Постанова № 22225090, 15.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 березня 2012 р. Справа № 2-а-14365/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представників позивача - Ветчинкіної Т.В., Ткаченко Н.О.,

представника відповідача - Тімонова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект»(надалі за текстом ТОВ «Енергоінвестпроект», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (надалі за текстом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002772305 від 20.06.2011 року, згідно якого йому донарахована сума податкового зобовязання з податку додану вартість в сумі 393 125,00 грн. (за основним платежем 314500,00 грн., штрафні санкції 78625,00 грн.).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем в супереч вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, положень Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначає, що визначення відповідної суми, що на думку відповідача, не повинна бути включеною до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, було зроблено відповідачем в порушення вимог вказаного Закону.

У судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов, просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на зміст адміністративного позову та матеріали адміністративної справи. Зазначили, що податкове повідомлення-рішення винесено безпідставно, в супереч вимогам податкового законодавства, з урахуванням чого таке рішення повинно бути визнано протиправним та скасовано.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував в повному обсязі. Вказував на те, що в ході проведення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова невиїзної документальної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ІЦ Вірне рішення»за грудень 2010 року встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст. 205, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу Україні (надалі за текстом - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення», пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижена сума податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 314500,00 грн..

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд приходить до висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

01.06.2011 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ІЦ «Вірне рішення»за грудень 2010 року.

Про результати вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 01.06.2011 року № 2150/2305/34633789. Також за результатами вказаної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002772305 від 20.06.2011 року, згідно якого позивачу донарахована сума податкового зобовязання з податку додану вартість в сумі 393 125,00 грн. (за основним платежем 314500,00 грн., штрафні санкції 78625,00 грн.)

Зі змісту зазначеного акту перевірки вбачається (1.Вступна частина), що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект»з питань взаємовідносин з ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»за грудень 2010 року.

Відповідачем в акті визначено, що за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі платника податків (ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»), даних податкової звітності, поданої до ДПІ, та даних компютерних інформаційних систем, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання господарської діяльності.

Це, як вказує відповідач, свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення».

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Також відповідачем в акті перевірки позивача зазначено, що укладені ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»правочини з постачальниками відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 203, ст. 215 та ст. 228 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Як зазначає відповідач, жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»за період, що перевірявся, до перевірки не надано.

У звязку з чим у ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»в періоді, що перевірявся, відсутній обєкт оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також в ході проведення перевірки, як вказує відповідач, не встановлено в періоді, що перевірявся, факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Іпотчений центр «Вірне рішення»до підприємств-покупців, у звязку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів прийманняпередачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та інших первинних документів.

Проте суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи таки послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця робіт (послуг).

Згідно вимог п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє роботи (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Таким чином, суми сплаченого (нарахованого у зв'язку з придбанням робіт) податку, не підтверджені податковими накладними, не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Аналіз змісту вказаних положень законодавства вказує на існування підстав, за наявності яких платник податку несе відповідальність у вигляд фінансових санкцій, встановлених законодавством, у разі не підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту.

Такими підставами є, згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно п.п. 7.2.6. цього пункту.

Згідно з актом перевірки (арк. № 4 акту перевірки), позивач отримав від ТОВ «Іпотечний центр Вірне рішення»та пред'явив відповідачу податкову накладну № 23012 від 30.12.2010 року по операціях за період грудень 2010 року.

Отже, за таких обставин порушення вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при нарахуванні податкового кредиту по операціях з ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»з боку позивача відсутні. При цьому посилання відповідача в акті на данні компютерних автоматизованих систем є безпідставними, та не підтвердженими матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку саме позивача - ТОВ «Енергоінвестпроект».

Проте висновки відповідача, що містяться в акті зазначеної перевірки від 01.06.2011 року № 2150/2305/34633789 (акр. №№ 4-8) безпосередньо вказують на проведення перевірки відповідачем не позивача, а іншої юридичної особи.

Так, згідно акту відповідачем було проведено аналіз документів платника податків ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення», даних податкової звітності такого платника податків, встановлені відповідні факти щодо відсутності (не надання до перевірки) документів такого платника податків, також зроблені висновки щодо правочинів, які укладені таким платником податків, зроблений аналіз АРМ «Бест-Звіт»та АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України», згідно якого, як вказує відповідач в акті, значна сума податкового кредиту ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»за період, що перевірявся, сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки «фіктивності»(«податкових ям»).

Зазначено, що жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»за період, що перевірявся, до перевірки не надано, зроблений висновок щодо відсутності у ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»у періоді, перевірявся, обєкту оподаткування податком на додану вартість.

Згідно ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Доказів правомірності проведення відповідачем документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»згідно ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем суду не надано.

На підставі досліджених судом матеріалів, що надані позивачем, судом встановлено, що 27 липня 2010 року позивач (замовник) уклав з ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»договір на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства № 07-СД-10.

Позивач має ліцензію строком дії з 01.02.2007 року по 31.01.2015 року, що видана Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) щодо провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Предметом вищевказаного договору на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства № 07-СД-10 від 27.07.2010 року є зобовязання щодо здійснення комплексного інформаційного та аналітичного супроводження діяльності ТОВ “Енергоінвестпроект”, зокрема з проведення переговорного процесу зі споживачами, пошуку та переговорів з підприємствами, зацікавленими у проведенні енергетичного аудиту, пошуку та переговорів з потенційними споживачами електричної енергії за нерегульованим тарифом щодо переходу на постачання до ТОВ “Енергоінвестпроект” з наданням споживачам та потенційним споживачам консультацій необхідності доцільності енергоаудиту та (за необхідністю) техніко-економичних розрахунків з їх обґрунтуванням. Виконавець по договору повинен був здійснювати представницькі функції від імені та в інтересах Замовника.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору №07-СД-10 від 27.07.2010 року від 30.07.2010 року сторони домовилися про те, що виконавець за договором прийняв на себе зобов'язання по супроводженню з 01.08.2010 року вже укладених договорів зі споживачами на постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом. У додатковій угоді № 1 до договору від 30.07.2010 року сторонами було визначено, що техніко-економічне обґрунтування, розрахунки та інша інформація, що має відношення до договору, є комерційною таємницею, конфіденційність якої забезпечується шляхом надання її замовнику в узгодженому сторонами вигляді.

Згідно пояснень представника позивача, у зв'язку з тим, що чинним законодавством у галузі електроенергетики передбачений обов'язок попередньої оплати позивачем у Державне підприємство «Енергоринок»за замовлений для споживача обсяг електроенергії з врахуванням додатково замовленого обсягу, позивачу, як постачальнику за нерегульованим тарифом, необхідно мати точні дані щодо погодинного споживання споживачем електричної енергії по всім точкам обліку для здійснення максимально точного прогнозування споживання підприємством споживача електричної енергії у розрахунковому періоді електричної енергії. Ці дані позивач отримує за допомогою автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних обліку електроенергії (ЛУЗОД), встановлених на підприємствах споживачів і вони необхідні позивачу для планування розмірів платежів до ДП «Енергоринок», аналізу та прогнозування: доцільності замовлення споживачеві у розрахунковому періоді додаткового обсягу електроенергії; замовлених обсягів електроенергії для кожного споживача; планування розміру передоплати кожного споживача у рамках відповідних додаткових угод до Договорів купівлі-продажу електроенергії; контролю за достовірністю аналогічних даних, які передає ПРТ до ДП «Енергоринок».

Згідно до п.1.2. Правил користування електроенергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28 (ПКЕЕ), АСКОЕ - це сукупність об'єднаних в єдину функціональну метрологічно атестовану систему локального устаткування збору та обробки даних засобів (засобу) обліку, каналів передачі інформації та пристроїв приймання, обробки, відображення та реєстрації інформації.

Згідно 1.2. ПКЕЕ, ЛУЗОД це улаштована з метою розрахунків за спожиту електричну енергію сукупність засобів обліку (або один засіб обліку), які забезпечують вимірювання, збір, накопичення, оброблення результатів вимірювань за відповідними періодами часу (формування первинної вимірювальної інформації) про обсяги і параметри потоків електроенергії та значення споживаної потужності на окремій площадці вимірювання та мають інтерфейс дистанційного зчитування даних для роботи в складі автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії. Отже, АСКОЕ або ЛУЗОД, що встановлені у споживачів, дають технічну можливість будь-який особі, якій відомі налаштування приладів обліку споживача, за допомогою мережі Інтернет дистанційно знімати показання приладів обліку споживачів та іншу інформацію, яка їй потрібна для аналізу з метою надання прогнозу щодо споживання електроенергії кожним споживачем у майбутніх розрахункових періодах та попереднього прогнозування обсягу електроенергії, що потрібно додатково заявити кожному споживачу у розрахунковому періоді та, відповідно, сплатити до ДП «Енергоринок». Також вищезазначені дані потрібні для надання споживачеві рекомендацій щодо доцільності енергоаудиту підприємства споживача чи стабілізації режиму енергоспоживання.

Надані до суду позивачем документи містять звіт про виконану ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення»роботу за вищевказаним договором у грудні 2010 року.

Дослідженням змісту вказаного звіту суд встановив, що виконавцем за договором у грудні 2010 року було надано ТОВ «Енергоінвестпроект»дані погодинного обсягу споживання електроенергії наступними споживачами, що знаходяться на постачанні у ТОВ «Енергоінвестпроект", створені графіки споживання електричної енергії окремими підприємствами (УДП «УкрХімТранс», ТОВ «Сторсак Україна», ЗАТ «Інтертайл»та інших, на їх підставі сформовані макети споживання електроенергії у грудні 2010 року, здійснений економічний аналіз та попередній розрахунок рекомендованої знижки, з наданням рекомендацій по режиму споживання електроенергії для збільшення знижки, надані порівняний аналіз зміни тарифів та прогнозної ціни на електроенергію в 2010 році електропередавальними організаціями за 2 півріччя 2010 року, зроблено аналіз та розрахунок рентабельності адресного постачання електроенергії на підставі зведених таблиць з даними фактичних погодинних обсягів купівлі електроенергії споживачам Позивача по електропередавальним організаціям, на підставі зведених таблиць з даними споживання електроенергії по ПРТ (ЕК «Дніпрообленерго», ВАТ «Полтаваобленерго», ПАТ «Сумиобленерго», ТОВ «ЛЕО») надані дані, необхідні для оформлення додатку до повідомлення на заявлений обсяг купівлі електроенергії на ОРЕ від 14.12.2010 року для купівлі електроенергії на січень 2011 року, надана допомога споживачам у проведення зимового режимного замірювання та оформлення зимової режимної картки підприємства, здійснений річний розрахунок з визначенням величини «розподілу небалансу», нараховану ДП «Енергоринок»на добові платежі у учасників ОРЕ, здійснено прогнозування обсягів споживання електроенергії у січні 2011 року по споживачам ВАМ «Сумихімпром», ХК «АвтоКраз», «Кременчуцький сталеливарний завод», ВАТ «Полтавський завод медичного скла»та скоригований заявлений цими підприємствами обсяг електроенергії у розрахунковому періоді з узгодженням режимів споживання електроенергії, продовжено вивчення можливості постачання позивачем електроенергії на експорт, з проведенням переговорів зі споживачами з приводу дотримання платіжної дисципліни ВАТ «Сумихімпром», ВАТ ХК «Авто КрАЗ», ВАТ «Рижевський гранітний кар'єр».

Факт надання та отримання у грудні 2010 року послуг за вищезазначеним договором підтверджується актом від 30.12.2010 року № 3 здачі-приймання виконаних робіт по договору № 07-СД-10 від 27.07.2010 року на суму 1 887 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 314 500,00 грн. та протоколом узгодження договірної ціни № 3 за виконані роботи та послуги по договору № 07-СД-10 від 27.07.2010 року між ТОВ «Енергоінвестпроект»та ТОВ "ІЦ "Вірне рішення" від 30.12.2010 року на суму 1 887 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 314 500,00 грн..

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ІЦ «Вірне рішення»проводились у безготівковій формі та за вказаний період розрахунок здійснений позивачем грошовими коштами згідно наданих до суду платіжних доручень. Зобов'язання сторін за вищезазначеним актом виконані у повному обсязі.

Виконавцем (ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення») позивачу було видано відповідну податкову накладну № 230012 від 30.12.2010 року щодо сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у звязку з поставкою товарів (послуг) на підставі договору на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства № 07-СД-10 від 27.07.2010 року.

Виходячи з аналізу вищезазначених документів посилання відповідача в акті перевірки на положення ч. 1 п. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочину, а саме: договору, що укладений між позивачем та ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення», та не створення у звязку з цим таким договором юридичних наслідків є необґрунтованим та безпідставним.

Договір на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства № 07-СД-10 від 27.07.2010 року не суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Договір на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства № 07-СД-10 від 27.07.2010 року не порушує конституційних прав і свобод людини і громадянина, не спрямований на знищення чи пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, чи незаконне заволодіння ним.

В частині 2 ст. 207 ЦК України вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При укладенні зазначеного договору від 27.07.2010 року його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, підписаний повноважними особами з двох сторін, а також, спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Судом також встановлено, що по вказаному договору між сторонами у повному обсязі проводилися взаєморозрахунки згідно його умов.

Відповідачем по справі не надано суду доказів щодо наявності умислу у позивача на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, ані з будь-якою іншою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Втім, висновок відповідача в акті перевірки про відсутність взагалі спірної господарської операції ґрунтується виключно на нікчемності договору, яким опосередковувалася ця операція, а нікчемність такої операції ґрунтується на відсутності її проведення між сторонами.

Однак така правова оцінка обставин справи не відповідає нормам матеріального права.

Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобовязань. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобовязання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобовязань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Виконання спірної господарської операції підтверджується наявними у справі первинними документами, які належить складати для даного виду господарських операцій, а саме актами приймання виконаних робіт, звітами про виконані роботи, актами, довідками про їх вартість, податковими накладними тощо, а також платіжними дорученнями, за якими позивач оплатив вказані послуги. Податковим органом, в свою чергу, не подано будь-яких доказів, які б засвідчили про недостовірність відомостей у первинних документах.

Власне ж формування податкового кредиту контрагентом позивача за період, що перевірявся, за рахунок проведення взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки «фіктивності»(«податкових ям») не може бути підставою для відповідальності позивача, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності, як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже за таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції відповідача щодо відсутності правових підстав для формування позивачем податкового кредиту в сумі 314500,00 за грудень 2010 року, за операціями придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення».

Відтак, спірне податкове повідомлення рішення № 0002772305 від 20.06.2011 року, винесене відповідачем в порушення вищезазначених положень законодавства, а тому повинно бути скасоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду адміністративної справи представником податкового органу не надано до суду доказів, що за результатом перевірки ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення», а саме акт від 19.04.2011 року № 95/23-60/35648728 винесено податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням змісту ст.ст. 58, 86 Податкового кодексу України суд зазначає, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

Акт від 19.04.2011 року № 95/23-60/35648728 не є рішенням субєкта владних повноважень, оскільки не має обовязкового характеру для позивача.

Акт є лише засобом документування дій суб'єкта владних повноважень (в даному випадку ДПІ у Святошинському районі м. Києва) і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення в своїй роботі, встановлені під час проведення перевірки, а тому не може бути розглянутий, як належне підтвердження допущенних недоліків або порушень без врахування юридичних наслідків, що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Щодо позовних вимог ТОВ «Енергоінвестпроект»про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0002772305 від 20.06.2011 року суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії. Як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, оскільки різниця у незаконності (протиправності) нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту прийняття, нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Таким чином, у випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту визнання його нечинним.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, скасування) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0002772305 від 20.06.2011 року, враховуючи уникнення дублювання позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи положення наведеної норми, беручи до уваги встановлені обставини у справі, досліджені та зібрані по справі докази в їх сукупності, суд зазначає, що податковою установою податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі Конституції та законів України; не обґрунтоване, тобто прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на вище приведені положення законодавства, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект»є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002772305 від 20.06.2011 року.

Здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (м. Харків, пр. Леніна, 9) від 20.06.2011 року № 000272305.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 17, оф. 11, код ЄДРПОУ 34633789, р/р 2600630127651 в ПАТ "РеалБанк", МФО 351588) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20.03.2012 року.

Суддя Ю. О. Супрун