Постанова № 22223194, 27.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/205/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

за участю представника позивача Проскуровського В.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2012 року №0000072301 та №0000082301.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» звернулося в суд із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 10.01.2012 року №0000072301 та №0000082301.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в період з 07.12.2011 року по 19.12.2011 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» (далі ВАТ «Луцький КРК»).

За результатами даної перевірки відповідачем 19.12.2011 року складено акт № 10000/23-2/00292652 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Луцький КРК» з питань правомірності формування валових витрат по податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 2 та 3 квартали 2011 року по фінансово-господарських операціях з субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобовязання ВАТ «Луцький КРК» за платежем податок на додану вартість в розмірі 467372 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 566460 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з СПД ОСОБА_3, оскільки сторони договору купівлі-продажу в повному обсязі виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства. Просить визнати їх протиправними та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити. Додатково пояснив, що 03.01.2010 року між ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» та СПД ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу на поставку товару макулатури марки МС-5Б. На виконання умов договору підприємцем ОСОБА_3 поставлено товари, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Крім того, отриманий товар від контрагента був в подальшому використаний в господарській діяльності.

Відповідач у запереченні та представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що позивачем з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року завищено податковий кредит на суму 467372 грн. по господарських операціях з придбання товару у СПД ОСОБА_3 Оскільки, СПД ОСОБА_3 не здійснював поставку товару, тому господарські операції не створюють юридичних наслідків та відображення позивачем в податковій звітності з податку на додану вартість відповідних сум податкового кредиту є неправомірним. Крім того, позивачем завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року в сумі 754052 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 388272 грн. та за 3 квартал 2011 року на суму 1254976 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача наводить норми Цивільного кодексу України, посилається на матеріали перевірки, проведеної Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області, за результатами якої встановлено, що СПД ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані в Рокитнянській МДПІ, мають ознаку «податкової ями». Згідно акту перевірки № 15/1701/2848111653 від 15.12.2011 року операції з моменту реєстрації фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_3 по податковому кредиту та податковому зобовязанні є нікчемними. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до постанови від 26.10.2011 року старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області лейтенанта міліції Циби Н.Д. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення імені ФОП «ОСОБА_4» та ФОП «ОСОБА_3», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого статтею 205 частиною 2 Кримінального кодексу України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення та заперечення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 07.12.2011 року по 19.12.2011 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат».

За результатами даної перевірки відповідачем 19.12.2011 року складено акт № 10000/23-2/00292652 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Луцький КРК» з питань правомірності формування валових витрат по податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 2 та 3 квартали 2011 року по фінансово-господарських операціях з субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України), відповідно до частини 1,5 статті 203, п. 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону; відсутність обєктів оподаткування при придбані товарів з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, які підпадають під визначення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на суму 467372 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 467372 грн. Також перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР) в результаті чого завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року в сумі 754052 грн., підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1643248 грн. за 2 квартал 2011 року на суму 388272 грн. та 3 квартал 2011 року на суму 1254976 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобовязання ВАТ «Луцький КРК» за платежем податок на додану вартість в розмірі 467372 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 566460 грн.

Суд вважає податкові повідомлення-рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

На виконання умов договору купівлі-продажу №01-М від 03.01.2010 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року позивачем придбано у вказаного контрагента товар макулатуру марки МС-5Б на загальну суму 2876796,79 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 479466,22 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з контрагентом повністю.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та СПД ОСОБА_3 виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та СПД ОСОБА_3 вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень та товаро транспортними накладними.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з СПД ОСОБА_3 (договір, додаткова угода до договору, податкові накладні, видаткові накладні, товаротранспортні накладні) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 14.1.181. ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права податковим кодексом чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивач виконав в повному обсязі.

З огляду на те, що податкові накладні, виписані СПД ОСОБА_3 відповідають усім умовам, передбаченим статтею201 ПК України, а на момент їх виписування контрагент був зареєстрованим платником ПДВ, податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з даним субєктом господарської діяльності, є підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову від 26.10.2011 року старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення імені ФОП «ОСОБА_4.» та ФОП «ОСОБА_3.», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого статтею 205 частиною 2 Кримінального кодексу України, оскільки по операціях продажу субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є необґрунтованим. Також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства чи видачу накладних, в тому числі і податкових, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в позивача.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 467372 грн. ПДВ, сплаченого в ціні товару, придбаного у СПД ОСОБА_3

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів. І лише у такого постачальника товарів, який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, неподання звітності, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку Товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ВАТ «Луцький КРК» для отримання податкового кредиту виконано всі, передбачені Податковим кодексом умови, що дають право на отримання податкового кредиту. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування товариством податкового кредиту. Для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість законодавство України не передбачає норм, які б вказували, що не подання звітності та несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця та суму податкового кредиту. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на його формування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо його отримання і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.

Таким чином, відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №0000072301 від 10 січня 2012 року, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року в сумі 754052 грн., підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1643248 грн. за 2 квартал 2011 року на суму 388272 грн. та 3 квартал 2011 року на суму 1254976 грн. з огляду на таке.

Зміст валових витрат визначено пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР: “Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності”. Тобто, умовою для віднесення витрат до валових є фактичне понесення витрат при придбанні (виготовлення) товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника податку. При цьому склад цих витрат визначено пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР та обмежено пунктами 5.3-5.7 цієї статті; згідно з пунктом 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається та не заперечується представником Луцької ОДПІ, що ВАТ «Луцький КРК» використовує макулатуру (сировину) для виробництва готової продукції, яка є основною складовою продукції, що виготовляється позивачем.

Отже, цілком виправданими є витрати, понесені у звязку із придбанням сировини для подальшої її переробки з метою продажу товарів та отримання доходу. Така діяльність позивача є господарською в розумінні Закону № 334/94-ВР. На підтвердження понесених витрат у звязку із придбанням у СПД ОСОБА_3 позивач предявив для перевірки первинні документи (купівлі-продажу №01-М від 03.01.2010 року, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення), копії яких надав суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підставі належних первинних документів позивач включив до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року 754052 грн., за 2 квартал 2011 року - 388272 грн. та 3 квартал 2011 року - 1254976 грн., що також відображено у бухгалтерському та податковому обліку. Про те, що господарська операція відбулася, свідчать дані такого обліку: товар оплачено та поставлено, при цьому право власності на товар перейшло від продавця до покупця (позивача), який використав товар (макулатуру) в господарській діяльності.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення господарської операції з поставки макулатури від СПД ОСОБА_3, а твердження відповідача про недостатню доказовість цієї операції є субєктивними припущеннями останнього та не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому відповідач не надав належних та допустимих відповідно до статті 70 КАС України доказів відсутності господарської правосубєктності контрагента позивача СПД ОСОБА_3 (щодо припинення юридичної особи у періоді видання первинних документів, про відсутність повноважень підписувати первинні документи та відсутність технічних, технологічних можливостей на здійснення господарської операції). І навпаки, на думку суду, позивач повністю підтвердив виконання умов, з якими закон повязує його право на віднесення у звязку із придбанням товару в межах господарської діяльності витрат у сумі 2397300 грн. до валових.

Враховуючи ту обставину, що висновки Луцької ОДПІ про завищення позивачем валових витрат у перевіряємому періоді є необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та свідчать на неправильне застосування норм чинного законодавства, тому податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 10.01.2012 року, прийняте на підставі таких висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000072301 та №0000082301, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 10.01.2012 року №0000072301 та №0000082301, а тому позовні вимоги ВАТ «Луцький КРК» підлягають до задоволення.

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 10.01.2012 року №0000072301 та №0000082301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 02 березня 2012 року Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський