Рішення № 22218111, 26.03.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-81/11

н/п 2/2018/40/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Діденко С.А..,

при секретарі - Загородній Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського, треті особи - підприємства «Екстремум»та «Піротех»про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди та просив суд стягнути з відповідача на його користь 174000,0грн. одноразово.

Свої позовні вимоги він обгрунтував тим, що у 1993р. під час проходження учбово-виробничої практики на кафедрі Харківського Авіаційного інституту (нині Національний аерокосмічний університет) стався нещасний випадок, в наслідок якого він став інвалідом 1-ї групи. За даним фактом відбулося розслідування нещасного випадку на виробництві і складено акт за формою Н-1. ХАІ визнав свою вину і у добровільному порядку провів виплату одноразової допомоги, а в подальшому щомісячно виплачував йому відшкодування втраченого заробітку та допомоги по догляду. В наслідок отриманої травми він повністю втратив зір, кінцівки обох рук , відбулося порушення слуху, струс головного мозку призвів до появи розладу вегетотативної нервової системи. Крім фізичних страждань, повязаних з наслідками травми, він відчуває переживання, які повязані з повним крахом усіх життєвих планів, неможливості самореалізації та втратою життєвих перспектив у суспільства. Питання про відшкодування моральної шкоди до теперешнього часу залишається не вирішеним. Вважає, що моральна шкода нанесена йому неправомірними діями ХАІ і за висновком технічного інспектора праці ЦК профспілки нещасний випадок, який стався з ним, повязаний з виробництвом. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці», яка діяла на час нещасного випадку, встановлювався обовязок підприємства відшкодовувати моральну шкоду. Наслідки травми зробили його цілком залежним від усіх соціально-побутових факторів та призвели до характерологічних змін, які позначені дратівливістю, зміною настрою, небажанням жити. Обласний центр медико-соціальної експертизи встановив факт спричиненої моральної шкоди та визначив глибину його прояву, як дуже тяжку.

У процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 200800грн. одноразово.

У судовому засіданні позивач свої позивні вимоги підтримав.

Відповідач-представник Національного аерокосмічного уніветститету ім. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»позов заперечував, посилався на те, що нещасний випадок з позивачем не є таким, що повязаний з проходженням виробничої практики, або виробничим процесом і просив у позові відмовити.

Справа розглядається вдруге. Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 5.03.2008 р. суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб колишнього директора підприємства «Екстремум»-Тупало Г.М. та підприємство «Піротех».

Третя особа Тупало Г.М. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ХАІ підтримав і дав пояснення , що з лютого1993 року по серпень 1993 року він здійснював керівництво НВК «Екстремум». Cпівробітництво між НВК «Екстремум »і ХАІ в галузі випробування модельних рекетних двигунів відбувалося на підставі Угоди про співробітництво , за якою представництво інституту здійснював завідуючий кафедри 401 ХАІ Фурсов А.П. За умовами Угоди проведення випробувань забезпечювалося на виробничо-науковій базі кафедри інституту та силами їх співробітників. Про нещасний випадок під час проведення іспитів ракетних двигунів в 1993 році на кафедрі 401 йому відомо не було, до участі в проведені розслідування нещасного випадку НВК «Екстремум»не залучався.

Третя особа представник підприємства «Піротех»у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що йому нічого не відомо з приводу відношення «Піротекс» до виконання робіт на кафедрі ХАІ з виготовлення ракетних двигунів в 1993 році. До участі в проведені розслідування нещасного випадку в ХАІ представники «Піротех »не залучалися.

Суд, вислухавши пояснення сторін, 3-їх осіб, свідків, вчинивши дослідження матеріалів справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

19.07.1993р. на кафедрі 401 ХАІ відбувся нещасний випадок, внаслідок якого студент ХАІ ОСОБА_1 був травмований і став інвалідом першої групи. Відповідно до висновку технічного інспектора праці ЦК профспілки працівників освіти та науки по груповому нещасному випадку, який відбувся 19.07.1993р. в 16-50год. з ОСОБА_1 студентом 5 курсу факультету №4 ХАІ та ОСОБА_5 інженером першої категорії кафедри 401 ХАІ Міністерства освіти України, складеного 20.08.1993р. №04-62, нещасний випадок зі студентом ОСОБА_1 визнано таким, що повязаний з виробництвом і підлягає розслідуваннюі із складанням акту за фомою Н-1.

(а.с.9-12)

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що виконання робіт з виготовлення ракетних двигунів здійснювалося ним за договором кафедри 401 ХАІ та НВК «Екстремум». До виконання цих робіт ним було залучено ОСОБА_1 Під час випробувань з виготовлення суміши компонентів запалювання відбувся вибух, наслідком якого стало травмування його і позивача.

За результатами розслідування обставин вибуху був складений акт за формою Н-1 і цей акт відповідач не оскаржив. Відповідач також сплатив ОСОБА_1 одноразову допомогу на випадок травми, каліцтва. Щомісячно до створення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, за наказом ректора інституту №73 від 17.06.1994 р. відповідач сплачував позивачу компенсацію за втрату працездатності та на побутовий догляд , передбачені Законом України «Про охорону праці». Ці обставини представник відповідача не заперечував. Дії відповідача свідчать про визнання ним вини у заподіяні шкоди ОСОБА_1 внаслідок вибуху.

Заперечення представника відповідача щодо відсутності звязку настання каліцтва ОСОБА_1 з виробничим процесом суд вважає неспроможними.

Судом безумовно встановлено, що за клопотанням ОСОБА_5 без належного оформлення ОСОБА_1 було змінено місце проведення навчально-виробночої практики, а саме на кафедрі 401 ХАІ, де він виконував завдання інженера кафедри ОСОБА_5 Відсутність письмового наказу про зміну місця проведення виробничої практики не може розглядатися як підтвердження позиції відповідача щодо участі ОСОБА_1 у роботі на кафедрі за власною ініциативою. Матеріали перевірки свідчать про те, що відповідне питання погоджувалося ОСОБА_5 з керівником навчально-виробничої практики Шеришевим В.А.. , проте з їх вини наказ про зміну місця проведення практики позивача не був скоригований.

Відповідні обставини підтверджені матеріалами службового розслідування нещасного випадку та , копією акту за формою Н-1. ( а.с.5,47-50)

Щодо висновків акту форми Н-1 та результатів розслідування нещасного випадку на виробництві стосовно причетності НВК «Екстремум»і і заводу «Піротех»до настання нещасного випадку с ОСОБА_1 , підтвердження тому не встановлено. Даних щодо участі їх представників у розслідуванні нещасного випадку в матеріалах розслідування нещасного випадку не міститься. З матеріалами розслідування жодний з них ознайомлений не був. Висновки технічного інспектора по труду щодо не створення керівництвом відповідних субєктів господарювання належних умов безпечного виконання робіт на робочому місті не відповідає встановленим обставинам щодо місця проведення робіт по виготовленню ракетних двигунів на науково-виробничій базі ХАЇ . Угода про співробітництво між НВК «Екстремум»і кафедрою 401 ХАІ та договору підряду з ОСОБА_5 не містять положень щодо обовязку третіх осіб із забезпечення умов по техніки безпеки за місцем виконання цих робіт на базі ХАІ.

Тому, суд не бачить будь яких підстав для визнання вини та покладення відповільності за спричинення моральної шкоди на третіх осіб за наслідками трудового каліцтва позивача.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці»право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ХАІ у позивача виникло з 1993р. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом ОСОБА_1 безумовно встановлено спричинення позивачу фізичних і моральних страждань в наслідок трудового каліцтва втрати зору, кінцівок обох рук, ушкоджень слуху , реалізації в соціальній сфері. Наявність моральних страждань підтверджується висновком обласного центру медико-соціальної експертизи, якою ступень їх проявів оцінено як тяжкі . (а.с.37)

Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 25000грн. В інший частині вимог відмовляє.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208-218 ЦПК України, Законом України «Про охорону праці», та Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст.237-1 КЗпП України суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 (двадцять пять тисяч )грн. одноразово.

В інший частині позовних вимог-відмовити.

Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського на користь держави судові витрати в розмірі 250 (двісті пятьдесят) грн. на рахунок:

Одержувач УДК служби України у Київському районі м. Харкова

Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37999675

Банк отримувача: ГУДК України у Харківській області

Код банку отримувача (МФО): 851011

Рахунок отримувача: 31219206700004

Код класифікації доходів бюджету: 22030001 із зазначенням коду суду ЄДРПОУ 02893746.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ