Рішення № 22217095, 05.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/12/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.12 Справа № 5009/133/12

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, -

позивач: Веселівська районна державна адміністрація, сел. Веселе Запорізької області,

до відповідача-1: Державного підприємства “Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)”, с. Озерне Запорізької області,

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

про визнання договору підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. № 4 недійсним,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Романов Р.О. (посвідчення прокуратури Запорізької області № 83 від 06.08.2008р., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області);

від позивача: не зявився;

від відповідача-1: ОСОБА_3 (довіреність № 2 від 04.01.2012р.);

від відповідача-2: ОСОБА_4 (довіреність № ВРП 213965 від 03.02.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Веселівська районна державна адміністрація до відповідачів: Державного підприємства “Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)” та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про визнання недійсним договору підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. № 4, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. № 4, за яким відповідач-1 зобовязувався надати земельну ділянку, яка знаходиться в його постійному користуванні та є державною власністю, відповідачу-2 для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Прокурор вважає, що даний договір містить ознаки удаваного правочину, який має на меті приховати укладення між сторонами договору передачі прав користування земельною ділянкою від користувача іншій особі. Вказує, що даний договір укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-1 не мав необхідний обсяг дієздатності, тому зазначений договір має бути визнаний недійсним. Крім того, зазначає, що договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. № 4 суперечить принципам регулювання земельних відносин, закріплених у ст.14 Конституції України та ст. 3 Земельного кодексу України, у звязку з чим порушуються інтереси держави в особі - Веселівської районної державної адміністрації, що дає підстави для визнання його недійсним.

Ухвалою від 06.01.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/12/12 та призначено розгляд справи на 09.02.2012 р.

В додаткових поясненнях, наданих в судовому засіданні 09.02.2012 р., прокурор зазначив, що спірний договір не може вважатись договором підряду, оскільки предмет договору не відповідає вимогам ст. 837 ЦК України, та сам договір не містить домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору підряду. Вважає, що вказаний договір є договором оренди земельної ділянки, а отже відповідач-1, як землекористувач, при укладенні цього договору вийшов за межі своїх повноважень та порушив повноваження власника земельної ділянки, а саме Веселівської районної державної адміністрації.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову прокурора, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що спірний договір підряду укладався з метою виростити урожай сільськогосподарської продукції та розподілити його між учасниками даного договору, встановивши при цьому фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації договору. Вважає, що відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, укладаючи договір підряду, відповідач-1 діяв в межах своїх повноважень з повним обсягом дієздатності. Вказує, що немає жодних підстав вважати договір підряду договором оренди землі, оскільки він не відповідає вимогам ст. 15 Закону України “Про оренду землі” та не містить всіх істотних умов договору оренди. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначає, що наслідком укладення договору підряду не було набуття відповідачем-2 права володіння і користування земельною ділянкою площею 498,78 га і взагалі будь яких прав на зазначену земельну ділянку, що є прямим підтвердженням відсутності ознак правовідносин оренди, тому твердження позивача про удаваність вказаного договору є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вказує, що право постійного користування земельною ділянкою, яке наявне у відповідача-1 відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, надає йому можливість володіти та користуватися нею самостійно без додаткового погодження з позивачем. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 09.02.2012 р. суд відклав розгляд справи на 05.03.2012 р. у звязку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням ним вимог суду у повному обсязі.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. були присутніми прокурор та представники відповідачів, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Прокурор в судовому засіданні 05.03.2012 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні 05.03.2012 р. заперечили проти позовних вимог, просили відмовити позивачу в позові.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

05.03.2012 р. від позивача надійшло клопотання, в якому він просить у звязку з значним навантаженням спеціаліста юридичного відділу розглядати справу без участі свого представника.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору, і враховуючи те, що строк розгляду справи спливає 06.03.2012 р., вважає, що розгляд справи можливий в даному судовому засіданні без присутності представника позивача.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, суд встановив наступне.

15.11.2010 р. Державним підприємством “Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)” (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підрядник) укладено договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від № 4.

Згідно з п. 1 договору замовник доручає, а підрядник зобовязується на власник ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору та розподілити її відповідно до умов даного договору.

У п. 2.1, 3.1 договору узгоджено характер робіт, що виконуються підрядником вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Також визначено, що предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним договором) є вирощений та зібраний урожай товарної сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу замовнику.

Пунктом 4.1 договору передбачено, зокрема, що підрядник зобовязується своїми силами, засобами та за свій рахунок своєчасно провести закупівлю насіння відповідної сільськогосподарської культури, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, провести необхідний комплекс робіт згідно технології її вирощування та інших агротехнічних заходів, збирання урожаю (конкретний обсяг робіт сторони врегульовують відповідними додатковими угодами); після закінчення терміну дії даного договору передати замовнику надану земельну ділянку в аналогічному стані, в якому вона була передана в момент укладення договору.

Замовник відповідно до п. 4.2 договору зобовязується надати земельну ділянку площею 498,78 гектарів в придатному для виконання підрядником умов договору стані із земель, які належать замовнику на підставі Акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 113119 та серії ЯЯ № 113127 від 22.03.2005 р., виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, нормативна грошова оцінка землі станом на момент укладення даного договору складає 13462,40 грн. за 1 гектар та щорічно змінюється.

У п. п. 5.1, 5.2 договору сторони погодили, що винагорода підрядника складає 90% вирощеної продукції, в заліковій вазі, за мінусом вартості витрат, понесених замовником та підрядником.

З метою забезпечення майнових інтересів замовника сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації даного договору, яку має отримати замовник, яка у вартісному вираженні становить 201443,27 грн. (але не менше 3% від діючої нормативної грошової оцінки землі наданої згідно п. 4.2 договору на момент проведення оплати), за згодою сторін, підрядник зобовязується в рахунок розрахунків за даним договором щорічно сплачувати зазначену суму у строк до 1 березня щорічно на протязі дії даного договору, при цьому загибель урожаю, низька урожайність не є підставою для зміни або несплати зазначеної у даній умові договору грошової суми. У випадку оплати зазначеної суми замовнику, підрядник є таким, що повністю виконав свої зобовязання перед замовником по даному договору і в повній мірі набуває право власності на вирощений урожай за даним договором.

У п. 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 р.

У позовній заяві прокурор просить визнати вказаний договір підряду недійсним, посилаючись на те, що даний договір містить ознаки удаваного правочину, який має на меті приховати укладення між сторонами договору передачі прав користування земельною ділянкою від користувача іншій особі. Вказує, що даний договір укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-1 не мав необхідний обсяг дієздатності, тому зазначений договір має бути визнаний недійсним. Крім того, зазначає, що договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. № 4 суперечить принципам регулювання земельних відносин, закріплених у ст.14 Конституції України та ст. 3 Земельного кодексу України, у звязку з чим порушуються інтереси держави в особі - Веселівської районної державної адміністрації, що дає підстави для визнання його недійсним.

Згідно з ч. ч. 1, 3, ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) встановлено наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Спірний договір від № 4 від 15.11.2010 р. на вирощування товарної сільськогосподарської продукції сторони визначили як договір підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, предметом договору підряду є виконання певної роботи за завданням замовника, з переданням її результату замовнику. Замовник, у свою чергу, має зобовязання оплатити підряднику виконані роботи.

Зі змісту пунктів 1, 2, 3.1 спірного договору підряду вбачається, що предметом договору підряду є вирощування товарної сільськогосподарської продукції та розподіл її відповідно до умов цього договору. Результатом виконаних робіт є вирощений та зібраний врожай або сплата фіксованого розміру доходу замовнику.

Разом із цим, суд зазначає, що спірний договір не містить обовязку підрядника виконати роботи на користь замовника та передати результат робіт замовнику, а лише передбачає виконання робіт підрядником власними силами і за власний рахунок. Також в договорі відсутні положення про строки виконання робіт та порядок передачі їх результату замовнику. При цьому у замовника за договором відсутній обовязок прийняти та оплатити виконані роботи та їх результат, як його вимагають положення ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України.

Таким чином, спірний договір підряду не містить суттєвих умов, необхідних для укладення договорів підряду.

Аналіз умов спірного договору свідчить про те, що при його укладанні сторонами не передбачалося виконання робіт на користь замовника.

Про це також свідчать підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1-00000032 від 11.07.2011 р. (уборка пшениці), № 1-00000020 від 20.05.2011 р. (культивація пара), № 1-00000015 від 11.04.2011 р. (культивація вспашки), № 1-00000032 від 24.12.2010 р. (вспашка), № 1-00000007 від 04.03.2011 р. (боронування вспашки).

Дані акти лише фіксують факт проведення підрядником зазначених робіт та їх вартість, однак не передбачають передачі робіт або їх результату позивачу. Будь-яких оплат виконаних робіт з боку позивача не проводилось і умовами договору не передбачено. Тобто дані роботи виконувались відповідачем на свою користь.

Натомість, зі змісту укладеного сторонами договору вбачається, що його метою є передача відповідачу земельної ділянки та отримання позивачем винагороди за це у вигляді фіксованої суми, обчисленої з урахуванням нормативної грошової оцінки землі.

Про це свідчить закріплений у п. 4.2 договору обовязок замовника передати земельну ділянку, а також закріплені у п.п. 4.1, 5.2 договору обовязки підрядника передати земельну ділянку замовнику після закінчення терміну дії договору та сплачувати фіксовану винагороду замовнику за даним договором.

Дані умови спірного договору містять ознаки договору оренди землі.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 р. № 161-XIV (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі»у вказаній редакції орендодавець зобов'язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, а орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Таким чином, при укладенні спірного договору сторони насправді мали на меті укладання договору оренди землі.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 4.2 спірного договору визначено, що земельна ділянка, яка передається за цим договором, належать замовнику на підставі Акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 113119 та серії ЯЯ № 113127 від 22.03.2005 р., виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 4 та статтею 6 вказаного Закону визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким чином, у позивача відсутні повноваження щодо передачі належної йому на праві користування земельної ділянки для використання іншим особам.

У спірному договорі сторонами не погоджено усі необхідні суттєві умови договору оренди землі, визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі»в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину.

Також суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Державну реєстрацію спірного договору не було проведено.

Враховуючи викладене, договір оренди, який сторони насправді мали на увазі, є невчиненим (неукладеним).

Правочин, який не вчинено, не може бути визнано недійсним.

Аналогічний висновок викладено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якому зазначається, що «відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним».

При цьому суд зауважує, що положення чинного законодавства не передбачають недійсність удаваного правочину, а лише приписують застосовувати до відносин сторін правила, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Враховуючи те, що судом встановлена неукладеність правочину, який сторони насправді вчинили, позовні вимоги про визнання спірного договору підряду недійсним не підлягають задоволенню.

В задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.03.2012 р.