Рішення № 22228562, 27.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 березня 2012 р. Справа 14/4/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (03164, м. Київ, вул. Підлісна,3)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" (21000, м. Вінниця, вул. Лебединського, 34/23) в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 1)

про стягнення 22077,44 грн.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники сторін не з'явилися,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" заборгованості в сумі 22 077,44 грн., що нарахована в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного між сторонами договору поставки № 2057 від 01.07.2011 року, у тому числі 21 576,52 грн. основного боргу; 419,40 грн. - пені; 81,52 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2012 року зазначену справу, у зв'язку із знаходженням відповідача у м. Вінниці, на підставі положень ст.ст. 15, 17 ГПК України передано за встановленою підсудністю до господарського суду Вінницької області.

22 лютого 2012 року шляхом автоматичного розподілу документообігу суду дана справа передана на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.02.2012 р. справу № 5010/2485/2011-17/148 прийнято суддею Тварковським А.А. до свого провадження, присвоєно їй номер № 14/4/2012/5003 та призначено до розгляду на 06.03.2012 року.

06.03.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 27.03.2012 р., у зв"язку з неявкою представників сторін, не подання останніми витребуваних документів.

20.03.2012 р. на адресу суду від позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" надійшли документи витребуванні ухвалою суду від 06.03.2012 р. та заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 22 077 грн. 44 коп., в тому числі 21576 грн. 52 коп. - основного боргу, 419 грн. 40 коп. - пені, 81 грн. 52 коп. - 3% річних, 1 411 грн. 50 коп. судового збору.

На визначену дату (27.03.2012 р.) представник позивача та відповідача не з"явився. Однак, через канцелярію господарського суду Вінницької області від представника позивача електронною поштою в судове засідання надійшло повідомлення, в якому останній просить суд розглянути справу за його відсутності, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Відповідач причин неявки в судове засідання не повідомив, витребувані судом документи не надав. Конверт з ухвалою суду від 06.03.2012 року 20.03.2012 року повернувся до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Слід зауважити, що ухвалу від 06.03.2012 року відповідачу надіслано кореспонденцією за адресою: 21100, м.Вінниця, вул.Лебединського, 34, кімн.23.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13237068 станом на 05.03.2012 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 21100, м.Вінниця, Староміський район, вул.Лебединського, 34, кімн.23, яка є ідентичною тій, по якій було направлено ухвалу від 06.03.2012 року відповідачу.

Суд зазначає й те, що на адресу Івано-Франківської філії відповідача також направлялася ухвала суду від 06.03.2012 року, яка 16.03.2012 року повернувся до суду з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а також не надано відзив на позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія".

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим позивачем доказам, а також доказам, які були витребувані господарським судом, суд встановив наступне.

01.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" укладено договір поставки № 2057 (а.с. 10-11).

Згідно з п.1.1. договору постачальник (ТОВ "Українська дистрибуційна компанія") зобов’язується передати у власність покупця (ТОВ "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД") алкогольні напої (надалі-товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна, одиниця, виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід"ємною частиною договору.

Здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на склад покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність (інший документ, що підтверджує особу представника покупця) на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.5 договору датою поставки (передачі у власність) продукції і переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця вважається дата фактичного отримання покупцем (його уповноваженим представником) в роздрібній точці/на складі покупця чи в іншому вказаному покупцем (його уповноваженим представником) місці, що підтверджується підписами покупця та постачальника у видаткових накладних. Факт передачі у власність (поставки) продукції підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами. В момент поставки (передачі у власність) продукції постачальник зобов"язується передати покупцю податкову накладну на видаткову накладну на відповідну партію продукції (товару).

Ціна на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає тридцять календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною. Покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальника вказаний у договорі або інший банківський рахунок вказаний постачальником.

Згідно з п. 8.1. договору за порушення строків розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Поставка товару відбулась згідно видаткових накладних: № 1431 від 15.09.2011 р. на суму 23 985 грн. ; № 2267 від 23.09.2011 р. на суму 9 941 грн. 52 коп. (а.с. 13)

Внаслідок неповного розрахунку за отриманий товар (в сумі 12 350 грн.) за відповідачем станом на час розгляду справи рахується заборгованість в сумі 22 077 грн. 44 коп., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними про поставку товару (а.с.13), бухгалтерською довідкою позивача від 06.03.2012 р.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.07.2011 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 21 576 грн. 52 коп. (двадцять однієї тисячі п"ятсот сімдесят шість гривень п"ятдесят дві копійки) основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 419 грн. 40 коп. пені (з 16.10.2011 р. по 05.12.2011 р. та з 24.10.2011 р. по 05.12.2011 р.) та 81 грн. 52 коп.- 3 % річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1. договору за порушення строків розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку не виявлено помилок в розрахунку пені та 3 % річних, в зв'язку з чим вказана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеним нормам та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ІНТЕРТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 34272574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (п/р 26003310076201 в філії АБ "Південний", МФО 313753, код ЄДРПОУ 373110549) 21 576 грн. 52 коп. (двадцять одну тисячу п"ятсот сімдесят шість гривень п"ятдесят дві копійки) основного боргу; 419 грн. 40 коп. (чотириста дев"ятнадцять гривень сорок копійок) пені; 81 грн. 52 коп. (вісімдесят одну гривню п"ятдесят дві копійки) - 3 % річних; 1411 грн. 50 коп. (одну тисячу чотириста одинадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Тварковський А.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 березня 2012 р.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 3; 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57)

3,4 - відповідачу (21000, м. Вінниця, вул. Лебединського, 34/23; 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 1)