Рішення № 22227364, 06.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2012 р. Справа № 8/007-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Надія», ідентифікаційний код: 30743439, місцезнаходження: 09331, Київська обл., Володарський р-н, с. Пархомівка,

до відповідача: фермерське господарство «Фермер-Філд», ідентифікаційний код: 34161314, місцезнаходження: 09332, Київська обл., Володарський р-н, с. Ожегівка, вул. Леніна, 20-А,

про стягнення боргу

за участю представників сторін

від позивача: директор приватного підприємства «Надія»ОСОБА_1, який діє на підставі статуту підприємства, та ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 01.02.2012 року;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне підприємство «Надія»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фермерського господарства «Фермер-Філд»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 13.01.2009 року (далі за текстом: Договір) на загальну суму 40027,52 грн. (сорок тисяч двадцять сім гривень 52 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує умови Договору щодо виконання взятих на себе зобовязань по сплаті орендних платежів, внаслідок чого у Відповідача станом на 29.12.2011 року виникла заборгованість на загальну суму 40027,52 грн. (сорок тисяч двадцять сім гривень 52 коп.), з якої основний борг у сумі 33778,50 грн. (тридцять три тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 50 коп.), пеня у сумі 5235,67 грн. (пять тисяч двісті тридцять пять гривень 67 коп.), 3-и проценти річних у сумі 1013,35 грн. (одна тисяча тринадцять гривень 35 коп.).

Відповідно до ухвали суду від 13.01.2012 року порушено провадження у справі №8/007-12 та призначено її розгляд на 07.02.2012 року.

07.02.2012 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 13.01.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 13.01.2012 року не виконав. Ухвалою суду від 07.02.2012 року розгляд справи відкладено на 21.02.2012 року.

21.02.2012 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвал суду від 13.01.2012 року та від 07.02.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, вимоги ухвал суду від 13.01.2012 року та від 07.02.2012 року не виконав. Ухвалою суду від 21.02.2012 року розгляд справи відкладено на 06.03.2012 року.

06.03.2012 року до чуду через відділ діловодства за вхідним номером 3533 від Відповідача надійшов письмовий відзив на позов, згідно якого Відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що у нього з Позивачем відсутність будь-які договірні відносини щодо оренди або суборенди землі, на підтвердження чого послався на рішення господарського суду Київської області від 15.04.2011 року у справі № 12/041-11.

06.03.2012 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвал суду від 13.01.2012 року, від 07.02.2012 року та від 21.02.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, вимоги ухвал суду від 13.01.2012 року, від 07.02.2012 року та від 21.02.2012 року виконав частково.

У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 06.03.2012 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, зясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2003 року між приватним підприємством «Надія»та жителями села Пархомівка, власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), були укладені договори оренди земельних ділянок, загальною площею 90,00 га, розташовані в с.Пархомівка Володарського району Київської області (далі за текстом: земельна ділянка).

13 січня 2009 року між фермерським господарством «Фермер-Філд»та приватним підприємством «Надія»був укладений договір суборенди земельної ділянки (далі за текстом: Договір), згідно з умовами якого Позивач передав, а орендар (Відповідач) прийняв на умовах оренди земельну ділянку.

Суд вивчивши Договір приходить до висновку, що останній маючи назву: «ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ»за своєю правовою природою є договором суборенди в звязку з тим, що за умовами цього Договору приватне підприємство «Надія»передавало в строкове платне користування земельну ділянку, яка не перебувала у власності приватного підприємства «Надія».

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує умови Договору щодо виконання взятих на себе зобовязань по сплаті орендних платежів, внаслідок чого у Відповідача станом на 29.12.2011 року виникла заборгованість на загальну суму 40027,52 грн. (сорок тисяч двадцять сім гривень 52 коп.), з якої основний борг у сумі 33778,50 грн. (тридцять три тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 50 коп.), пеня у сумі 5235,67 грн. (пять тисяч двісті тридцять пять гривень 67 коп.), 3-и проценти річних у сумі 1013,35 грн. (одна тисяча тринадцять гривень 35 коп.).

Однак, Відповідач заперечує проти заявлених вимог Позивача з тих підстав, що між ним та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини з приводу оренди або суборенди земельної ділянки, в звязку з тим, що з цього приводу господарським судом розглядалась справа № 12/041-11 між тим ж сторонами та з приводу того ж самого Договору, в якій судом 15.04.2011 року прийнято рішення про відмову в задоволенні позову, яке на даний час є чинним.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В ході розгляду справи №8/007-12 встановлено, що в провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № 12/041-11 за позовом фермерського господарства «Фермер-Філд»до приватного підприємства «Надія»про визнання недійсним розірвання договору оренди земельної ділянки та визнання права оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2011 року у справі № 12/041-11 відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову фермерського господарства «Фермер-Філд»до приватного підприємства «Надія»про визнання недійсним розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.01.2009 року та визнання права оренди земельної ділянки. Дане рішення на даний час чинне.

При розгляді господарським судом Київської області справи № 12/041-11 встановлено наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 93 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Закон України «Про оренду землі»у ст. 6 передбачає, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Закон України «Про оренду землі»у ч. 1 ст. 15 закріплює істотні умови договору оренди землі, зокрема в договорі повинні бути визначені: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Таке ж положення міститься і в п. 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі (далі Порядок), відповідно до якого, відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Згідно з ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Закон України «Про оренду землі»у ч. 2 ст. 8 передбачає, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону, договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з п. 2 Порядку, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Суд за наслідками дослідження в ході розгляду справи № 12/041-11 тексту Договору оренди земельної ділянки від 13.01.2009 року прийшов до висновку щодо відсутності усіх істотних умов договору, погоджених сторонами, зокрема: орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умов використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умов збереження стану об'єкта оренди; умов і строків передачі земельної ділянки орендарю; умов повернення земельної ділянки орендодавцеві; обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Договір оренди земельної ділянки від 13.01.2009 року, наданий Позивачем у справі № 12/041-11 та наданий Позивачем у справі №8/007-12, жодного додатку не містить, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Так, суд у справі № 12/041-11 дійшов висновку, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки від 13.01.2009 року, який за своєю правовою природою є договором суборенди, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки не містить передбачених законом невідємних додатків, а також між сторонами не було узгоджено всі істотні умови договору.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, суд у справі № 12/041-11 дійшов висновку про відсутність підстав виникнення господарських зобовязань у сторін.

Цивільний кодекс України у ст. 11 передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Цивільний кодекс України у ст. 203 визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема те, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд у справі № 12/041-11 прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають, в звязку з чим рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2011 року у справі № 12/041-11 в задоволенні Позову відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, факт відсутності між Позивачем та Відповідачем договірних відносин з приводу оренди або суборенди земельної ділянки, загальною площею 90,00 га, розташованої в с.Пархомівка Володарського району Київської області, встановлений рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2011 року у справі № 12/041-11, яке на даний час є чинним, в звязку з чим даний факт в силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає новому доведенню та доказуванню.

Відсутність між Позивачем та Відповідачем договірних відносин з приводу оренди або суборенди земельної ділянки, загальною площею 90,00 га, розташованої в с.Пархомівка Володарського району Київської області, призводить до відсутності будь-якої заборгованості у Відповідача перед Позивачем по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Надана Позивачем суду довідка виконавчого комітету Пархомівської сільської ради від 29.02.2012 року за № 42 з того приводу, що Пархомівською сільською радою проведено реєстрацію Договору щодо суборенди земельної ділянки від 13.01.2009 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, не є належним та допустимим доказом державної реєстрації Договору, яка в розумінні ст.ст. 8, 20 Закону України «Про оренду землі»та ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України свідчить про чинність Договору та дає право використання на умовах оренди або суборенди земельної ділянки, в звязку з тим, що відповідно до ст.ст. 8, 20 Закону України «Про оренду землі»та ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України державну реєстрація договорів оренди та суборенди земельних ділянок, після якої виникає юридичний факт укладення договору на користування земельною ділянкою та можна приступати до використання ділянки, відноситься до виключної компетенції органів Держкомзему України та органи місцевого самоврядування такою компетенцією не наділені.

За таких обставин позовні вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими, недоведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в звязку з чим суд відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні наданні Позивачем докази спростовані за допомогою належних та допустимих доказів та заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Відповідачем суду в якості доказів, є належними і допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 коп.) відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову приватного підприємства «Надія», ідентифікаційний код: 30743439, місцезнаходження: 09331, Київська обл., Володарський р-н, с. Пархомівка, до фермерського господарства «Фермер-Філд», ідентифікаційний код: 34161314, місцезнаходження: 09332, Київська обл., Володарський р-н, с. Ожегівка, вул. Леніна, 20-А, про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 13.01.2009 року на загальну суму 40027,52 грн. (сорок тисяч двадцять сім гривень 52 коп.), - відмовити повністю.

2.Господарські витрати за даним позовом у вигляді судового збору у сумі 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 коп.) покласти на приватне підприємство «Надія», ідентифікаційний код: 30743439, місцезнаходження: 09331, Київська обл., Володарський р-н, с. Пархомівка.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 06.03.2012 року