Рішення № 22217347, 26.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.12 Справа № 8/5014/293/2012

За позовом Прокурора Жовтневого району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ,

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 36 кв. 60 років СРСР м. Свердловська", м. Свердловськ Луганської області, -

про стягнення 263511 грн. 85 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при помічнику судді Кравцовій Г.А.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) представник не зявився;

від позивача ОСОБА_1 провідний юрисконсульт юридичної служби, - довіреність № 18/01-01-12 від 10.01.12. року;

від відповідача Полтєв О.М. керівник, - довідка з ЄДРПОУ АБ № 072310 від 22.03.10 року; паспорт НОМЕР_1, вид. Свердловським МВ УМВСУ у Луганській обл. 04.11.97 року; ОСОБА_3 представник, - довіреність № б/н від 06.03.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 183790,07 грн. за теплову енергію, спожиту у період з грудня 2005 року по вересень 2010 року, інфляційних нарахувань за той же період у сумі 64672,08 грн. та 3% річних у сумі 15049,70 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії № 169, укладеного між позивачем та Обєднанням співвласників квартир "Горняк" (далі ОСК "Горняк") 19.02.04 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 16.02.12 року до 27.02.12 року; з 27.02.12 року до 12.03.12 року та з 12.03.12 року до 26.03.12 року з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 26.03.12 року сторонами подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Прокурор до судового засідання, призначеного на 26.03.12 року, не зявився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.104, 106-107).

Позивач позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням уточнень, про які йдеться нижче у цьому рішенні).

Так, у звязку з суперечностями при визначенні періоду, за який прокурор та позивач просять стягнути вищезазначені суми основного бору, 3% річних та інфляційних нарахувань, а також суми коштів, суд вжив заходів до уточнення прокурором та позивачем своїх позовних вимог.

З наявних у справі доказів вбачається, що розрахунок суми основного боргу до позовної заяви не був наданий, - натомість був наданий лише розрахунок 3% річних за період з грудня 2005 року по вересень 2010 року у сумі 26200,59 грн. та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 127042,37 грн. (а.с.11).

27.02.12 року, у судовому засіданні, позивач надав пояснення по справі (вих. № 15/42-17-321) (а.с.76-77) та розрахунок суми позову (а.с.78), з якого вбачається, що він просить суд стягнути з відповідача: основний борг за період з січня 2004 року по листопад 2011 року у сумі 183790,07 грн., інфляційні нарахування за період з березня 2004 року по листопад 2011 року у сумі 64672,08 грн. та 3% річних за аналогічний період у сумі 15049,70 грн.

У звязку з тим, що вищезгадане пояснення не сприяло усуненню суперечностей з зазначеного питання, суд ухвалою від 12.03.12 року зобовязав позивача ще раз уточнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 26.03.12 року позивач надав доповнення до пояснення (вих. № 15/42-17-600 від 23.03.12 року), яким поставив суд до відома, що він просить стягнути з відповідача: основний борг за період з січня 2004 року по листопад 2011 року у сумі 183790,07 грн., інфляційні нарахування за період з березня 2004 року по листопад 2011 року у сумі 64672,08 грн. та 3% річних за аналогічний період у сумі 15049,70 грн.

Зазначене уточнення позивача відповідає приписам ч.4 ст.22 ГПК України, а тому судом їх прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 36 кв. 60 років СРСР м. Свердловська" (далі ОСББ "№ 36") створено у березні 2010 року, а борг пропонується стягнути з березня 2004 року по листопад 2011 року; крім того, на його думку, позивачем не враховано те, що: теплова енергія у будинок не подається з березня 2010 року, а у 2007 року він (відповідач) уклав договір на теплопостачання з іншою теплопостачальною організацією; акт взаємозвірки стану розрахунків з позивачем від 15.10.10 року підписав не відповідач, а ОСК "Горняк"; відповідач вважає, що прокурор та позивач пропустили строк позовної давності, а тому просить застосувати його при вирішенні спору (відзив на позов без дати та без номера, - до справи надано 16.02.12 року) (а.с.51-52).

Позивач заперечив проти доводів відповідача про пропуск строку позовної давності, пославшись на те, що відповідач останній платіж за спожиту теплову енергію здійснив у листопаді 2007 року; наступний платіж він вніс на підставі платіжного доручення №6_В9022/17 від 09.11.10 року на суму 2500,00 грн. (а.с.79), - тобто до закінчення трирічного терміну позовної давності вчинив дії, які свідчать про визнання суми основного боргу.

Суд, оцінивши доводи сторін у цій частині та наявні документальні докази, частково погоджується з думкою позивача з огляду на таке.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З пункту 4.2 договору № 169 на відпуск теплової енергії, укладеного між позивачем та відповідачем 19.02.04 року (а.с.7-8), вбачається, що конкретний строк внесення плати за спожиту теплову енергію сторони не визначили, але цей пункт договору містить посилання на наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 17.10.1996 року № 87 (був чинним на момент укладення договору), відповідно до п.7 якого розрахунки між житлово-експлуатаційними організаціями та виробниками послуг проводяться у строки, обумовлені договорами, але не рідше одного разу на місяць (а.с.7-8).

Позивач надав до справи документальні докази щомісячного виставлення Обєднанню співвласників квартир "Горняк", яке згідно рішення зборів останнього від 29.11.09 року, протокол № б/н, переіменоване у Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 36 кв. 60 років СРСР міста Свердловська" (а.с.61-62), рахунків-фактур на оплату вартості спожитої теплової енергії за період з січня 2004 року по квітень 2007 року (а.с.14-37).

Виходячи з сукупності вищезазначених доказів та норм законодавства, - суд дійшов висновку, що ОСК "Горняк" був зобовязаний вносити плату за спожиту теплову енергію щомісячно.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, суд вважає, що внесення відповідачем платежу у листопаді 2007 року повинно було мати місце не пізніше 30.11.07 року (а.с.78).

Оскільки наступний платіж відповідач вчинив 09.11.10 року (платіжне доручення № 6_В9022/17 від 09.11.10 року на суму 2500,00 грн. (а.с.79), то встановлений статтею 257 ЦК України трирічний термін позовної давності між останнім (листопад 2007 року) та наступним (09.11.10 року) платежами не скінчився.

За таких обставин прокурор та позивач звернулися до суду з цим позовом до закінчення терміну позовної давності.

В той же час, враховуючи, що позов подано до суду 01.02.12 року (а.с.2-5), а відповідач відповідно до приписів частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про необхідність застосування терміну позовної давності (відзив на позов, - а.с.51-52), суд вважає, що останній підлягає застосуванню частково - щодо позовних вимог за період з січня 2004 року по жовтень 2004 року включно та не підлягає застосуванню за період у 3 наступні роки з листопада 2004 року по листопад 2007 року.

Сторони не заперечили проти розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності прокурора.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що термін розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 01.04.12 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, суд, керуючись ст.ст.4-3,22.32-34,43,69 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності прокурора, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

ОСК "Горняк", ідентифікаційний код 21849515, в якості юридичної особи зареєстроване 17.04.1984 року (довідка з ЄДРПОУ АБ № 072310 від 22.03.10 року) (а.с.60).

19.02.04 року між Луганським обласним державним комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством "Луганськтеплокомуненерго" в особі філії "Свердловськтеплокомунерго", правонаступником якого є Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Луганськтеплокомуненерго" (далі ЛОКСТП "ЛТКЕ") (а.с.38-43) (виробник послуг) та ОСК "Горняк" (виконавець послуг) у простій письмовій формі укладено договір № 169 на відпуск теплової енергії, відповідно до якого виробник послуг зобовязується подавати теплоносій у будівлі виконавця послуг відповідно до додатку до цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.4.1 та 4.2 договору виконавець послуг зобовязаний здійснювати розрахунки за відпущену теплову енергію відповідно до приписів наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 87 від 17.10.1996 року та розпоряджень Луганської облдержадміністрації № 631 від 13.06.1996 року та № 1342 від 31.12.1998 року, безготівково, на розрахунковий рахунок виробника послуг.

Сторони домовилися, що виконавець послуг несе відповідальність у разі не оплати рахунків виробника послуг за відпущену теплову енергію (п/п "а" п.5.2).

Договір укладено терміном на 1 рік (п.6.1); він вважається продовженим на наступний рік у разі, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не надійде заява однієї із сторін про відмову від нього або про його перегляд (п.6.2) (а.с.7-8).

В ході розгляду спору судом встановлено, що зміни до договору не вносилися, додаткові угоди не укладалися.

Позивач на підтвердження виконання умов договору надав рахунки-фактури за період з січня 2004 року по квітень 2007 року на суму 146975,58 грн. (а.с.14-37), а з урахуванням боргу станом на 01.01.04 року у розмірі 36814,49 грн. - разом сума основного боргу становить 183790,07 грн. (а.с.78).

З наявних у справі доказів (а.с.2-5;78) вбачається, що після квітня 2007 року позивач припинив виставлення відповідачеві рахунків-фактур на оплату вартості отриманої за договором № 169 від 19.02.04 року теплової енергії.

Ця обставина спростовує доводи відповідача про те, що позивач після квітня 2007 року продовжив нарахування боргу, незважаючи на те, що ОСК "Горняк" 10.10.07 року уклав договір № 3/10/07 на теплопостачання з іншою юридичною особою, а саме: Комунальним підприємством "Свердловськтеплозабезпечення" (а.с.96-100).

29.11.09 року відбулися збори Обєднання співвласників квартир "Горняк", які, між іншим, вирішили питання про його перейменування в Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 36 кв. 60 років СРСР міста Свердловська" (п.1 порядку денного), затвердження статуту ОСББ (п.2) та державну реєстрацію останнього (п.6) (а.с.61-62).

29.11.09 року ці збори затвердили статут ОСББ "№ 36 кв. 60 років СРСР м. Свердловська", державну реєстрацію якого здійснено 17.03.10 року (а.с.53-58).

Згідно ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми; у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обовязки попередньої юридичної особи, - з чого вбачається, що відповідач як юридична особа не був припинений та продовжує здійснювати свою господарську діяльність, у т.ч. на день вирішення цього спору по суті.

З огляду на викладене суд не погоджується з доводами відповідача про те, що він не має ніякого відношення до боргів, які утворилися під час здійснення господарської діяльності ОСК "Горняк".

Одним з доказів наявності та факту визнання відповідачем вказаної у позові суми боргу позивач вважає акт звірення взаємних розрахунків, складений 15.10.10 року за участю головного бухгалтера ЛОКСТП "ЛТКЕ" та голови правління ОСК "Горняк" ОСОБА_3, відповідно до якого ОСК "Горняк" визнає перед ЛОКСТП "ЛТКЕ" станом на 01.10.10 року наявність боргу у сумі 187790,07 грн. (а.с.13).

Дослідивши цей доказ, суд встановив наступне.

Головою правління ОСББ "№ 36 кв. 60 років СРСР м. Свердловська" з 29.11.09 року призначено Полтєва Олександра Миколайовича (а.с.61-62), що також підтверджено довідкою з ЄДРПОУ АБ № 072310 від 22.03.10 року) (а.с.60).

ОСОБА_3 не призначалася на вказану посаду та станом на 15.10.10 року не обіймала її, оскільки в названому ОСББ працює в якості головного бухгалтера, - що підтверджено відповідачем в ході розгляду цього спору.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У розділі 9 статуту ОСББ "№ 36 кв. 60 років СРСР м. Свердловська" ("Органи управління обєднанням") відсутнє посилання на головного бухгалтера як на орган обєднання.

З урахуванням викладеного суд, керуючись ст.34 ГПК України, не вважає вищезгаданий акт в якості належного та допустимого доказу у справі.

У звязку з несплатою ОСК "Горняк" суми боргу позивач 08.10.10 року за вих. № 15/42-17-733 (а.с.9); 22.10.10 року за вих. № 15/42-17-681 (а.с.10) та 09.03.11 року за вих. № 15/42-17-230 (а.с.12) спрямував на його адресу претензії та запропонував вжити заходів до погашення боргу, але відповідач не зробив цього, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Дослідивши суму позовних вимог, суд не погоджується з нею як з огляду на те, що частка боргу, яка припадає на період з січня 2004 року по жовтень 2004 року, не може бути стягнута у звязку з пропуском строку позовної давності, про застосування якого письмово заявив відповідач, так і з огляду на помилки, припущені позивачем при визначенні суми боргу.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.257,260,261,264,266 та ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, суд в частині основного боргу дійшов висновку, що:

1)сума основного боргу у розмірі 58686,26 грн. (44503,22 грн. + 7547,47 грн. + 2213,50 грн. + 4422,07 грн.) за період з січня 2004 року по жовтень 2004 року включно не підлягає стягненню у звязку з пропуском строку позовної давності (а.с.78);

2)з урахуванням зазначеного у п.1) залишок суми основного боргу станом на 01.05.07 року складає 124685,18 грн. (183371,44 грн. 58686,26 грн.) (а.с.78);

3)відповідач за період з травня 2007 року по листопад 2007 року сплатив 14176,12 грн. (1631,26 грн.+3056,73 грн. + 2418,13 грн. + 4180,00 грн. + 215,00 грн. + 2495,00 грн. + 180,00грн.), - тобто залишок суми боргу станом на грудень 2007 року становив 110509,06 грн. (124685,18 грн. 14176,12 грн.); у листопаді-грудні 2010 року він сплатив 4000,00 грн. (2500,00 грн. + 1500,00 грн.), - а разом 18176,12 грн. (14176,12 грн. + 4000,00 грн.), - з урахуванням чого загальна сума основного боргу, яка підлягає стягненню, станом на листопад 2011 року становить 106509,06 грн. (124685,18 грн. 18176,12 грн.) (а.с.78).

Незважаючи на факт часткового погашення відповідачем основного боргу у період з травня 2007 року по листопад 2007 року на загальну суму 14176,12 грн. та у листопаді-грудні 2010 року - на загальну суму 4000,00 грн., - позивач у розрахунку суми позову (а.с.78) залишок суми основного боргу з невідомих причин з грудня 2007 року по листопад 2011 року вказує незмінним, а саме: у розмірі 183790,07 грн., - що суперечить фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Дослідивши розрахунок суми позову в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, суд встановив таке.

З названого розрахунку вбачається, що за період з січня 2004 по жовтень 2004 року включно позивач не нараховував інфляційні втрати та 3% річних, - що є його правом.

За період з листопада 2004 року по листопад 2011 року він нарахував 3% річних у сумі 15049,70 грн. та інфляційні втрати у сумі 64672,08 грн.

З огляду на те, що сума основного боргу у період з грудня 2007 року по листопад 2011 року була меншою, ніж зазначив позивач, суд дійшов висновку, що:

1)за період з листопада 2004 року по листопад 2007 року ЛОКСТП "ЛТКЕ" обґрунтовано визначило інфляційні нарахування у загальній сумі 19938,39 грн. та 3% річних у загальній сумі 4798,27 грн.;

2)виходячи з того, що сума основного боргу у період з грудня 2007 року по листопад 2010 року становила 169613,95 грн. (183790,07 грн. - суму 14176,12 грн.) за період з грудня 2007 року по 09.11.2010 року, інфляційні збитки за вказаний період підлягають нарахуванню у сумі 87850,90 грн., а 3% річних - у сумі 14958,56 грн.;

3)оскільки з 10.11.2010 року сума основного боргу склала 167113,95 грн. (169613,95 грн. 2500,00 грн.), то інфляційні збитки підлягають нарахуванню за період з 10.11.2010 року про 15.12.2010 року у сумі 835,57 грн., а 3% річних - у сумі 480,74 грн.;

4)з 15.12.10 року сума основного боргу склала 165613,95 грн. (167113,95 грн. 1500,00 грн.) (платіжне доручення №ПН25353 від 15.12.10 року на суму 1500,00 грн.) (а.с.80), - з огляду на що інфляційні збитки за період з грудня 2010 року по листопад 201 року підлягають нарахуванню у сумі 9111,92 грн., грн., а 3% річних у сумі 4764,24 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних нарахувань за період з листопада 2004 року по листопад 2011 року становить 117736,78 грн. (19938,39 грн. + 87850,90 грн. + 835,57 грн. + 9111,92 грн.), а 3% річних 25001,81 грн. (4798,27 грн. + 14958,56 грн. + 480,74 грн. + 4764,24 грн.).

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, та, крім того, з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.7.2 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного (грошового) зобовязання за договорами № 169 від 19.02.04 року.

Отже, з його боку має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні цього спору суд:

1)прийняв до уваги те, що позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування у сумі 64672,08 грн. та 3% річних у сумі 15049,70 грн.

Згідно розрахункам суду сума інфляційних нарахувань становить 117736,78 грн. грн., а сума 3% річних 25001,81 грн., але відповідно до чинного ГПК України суд не має права з власної ініціативи вийти за межі заявлених позовних вимог, а тому позов в частині стягнення вказаних у цьому абзаці сум підлягає задоволенню у сумах, заявлених позивачем;

2)застосував термін позовної давності щодо частки суми основного боргу з підстав та у обсязі, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГК України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Відповідно до п/п 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" за звернення до господарського суду з позовом майнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% вартості позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.12 року (1073,00 грн.), - тобто при сумі задоволених позовних вимог 186230,84 грн. (106509,06 грн. + 64672,08 грн. + 15049,70 грн.) сума судового збору становитиме 3724,62 грн.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.11 ст. 5 вищеназваного Закону органи прокуратури України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України, а тому вищезазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 611, 612, 614, 623-625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 227, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 36 кв. 60 років СРСР міста Свердловська", ідентифікаційний код 21849515, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, кв. 60 років СРСР, 36, - на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", ідентифікаційний код 03340529, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Восточний, 22, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 106509 (сто шість тисяч пятсот девять) грн. 06 коп., інфляційні нарахування у сумі 64672 (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 08 коп., 3% річних у сумі 15049 (пятнадцять тисяч сорок девять) грн. 70 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 36 кв. 60 років СРСР міста Свердловська", ідентифікаційний код 21849515, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, кв. 60 років СРСР, 36, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач УДКСУ у місті Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД 22030001, символ 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 3724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 62 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у місті Свердловську Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 26.03.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 березня 2012 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді К.Л.Скокова