Рішення № 22229291, 26.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/23/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.12 Справа № 5009/928/12

провадженння № 3/23/12

м. Запоріжжя

26 березня 2012 року

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, ідентифікаційний код 01189910)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Меджик Стайл” (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 153, кв. 14, ідентифікаційний код 35182911)

про стягнення 3260,12 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт ІІ категорії, довіреність № 1560 від 30.12.2011р.

від відповідача: не зявився

ПуАТ “Укртелеком” в особі Київської міської філії звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Компанія “Меджик Стайл” про стягнення боргу в сумі 3260,12 грн. за договором про надання послуг бізнес-мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 07.03.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 96, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 625 ЦПК України, ст. 173, 174, п. 1.7 ст. 193, 230 ГК України, ст.1, 12, 15, 61, 64, 65, 66, 67, 82 ГПК України, п. 5 ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 36, 63 Закону України “Про телекомунікацію” та п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/928/12 (провадження № 3/23/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.03.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 26.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 28.03.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 26.03.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 14-65 від 09.02.2012р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг бізнес-мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р. в сумі 3260,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

25.02.2011р. між ВАТ “Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ “Укртелеком” та ТОВ “Компанія “Меджик Стайл” укладено договір № К.U.-3462 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу телекомунікаційні Бізнес-мережі, а відповідач отримує зазначені Послуги та оплачує їх вартість.

Свої обовязки позивач виконав в повному обсязі.

Відповідно до умов п.3.2.3 Договору, відповідач зобов'язався проводити оплату Послуг в порядку та терміни, визначені Договором.

Однак, в порушення пунктів договору та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, за період з квітня 2011р. по серпень 2011р. відповідач своєчасно і в повному обсязі оплату за надані послуги не здійснив, у звязку з чим станом на 01.02.2012р. утворилась заборгованість в сумі 3087,42 грн.

Також, відповідно до ст. 230 ГК України, ст. 625 ЦК України та п. 5.2 Договору, відповідачу нараховано 120,62 грн. пені, 50,30 грн. 3 % річних від простроченої суми та 1,78 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

У звязку з наведеним, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

В абзаці 2 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як субєкта господарювання.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом господарського суду Запорізької області від 26.03.2012р. № 13411752, станом на 26.03.2012р. місцезнаходження юридичної особи ТОВ “Компанія “Меджик Стайл” є: 69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 153, кв. 14.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали суду від 12.03.2012р. про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до господарського суду з позначкою пошти: “за зазначеною адресою не проживає”.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ “Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ “Укртелеком” (Оператор) та ТОВ “Компанія “Меджик Стайл” (Бізнес-абонент) було укладено договір про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р., за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, Оператор надає Бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі (Послуги), а Бізнес-абонент отримує зазначені Послуги та сплачує їх вартість (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, під Бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування Бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

Згідно із п. 2.2 Договору, перелік та опис Послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання Послуг Бізнес-абоненту визначаються в окремих додаткових угодах до цього Договору, що підписуються Сторонами по кожному з видів замовлених Послуг.

Бізнес-абонент зобовязується проводити оплату Послуг в порядку та терміни, визначені Договором (п.п. 3.2.3 п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих Послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожен календарний місяць року, у межах якого надавалися Послуги.

В разі авансової системи оплати Бізнес-абонент для одержання Послуг проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуги, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих Послуг. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період ( п.п. 4.5.1 п. 4.5 Договору).

Згідно із п. 4.11 Договору, рахунки за надані Послуги, а також всю необхідну інформацію стосовно надання цих Послуг Оператор надсилає Бізнес-абоннту за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 153, кв. 14.

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди № 1 до Договору, Оператор надає Бізнес-абоненту на території України послугу 800, а Бізнес-абонент отримує зазначену послуги 800 та сплачує її вартість відповідно до встановлених тарифів (Додаток № 1).

Під Послугою 800 слід розуміти виділення номера 800. Виклики, які надходитимуть на номер 800, переадресовуватимуться на номер Бізнес-абонента за схемою, зазначеною у замовлені (п. 1.2 Додаткової угоди № 1 до Договору).

Згідно Додатку № 1.1 до Договору, плата за виділення номеру Послуги 800 становить 600,00 грн. Щомісячна фіксована сплата за користування номером з виділеної номерної ємності, комбінацію цифр якого вибирає Бізнес-абонент за власним бажанням становить 400,00 грн.

25.02.2011р. Додатком № 1.2 та 1.3 до Договору (Форма для замовлення послуги 800) зазначено номери телефонів, на які необхідно перенаправляти виклики послуги 800, а саме: +380442856609 та +380442850204.

Послуга 800 використовується в рекламних цілях та для клієнтів, які телефонують з інших міст України.

ВАТ “Укртелеком” виконало свої зобовязання за даним договором та виставило ТОВ “Компанія “Меджик Стайл” рахунки за послуги звязку в період з квітня по серпень 2011р. за договором про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р. на загальну суму 3087,42 грн., а саме: № 09-03462-00907504 від 30.04.2011р. на суму 1693,86 грн., № 09-03462-01181505 від 31.05.2011р. на суму 480,00 грн., № 09-03462-01737906 від 30.06.2011р. на суму 480,00 грн., № 09-03462-02018607 від 31.07.2011р. на суму 480,00 грн., № 09-03462-02303308 від 31.08.2011р. на суму - 46,44 грн. та № 09-03462-02591209 від 30.09.2011р. на суму 0,00 грн. (а.с. 44-49).

Відповідач свої зобовязання за договором не виконав та не оплатив виставлені рахунки.

Таким чином, відповідач є боржником перед позивачем за договором про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р. на загальну суму 3087,42 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Відповідно до п. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку розрахунок по договору здійснюється відповідно до п. 4.3 Договору: не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих Послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися Послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України від 18.11.2003р. N 1280-IV “Про телекомунікації”, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема:

виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Частинами 1-3 статті 36 Закону України “Про телекомунікації” визначено, що споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Сплата споживачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 217 “Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. за N 720, послуги рухомого (мобільного) зв'язку надаються на умовах договору. Порядок укладення договору встановлюється оператором відповідно до основних вимог, визначених законодавством.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобовязання за договором про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи те, що ТОВ “Компанія “Меджик Стайл” не в повному обсязі виконало грошові зобовязання перед позивачем за договором про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3087,42 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 120,62 грн. пені, 50,30 грн. 3 % річних від простроченої суми та 1,78 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 5.2 договору про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р., у разі затримки оплати за надані Послуги Бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період , за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. При неповній оплаті боргу Бізнес-абонентом в першу чергу погашається сума пені.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 120,62 грн. (розрахунок в додатках до позовної заяви, а.с.17), оскільки це не суперечить діючому законодавству (ч. 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”) та п.5.2 Договору.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Компанія “Меджик Стайл” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 120,62 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 50,30 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок позивача в додатках до позовної заяви (а.с.18) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобовязання за договором про надання послуг з бізнес мережі № К.U.-3462 від 25.02.2011р. у додатках до позовної заяви (а.с.18) перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

Відтак, стягненню в цій частині за період з 01.05.2011р. по 01.01.2012р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 1,78 грн.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Меджик Стайл” (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 153, кв. 14, ідентифікаційний код 35182911) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, п/р № 2600811272 “Райффайзен банк Авіаль” м. Київ, МФО 300355, ідентифікаційний код 01189910) 3087 (три тисячі вісімдесят сім) грн. 42 коп. основного боргу, 120 (сто двадцять) грн. 62 коп. пені, 50 (пятдесят) грн. 30 коп. 3% річних від простроченої суми, 1 (одну) грн. 78 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 28.03.2012р.