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р. та визнання незаконним права власності.

Ухвалою від 01.03.2012р. справа прийнята до провадження даним складом суду і призначена до розгляду. З метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, на момент укладання оскаржуваного договору, предмет купівлі-продажу знаходився під арештом. Крім того, постановою Запорізького апеляційного господарського суду, було визнано недійсним договір іпотеки № 857 від 31.05.2005р., за яким відповідач виступав іпотекодержателем. В порушення вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель –відповідач по справі –здійснив продаж майна раніше цього строку. Рішення суду по справі № 15/102/06, на підставі якого повинно бути здійснено продаж, набуло чинності 06.09.2006р. після вирішення в апеляційному суді. Повідомлення в пресі про продаж предмету іпотеки було опубліковано відповідачем раніше –02.09.2006р., що не дало позивачу можливості здійснити погашення всього боргу, як того вимагає закон. 15.09.2006р. майновий поручитель –ТОВ «Ватутіна-Агро»повідомив іпотекодержателя про законне право та можливість до 06.10.2006р. виконати основне зобов’язання за боржника. Таким чином, позивач вважає даний правочин вчиненим передчасно, з порушення вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку». В зв’язку з тим, що гр. ОСОБА_1 набував у власність майно від особи, яка не мала права його відчужувати, ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем, оскільки він знав про інші судові процеси, які були на той час між сторонами.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р. відповідачем не були порушені норми діючого законодавства та інтереси позивача.

Також вказує на те, що у Василівському районному суді Запорізької області порушена та на теперішній час залишається не вирішеною цивільна справа за позовом СВК ім. Ватутіна до ОСОБА_1 та ПАТ Промінвестбанк про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель від 27.09.2006р. Вказаний факт, на думку відповідача, є підставою для залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, відповідач з посиланням на роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. стверджує, що у справі про визнання договору недійсним відповідачами повинні виступати всі сторони по договору, а відтак фізичну особу ОСОБА_1 слід залучити до у часті у справі в якості другого відповідача.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на адресу суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 погоджується з доводами представника банку стосовно його залучення до у часті у справі в якості відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та ретельно вивчивши додатково надані докази, встановив наступні обставини:

31.05.2005р. між СВК ім. Ватутіна та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області», правонаступником якого є відповідач у справі, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 857.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 договору іпотеки, цей договору забезпечує вимоги банку, що випливають з кредитного договору № 12-071/02-01 від 30.05.2005р., укладеного між СВК ім. Ватутіна та банком а саме, повернення кредиту в сумі 1500000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних.

Предметом застави за договором іпотеки є нерухоме майно СВК кооперативу ім. Ватутіна, а саме тваринницький комплекс та комплекс будівель.

Банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, в т.ч. на комплекс будівель, номер за РПВН 51913557, місце знаходження: м. Василівка, вул. Миру, 195, на підставі рішення господарського суду Запорізької області по справі № 15/102/06 від 01.06.2006р., яке вступило в законну силу 06.09.2006р. (з моменту винесення постанови апеляційного суду).

02.09.2006р. в засобах масової інформації відповідач розмістив повідомлення, про вступ зазначеного рішення в силу.

Цим рішенням суду визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме –у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку»реалізувати банком від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі –покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

27.09.2006р. відповідач уклав із гр. ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 2069 комплексу будівель –частини предмету іпотеки, що належав на праві власності позивачу та був забезпеченням по кредитному договору. Цього ж дня набувач зареєстрував право власності на вказаний об’єкт.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2069 комплексу будівель, укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області»та громадянином ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2065.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги законні, заявлені позивачем обґрунтовано, а тому позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першої ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач має довести наявність тих обставин з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України:

1)          Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2)          Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3)          Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4)          Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5)          Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6)          Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину є вичерпним.

Як зазначалось вище, відповідач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 15/102/06 від 01.06.2006р. Вказане рішення господарського суду набрало законної сили з моменту винесення постанови апеляційного суду –06.09.2006р. Рішенням суду визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку»реалізувати банком від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі –покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі), передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі –покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. 3 ст. 42 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов’язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов’язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов’язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов’язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

З матеріалів справи вбачається, що майновим поручителем позивача виступило ТОВ «Ватутін-Агро», тому він заявою від 15.09.2006р. повідомив банк про законне право та можливість в строк до 06.10.2006р. виконати основне зобов’язання позивача. Крім того, позивач розмістив у засобах масової інформації повідомлення до всіх зацікавлених осіб та органів реєстрації та нотаріату про те, що станом на 02.09.2006р. рішення суду не набрало законної сили та про незаконність укладення договорів купівлі-продажу предмету іпотеки до закінчення 30-денного терміну після набрання рішенням законної сили. Повідомлення було надруковано 06.09.2006р.

Проте, в порушення рішення суду, не дотримавши процедури, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку», позбавивши осіб із зареєстрованими правами та вимогами, позивача скористатися наданими їм цією статтею правами, Банк передчасно 27.09.2006р. уклав договір купівлі-продажу комплексу будівель.

Пунктом 1.4 спірного договору купівлі-продажу зазначено про наявність судового спору по справі № 15/102/06, а п.1.3 договору вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, Банк укладаючи 27.09.2006р. договір купівлі-продажу комплексу будівель, усвідомлював передчасність такого укладання, так як не мав права на його відчуження.

Крім того, на дату відчуження 27.09.2006р. за спірним договором на майно –частину комплексу будівель обґрунтовано претендувала Василівська Державна виконавча служба та Василівська Державна податкова інспекція, як особи із вищим пріоритетом та зареєстрованими до укладання договору іпотеки і договору купівлі-продажу № 2065 правами, що підтверджується витягами з Держреєстру обтяжень рухомого майна №22256884 від 12.01.2009р., Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №9317688 від 28.09.2006р., актом опису активів податкової застави №5 від 15.03.2006р., витягом про реєстрацію обтяження в реєстрі рухомого майна № 6817952 від 16.03.2006р.

Вказані обтяження існували на момент укладання спірного договору та були предметом дослідження під час розгляду судових справ № 9/346д/06 про визнання договору іпотеки недійсним та справи № 15/102/06-15/413/06- 7/264/08-27/71/10 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Так, судом був встановлений факт відсутності предмету іпотеки у розумінні ст. 5 Закону України «Про іпотеку»у справі № 9/346д/06, а договір іпотеки, на підставі якого зверталось стягнення на нерухоме майно, був визнаний недійсним.

Відповідно до частини 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт наявності арешту на все нерухоме майно позивача на дату укладання оспорюваного договору купівлі-продажу сам по собі є підставою для визнання недійсним договору відчуження.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат»та ст. 47 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в Україні»№ 20/5 від 03.03.2004р., договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

У разі наявності заборони договори про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу).

Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

У разі оформлення заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною.

Тобто, відповідно до закону, нотаріус при оформлені договору про відчуження майна у будь-якому випадку зобов’язаний перевірити наявність заборон або арештів майна, що відчужується, шляхом отримання витягу з державного реєстру.

В тексті спірного договору відсутні відомості про наявність або відсутність заборон (арешту), а сам факт посвідчення договору дає підстави вважати, що перевірка взагалі не проводилась.

Таким чином, посвідчення договору купівлі-продажу комплексу будівель № 2065 27.09.2006р. приватним нотаріусом ОСОБА_4 здійснено передчасно та всупереч закону, з порушенням норм ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ст.55 Закону України про нотаріат»та ст. ст. 65, 47 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій...», та не відповідає суті самого рішення суду, на яке посилаються сторони договору купівлі-продажу від 27.09.2006р. як на правову підставу щодо укладення вказаного договору.

Щодо вказівок ВГС України і клопотань відповідача та третьої особи щодо необхідності залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості другого відповідача, то воно не може бути здійснено, виходячи з вимог ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідача –можуть бути: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Учасниками судового процесу не надано доказів того, що ОСОБА_1 у встановленому порядку набув статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а оскаржуваний договір ним укладався як приватним підприємцем. Більш за це, до матеріалів справи залучений спеціальний витяг з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.03.2012р. з якого вбачається про відсутність в державному реєстрі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Також слід зазначити, що в постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»встановлено: якщо у розгляді справи господарським судом буде з’ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред’явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи.

Також не беруться до уваги доводи відповідача та третьої особи про необхідність залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з наявною справою між тими ж сторонами про той же предмет у Василівському районному суду Запорізької області.

Господарським судом Запорізької області та Василівським районним судом Запорізької області велось листування щодо зазначеної справи, та з з’ясувалось, що справа № 2-54/08 за позовом СВК ім. Ватутіна до ОСОБА_1 та АКПІБ в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне», про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання незаконним права власності, яка перебуває в провадженні Василівського районного суду Запорізької області, зупинена до вирішення даної справи - № 7/20/07, що знаходиться в провадженні Господарського суду Запорізької області.

Таким чином, у зв’язку з залежністю вирішення справи Василівського районного суду Запорізької області № 2-54/08 від результатів розгляду справи господарського суду Запорізької області № 7/20/07, господарський не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Судові витрати віднести на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.06, укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне Запорізької області»та громадянином ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2065.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області»(пр. Ентузіастів, 28, м.Дніпрорудне, Василевський район, Запорізька область, 71630, ЄДРПОУ 09313054) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна (пр. Леніна, 67, м. Василівка, Запорізька область, 71601, ЄДРПОУ 03750248) 85,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 23.03.2012р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.03.2012р.