Рішення № 22225691, 23.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

23.03.2012Справа №5002-33/662-2012 за позовом обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС»

(провулок Кооперативний, 26, м. Керч, АР Крим, 98300)

до публічного акціонерного товариства «Крименерго»

(вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 24.02.12, представник, ОК «Мега Центр Сервіс»

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 239-Д від 23.02.12, представник, ПАТ «Крименерго»;

Від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 486347 від 23.06.2011, представник, ФОП ОСОБА_1

Суть спору: обслуговуючий кооператив «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Крименерго» та просить суд зобовязати відповідача укласти з позивачем договір на постачання електричної енергії до торгово-розважального центру «МЕГА ЦЕНТР», розташованого за адресою: м. Керч, провул. Кооперативний, 26, на умовах типового договору, затвердженого Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відмовою укласти договір відповідач, який володіє монопольним становищем на ринці постачання електроенергії у даному регіоні, порушує права власників нежитлових приміщень, розташованих у торгово-розважальному центрі «МЕГА ЦЕНТР», передбачені чинним законодавством України, зокрема, пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що перешкоджає здійсненню їх господарської діяльності.

Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (т. 2, а.с. 124-127).

За клопотанням фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ухвалою господарського суду АР Крим від 20 березня 2012 року її було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а.с. 69-70).

Третя особа позовні вимоги також не визнала, просила у позові відмовити.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з пункту 1 статуту, позивач, обслуговуючий кооператив «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС», створений фізичними особами, які добровільно обєдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності переважно членам кооперативу, а також іншими особам з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі об'єднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (т.1, а.с. 11).

Вказаний кооператив є обслуговуючим і створений з метою утримання, обслуговування та належної експлуатації обєктів права власності членів кооперативу та загальних площ, інженерних мереж та обладнання в будівлі торгово-розважального центру «МЕГА-ЦЕНТР», розташованого за задресою: АР крим, м. Керч, пров. Кооперативний, буд.26 (пункт 4 статуту).

Пунктом 69 зазначеного статуту визначено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, які є власниками (співвласниками) обєктів нежитлових приміщень в торгово-розважальному комплексі «МЕГА ЦЕНТР», який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених Статутом кооперативу.

Так, судом було встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що обслуговуючий кооператив «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» створений власниками обєктів нежитлової нерухомості, які за власні кошти та на умовах пайової участі побудували торгово-розважальний центр «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС», розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Також, з матеріалів справи вбачається, що учасниками обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС», укладалися договори на пайову участь у фінансуванні будівництва, відповідно до пункту 1.1 яких учасники за цими договорами зобовязалися сумісно діяти без створення юридичної особи на основі об'єднання своїх пайових вкладів для досягнення спільної мети - будівництва торгово-розважального центру, розташованого по провул. Кооперативному у м. Керчі, та введення його до експлуатації.

Пунктами 3.2 зазначених договорів передбачено, що кожному пайовику після закінчення будівництва із створеної загальної часткової власності буде надана його частка в натурі.

Матеріали справи свідчать, що після закінчення будівництва рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 863 від 24 вересня 2009 року на підставі договорів про пайову участь у фінансуванні будівництва за пайовиками було визнано право власності та передано в натурі приміщення в будівлі, за адресою АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 103-106).

В подальшому пайщикам видані свідоцтва на право власності, зокрема, ОСОБА_5 від 19 грудня 2011 року (т. 2, а.с. 37); ОСОБА_6 від 22 червня 2009 року (т. 1, а.с. 40); ОСОБА_7 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 10) та від 18 грудня 2009 року (т. 2, а.с. 15); ОСОБА_8 від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 131); ОСОБА_9 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 115); ОСОБА_10 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 52); ОСОБА_11 від 08 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 105); ОСОБА_12 від 31 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 47), ОСОБА_13 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 90); ОСОБА_14 від 03 вересня 2010 року (т. 1, а.с. 74) та від 20 жовтня 2010 року (т.1, а.с. 85); ОСОБА_15 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 122); ОСОБА_16 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 45); ОСОБА_17 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 57); ОСОБА_18 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 83); ОСОБА_19 від 14 грудня 2010 року (т.1, а.с. 62); ОСОБА_20 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 30); ОСОБА_21 від 12 січня 2010 року (т. 2, а.с. 61); ОСОБА_22 від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 123); ОСОБА_23 від 12 січня 2010 року; ОСОБА_24 від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 93) та від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 100); ОСОБА_25 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 75); ОСОБА_26 від 12 січня 2010 року (т.1, а.с. 55); ОСОБА_27 від 09 грудня 2009 року (т. 1, а.с. 116); ОСОБА_28 від 01 жовтня 2009 року (т. 1, а.с. 138); ОСОБА_29 від 09 грудня 2009 року (т. 2, а.с. 68); ОСОБА_30 від 03 вересня 2009 року (т.1, а.с. 69).

Пунктами 3.3 договорів на пайову участь у фінансуванні будівництва встановлено, що обєкти спільної сумісної власності не підлягають поділу.

За твердженням позивача, та це вбачається із матеріалів справи, декілька власників приміщень, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_31, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27., ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, за актами приймання-передачі від 21 лютого 2012 року передали позивачу права користування та експлуатації неподільною сумісною власністю на загальні площі та інженерні мережі.

На підставі зазначених актів від співвласників будівлі обслуговуючий кооператив «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» прийняв будівлю на свій баланс та отримав повноваження щодо її утримання, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів від 21 лютого 2012 року (т. 2, а.с. 107).

Також з матеріалів справи вбачається, що власники зазначених приміщень уклали із обслуговуючим кооперативом «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС», як виконавцем, договори про надання послуг по утриманню та обслуговуванню торгового центру.

Відповідно до пункту 1 цих договорів власники приміщень доручили, а виконавець прийняв на себе зобовязання по утриманню та обслуговуванню загальних площ та систем забезпечення торгового центру, надання комунальних та інших послуг, проведення розрахунків за надані послуги з усіма власниками обєктів власності та постачальниками послуг для досягнення мети цих договорів.

Відповідно до пункту 3 для реалізації мети цих договорів, власники делегували виконавцю належні йому права користування та експлуатації неподільної сумісної власності на загальні площі та системи забезпечення торгового центру.

З моменту набрання чинності цих договорів, виконавець вправі без спеціальної довіреності виступати від імені власника перед підприємствами, організаціями та іншими третіми особами, що є постачальниками відповідних послуг, у тому числі послуг водоподання та водовідведення, опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, електропостачання, а також постачальниками інших послуг, необхідність в яких обумовлена реалізацією цього договору (пункт 3.1 договорів).

Так, з метою реалізації делегованих йому учасниками кооперативу прав, позивач 20 грудня 2011 року та 20 січня 2012 року звертався до публічного акціонерного товариства «Крименерго» в особі Керченського району електричних мереж з пропозицією укласти договір на постачання електроенергії (т. 1, а.с. 13).

Також, 20 січня 2012 року позивач направив відповідачу проект підписаного типового договору на поставку електроенергії (т. 1, а.с. 18-24).

Листом від 25 січня 2012 року вих. № 187 відповідач відмовив позивачу в укладенні договору (т.1, а.с. 17).

Відмова відповідача від укладання договору зявилася підставою для звернення обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі між сторонами у звязку з укладенням договору на постачання електричної енергії, вони повинні регулюватися положеннями Закону України «Про електроенергетику», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, загальними положеннями глав 52, 53 Цивільного кодексу України та глави 20 Господарського кодексу України.

Так, позивач посилається на перешкоджання відповідачем у здійсненні обслуговуючим кооперативом «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» своїх функцій, покладених на нього його учасниками, а саме - утримання, обслуговування та забезпечення належної експлуатації обєктів права власності членів кооперативу та загальних площ, інженерних мереж та обладнання в будівлі торгово-розважального центру «МЕГА-ЦЕНТР», розташованого за задресою: АР Крим, м. Керч, пров. Кооперативний, буд.26.

Дійсно, судом було встановлено, що обслуговуючий кооператив «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» був створений власниками обєктів нежитлової нерухомості, які за власні кошти та на умовах пайової участі побудували торгово-розважальний центр «МЕГА ЦЕНТР», розташований за адресою: АДРЕСА_2.

З матеріалів справи вбачається, що учасниками обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» укладалися договори на пайову участь у фінансуванні будівництва, відповідно до пункту 1.1 яких учасники зобовязалися сумісно діяти без створення юридичної особи, на основі об'єднання своїх пайових вкладів для досягнення спільної мети - будівництва торгово-розважального центру, розташованого по провул. Кооперативний у м. Керчі, та введення його до експлуатації.

Також з матеріалів справи вбачається, що власники зазначених приміщень уклали із обслуговуючим кооперативом «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС», як виконавцем, договори про надання послуг по утриманню та обслуговуванню торгового центру.

Відповідно до пункту 1 цих договорів власники приміщень доручили, а виконавець прийняв на себе зобовязання по утриманню та обслуговуванню загальних площ та систем забезпечення торгового центру, надання комунальних та інших послуг, проведення розрахунків за надані послуги з усіма власниками обєктів власності та постачальниками послуг для досягнення мети цих договорів.

Відповідно до пункту 3 для реалізації мети цих договорів, власники делегували виконавцю належні йому права користування та експлуатації неподільної сумісної власності на загальні площі та системи забезпечення торгового центру.

З моменту набрання чинності цих договорів, виконавець вправі без спеціальної довіреності виступати від імені власника перед підприємствами, організаціями та іншими третіми особами, що є постачальниками відповідних послуг, у тому числі послуг водоподання та водовідведення, опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, електропостачання, а також постачальниками інших послуг, необхідність в яких обумовлена реалізацією цього договору (пункт 3.1 договорів).

Так, з метою реалізації делегованих йому учасниками кооперативу прав, позивач 20 грудня 2011 року та 20 січня 2012 року звертався до публічного акціонерного товариства «Крименерго» в особі Керченського району електричних мереж з пропозицією укласти договір на постачання електроенергії (т. 1, а.с. 13).

Також, 20 січня 2012 року позивач направив відповідачу проект підписаного типового договору на поставку електроенергії (т. 1, а.с. 18-24).

Листами відповідач відмовив позивачу в укладенні договору (т.1, а.с. 14, 15, 17).

При цьому, як на підставу для відмови відповідач посилався на наявність вже укладеного та діючого договору на постачання електричної енергії на зазначену адресу із іншою особою СПД ОСОБА_1.

Позивач не погоджується із такою позицією відповідача та вважає, що своєю відмовою укласти договір публічне акціонерне товариство «Крименерго» порушує права членів обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» як співвласників приміщень розважального центру.

Суд погоджується із такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Так, статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

У статті 1 зазначеного Закону наводяться вищевказані поняття. Так, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

У частині 4 статті 19 вказаного Закону, зокрема, обумовлюється, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Отже, дослідивши зміст матеріалів даної справи, суд дійшов висновку про те, що у даних спірних правовідносинах позивач є балансоутримувачем частини нежитлових приміщень, переданих йому його учасниками (а.с. 107, т.2).

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

У відповідності до статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та одночасно, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

В свою чергу, згідно зі статтею 21 Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; а також надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

У статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений обовязок виробника укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Одночасно, стаття 23 Закону надає право власникові тримати на балансі та управляти належним йому майном; доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.

Балансоутримувач, згідно зі статтею 24 вказаного Закону, має право здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Управитель, згідно зі статтею 25 Закону, має право здійснювати управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та забезпечувати їх належну експлуатацію; укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом; контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг; отримувати плату за виконання власних функцій.

Отже, з аналізу вищенаведених вимог чинного законодавства вбачається обовязковість здійснення правовідносин між споживачами комунальних послуг та їх виробником виключно на підставі відповідного договору.

Більш того, слід враховувати, що відповідач є субєктом природної монополії в розумінні статті 28 Господарського кодексу України через відсутність конкуренції у територіальному регіоні, де розташований спірний розважальний центр, та є єдиним виробником комунальних послуг з постачання електричної енергії на цьому обєкті.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відмовляючи позивачу у його праві здійснювати управління розважальним центром, зокрема забезпечувати його належне функціонування, на договірних засадах із єдиним у даному територіальному регіоні постачальником електричної енергії порушує його права як балансоутримувача та управителя спірного майна.

Неспроможними, на думку суду, є посилання представників відповідача та третьої особи на наявність іншого договору постачання електричної енергії на обєкт, розташований за адресою: провул. Кооперативний, 26, у м. Керчі, укладений 18 жовтня 2004 року між відповідачем та СПД ОСОБА_1 (№ 1164) (т.3, а.с. 58-61).

Так, по-перше, слід надати переваги доводам представника позивача стосовного того, що зміст вказаного договору не містить посилань на адресу обєкту, на який відповідач згідно з його умовами зобовязався постачати електричну енергію.

Уточнення до договору, а саме додатки (а.с. 62-65, т.3), де була конкретизована адреса, за якою постачається електрична енергія, були складені сторонами за договором вже у 2009 році.

Дані обставини не заперечувалися ані представником відповідача, ані третьої особи.

Таки обставини склалися, як вбачається з їх пояснень, наданих суду, у звязку з тим, що у 2004 році СПД ОСОБА_1 була забудовником декількох обєктів та здійснювала розрахунки із відповідачем на підставі вказаного договору.

Зокрема, викладене підтверджується тим фактом, що вказаний договір був укладений, як вже зазначалося, 18 жовтня 2004 року, тоді як дозвіл вказаній особі на будівництво розважального центру по провул. Кооператівному у м. Керч, був наданій рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 1264 лише 26 грудня 2006 року (т.3, а.с. 19).

Згідно з пунктом 2.2 договорів про пайову участь у фінансуванні будівництва ОСОБА_1 мала повноваження тільки на укладання та виконання договорів, повязаних з будівництвом торгового центру. З цією метою і на час будівництва ОСОБА_1 мала повноваження укладати договори на постачання електроенергії.

Одночасно, з огляду на те, що відповідність умов договору № 1164 про постачання електричної енергії, укладеного 18 жовтня 2004 року між відповідачем та СПД ОСОБА_1, вимогам чинного законодавства не була обєктом дослідження суду у межах даної справи внаслідок обмеженості предметом спору, доводи представника відповідача про нікчемність цього договору судом не розглядалися.

З аналогічних підстав не досліджувалася судом відсутність повноважень у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на укладання договорів з експлуатації будівлі після закінчення будівництва торгового центру, на яку також посилався позивач з огляду на факти, встановлені рішенням Керченського міського суду від 22 грудня 2011 року по справі № 2/0108/2049/11( т.2, а.с. 108-110) та ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року по справі 22-ц/0191/287/2012 (т. 2, а.с. 111-112).

Так, відповідно до пункту 1.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), обєкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Споживач електричної енергії це, згідно з пунктом 1.2 вказаних Правил, юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Отже, з аналізу вказаного випливає, що споживачем електричної енергії, з яким постачальник електроенергії зобовязаний укласти договір, є власник нерухомого майна, та, як слід, електроустановок.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2009 року Інспекцією ДАБК у АР Крим видане свідоцтво № 0100000059 про відповідність збудованого обєкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, у якому також міститься посилання на акт готовності обєкту до експлуатації від 21 квітня 2009 року (т.1, а.с. 12).

При цьому, суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до пункту 18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою КМУ від 08 жовтня 2008 року № 923 саме таке свідоцтво про відповідність збудованого обєкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил є підставою для укладення договорів про постачання на ці обєкти необхідних для його функціонування ресурсів (води, газу, тепла, електроенергії), включення даних про цей обєкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на цей обєкт.

Аналогічні вимоги містяться в пункті 13 чинного Порядку прийняття закінчених будівництвом обєктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Після закінчення будівництва рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 863 від 24 вересня 2009 року на підставі договорів про пайову участь у фінансуванні будівництва за пайовиками було визнано право власності та передано в натурі приміщення в будівлі, за адресою АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 103-106).

В подальшому пайщикам видані свідоцтва на право власності, зокрема, ОСОБА_5 від 19 грудня 2011 року (т. 2, а.с. 37); ОСОБА_6 від 22 червня 2009 року (т. 1, а.с. 40); ОСОБА_7 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 10) та від 18 грудня 2009 року (т. 2, а.с. 15); ОСОБА_8 від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 131); ОСОБА_9 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 115); ОСОБА_10 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 52); ОСОБА_11 від 08 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 105); ОСОБА_12 від 31 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 47), ОСОБА_13 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 90); ОСОБА_14 від 03 вересня 2010 року (т. 1, а.с. 74) та від 20 жовтня 2010 року (т.1, а.с. 85); ОСОБА_15 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 122); ОСОБА_16 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 45); ОСОБА_17 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 57); ОСОБА_18 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 83); ОСОБА_19 від 14 грудня 2010 року (т.1, а.с. 62); ОСОБА_20 від 03 вересня 2009 року (т. 2, а.с. 30); ОСОБА_21 від 12 січня 2010 року (т. 2, а.с. 61); ОСОБА_22 від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 123); ОСОБА_23 від 12 січня 2010 року; ОСОБА_24 від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 93) та від 03 вересня 2009 року (т. 1, а.с. 100); ОСОБА_25 від 01 жовтня 2009 року (т. 2, а.с. 75); ОСОБА_26 від 12 січня 2010 року (т.1, а.с. 55); ОСОБА_27 від 09 грудня 2009 року (т. 1, а.с. 116); ОСОБА_28 від 01 жовтня 2009 року (т. 1, а.с. 138); ОСОБА_29 від 09 грудня 2009 року (т. 2, а.с. 68); ОСОБА_30 від 03 вересня 2009 року (т.1, а.с. 69).

Відповідно до положень статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до положень статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Отже, тільки після завершення будівництва торгово-розважального центру особи, за власні кошти яких була збудована будівля, та які отримали у приватну власність передані їм приміщення, - отримали майнові права на використання спільної сумісної власності як складової речі будівлі, зокрема, електричного обладнання та мереж.

Таким чином, посилання відповідача та третьої особи на нібито вже існуючий договір про постачання електричної енергії на спірний обєкт як на підставу для відмови позивачу в укладенні договору є неспроможними.

Так, зокрема, безпідставними є твердження відповідача про те, що може бути укладений лише один договір про постачання електричної енергії на обєкт нерухомості, розташований за адресою: пров. Кооперативний, 26, у м. Керч, з огляду на наявність у спірному розважальному центрі більш, ніж 60 співвласників понад 103 обєктів нерухомості, які є рівними споживачами, а також з огляду на вимоги пункту 1.6 Правил користування електричною енергією, де встановлена обовязковість укладення договору на постачання електричної енергії з усіма споживачами, обєкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії.

Пунктом 1.9 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачальники електричної енергії за врегульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачеві або субспоживачеві, електроустановки якого розміщені на цій території, в укладенні договору за умови дотримання вимог законодавства України, у тому числі Правил користування електроенергією і інших нормативно-технічних документів.

Як вбачається з переліку членів обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС», присутніх на загальних зборах 09 січня 2012 року, їх кількість складає понад 30 осіб (т.3, а.с. 87-88), однак доказів надання саме цими особами повноважень ФОП ОСОБА_1 на управління належним їм майном, суду надано не було, тоді як в матеріалах справи містяться договори, якими позивач уповноважений своїми членами на надання послуг з утримання та обслуговування спірного розважального центру, а отже, суд дійшов висновку, що останній є належною стороною для укладення відповідного договору від імені своїх членів.

Таким чином, відмова відповідача від укладення договору про надання послуг з постачання електричної енергії з управителем та балансоутримувачем спірного майна, який здійснює представництво безпосередньо споживачів, суперечить чинному законодавству та є підставою для задоволення позовних вимог обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС».

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 зазначеної правової норми встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до публічного акціонерного товариства «Крименерго» в особі Керченського району електричних мереж з пропозицією укласти договір на постачання електроенергії (т. 1, а.с. 13), зокрема, 20 січня 2012 року направив відповідачу проект підписаного типового договору на поставку електроенергії (т. 1, а.с. 18-24), однак, відповідач відмовився від підписання спірного договору.

Укладення господарських договорів за рішенням суду передбачено статтею 187 Господарського кодексу України, згідно з якою предметом розгляду суду є спори, що виникають при укладенні господарських договорів, зокрема, якщо його укладення є обовязковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Перелік правових норм чинного законодавства, якими визначено обовязковість укладення договору між споживачем та постачальником електричної енергії, вже був вище наведений судом, зокрема, статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 179 Господарського Кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів.

Частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів (суб'єктів господарювання або негосподарюючих суб'єктів - юридичних осіб) електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обовязкові умови таких договорів. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 277 Господарського кодексу України та статей 7, 24, 26 Закону України «Про електроенергетику» додержання вимог Правил користування електричною енергією є обовязковим для субєктів електропостачання.

Зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін визначається на основі типового договору (додаток N 3 до Правил користування електричною енергією).

Договір на поставку електроенергію є типовим, затвердженим Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року (із змінами та доповненнями Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 910 від 17.10.2005 року ).

З огляду на вищевикладене, слід визнати обґрунтованими вимоги позивача про зобовязання відповідача укласти з позивачем договір на постачання електричної енергії до торгово-розважального центру «МЕГА ЦЕНТР», розташованого за адресою: м. Керч, провул. Кооперативний, 26, саме на умовах типового договору, затвердженого Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442.

Посилання відповідача як на підставу для відмові у позові на недотримання позивачем вимог пункту 5.4 вказаних Правил, на думку суду, є неспроможними, оскільки предметом спору у даній справі є зобовязання виконання обовязку, передбаченого вимогами чинного законодавства, в частині укладення договору на умовах типового, а не врегулювання розбіжностей з договором або узгодження його істотних умов, що є ознаками переддоговірного спору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 14 червня 2011 року у справі № 5002-30/5204-2010 (т. 3, а.с. 92-95).

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає правові підставі для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складно 28 березня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Зобовязати публічне акціонерне товариство «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, ЄДРПОУ 00131400) укласти з обслуговуючим кооперативом «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» (провулок Кооперативний, 26, м. Керч, АР Крим, 98300, ЄДРПОУ 37626549) договір на постачання електричної енергії до торгово-розважального центру «МЕГА ЦЕНТР», розташованого за адресою: м. Керч, провул. Кооперативний, 26, на умовах Типового договору, затвердженого Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442.

3.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, ЄДРПОУ 00131400) на користь обслуговуючого кооперативу «МЕГА ЦЕНТР СЕРВІС» (провулок Кооперативний, 26, м. Керч, АР Крим, 98300, ЄДРПОУ 37626549, п\р 26007010077261 в КВ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 1073.00 грн. судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.