Рішення № 22227037, 21.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/42421.03.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форс”

про стягнення 148387, 74 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 пред. за довір. №88 від 07.07.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2 пред. за довір. б/н від 08.02.2012р.,

ОСОБА_3 пред. за довір. б/н від 01.03.2012р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” про стягнення 148387,74 грн. за договором № 041/20/07 від 19.11.2007, з яких: 136681, 27 грн. основний борг та 11706,47 грн. пеня.

Згідно автоматичного розподілу позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі” до товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” про стягнення 148387,74 грн. було розподілено на суддю Шевченко В.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. було порушено провадження у справі №24/424, розгляд справи було призначено на 24.11.2011р.

01.11.2011р. згідно повторного автоматичного розподілу справу № 24/424 у звязку із звільненням судді Шевченко В.Ю. з посади судді господарського суду міста Києва відповідно до Постанови Верховної Ради України від 06.10.2011р. № 3837-VI., справу № 24/424 передано судді Катрич В.С. для подальшого розгляду.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва від 01.02.2012р. Джарти В.В. у звязку із перебування судді Катрич В.С. на лікарняному справу № 24/424 передано для розгляду судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою суду від 01.02.2012р. справу №24/424 суддею Мандичевим Д.В. прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.02.2012р.

Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку із необхідністю витребування доказів по справі, які необхідні для вирішення спору, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.

05.03.2012р. через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача 136681, 27 грн. основного боргу та 25706,47 грн. пені.

В процесі провадження у справі № 24/424 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на ст. ст. 8, 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та положення договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. вказав на те, що позивач порушив умови вказаного договору, оскільки не виконав погоджені між сторонами умови щодо консолідації вантажу. Крім того, оскільки позивачем не було дотримано умов консолідації вантажу, а тому витрати, що повязані із використанням додаткового контейнеру є безпідставними. Серед іншого,

відповідач вказує на те, що заявка № 33 від 01.11.2010р. не повязана із договором № 041/20/07 від 19.11.2007р., оскільки вона не містить посилання на такий, однак у вказаному документі наявна вказівка на договір № 487/20/09 від 11.2010р., проте відповідач стверджує, що вказаний договір між сторонами укладено не було. Відповідач також вказує на те, що підпис, який містить договір № 041/20/07 від 19.11.2007р. належить екс-директору Товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” ОСОБА_4 , який відповідно до наказу № 119-к від 01.01.2010р. станом на 01.11.2010р. не мав права підпису документів, стороною у яких є Товариство з обмеженою відповідальністю “Форс”, однак підпис, що міститься у договорі № 041/20/07 від 19.11.2007р. та у заявці № 33 від 01.11.2010р. представника відповідача співпадають. Зокрема, відповідач також вказує на те, що підпис, який містить договір № 041/20/07 від 19.11.2007р. належить екс-директору Товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” ОСОБА_4 , який відповідно до наказу № 119-к від 01.01.2010р. станом на 01.11.2010р. не мав права підпису документів, стороною у яких є Товариство з обмеженою відповідальністю “Форс”, однак підпис, що міститься у договорі № 041/20/07 від 19.11.2007р. та у заявці № 33 від 01.11.2010р. представника відповідача співпадають. Враховуючи вищенаведене , відповідач вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

В судовому засідання 21.03.2012р. представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням поданої ним заяви про збільшення позовних вимог та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 041/20/07 від 19.11.2007 було здійснено організацію перевезення та надано відповідачу транспортно-експедиційне обслуговування вантажу, натомість відповідач всупереч умов вказаного договору не здійснив розрахунок за надане позивачем транспортно-експедиційне обслуговування, внаслідок чого у ТОВ “Форс” перед ТОВ “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі” виник борг в сумі 136681, 27 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 25706,47 грн.

Представник відповідача в даному судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог з урахуванням поданого ним відзиву. Просив суд у позові відмовити.

Також, в даному судовому засіданні судом було розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, про що суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вказана заява позивача є обґрунтованою та законною, а відтак підлягає задоволенню.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.03.2012р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2007р. між відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю “Форс” як замовником, та позивачем товариством з обмеженою відповідальністю “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі” - як виконавцем, було укладено договір № 041/20/07 на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого відповідач доручає, а позивач зобовязується організувати за рахунок відповідача транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні (п. 1.1.). Вказаний договір підписано повноважними представниками та посвідчений печатками сторін.

Умовами договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. сторони погодили, що умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг позивача, а також інші умови повязані з виконанням діючого договору, встановлюються за домовленістю сторін (п. 1.2.). Під кожне конкретне перевезення відповідач надає позивачу письмову заявку, в якій вказує найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, тип транспортного засобу і.т.д. (п. 1.3.). Відповідач зобовязаний своєчасно оплачувати послуги позивача за тарифами, встановленими за погодженням сторін (п. п. 3.1.7.). Перелік наданих послуг, а також вартість послуг позивача встановлюються за домовленістю сторін (п. п. 4.1.1.). Відповідач сплачує погоджені платежі, що підлягають оплаті за надані послуги по перевезенню вантажу морським транспортом та супровідні витрати, що повязані з таким перевезенням, не пізніше, ніж через три банківські дні з моменту виставлення позивачем рахунку, при наявності вантажу в порту призначення та документів, що підтверджують доставку вантажу ( п. п. 4.1.3.). Відповідач оплачує послуги позивача протягом 3 банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку. Розрахунки проводяться відповідачем на основі виставлених позивачем рахунків (п. п 4.1.5.). Всі штрафи і ціни, вказані в даному договорі в доларах США, сплачуються в гривнях за офіційним курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку ( п. п. 5.4.4.).

Як зазначає позивач у позові, 01.11.2010р. між сторонами будо укладено заявку № 33 на транспортування та експедирування вантажів, за умовами якої сторони погодили послуги, які повинен надати позивач, а також оплату таких, яка підписана повноважними представниками та посвідчена печатками сторін (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Згідно заявки № 33 від 01.11.2010 відповідачем було замовлено у позивача перевезення вантажу за маршрутом Нью-Йорк-Одеса-Київ, загальною вартістю 14434, 00 доларів USA.

Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR № 0001118 та CMR 0001119 позивачем було надано, а відповідачем прийнято транспортно-експедиційне обслуговування, про що свідчать відбитки печатки сторін в зазначених накладних (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі). Вантаж прийнято відповідачем без претензій та зауважень.

29.11.2010р. позивач з урахуванням положень п. п. 5.4.4. договору № 041/20/07 від 19.11.2007р., а також з урахуванням 20 % ПДВ, виставив відповідачу рахунок-фактури № 3589421 на оплату наданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі” відповідачу послуг, обумовлених договором № 041/20/07 від 19.11.2007р. на загальну суму 136681,27 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобовязання за договором №041/20/07 від 19.11.2007р. щодо надання транспортно-експедиційного обслуговування, натомість, відповідач не здійснив розрахунок за надані позивачем послуги у строк, встановлений п.п. 4.1.3. та п.п 4.1.5. договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 136681,27 грн.

10.03.2011 на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій позивач вимагав оплатити відповідачем суму заборгованості за договором № 041/20/07 від 19.11.2007р. Вказану претензію відповідач отримав 19.03.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, вищевказана претензія позивача залишена відповідачем без задоволення.

Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач надані позивачем послуги на суму 136681,27 грн. не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в наведеній сумі, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 136681,27 грн. основного боргу за надані послуги.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що в силу вимог положень ст. ст. 8, 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та положення договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. позивачем було порушено умови вказаного договору, оскільки останній не виконав погоджені між сторонами умови щодо консолідації вантажу. Крім того, оскільки позивачем не було дотримано умов консолідації вантажу, а тому витрати, що повязані із використанням додаткового контейнеру є безпідставними. Серед іншого, відповідач вказує на те, що заявка № 33 від 01.11.2010р. не повязана із договором № 041/20/07 від 19.11.2007р., оскільки вона не містить посилання на такий, однак у вказаному документі наявна вказівка на договір № 487/20/09 від 11.2010р., проте відповідач стверджує, що вказаний договір між сторонами укладено не було, а відтак така заявка не може бути доказом підтвердження погодження належним чином між сторонами вартості послуг, обумовлених договором № 041/20/07 від 19.11.2007р. Також, відповідач наголошує на тому, що підпис, який містить договір № 041/20/07 від 19.11.2007р. належить екс-директору товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” ОСОБА_4 , зокрема заявка № 33 від 01.11.2010 містить підпис, що подібний підпису ОСОБА_4, а тому підписи-співпадають, однак відповідно до наказу № 119-к від 01.01.2010р. повноваження ОСОБА_4 як директора станом на день підписання заявки № 33 від 01.11.2010р. були припинені, а відтак вказану заявку було підписано особою, що не має на те повноважень. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 4.3. договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. встановлено, що у разі прострочення відповідачем оплати за надані позивачем послуги, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає оплаті за кожен день просточки.

Відповідно до п. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. та заявки № 33 від 01.11.2010р., як виконавець, надав відповідачу транспортно-експедиційне обслуговування на загальну суму 136681,27 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № CMR № 0001118 та № CMR 0001119 та в результаті чого відповідачу було виставлено рахунок-фактури № 3589421 на вищенаведену суму, проте відповідач, як замовник, свого обовязку щодо оплати за надані послуги у строк, встановлений п.п. 4.1.3. та п.п 4.1.5. договору № 041/20/07 від 19.11.2007р. - не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 136681,27 грн.

10.03.2011р. на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій позивач вимагав оплатити відповідача суму заборгованості за договором № 041/20/07 від 19.11.2007р. Вказану претензію відповідач отримав 19.03.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, претензія позивача залишена відповідачем без задоволення.

Розрахунок суми щодо оплати за надане позивачем транспортно-експедиційне обслуговування, проведений з урахуванням вимог положень п. п. 5.4.4. договору № 041/20/07 від 19.11.2007р., а також з урахуванням 20 % ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до відомостей НБУ офіційний курс долару станом на 29.11.2010р. був такий: 1 долар = 7,93800 грн.

Згідно розрахунку позивача, який судом перевірено, і з яким суд погоджується щодо сум та ставок нарахувань, з відповідача підлягає стягненню 136681,27 грн. основного боргу.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 136681,27 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 25557,16 грн. за період з 03.12.2010р. по 16.02.2012р.

Разом з тим, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахувань прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, положенням якої встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Однак, позивачем для нарахування пені за договором № 041/20/07 від 19.11.2007р. вказаний період, а саме - з 03.12.2010р. по 16.02.2012р., що складається з 441 дня, однак в силу вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України такий період не повинен перевищувати 6 місяців, тобто 180 днів, а відтак суд задовольняє вказану вимогу позивача частково, а саме у розмірі 10563,78 грн.

Твердження відповідача про те, що заявка № 33 від 01.11.2010р. не повязана із договором №041/20/07 від 19.11.2007р., оскільки вона містить посилання лише на договір № 487/20/09 від 11.2010, проте договір № 487/20/09 від 11.2010р. між сторонами укладено не було, а тому, на думку відповідача, така заявка не може бути доказом підтвердження погодження належним чином між сторонами вартості послуг, обумовлених договором № 041/20/07 від 19.11.2007р., суд відхиляє, оскільки судом встановлено, що між сторонами було укладено лише договір, що має реквізити - № 041/20/07 від 19.11.2007р., інших договорів між позивачем та відповідачем на транспортно-експедиційне обслуговування укладено не було, а тому суд приймає до уваги пояснення позивача, який вказує на те, що у даній заявці має місце помилка щодо зазначення вірних реквізитів договору.

Судом також відхиляються посилання відповідача на те, що в силу вимог положень ст. ст. 8, 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та положення договору №041/20/07 від 19.11.2007р. позивачем було порушено умови вказаного договору щодо консолідації вантажу. Однак, судом встановлено, що відповідно до заявки № 33 від 01.11.2010р., сторони погодили використання двох контейнерів по 40 фунтів, а тому таке посилання відповідача є безпідставним.

Відповідач також вказує на те, що підпис, який містить договір № 041/20/07 від 19.11.2007р. належить екс-директору товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” ОСОБА_4 , який відповідно до наказу № 119-к від 01.01.2010р. станом на 01.11.2010р. не мав права підпису документів, стороною у яких є товариство з обмеженою відповідальністю “Форс”, однак підпис, що міститься у договорі № 041/20/07 від 19.11.2007р. та у заявці № 33 від 01.11.2010р. представника відповідача співпадають.

Проте суд відхиляє таке твердження відповідача, оскільки встановлення вищевказаних обставин потребує застосування спеціальних знань, але жодних клопотань про призначення судової експертизи з метою встановлення належності підпису, що містять вищенаведені договір та заявка до суду не надходило, а станом на день прийняття рішення у даній справі позивачем всупереч ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів, що підтверджують наявність вищевказаних обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі: 136681,27 грн. основного боргу та 10563,78 грн. пені.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (редакції, що була чинна день подання позовної заяви) покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (редакції, що була чинна день подання позовної заяви) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” (03045, м. Київ, вул. Ново-Пирогівська, буд. 62-А, код ЄДРПОУ 30312466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі” (65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 56 А, код ЄДРПОУ 35404540) 136681, 27 грн. (сто тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 27 коп. основного боргу, 10563, 78 грн. (десять тисяч пятсот шістдесят три) грн. 78 коп. пені, 1472, 45 грн. (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 45 коп. державного мита, 234, 90 грн. (двісті тридцять чотири) грн. 90 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Повний текст рішення виготовлено 26.03.2012р.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Д.В. Мандичев