Рішення № 22227141, 21.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/1266-201221.03.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф реагент»

До Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»

Про Стягнення 126847,84 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1., ОСОБА_2 - представники за довіреністю;

Від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф реагент»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»заборгованості за договором поставки № 06/09 від 06.09.2011 р. у розмірі 124228,67 грн., в тому числі: 117840,00 грн. - сума основного боргу; 4850,29 грн. - сума пені; 589,20 грн. - сума інфляційних втрат; 949,18 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки № 06/09 від 06.09.2011 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по договору поставки № 06/09 від 06.09.2011 р. на загальну суму 124228,67 грн.

27.02.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 06/09 від 06.09.2011 р. у розмірі 126847,84 грн., в тому числі: 112840,00 грн. - сума основного боргу; 6204,59 грн. - сума пені; 6589,04 грн. - сума інфляційних втрат; 1214,21 грн. - 3 % річних.

Судом приймається вказана вище заява, а тому судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 126847,84 грн., в тому числі: 112840,00 грн. - сума основного боргу; 6204,59 грн. - сума пені; 6589,04 грн. - сума інфляційних втрат; 1214,21 грн. - 3 % річних.

Відповідач у своїх письмових поясненнях наданих суду зазначив про часткову сплату заборгованості у розмірі 15000,00 грн., в звязку з чим сума основної заборгованості відповідача складає 102840,00 грн. Крім того, відповідач зазначив про неправильне нарахування позивачем суми інфляційних втрат. Відповідно до розрахунку наданого відповідачем розмір інфляційних втрат складає 819,35 грн.

Також, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, а також враховуючи норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців з метою уникнення банкрутства та можливістю розрахуватися з іншими кредиторами.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.03.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

06.09.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Слаф реагент», як постачальником (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Піастрелла», як покупцем (надалі - відповідач) було укладено договір поставки № 06/09 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом є постачання покупцеві реагентів серії FS 47 хх (диспергатор FS 47 хх) (надалі - товар).

Згідно п. 3.1. договору постачальник зобовязується в узгоджений період за заявами покупця поставляти покупцеві товар а покупець зобовязується приймати й оплачувати товар на умовах даного договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що загальна сума договору визначається вартістю товару (партії товару) вказаних у рахунках-фактурах, які є невідємною частиною дійсного договору.

Ціна товару (партії товару) узгоджується сторонами додатково при відвантаженні кожної партії товару і фіксується у виставлених рахунках - фактурах (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що товар (партія товару) оплачується покупцем протягом 14 календарних днів з дати отримання товару (партії товару). Датою оплати вважається дата надходження грошей за товар (партії товару) від покупця на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Оплата проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі (п. 4.3, п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.09.2011 р.) ціна товару без урахування тари, зазначеного у виставлених рахунках-фактурах становить - 4,91 грн. / кг без ПДВ. при курсі євро по відношенню до гривні Національного банку України - 11,420 грн. і вище за 1 євро ціна товару без урахування тари, зазначеного у виставлених рахунках-фактурах становить: ціна = 0,43 * кг + ПДВ, при цьому кг - це курс євро по відношенню до гривні Національного банку України на кінець дня, що передує дню виставлених рахунків - фактур.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000343 від 07.10.2011 р. та видаткової накладної № РН-0000325 від 1010.2011 р. позивачем поставлено на користь відповідача товар на суму 117840,00 грн., який отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній № РН-0000325 від 1010.2011 р. та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2397 від 07.10.2011 р.

Проте, відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар частково.

Станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 102840,00 грн., так як, відповідно до платіжного доручення № 5723 від 13.02.2012 р. відповідачем було перераховано на користь позивача 5000,00 грн. та відповідно до платіжного доручення № 5887 від 16.03.2012 р. - 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт продажу позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній № РН-0000325 від 1010.2011 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2397 від 07.10.2011 р., в звязку з чим факт продажу товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених договором є доведеним позивачем.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

За таких обставин, відповідачем були порушені договірні зобовязання щодо оплати поставленого товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором та видатковими накладними.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 102840,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в частині стягнення 10000,00 грн. судом припиняється провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як відповідно до платіжного доручення № 5887 від 16.03.2012 р. відповідач перерахував на користь позивача 10000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6204,59 грн. - пені; 6589,04 грн. - інфляційних втрат; 1214,21 грн. - 3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості партії товару, покупець виплачує постачальникові за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної залікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки платежу, від недоплаченої в термін суми за поставлений товар.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6204,59 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних, то відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється відповідно до формули:

S * Z - S

Де: S - сума заборгованості

Z зведений коефіцієнт інфляції за період в якому була наявна заборгованість

Зведений коефіцієнт інфляції дорівнює добутку індексів інфляції відповідних місяців протягом яких існувала заборгованість поділених на 100.

Отже, розмір збитків від інфляції складає:

листопад 2011 р. - 100,1

грудень 2011 р. - 100,2

січень 2012 р. - 100,2

лютий 2012 р. - 100,2

За період з листопада 2011 р. по лютий 2012 р. інфляційні втрати нараховуються на суму заборгованості 117840,00 грн. і складають 589,20 грн., а починаючи з 13.02.2012 р. - на суму заборгованості у розмірі 112840,00 грн. та складають 225,68 грн.

Таким чином, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 814,88 грн.

Вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 1214,21 грн. підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: сума основного боргу у розмірі 102840,00 грн., пеню у розмірі 6504,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 814,88 грн. та 3 % річних у розмірі 1214,21 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, суд приходить висновку про відмову в його задоволенні.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідність використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та розстрочити виконання рішення на 2 місяці рівними частинами.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Враховуючи, матеріальний стан відповідача, суд приходить до висновку про необхідність розстрочити виконання рішення суду строком на 2 місці зі сплатою заборгованості рівними частинами по 56797,58 грн., а саме: до 21.04.2012 р. - у розмірі 56797,58 грн. та до 21.05.2012 р. - у розмірі 56797,58 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»(місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 33293530) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф реагент»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 13; ідентифікаційний код 33303061) суму основного боргу у розмірі 102840,00 (сто дві тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6204,59 (шість тисяч двісті чотири) грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 814,88 (вісімсот чотирнадцять) грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 1214,21 (одна тисяча двісті чотирнадцять) грн. 21 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2521,47 (дві тисячі пятсот двадцять одна) грн. 47 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф реагент»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 13; ідентифікаційний код 33303061) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору у розмірі 1,13 (одна) грн. 13 коп.

4.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф реагент»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»10000,00 грн.

5.Розстрочити виконання рішення суду строком на 2 місці зі сплатою заборгованості рівними частинами по 56797,58 грн., а саме: до 21.04.2012 р. - у розмірі 56797,58 грн. та до 21.05.2012 р. - у розмірі 56797,58 грн.

6.В іншій частині позову відмовити.

7.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяС.В. Балац

Дата складення повного рішення 26.03.2012 р.