Рішення № 22226319, 20.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.12 р. Справа № 7/277

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сгара Е.В., суддів Левшиної Г.В., Лейби М.О.

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області

До відповідача: ФОП ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області

Предмет спору: розірвання договору купівлі-продажу, укладеного між управлінням міського майна (продавцем) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) №1294 від 30.06.2009р. нежитлового приміщення Літ. А- 1, приміщення 1, кімната 1, приміщення 2, кімната 1 загальною площею 4,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2; приведення обєкту приватизації у первісний стан та повернення до комунальної власності м. Маріуполя у натурі предмету зазначеного правочину; стягнення штрафу в розмірі 196,80 грн. за недотримання зобовязань щодо використання обєкта приватизації за цільовим призначенням; стягнення штрафу в розмірі 1700,00 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

За участю представників:

прокурор: не прибув;

від позивача: ОСОБА_2 довір.;

від відповідача: ОСОБА_3 - довір.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області до ФОП ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області про розірвання договору купівлі-продажу, укладений між управлінням міського майна (продавцем) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) №1294 від 30.06.2009р. нежитлового приміщення Літ. А- 1, приміщення 1, кімната 1, приміщення 2, кімната 1 загальною площею 4,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2; приведення обєкту приватизації у первісний стан та повернення до комунальної власності м. Маріуполя у натурі предмету зазначеного правочину; стягнення штрафу в розмірі 196,80 грн. за недотримання зобовязань щодо використання обєкта приватизації за цільовим призначенням; стягнення штрафу в розмірі 1700,00 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №1294 від 30.06.2009р. купівлі-продажу нежитлового приміщення розташованого за адресою: 87521, АДРЕСА_2.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, посилається на знищення відповідачем вказаного в договорі №1294 від 30.06.2009р. обєкту та його використання не за цільовим призначенням (без додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, без виконання природоохоронних закладів і без утримання у належному порядку прилеглу територію і зовнішній вигляд приміщення), що є порушенням такого умов договору. Зазначив про чинення відповідачем перешкод у здійсненні перевірки дотримання ним умов договору №1294 від 30.06.2009р.

В клопотанні б/н від 20.02.2012р. позивач просив розглянути спір без його участі.

Відповідач у відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечив, посилається на відсутність підстав для розірвання спірного договору та на недотримання порядку розірвання договору, відсутності вчинення дій щодо перешкоди у здійсненні перевірки дотримання сторонами умов договору. Зазначив про відсутність підстав для нарахування штрафу. Просить відмовити в задоволенні вимог.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 20.02.2012р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді СгараЕ.В., суддів Левшиної Г.В., Лейби М.О.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу суд ВСТАНОВИВ:

30.06.2009р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір №1294 від 30.06.2009р. купівлі-продажу нежитлового приміщення розташованого за адресою: 87521, АДРЕСА_2, згідно п.1.1 якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю окремо-стоячу нежитлову будівлю туалету літ. А-1, приміщення 1 (один), кімната 1, приміщення 2 (два), кімната 1, загальною площею 4,0 кв.м. в цілому, розташоване за адресою: 87521, АДРЕСА_2, на земельній ділянці Маріупольської міської ради, а Покупець зобовязується прийняти нежитлове приміщення і сплатити за нього ціну відповідно до умов, які визначено в цьому договорі, та провести реєстрацію права власності у бюро технічної інвентаризації.

Обєкт продажу перебував у комунальній власності територіальної громади м.Маріуполя згідно витягів про реєстрацію права власності.

За змістом п. 1.2. договору право володіння, користування і розпорядження обєктом приватизації переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору, державної реєстрації та після сплати повної вартості придбаного обєкта приватизації.

В свою чергу, вказаний договір посвідчено нотаріально 03.07.2009р. та, згідно наявного у справі витягу з Державного реєстру право чинів №7465448 від 03.07.2009р., цього ж дня зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, а грошові кошти за нього у визначеній п.1.4. договору сумі 1968,00 грн. повинні бути перераховані Покупцем платіжним дорученням за реквізитами, вказаними в п.2.3 договору.

Пунктом 5 вказаного договору серед обовязків Покупця встановлені і такі:

- зберігати використання за цільовим призначенням, яким, в свою чергу, визначено використання обєкту під громадський туалет;

- надання Продавцю необхідних матеріалів, відомостей і документів тощо про виконання цього договору.

- додержання екологічних та санітарно-гігієнічних норм, виконання природоохоронних заходів;

- утримання в належному порядку прилеглої території і зовнішнього вигляду приміщення.

При цьому за змістом пункту 5 тривалість дії означених обовязків визначається проміжком часу в 3 роки з моменту переходу до Покупця права власності, що узгоджується із обовязками Продавця відносно здійснення контролю впродовж означеного строку за виконанням умов цього договору і застосування до покупця визначених діючим законодавством санкцій у разі його (договору) невиконання за змістом п. 6. договору.

Положеннями п. 11.3. спірного договору купівлі-продажу встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Позивач посилається на той факт, що листом №08-4/1599 від 22.06.2011р. відповідач був сповіщений про здійснення перевірки обєкту приватизації 04.07.2011р. в 11:30 год. та зобовязаний забезпечити доступ працівників управління міського майна на обєкт приватизації, забезпечити присутність повноважного представника покупця та пердставити певні документи. Разом з цим, позивачем, всупереч приписів ст.33 ГПК України не надано жодного доказу в підтвердження направлення (вручення) відповідачу вказаного листа.

Враховуючи посилання відповідача на той факт, що позивачем було помилково проведено перевірку не на спірному обєкті, в процесі розгляду справи, на виконання вимог відповідної ухвали суду, позивач направив відповідачу лист №06-4/3299 від 13.12.2011р., яким сповістив відповідача про здійснення перевірки обєкту приватизації 20.12.2011р. в 09:30 год. та про здійснення заходів з приведення обєкту приватизації у належний вигляд, необхідність відповідачу забезпечити доступ працівників управління міського майна на обєкт приватизації, а також присутність повноважного представника покупця. Факт направлення відповідачу вказаного листа підтверджено поштовою квитанцією №6459 від 14.12.2011р. та повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.12.2011р.

04.07.2011р. та 20.12.2011р. позивачем були складені акти поточної позапланової перевірки виконання умов спірного договору, з яких (актів) вбачається проведення перевірки обєкту приватизації співробітниками Продавця із залученням представника СЕС Приморського району санітарного лікаря, головного спеціаліста відділу реформування за комунальною власністю управління міського майна, заст. начальника головного управління містобудування та архітектури за адміністративним районом, пом. санітарного лікаря Приморської районної СЕС, начальника відділу комунального господарства приморської районної адміністрації та помічника прокурора м.Маріуполя. За результатами перевірок зазначено наступне: «будівля туалету відсутня, на земельній ділянці, де був розташований туалет, зведено споруду з залізобетонних блоків, яка складається з двох кімнат з окремими входами висотою приблизно 2,5 м, дах відсутній. Особа, що здійснила демонтаж туалету та будівлю вказаної споруди, не встановлена». В означених актах міститься висновок про невиконання договору купівлі-продажу станом на момент проведення перевірки з посиланням на складений в цей же день Акт перевірки дотримання санітарного законодавства.

Відповідач жодного разу для здійсненні вказаних вище перевірок в його присутності, повноважного представника не направив.

За таких обставин прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги якого підтримані позивачем у повному обсягу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного між управлінням міського майна (продавцем) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) №1294 від 30.06.2009р. нежитлового приміщення Літ. А- 1, приміщення 1, кімната 1, приміщення 2, кімната 1 загальною площею 4,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні заходів відповідальності за невиконання приватизаційних зобовязань за договором купівлі-продажу комунального майна у формі розірвання зазначеного договору.

Враховуючи характер правовідносин між учасниками договору (приватизаційні), останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законами України „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, та умовами договору купівлі-продажу №1294 від 30.06.2009р.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобовязань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Позивач як орган приватизації управнений у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору у разі невиконання його умов покупцем.

За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спірний договір може бути розірвано:

-за будь-яких обставин у разі наявності істотного порушення його умов;

-незалежно від істотності порушення якщо це передбаченого договором або законом.

Виходячи з підстав позовних вимог про розірвання спірного договору, у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., прокурор та позивач наполягають на розірванні договору саме у звязку з порушенням його умов з боку відповідача у вигляді невиконання вимог п.5 спірного договору, а саме знищення спірного обєкту та неутримання в належному порядку прилеглої території.

Приймаючи до уваги наведені вище положення спеціального законодавства у сфері приватизації, що у якості підстави для розірвання договору визнають будь-яке порушення його умов (незалежно від істотності), та аналогічні домовленості сторін, викладені в п.11.3. спірного договору, суд досліджує питання обґрунтованості заявлених вимог виключно в контексті встановлення та правової оцінки факту невиконання зобовязання за п. 5 договору незалежно від істотності такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для знищення спірного обєкту приватизації та неутримання в належному стані прилеглої території.

Заперечення відповідача щодо доказового значення вищевказаних актів перевірки дотримання санітарного законодавства через відсутність доказів застосування заходів адміністративної відповідальності судом відхиляються, оскільки незастосування таких заходів не впливає на сутність зафіксованого актами фактів, що розцінюється судом саме в контексті приватизаційних правовідносин сторін, а не адміністративних. Більш того, позивач як орган приватизації комунального майна відповідно до Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради та ч.8 ст.23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” цілком управлений здійснювати контроль за дотриманнями приватизаційних зобовязань, в контексті чого акти перевірки за результатами такого контролю є належними у розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України підставою для відповідальності за порушення зобовязання є вина, яка презюмується, оскільки саме на відповідача покладений обовязок спростування її наявності через доведення факту вжиття всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобовязання.

З огляду на вищевикладені обставини, матеріали справи та приписи ст. 611 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем обовязків, визначених у п.5 спірного договору є наслідком розірвання цього договору.

Стосовно позовних вимог про приведення обєкту приватизації у первісний стан та повернення до комунальної власності м. Маріуполя у натурі предмету зазначеного правочину, суд виходить з наступного.

Як зазначено в ч. 9 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у звязку із невиконанням покупцем договірних зобовязань, приватизований обєкт підлягає поверненню у комунальну, в даному випадку, власність.

Разом з цим, як вказано вище та встановлено актами від 04.07.2011р. та 20.12.2011р., а також з огляду на пояснення представника позивача і прокурора, будівля туалету відсутня, на земельній ділянці, де був розташований туалет, зведено споруду з залізобетонних блоків, яка складається з двох кімнат з окремими входами висотою приблизно 2,5 м, дах відсутній. Особа, що здійснила демонтаж туалету та будівлю вказаної споруди, не встановлена.

Тобто, обєкт, який було передано позивачем відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №1294 від 30.06.2009р., фактично знищено, на його місці самовільно збудовано нову споруду, що і стало підставою для розірвання спірного договору. При цьому, зазначений факт унеможливлює повернення у комунальну власність саме обєкту за вищевказаним договором та приведення його в первісний стан.

З огляду на викладене, позовні вимоги про приведення обєкту приватизації у первісний стан та повернення до комунальної власності м. Маріуполя у натурі предмету зазначеного правочину задоволенню не підлягають.

При розгляді вимог про стягнення штрафу в розмірі 196,80 грн. за недотримання зобовязань щодо використання обєкта приватизації за цільовим призначенням; стягнення штрафу в розмірі 1700,00 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору господарський суд виходить з наступного.

Відсутність доказів надання позивачеві будь-яких документів відносно виконання взятих на себе продавцем зобовязань, у тому числі в процесі розгляду справи в суді, вказує на порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України відносно належного виконання обовязків.

Порушення з боку відповідача умов договору (пункту 5 договору) встановлено вже вище господарським судом.

Разом з цим, пунктом 7.4. договору встановлена відповідальність покупця за недотримання зобовязання щодо використання обєкту не за цільовим призначенням у вигляді штрафу у розмірі 10% вартості придбаного обєкту.

Тобто фактично сторони передбачили відповідальність за цільове використання обєкту. До того ж, суд звертає увагу, що використання не за цільовим призначенням та не використання за цільовим призначенням не є тотожними поняттями.

Пунктом 7.5. договору встановлена відповідальність покупця за недопущення працівників органів приватизації, протидію чи перешкоджання проведенню ними перевірки встановлено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний встановлений факт.

Відносно посилань позивача на п.7.5 договору як на підставу стягнення штрафу в сумі 1700,00 грн., суд констатує відсутність у справі жодних доказів в підтвердження факту недопущення працівників органів приватизації, протидію чи перешкоджання проведенню ними перевірки, а наявні у справі акти від 04.07.2011р. та 20.12.2011р. (надані позивачем в обґрунтування своїх вимог) спростовують такі посилання та свідчать про той факт, що позивач безперешкодно здійснив перевірки, в тому числі, як до подачі позову до суду, так і процесі розгляду даної справи.

За наведених обставин, дослідивши всі наявні у справі документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 196,80 грн. за недотримання зобовязань щодо використання обєкта приватизації за цільовим призначенням та щодо стягнення штрафу в розмірі 1700,00 грн. за перешкоджання у проведенні перевірки дотримання умов договору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 527, 610, 611, 614, 629, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області задовольнити частково.

Розірвати договір №1294 від 30.06.2009р. купівлі-продажу нежитлового приміщення розташованого за адресою: 87521, АДРЕСА_2, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Маріуполь (87532, Донецька обл.., АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (87500, Донецька обл.., м.Маріуполь, пр.Металургів, 25, ідентифікаційний код 23599040).

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (87532, Донецька обл.., АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.03.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Левшина Г.В.