Рішення № 22226649, 13.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/5-16/22-201213.03.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф"

до 1)Консорціуму "Укріндустрія",

2) Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справи України,

3) Будівельної корпорації "УкрАзіаБуд",

про визнання договору недійсним в частині

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за дов.

Від відповідача: 1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дов.

Від відповідача: 2 ОСОБА_4 за дов.

Від відповідача: 3 не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про визнання частково недійсним договору №4/03 про заміну сторін в зобовязаннях від 14.03.2006р., укладеного Консорціумом "Укріндустрії", Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд", а саме в положенні п. 8 де відповідач 1 та відповідач 3 зобов"язались протягом 30 календарних днів з моменту даного договору провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов"язанні (заміну Консорціуму "Укріндустрія" Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд", з переходом всіх прав та обов"язків від Консорціуму "Укріндустрія" до Будівельної корпорації "УкрАзіаБуд"), що витікає із договору №1А-ДУ від 15 травня 2003 року, укладеного Консорціумом з ТОВ "Мед Лайф", та положення п.10, що відповідач 3 зобов"язується вжити всіх можливих заходів для виконання обов"язків відповідача 1 перед кредиторами, що витікають з договорів належним чином та в повному обсязі. Цим договором відповідач 1 покладає обов"язок виконати зобов"язання перед кредитором на відповідача 3, а відповідач 3 погоджується і приймає на себе обов"язок виконання таких зобов"язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2011р. по справі №31/5, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2012р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2011р. по справі №31/5 скасовано. Справу №31/5 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу №31/5 передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. справу №31/5 прийнято до провадження, присвоєно справі №31/5-16/2-2012 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.02.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.12р. при новому розгляді справи залучено до участі у справі у якості відповідачів - Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд".

При новому розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав.

29.02.2012 р. через канцелярію суду позивачем подані пояснення щодо порушених прав позивача, в яких вказує, що факт порушення відповідачем положень ст 520 Цивільного кодексу України під час укладання договору від 14.03.06р. встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.12.08р. у справі № 37/427-31/355 та у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.11р. у справі № 6/611-32/15-31/425.

У відзиві, який знаходиться у матеріалах справи, відповідач 1 позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними з тих підстав, що в п.8 договору № 4/03 сторони зобов"язались лише провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов"язанні по договорам з ТОВ "Мед Лайф" та іншими юридичними особами з цього проекту, а в п.10 договору покладено обов"язок на БК "УкрАзіаБуд" виконати зобов"язання відповідача 1 перед кредиторами, але посилання за якими договорами та кредиторами відсутнє. Зазначає, що спірна угода укладена з відкладальними умовами відповідно до ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України.

Відповідач 2 письмового відзиву на позов не надав, представник в судовому засіданні проти позову заперечив.

Відповідач 3 письмового відзиву на позов не надав свого представника в судове засідання не направив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1-ДУ від 15.05.2003 р. Предметом вказаного Договору є інвестування проекту з будівництва об'єкта нерухомого майна на будівельному майданчику за адресою: вул. Бальзака, 2-й мікрорайон житлового масиву "Троєщина" Деснянського району м. Києва шляхом становлення правовідносин з пайової участі у капітальному будівництві (п. 1.1). Об'єкт, до якого позивачем внесена інвестиція, складається із нежилих приміщень загальною площею 456,88 м2 на першому поверсі будинку за генеральним планом № 5 (надалі - об'єкт (п. 1.2).

За умовами договору відповідач зобов'язався власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва об'єкта у відповідності з робочою документацією і передати позивачу належну останньому частку (п. 3.1).

Відповідач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи (п. 3.3), строк закінчення яких орієнтовно визначався до IV кварталу 2004 р. (п. 3.4).

Загальна сума фінансування (у т.ч. ПДВ), яку позивач зобов'язався сплатити відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок останнього (п. 3.2), складає 762 724, 60 грн. (п. 4.1); ця сума визначена виходячи із вартості 1 м2 - 1669, 42 грн. (в т.ч. ПДВ (п. 4.2), порядок її внесення наступний: 473 000 грн. - в строк до 23.05.2003р., 289 724,60 грн. - в строк до 01.06.2003р. (п.4.4).

Позивач зобовязання виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами: платіжним дорученням № 85 від 22.05.2003р. та платіжним дорученням № 127 від 05.06.2003р. Засвідчені копії вказаних документів долучені до матеріалів справи та відповідно визнаються судом належними доказами , якими посвідчуються наведені факти . Сторони за Договором визначили, що розподіл часток та оформлення права власності буде проводитися по закінченню будівництва і затвердження Державною приймальною комісією акта прийняття об'єкта в експлуатацію.

Доказів закінчення будівництва в установлений договором строк суду не надано.

Таким чином, в укладеному між сторонами Договорі від 15.05.2003 року, Консорціум "Укріндустрія" виступає в якості боржника в частині зобов'язання власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва та передачі позивачу належної йому частки у цьому будівництві.

14.03.2006р. між відповідачем, Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" було укладено Договір № 4/03 про заміну сторін в зобов'язаннях, в п. 8 якого відповідач 1 та відповідач 3 зобов"язались протягом 30 календарних днів з моменту даного договору провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов"язанні (заміну Консорціуму "Укріндустрія" будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд", з переходом всіх прав та обов"язків від Консорціуму "Укріндустрія" до Будівельної корпорації "УкрАзіаБуд"), що витікає із договору №1А-ДУ від 15 травня 2003 року, укладеного Консорціумом з ТОВ "Мед Лайф", а в п.10 визначили, що відповідач 3 зобов"язується вжити всіх можливих заходів для виконання обов"язків відповідача 1 перед кредиторами, що витікають з договорів належним чином та в повному обсязі, тобто цим договором відповідач 1 покладає обов"язок виконати зобов"язання перед кредитором на відповідача 3, а відповідач 3 погоджується і приймає на себе обов"язок виконання таких зобов"язань.

Як вбачається із позовної заяви, згоди позивача на заміну боржника - Консорціуму "Укріндустрія" на Будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд" отримано не було.

Правове регулювання заміни боржника у зобов'язанні здійснюється на підставі ст. ст. 520 - 523 ЦК України. Згідно ч. ч. 2 і 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом не приймаються до уваги зауваження відповідача 1 про те, що замість положень ст. 520, необхідно було застосовувати норми ст. 212 ЦК України, оскільки під відкладальною умовою (обставиною) укладається правочин, за яким його сторони обумовлюють настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Водночас ст. 212 ЦК України встановлює певні правові наслідки для сторін умовного правочину залежно від причин настання чи ненастання обумовлених у ньому обставин. Так, обставина має вважатися такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, і навпаки, обставина має вважатися такою, що не настала, якщо її настанню недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно.

Договір №1-ДУ від 15.05.2003, укладений між Консорціумом та TOB «Мед Лайф», не має жодної відкладальної умови. Навпаки, п.2 договору інвестування сторони передбачили, що долі сторін не є загальною власністю, сторони мають право на власний розсуд та самостійно розпоряджатися своїми долями без будь-якого погодження або попередження іншою стороною.

В свою чергу, пункт 8 договору № 4/03 про заміну боржника у зобов'язаннях, надає відповідачеві право розпорядитися майновими правами позивача, шляхом передачі їх БК «УкрАзіаБуд», а п.10 цього договору фактично звільняє відповідача від відповідальності щодо зобов'язань за договором № 1-ДУ від 15.05.2003 р., чим порушує права та законні інтереси позивача.

12 липня 2011 року Вищим господарським судом України винесено постанову по справі № 6/116-32/15-31/425, якою касаційну скаргу Консорціуму «Укріндустрія»залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2011р залишено без змін.

В процесі розгляду справ № 6/116-32/15-31/425 та № 37/427-31/355 було встановлено, що між Консорціумом «Укріндустрія», Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Будівельною корпорацією «УкрАзіаБуд»було укладеного договір про заміну сторін в зобов'язаннях (який має нумерацію та датування №4/03 від 14.03.06р. та №205 від 10.03.06р.).

У рішенні Господарського суду м.Києва від 03.12.08р. у справі № 37/427-31/355 за позовом ТОВ "Мед Лайф" до Консорціуму "Укріндустрія" про визнання права власності на частку в капітальному будівництві, яке набуло законної сили та не скасоване, встановлено, що договір укладено з порушенням вимог ст.520 Цивільного кодексу України в частині неотримання від ТОВ "Мед Лайф" згоди на заміну боржника.

Аналогічні факти встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.11р. по справі №6/611-32/15-31/425 за позовом ТОВ "Мед Лайф" до Консорціуму "Укріндустрія" про зобов"язання вчинити дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, у судових рішеннях встановлено порушення вимог ст.520 ЦК України, під час укладання договору про заміну сторін в зобов"язаннях укладеного між відповідачем, Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд".

В Договорі № 1-ДУ від 15.05.2003р., укладеному між сторонами, Консорціум «Укріндустрія»виступає в якості боржника в частині зобов'язання власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва та передачі позивачу належної йому частки у цьому будівництві.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Наслідком переведення боргу за правочином без згоди кредитора є недійсність такого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Частиною першою ст. 203 ЦК України, зокрема, визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За правилами ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 203, ст.ст. 215-217 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати Договір про заміну сторін в зобов'язаннях (який має нумерацію та датування № 4/03 14.03.2006р. та № 205 від 10.03.2006р.), укладений Консорціумом "Укріндустрія", Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" недійсним в частині переведення Консорціумом "Укріндустрія" на Будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд" своїх обов'язків перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" за Договором 1-ДУ від 15.05.2003р. в таких частинах: положення п. 8 в частині зобов'язань Консорціуму "Укріндустрія" та Будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" протягом 30 календарних днів з моменту підписання провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов'язаннях (заміну Консорціуму "Укріндустрія" Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд", з переходом всіх прав і обов'язків від Консорціуму "Укріндустрія" до Будівельної корпорації "УкрАзіаБуд", що витікають із Договору № 1А-ДУ від 15 травня 2003 року, укладеного Консорціумом "Укріндустрія" з ТОВ "Мед Лайф"; положення п. 10 про покладення Консорціум "Укріндустрія" обов'язку виконати зобов'язання Консорціуму "Укріндустрія" перед кредитором - ТОВ "Мед Лайф" на Будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд", та прийняття Будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" на себе такого обов'язку.

3.Стягнути з Консорціуму «Укріндустрія»(03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 25, поштова адреса: 04119, м. Київ, вул. Якіра, код ЄДРПОУ 31984066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф»(04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 20, код ЄДРПОУ 30114370) 85 (вісімдесят пять) грн. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення 26.03.2012р.