Рішення № 22227158, 20.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/30720.03.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - логістик"

про визнання недійсними договорів інвестування будівництва

За позовом третьої особи

з самостійними

вимогами на предмет споруПублічного акціонерного товариства “Всеукраїнський

акціонерний банк”

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - логістик"

про визнання недійсним договорів, застосування наслідків недійсності договорів

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 21.02.2012р.);

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 31.120.2011р.);

Від третьої особи ОСОБА_3 (дов. б/н від 09.12.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20 березня 2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" (далі по тексту -позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма - Логістик" (далі по тексту - відповідач) у відповідності до якої просить суд:

-визнати недійсними Договори про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2007 року, що були укладені між TOB "Плазма" (ідентифікаційний код 32340359) та TOB "Плазма-Логістик" (ідентифікаційний код 35379441) та відповідачем;

-застосувати наслідки визнання недійсними договорів у вигляді зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Плазма" об'єкти розширення виробничо-складської бази, які відповідач отримав від позивача на виконання оскаржуваних договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № НУ; 1-07 від 20.11.2007 року, а саме: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4243,8 кв.м., об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо- складської бази загальною площею 17109,6 кв.м., КПП-1 площею 29,6 кв.м., КПП-2 площею 3,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/307, розгляд справи призначено на 01.11.2011 року.

В зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва справу передано для подальшого розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою суду від 04.11.2011 року суддя Балац С.В. прийняв справу до свого провадження та призначив розгляд справи на 29.11.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва справу №9/307 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г.П., в зв'язку з її виходом з лікарняного.

В судовому засіданні 29.11.2011 року від імені позивача у справі - ТОВ "Плазма" діяли два представники - ліквідатор Янчук О.М., повноваження якого япідтверджувались ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі № Б22/144-10/8 про призначення його ліквідатором ТОВ "Плазма", який подав заяву про відмову від позову, а також представник ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 14.10.2011 року, виданої попереднім ліквідатором ТОВ "Плазма" Ковальчуком М.М.,якого було змінено вищевказаною ухвалою від 01.11.2011 рроку, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі №9/307 до набрання законної сили ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі №Б22/144-10/08 та закінчення перегляду апеляційної скарги на вказану ухвалу з мотивіві того, що до встановлення особи, яка уповноважена діяти від імені позивача, спір не може бути розглянуто по суті.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року у справі №9/307 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.201. у справі №9/307 про зупинення провадження у справі скасовано, а справу передано для подальшого розгляду Господарському суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року справу призначено до розгляду на 23.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року розгляд справи відкладено на 01.03.2012 року, у звязку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі, в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк”.

01.03.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” (далі по тексту Третя особа з самостійними вимогами, Банк) подано позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами, у відповідності до якої банк просить суд:

- визнати недійсними Договори про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2007 року, що були укладені між TOB "Плазма" (код ЄДРПОУ 32340359) та TOB "Плазма-Логістик" (код ЄДРПОУ 35379441);

- застосувати наслідки визнання недійсними договорів у вигляді зобов'язання TOB «Плазма- Логістик»повернути TOB «Плазма»об'єкти розширення виробничо-складської бази, які TOB «Плазма-Логістик»отримало від 'ГОВ «Плазма»на виконання оскаржуваних договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2001 року, а саме об'єкти першої черги складу №5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4243,8 кв.м., об'єкти другої черги складу №5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17109,6 в. м., КПП-1 площею 29,6 кв.м., КПГІ-2 площею 3,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н. с. Велика Олександрівка, вул. Леніна,121.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 01.03.2012 року оголошувалась перерва до 20.03.2012 року о 12:30, про що представників сторін було повідомлено під розписку.

01.03.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від ліквідатора ТОВ "Плазма" О.Янчука подано заяву про відзив довіреностей, виданих попереднім ліквідатором-арбітражним керуючим ТОВ "Плазма" Ковальчуком М.М. та вважати, що повановаження осіб, які діяли на підставі довіреностей, виданих Ковальчуком М.М., від імені ТОВ "Плазма" є припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року позовну заяву ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»прийнято для сумісного розгляду разом з первісно заявленими позовними вимогами, розгляд позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами призначено на 20.03.2012 року о 12:30.

19.03.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак представник відповідача у справі в судове засідання з'явився та 20.03.2012 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні з підстав необґрунтованості та безпідставності поданого клопотання.

В судовому засіданні 20.03.2012 року представником третьої особи з самостійними вимогами надано додаткові матеріали по справі, підтримано заявлені позовні вимоги у повному обсязі, які вмотивовані тим, що оскаржувані договори протирічать ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність", що відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання оскаржуваних договорі недійсними. Крім того, третя особа з самостійними вимогами посилається на те, що оскаржуваний договір є удаваним, а насправді сторони мали на меті вчинити договір купівлі-продажу, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а отже оскаржувані договори мають також бути визнані недійсними з вказаних піджстав. Третя особа, яка не є стороною договорів, які вона просить визнати недійсними, обгрунтовує порушення своїх прав укладенням оскаржуваних договорів тим, що вона є кредитором позивача у справі в процедурі банкрутства, а отже існування оскаржуваних договорів дозволяє зменшити ліквідаційну масу боржника, що може призвести до незадоволення кредиторських вимог у процедурі банкрутства.

В судовому засіданні представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано подану 29.11.2011р. через канцелярію суду заяву про відмову від первісного позову, в зв'язку з чим представник ТОВ "Плазма" ОСОБА_1 просить суд припинити провадження на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

За клопотанням третьої особи з самостійними вимогами в порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 20.03.2012 року оголошувалась перерва до 20.03.2012 року о 15:30.

Після початку судового засіданян після оголошеної перерви представниками третьої особи з самостійними вимогами, позивача та відповідача у справі надано усні пояснення та заперечення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма»(далі по тексту Позивач; Замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик»(далі по тексту Відповідач; Інвестор за Договором) укладено Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 (далі по тексту Договір-1), у відповідності до умов якого (п. 1) Інвестор зобовязується своєчасно та в повному обсязі здійснити інвестування будівництва обєктів виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, 121, надалі по тексту Договору Обєкт, а Замовник зобовязується забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестора збудований Обєкт.

20 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик»укладено Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази №20/11-07 (далі по тексту Договір-2), у відповідності до умов якого (п. 1), Інвестор зобовязується своєчасно та в повному обсязі здійснити інвестування будівництва обєктів виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, 121, надалі по тексту Обєкт, а Замовник зобовязується забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестору збудований Обєкт.

Пунктами 1.2. Договору-1 та Договору-2 визначено характеристики Обєкту, що підлягає передачі Інвестору.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним Договору-1 та Договору-2, застосування наслідків недійсності договорів ТОВ «Плазма»посилається на те, що Позивачем отримано право довгострокового користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи № 170/06 по проекту "Розширення виробничо-складської бази ТОВ "Плазма" по вул. Леніна, 121 в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області, всі необхідні дозволи та висновки, необхідні для проведення будівництва, а отже тільки ТОВ «Плазма»мало право на користування земельною ділянкою та на здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці. Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" саме інвестор мав отримувати дозвіл на капітальне будівництво, позитивний висновок державної експертизи тощо, в той час як інвестор, визначений оскаржуваними договорами - ТОВ "Плазма-Логістик" таких дозволів та висновків на проведення будівництва не отримував, а отже спірні договори протирічать нормам ст. 8 вищезазначеного закону, що є підставою для визнання їх недійсними. Позивач також вказує на удвавність оскаржуваних договорів, вказуючи, що насправді сторони мали на меті укласти договори купівлі-продажу, а з огляду на відсутність нотаріального посвідчення таких договорів та проведення їх державної реєстрації такі договори підлягають визнанню недійсними.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору мотивовані тим, що при укладенні оскаржуваних договорів сторонами не дотримано вимог чинного законодавства України, а саме ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльністю», що відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання оскаржуваних договорів інвестування недійсними.Крім того, третя особа з самостійними вимогами посилається на те, що оскаржуваний договір є удаваним, а насправді сторони мали на меті вчинити договір купівлі-продажу, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а отже оскаржувані договори мають також бути визнані недійсними з вказаних піджстав. Третя особа, яка не є стороною договорів, які вона просить визнати недійсними, обгрунтовує порушення своїх прав укладенням оскаржуваних договорів тим, що вона є кредитором позивача у справі в процедурі банкрутства, а отже існування оскаржуваних договорів дозволяє зменшити ліквідаційну масу боржника, що може призвести до незадоволення кредиторських вимог у процедурі банкрутства.

Відповідач у справі - ТОВ "Плазма-Логістик" проти заявлених позовних вимог як позивача у справі, так і третьої особи заперечує, посилаючись на наступне.

Відповідачем у справі подано заяву про застосування трирічного строку позовної давності, а отже заперечення грунтуються на тому, що встановлені процесуальні строки позовної давності сплинули, що є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач посилається на те, що оскаржувані договори є в повній мірі виконані сторонами, що не дає можливості відповідно до ч. 10 ст. 17 та ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оскаржувати їх ліквідатором у процедурі банкрутства. Посилання на удаваність правочину є помилковим, оскільки нерухомого майна на момент укладення договорів не існувало, оскільки його будівництво не було завершено, об'єкти не були введені в експлуатацію та зареєстровані, а тому сторони мали на меті укласти саме інвестиційні договори.

Крім того, в заперечення щодо позовних вимог третьої особи, відповідач посилається на те, що на момент укладення оскаржувані договору ніяким чином не могли порушувати прав Банку, оскільки на той момент процедура банкрутства жодної сторони договору навіть не розпочиналась, а припущення третьої особи з самостійними вимогами, що їх права як кредитора у справі про банкрутства можуть бути порушені, у разі незадоволення їх кредиторських вимог у повному обсязі, грнутуються на припущеннях, які можуть статися у майбутньому, а отже права та охоронювані законом інтереси третьої особи з самостійними вимогами не є порушеними, що є підставою для відмови від позову.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що провадження в частині позовних вимог ТОВ «Плазма»підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, а позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позовну заяву від 03.10.2011 року, подану від імені ТОВ "Плазма" про визнання недійсними інвестиційних договорів та застосування реституційних наслідків підписано ліквідатором ТОВ "Плазма" Ковальчуком М.М., на доказ повноважень якого подано ухвалу Господарського суду Київської області від 28.04.2011 року у справі №Б22/144-10/8 про призначення його ліквідатором ТОВ "Плазма".

Після порушення провадження за вказаною позовною заявою, від позивача у справі 29.11.2011 року надійшла заява про відмову від позову, яка підписана від імені ТОВ "Плазма" - ліквідатором О.Янчуком, на доказ повноважень якого подано ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у №Б22/144-10/8 про усунення арбітражного керуючого Ковальчука М.М. від виконання ним обов'язків ліквідатора ТОВ "Плазма" та призначення ліквідатором ТОВ "Плазма" Янчука О.М. та витяг з ЄДРПОУ станом на 15.11.2011 року щодо ТОВ "Плазма".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі №9/307 до набрання законної сили ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі №Б22/144-10/08 та закінчення перегляду апеляційної скарги на вказану ухвалу з мотивіві того, що до встановлення особи, яка уповноважена діяти від імені позивача, спір не може бути розглянуто по суті.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року у справі №9/307 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.201. у справі №9/307 про зупинення провадження у справі скасовано, а справу передано для подальшого розгляду Господарському суду міста Києва. Постанова обгрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про неможливість розгляду справи № 9/307 до набрання законної сили ухвали від 01.11.2011 року у справі №Б22/144-10/08.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у справі №Б22/144-10/08, відповідно до якої ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2011 року у справі №Б22/144-10/08 залишено без змін.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 25 Закону України "Пр відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійнює повнвоаження визначені вказаної статтею закону, зокрема і виконує поноваження керівника (органів управління) банкрута.

За таких обставин, на момент розгляду справи в судовому засіданні 20.03.2012 року ліквідатором ТОВ "Плазма" є Янчук О.М., довіреності на осіб, видані від імені ТОВ "Плазма" Ковальчуком М.М. є відкликаними відповідно до заяви від 01.03.2012 року.

Суд, розглянувши заяву від 29.11.2011 року про відмову від позову, підписану ліквідатором Янчуком О.М., яка підтримана в судовому засіданні уповноваженою особою - ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, виданої Янчуком О.М., встановив, що заяву підписано уповноваженою діяти від імені ТОВ «Плазма»особою, а саме ліквідатором Янчуком О.М., який діє на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011р. у справі №Б22/144-10/8, яка набрала законної сили 30.11.2011 року, повноваження якого також підтверджуються наявним в матеріалах справи витягом з ЄДРПОУ на ТОВ «Плазма».

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У пункті 4.6. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011року №18 зазначено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

На виконання вказівок викладених у вказаній постанові Пленуму Вищого Господарського суду України, суд встановив, що подана ТОВ "Плазма" відмова від позову не протирічить вимогам законодавства та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів товариства та інших осіб, а отже дана відмова приймається судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Наслідком відмови позивача від позову та затвердження мирової угоди відповідно до ст. 80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, про що представникам сторін роз'яснено судом.

За таких обставин, суд припиняє провадження у справі за первісним позовом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з прийняттям відмови від позову ТОВ "Плазма".

Щодо позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»про визнання інвестиційних договорів недійсними та проведення реституційних наслідків, то суд зазначає наступне.

31 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма»(далі по тексту Позивач; Замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик»(далі по тексту Відповідач; Інвестор за Договором) укладено Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 (далі по тексту Договір-1), у відповідності до умов якого (п. 1) Інвестор зобовязується своєчасно та в повному обсязі здійснити інвестування будівництва обєктів виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, 121, надалі по тексту Договору Обєкт, а Замовник зобовязується забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестора збудований Обєкт.

20 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик»укладено Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази №20/11-07 (далі по тексту Договір-2), у відповідності до умов якого (п. 1), Інвестор зобовязується своєчасно та в повному обсязі здійснити інвестування будівництва обєктів виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, 121, надалі по тексту Обєкт, а Замовник зобовязується забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестору збудований Обєкт.

Отже, ТОВ "Палзма" визначено як замовника, в п. 1.4, 1.5 договору та в п. 2.1 договорів вказано, що саме замовнику надано в оренду змельну ділянку для розширення виробничо-складської бази, техніко-економічні показники об'єкту інвестування визначаються замовником на підставі погодженої з інвестором та затвердженої відповідно до вимог чинного законодавства України проектно-кошторисної документації. Саме замовник зобов'язується виконувати фінкції замовника при будівництві об'єкту у взаємовідносинах з відповідними державними органами.

Відповідно до п. 2.2 договорів Інвестор зобов'язується у порядку та строки визначені договором здійснити фінансування будівництва об'єкту.

Відповідачем у справі - ТОВ "Плазма Логістик" до відзиву у справі долучено докази здійснення оплат інвестором щодо фінансування будівництва, зокрема копії банківських виписок, свідоцтво про право власності, виданих на ім'я ТОВ "Плазма Логістик", які посвідчують право власності на будівлі складу № 5 першої та другої черги по вул. Леніна, 121 у с. Велика Олександрівка, Київської області, (об'єкт інвестицій) та свідоцтва про право власності ТОВ "Плазма", які свідчать про реєстрацію права власності на інші об'єкти нерухомсті, ніж були предметом інвестиційних договорів , які належали ТОВ "Плазма" до моменту укладення оскаржуваних договорів.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Предметом даного спору є визнання недійсними договорів інвестування з мотивів їх укладення з порушенням вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність", а також з посиланням на удаваність правочину.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність»(в редакції від 19.01.2006 року, яка діяла на момент укладення спірних договорів), інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний: подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій; одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог, за винятком об'єктів цивільного та виробничого призначення, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов'язковим (будівництво житла за проектами повторного застосування, крім об'єктів умовною висотою більше 73,5 м, при незмінності архітектурно-планувальних, конструктивних та технічних рішень та будинків і споруд I і II категорій складності на непідроблювальних територіях із інженерно-геологічними умовами I категорії складності для їх ремонту та технічного переоснащення; об'єкти виробничого призначення за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України).

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані: додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України; виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції; подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність; не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції; сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

За таких обставин, інвестор зобов'язаний у випаду і в порядку, встановленому чинним законодавством отримати дозвіл або узгодження державних органів, зокрема в тому випадку, коли інвестор виступає замовником будівництва.

Статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на момент укладення Договорів та у відповідній редакції), передбачено отримання дозволів на будівництво власниками або користувачами земельної ділянки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма»користувалось земельною ділянкою на підставі Договору від 31.03.2005 року укладеного з Великоолександрівською сільською радою, який зареєстровано Бориспільським районним відділом КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 11.04.2005р. №20, саме ТОВ "Плазма" виступала замовником будівництво, а отже саме ТОВ "Плазма" і отримувало відповідні дозволи та погоджувало проект будівництва як замовник будівництва, що не протирічило нормам законодавства.

При цьому, статтею 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" встановлено, що інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Як встановлено ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу норм Закону України "Про інвестиційну діяльність" в сукупності з іншими вимогами законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність посилань Третьої особи з самостійними вимогами на порушення сторонами при укладенні Договорів ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Щодо твердження третьої особи з самостійними вимогами на удаваність правочину та посилання на те, що сторони мали на меті приховати договори купівлі-продажу, то воно також спростовується наявними у справі документами.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Посиланян Банку на те, що сторони мали на меті укласти договір купівлі-продажу спростовується наступним.

На момент укладення оскаржуваних інвестиційних договорів нерухомого майна, яке було передано інвестору за оскаржуваними інвестиційними договорами, не існувало.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як встанволено судом в результаті дослідженні матеріалів справи, ТОВ "Плазма" було власником інших об'єктів нерухомості, що не були об'єктом інвестицій, що підтверджується відповідними свідоцтвами. Відповідними доказами (виписками банку) підтверджується і внесення ТОВ "Плазма Логістик" інвестиційних коштів, обумовлених оскаржваними договорами, за рахунок яких було побудовано об'єкти інвестуванння, право власнсоті на які в подальшому було оформлено саме за інвестором, що підвтерджується відповідними свідоцтвами, та зареєстровано в установленому порядку.

За таких обставин, третьою особою з самостійними вимогами не доведено удаваності оскаржуваних договорів, та їх невідповідність вимогам закону, а отже у суду відсутні підстави, передбачені ч.1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України для визнання недійсним Договору-1 та Договору-2.

Крім того, суд зазначає, що третьою особою з самостійними вимогами не доведено суду порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням оскаржуваних договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних права та інтересів, згідно частини 2 ст. 16 ЦК України є визнання правочину недійсним, яким у даному випадку скористалася третя особа з самостійними вимогами.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину (пункт 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Отже, особа, яка не є стороною правочину, має обгрунтувати, яким чином визнанян недійсної угоди та застосування реституційних наслідків призвее до поновлення її порушеного права.

У разі визнання господарським судом угоди недійсною обов'язок щодо повернення одержаного за угодою виникає у сторони (сторін) з моменту прийняття відповідного судового рішення.

Наслідки недійсності угоди підлягають застосуванню лише стосовно сторін даної угоди, тому на особу, яка не є стороною угоди, не може бути покладено обов'язок щодо повернення майна за угодою, у якій вона не брала участі.

Третя особа з самостійними вимогами обгрунтовує порушення своїх прав укладенням оскаржуваних договорів тим, що вона є кредитором позивача у справі №Б22/144-10/8 про банкрутство ТОВ "Плазма", а отже існування оскаржуваних договорів дозволяє зменшити ліквідаційну масу боржника, що може призвести до незадоволення кредиторських вимог Банку у процедурі банкрутства.

Однак таке твердження Банку є безпідставним, виходячи з того, що кредиторські вимоги банку в процедурі банкрутства забезпечені заставою нерухомого майна (іпотекою), що не є предметом оскаржуваних договорів. Як зазначив сам представник банку вартість іпотечного майна покриває кредиторські вимоги банку. Посилання на те, що вартість реалізації предмету іпотеки може не покрити кредиторські вимоги банку є припущенням Третьої особи, не підтвердженим матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що права та інтереси банка як кредитора мають захищатися ним в рамках процедури банкрутства у справі №Б22/144-10/8 про банкрутство ТОВ "Плазма".

Визнанян недійсними договорів інвестування та проведення за ними реституційних наслідків, у випадку задоволення позовних вимог, не тільки збільшить ліквідаційну массу, а й призведе до збільшення боргових зобов'язань ТОВ "Плазма", яке було б зобов'язане повернути ТОВ "Плазма Логістик" проінвестовані кошти.

Разом з тим, суд зазнчає, що інвестиційні договори, укладені у 2007 році, задовго до початку процедури банкрутства ТОВ "Плазма", а отже не могли впливати на зменшення чи збільшення ліквідаційної маси боржника у процедурі банкруства.

За таких обставин, Третьою особою з самостійними вимогами не доведено порушення прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням оскаржуваних угод, обраний Банком спосіб захисту не може відновити порушені права та охоронювані законом інтереси Третьої особи з самостійними вимогами у процедурів банкрутства, що є підставою для відмови у позові Банку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі №9/307 в частині первіних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»припинити.

2. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»відмовити повністю.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 23.03.2012р.