Постанова № 222125, 31.10.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.10.06 Справа № 2/471ад.

Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ

до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області, м. Луганськ

про стягнення 1872 грн. 71 коп.

у присутності представників:

від позивача – не прибув ( явка обов’язкова),

від відповідача – Щербатих Н.Г., дов.в ід 31.10.06 № 1-2344/Пн,

у засіданні суду приймав участь прокурор Луганської облпрокуратури –Гришина Т.А.,

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 1872 грн. 71 коп. за перенавчання гр. Єжак Т.Ю. та гр. Ментяк М.С.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 31.10.06 № 1-2343/Пн позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що гр. Єжак Т.Ю. та гр. Ментяк М.С. знаходились у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, тому Управління не мало можливості підвищити кваліфікацію вказаних працівників протягом 2-х років, що передували звільненню, тому вимоги ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»не можуть бути прийняті до уваги.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача та прокурора, суд прийшов до наступного.

В обгрунтування заявленого позову позивачем викладене наступне.

02.03.04, 08.06.04 з підприємства відповідача у справі були звільнені у зв’язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України гр. Єжак Т.Ю., (наказ від 02.03.04 № 41в/с) та гр. Ментяк М.С. ( наказ від 08.06.04 № 105 в/с).

01.04.04 гр. Єжак Т.Ю. та 10.06.04 гр. Ментяк М.С. звернулись до Луганського міського центру зайнятості (позивача у справі) за сприянням у працевлаштуванні.

У зв’язку з відсутністю підходящої роботи на ринку праці, яка б відповідала їх професії гр. Єжак Т.Ю. та згідно з наказом від 28.07.04 № НТ040728 та гр. Ментяк М.С. згідно з наказом від 28.07.04 № НТ040728 директора Луганського міського центру зайнятості вона була направлена на курси з підвищення кваліфікації з курсу „Вивчення сучасних комп’ютерних технологій»у Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля (договір від 27.07.04 № 03-29/4) зі строком навчання з 28.07.04 по 18.10.04. Згідно кошторису фактичних витрат на підвищення кваліфікації слухачів, направлених позивачем з курсу „Вивчення сучасних комп’ютерних технологій” з 28.07.04 по 18.10.04 встановлюють вартість витрат за весь період навчання одного слухача –521 грн. 50 коп.

Після закінчення курсів з підвищення кваліфікації гр. Єжак Т.Ю. та Ментяк М.С. були працевлаштовані Єжак Т.Ю., 16.11.04 до АТЗТ «Торгівельний центр «Молодіжний»за професією касир (наказ від 16.11.04 № 116к) та Ментяк М.С., 15.04.05 термообробником до ВАТ «Фірма «Стиль»04.04.05 за професією термообробник (наказ від 15.04.05 № 55).

Листом від 24.11.04 № 14/4-1-3507/Рг відповідач у справі повідомив позивача у справі, що гр. Єжак Т.Ю. та гр. Ментяк М,С. на даному підприємстві до її вивільнення перепідготовку та підвищення кваліфікації за останні 2 роки не проходила (а.с.49).

Відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України від 01.03.1991 № 803 “Про зайнятість населення” якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Позивач у справі на навчання гр. Єжак Т.Ю. та Ментяк М.С. поніс витрати у розмірі 1872 грн. 71 коп., у тому числі матеріальна допомога та витрати на навчання.

На підставі п.4 ст. 26 Закону “Про зайнятість населення” позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, витрачені на перенавчання гр. Єжак Т.Ю. та ментяк М.С. у сумі 1872 грн. 71 коп.

Відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає заперечення відповідача необгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Вимога позивача про стягнення суми понесених ним витрат відповідає вимогам п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення", відповідно до якого, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і, якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Частина 1 ст. З Закону України від 02.03.00 № 1533-ІІІ “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі - Закон № 1533) визначає Закон України "Про зайнятість населення" як складову частину законодавства про страхування на випадок безробіття. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону № 1533 діяльність Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття регулюється, зокрема, Законом України "Про зайнятість населення".

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. З названого Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, в разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку.

За таких обставин, позивач не позбавлений права на стягнення з відповідача витрат на професійну перепідготовку колишнього працівника цього підприємства відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про зайнятість населення".

Як вбачається з матеріалів справи, Луганським міським центром зайнятості через відсутність підходящої роботи за професіями гр. Єжак Т.Ю. та Ментяк М.С. які були звільнені з підприємства відповідача у справі за скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, організоване її навчання з підвищення кваліфікації за професією бухгалтер за курсом „Вивчення сучасних комп’ютерних технологій” зі строком навчання у Східноукраїнському університет ім. В.Даля з 28.07.04 по 18.10.04.

На перенавчання гр. Єжак Т.Ю. та Ментяк М.С. позивачем на підставі чинного законодавства витрачена сума 1872 грн. 71 коп., яка складається з матеріальної допомоги на період навчання громадян у сумі 439 грн. 28 коп., згідно договору між Луганським міським центром зайнятості та гр. Єжак Т.Ю. на професійне навчання від 27.07.04 № 120104072700393 (а.с.23) та у сумі 390 грн. 43 коп., згідно договору між Луганським міським центром зайнятості та гр. Ментяк М.С. на професійне навчання від 27.07.04 № 120104072700393 (а.с.22) та 1043 грн. - витрат згідно з фактичним кошторисом на навчання слухачів, узгодженого позивачем та Східноукраїнським університетом ім. В.Даля .

Вказані суми витрат підтверджені матеріалами справи, у тому числі відповідними платіжними дорученнями на перерахування позивачем грошових коштів та відомостями виплат за видами забезпечення.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги за необґрунтованістю та недодержанням вимог п.1 ст. 71 КАС України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються у встановленому порядку.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника відповідача про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 30, код 08596831 на користь Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ, вул. 50 річчя утворення СРСР, буд. 22 б, код 24046582 витрати на професійне навчання Ланчак Л.М. у розмірі 1872 грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.11.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Седляр