Рішення № 22226873, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/1985-201214.03.12 За позовом: Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в особі Київської дирекції

До:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

Про стягнення 10072,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов № б/н від 31.01.12 р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 913 від 21.10.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в особі Київської дирекції до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»про стягнення 10072,00 грн. відшкодування в порядку регресу коштів, сплачених в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10.03.2011 р. по проспекту Повітрофлотський в м. Київ, за участю транспортних засобів «Toyota», державний номер НОМЕР_1, та «Fiat», державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 20.02.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/1985-2012 та призначено її розгляд на 14.03.12 р., зобовязано сторін надати певні документи; ухвалено витребувати шляхом направлення відповідного судового запиту у МТСБУ інформацію стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_1. Який діяв станом на 10.03.11 р.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.12 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви та документи на виконання вимог ухвали суду від 20.02.12 р., які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.03.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору та письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.11 р. на проспекті Повітрофлотський в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та транспортного засобу «Fiat», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5

ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Toyota», державний номер НОМЕР_1, під час зміни напрямку руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, чим порушив ПДР України, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем «Fiat», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчать довідка УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 10.03.11 р. та постанова Соломянського районного суду м. Києва від 30.03.11 року в адміністративній справі № 3-3112/11, відповідно до якої ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Соломянського районного суду м. Києва від 30.03.11 року в адміністративній справі № 3-3112/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Fiat», державний номер НОМЕР_2 що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»(страховик) та ОСОБА_4, який є власником автомобіля «Fiat», державний номер НОМЕР_2, (страхувальник) було укладено договір страхування AS № 29675 від 25.08.2010 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Fiat», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Fiat», державний номер НОМЕР_2, замовив у ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, засланого власнику вищезазначеного автомобіля.

Звітом про визначення вартості матеріального збитку № С12-150 від 01.03.2012 р., складеним аварійним комісаром ОСОБА_6 (вища технічна освіта, свідоцтво аварійного комісара НОМЕР_4 віл 26.10.01 р.; посвідчення про підвищення кваліфікації аварійного комісара НОМЕР_5 від 10.12.10 р.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat», державний номер НОМЕР_2 становить 8805,89 грн.

15.03.11 р. ПрАТ «Європейський страховий альянс»було складено протокол огляду транспортного засобу «Fiat», державний номер НОМЕР_2.

Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»на підставі повідомлення про подію з транспортним засобом від 11.03.11 р., замовлення-наряду № ИА-0001296 від 17.03.11 р., замовлення-наряду № ИА-0001243 від 15.03.11 р., замовлення-наряду № ИА-0001131 від 11.03.11 р., рахунків-фактур № ИА-0001131 від 11.03.11 р., № ИА-0001243 від 15.03.11 р. та № ИА-0001296 від 17.03.11 р., було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 92/11/03/ТР25/00/2 від 22.04.11 р. до договору (полісу) страхування AS № 29675 від 25.08.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 10072,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобовязання перед страхувальником за договором страхування AS № 29675 від 25.08.2010 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 142 від 05.05.11 р. суму страхового відшкодування в розмірі 7205,00 грн. власнику автомобіля «Fiat», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 (на рахунок ТОВ «Італавто Центр»; 2867.00 грн. страхового відшкодування було видано ОСОБА_4 готівкою згідно з видатковим касовим ордером від 08.06.11 р.

Враховуючи те, що постановою Соломянського районного суду м. Києва від 30.03.11 року в адміністративній справі № 3-3112/11 ОСОБА_3., який керував автомобілем «Toyota», державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки автомобіля «Fiat», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Fiat», державний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВЕ/5578948.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» на підставі договору страхування № AS № 29675 від 25.08.2010 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.03.11 р. на проспекті Повітрофлотський в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4 власнику автомобіля «Fiat», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10072,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»претензію (вих. № 5/2-576 від 23.11.11 р.) з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 10072,00 грн.

Проте Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд залишити позов без задоволення, оскільки вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані, а звернення до суду є передчасним.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача у звязку з тим, що позивачем в обґрунтування позовних вимог надані всі необхідні докази у справі, а строк виплати страхового відшкодування в порядку регресу станом на день розгляду даної справи в суді (14.03.12 р.) вже настав, однак відповідач, всупереч вимогам законодавства, не розглянув претензію та не сплатив суму страхового відшкодування в порядку регресу.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5578948 передбачена франшиза у розмірі 510 грн.

У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 12. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Приймається до уваги висновок звіту про визначення вартості матеріального збитку № С12-150 від 01.03.2012 р., відповідно до якого розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля «Fiat», державний номер НОМЕР_2 становить 8805,89 грн. та застосовуючи франшизу в розмірі 510,00 грн., обґрунтованим до стягнення є розмір страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8295,89 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в особі Київської дирекції до Пприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10072,00 грн. підлягають задоволенню частково, в розмірі 8295,89 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(проспект Возєднання , буд. 15, офіс 109, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в особі Київської дирекції (вул. Горького, 9, офіс 2, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 26052299) 8 295 (вісім тисяч двісті девяносто пять) грн. 89 коп. коштів у вигляді суми невиплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 325 (одна тисяча триста двадцять пять) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 19.03.2012 р.