Постанова № 22224153, 20.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1710/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Полякової К.В.

при секретаріМіщенко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Светлічно С.В. (директор- довідка ЄДРПОУ №025911)

ОСОБА_2 (дов. 4 від 16.02.2012)

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкриоому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Путь» до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 29 від 03 лютого 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Путь» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №29 від 03 лютого 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно було винесено рішення про застосування фінансових санкцій №29 від 03.02.2012 року, оскільки, як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, підставою для застосування санкцій є пункт 4 частини 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування". Між тим посилання відповідача на ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" є неправомірним, тому що Законом України від 08.07.2011 р. №2464 дана норма скасована. З наведених підстав, на думку позивача, вбачається незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надала уточнення позовних вимог, відповідно до яких просила суд визнати нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №29 від 03 лютого 2012 року, прийнятих Управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька.

Другий представник позивача у судовому засіданні підтримала першого представника, просила позовні вимоги задовольнити з урахуванням уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надіслав суду клопотання про розгляд без його участі.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Путь» є юридичною особою, ідентифікаційний код 20368437 (а. с. 54). З 25 листопада 2010 року є платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво Серії Б №406401.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно п.п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що з 25.01.2012 по 31.01.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Путь» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням і сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України.

Перевіркою були зафіксовані певні порушення, про що складено Акт №8/04-15 від 31.01.2012 року. Перевірку проведено у присутності директора ТОВ «Путь» ОСОБА_3 та головного бухгалтера ТОВ «Путь» ОСОБА_2, акт позивачем підписано (а.с. 6-31).

За результатами перевірки та підставі акту перевірки №8/04-15 від 31.01.2012 року відповідачем винесено рішення №29 від 03.02.2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, у розмірі 14646,05 грн. на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а. с. 5).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З системного аналізу наведених норм та з врахуванням фактичних обставин справи суд дійшов, що Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення №29 від 03.02.2012 року про застосування фінансових санкцій були прийняті на підставі п.4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Вказані порушення встановлені в Акті перевірки №8/04-15 від 31.01.2012 року.

Згідно із п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 23.12.2010) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

4) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;

Проте, ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» було виключено з 01.01.2011 року згідно із набранням сили Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституційний Суд України Рішенням від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (п.1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ними безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності та відповідальність за такі діяння.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте на підставі частини 9 статті 106 Закону України "ро загальнообовязкове державне пенсійне страхування", яка на момент прийняття цього рішення втратила чинність, є протиправним.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем при застосуванні штрафних санкцій позивачу застосовано норми, які втратили чинність, виходячи з позовних вимог позивача та відповідно до положень ст. 105 КАС України, суд вважає що рішення відповідача № 29 від 03.02.2012 року про застосування фінансових санкцій є нечинними.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Путь»до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 29 від 03 лютого 2012 року - задовольнити.

Визнати нечиним рішення Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька № 29 від 03.02.2012 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 14646,06 грн. на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Путь» витрати зі сплати судового збору в розмірі 146 (сто сорок шість) гривень 46 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 березня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 березня 2012 року.

Сторін було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Полякова К.В.