Постанова № 22224897, 16.03.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2012 р. Справа № 2a-3300/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Барчук Т.Г.

представників:

від позивача: Михайленко А.М.

від відповідача: Солонина Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Тлумацького відділення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

до відповідача: Комунального підприємства "Тлумач-Водоканал"

про стягнення заборгованості в сумі 91823,24 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12.10.2011 року Державна податкова інспекція в Тлумацькому районі звернулась до суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Тлумач-Водоканал" про стягнення податкового боргу в сумі 114807,01 грн.

11.11.2011 року, 28.02.2012 року та 07.03.2012року представником позивача подано уточнення до адміністративного позову де зменшено суму заборгованості у зв"язку з частковою сплатою заборгованості, просив стягнути з відповідача 91823,24грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до задекларованих комунальнальним підприємством "Тлумач-Водоканал", не сплачено до бюджету узгоджені податкові зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, а сума податкового боргу відповідача за вказаним платежем становить 91823,24грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви, пояснив суду, що відповідачем вчасно не сплачено узгоджені податкові зобовязання, в звязку з чим заборгованість в розмірі 91823,24грн. підлягає стягненню. Просив позов задовольнити повністю.

Крім того заявив клопотання в якому повідомив, що Державну податкову службу в Тлумацькому районі реорганізовано в Тлумацьке відділення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, а тому просить замінити позивача по справі Державну податкову службу в Тлумацькому районі на Тлумацьке відділення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області. Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. За таких обстави, суд враховуючи обставини сторони та на підставі статті 55 КАС України вбачав за належне замінити позивача по справі Державну податкову службу в Тлумацькому районі на Тлумацьке відділення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що борг, який заявлений позивачем до стягнення утворювався з 2007 року. Платежі з податку з доходів фізичних осіб відповідачем сплачувався частково, що підтверджується платіжними дорученнями. Зазначив, що позивачем заявлено вимоги про стягнення податкового боргу, з пропущенням строку встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та Податковим кодексом України, а саме - 1095 днів з моменту виникнення заборгованості.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.

28.11.2005 року Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області здійснено державну реєстрацію відповідача комунального підприємства "Тлумач-Водоканал".

Відповідач є юридичною особою, та відповідно до ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є платником податків і зборів (обовязкових платежів) та перебуває на податковому обліку в Тлумацькому відділенні Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області.

Відповідачем допущено утворення податкового боргу, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум з податку на доходи фізичних осіб.

Суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб визначені податковими деклараціями з податку на доходи фізичних осіб .

Законом України "Про систему оподаткування" визначені види податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановленому законом терміни.

В той же час судом встановлено, що позивачем, заявлено до стягнення з відповідача заборгованість, яка виникла в звязку з несплатою ним податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, які виникли за період, що передував 01.01.2007 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків віднесено податок на доходи фізичних осіб.

У відповідності до п. "а" ч.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (надалі Декрет) підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати та своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою центральним податковим органом формою про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню.

Аналогічна норма визначена п.4 п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи.

При цьому, податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону ( п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").(а.с.134-148)

Відповідно до абз.2 ст.9 Декрету визначено порядок обчислення та подання відомостей податковим органам щодо даного податку, передбачено, що підприємства протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу надсилають до податкових органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника. Аналогічний порядок визначено і п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

В абзаці першому преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 21 грудня 2000 року за N 2181-111 зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевказані приписи та ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" на стягнення податку з доходів фізичних осіб розповсюджувався порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетом визначений нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Положеннями п.18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені, нарахованої на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" крім іншого, розуміється податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності.

У відповідності до п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Такий же строк встановлений п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, який регулює вказані правовідносини на даний час.

Оскільки, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували вчинення заходів щодо стягнення заборгованості за 2007 рік та по жовтень 2008 року із позивача в строки, що були передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", частина податкового боргу, заявлена до стягнення, виникла понад 1095 днів, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.116-118)

Відповідно абзацу 1 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Представником позивача, в судовому засіданні, зазначено, що борг виявлено за наслідками перевірки, яка була проведена 31 грудня 2009 року, за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року, а податкові вимоги виставлялись на підставі Акту №1096-2300-33586885 від 31 грудня 2009 року, в якому виявлено факти несвоєчасної сплати податку.

Щодо зменшення суми стягнення вказав, що сплачені платежі по податку з доходів фізичних осіб ДПІ в Тлумацькому районі зараховувало за попередні періоди.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. (Дана позиція викладена в листі Вищого Адміністративного Суду України від 17.03.2009р., N358/13/13-09)

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу податкову вимогу від 06.04.2011року за №50. (а.с.15)

Відповідачем податкове зобовязання з сплати податкового боргу сплачено частково. Несплачений розмір податкових зобовязань з вказаного податку становить 36609,14гривень.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, позивач за несплату відповідачем заборгованості нарахував пеню в розмірі 4752,28гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобовязання з сплати податку з доходів фізичних осіб та пені в загальному розмірі 41361,42 гривень, є податковим боргом відповідача, який ним не сплачений.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують комунальне підприємство "Тлумач-Водоканал" (ідентифікаційний код 33586885) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід Державного бюджету України заборгованість в сумі 41361 ( сорок одну тисячу триста шістдесят одну) гривню 42 копійки (з них ПДФО - 36609,14грн. та пеня - 4752,28грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.03.2012 року.